Рішення

від 21.03.2018 по справі 926/17/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21 березня 2018 року Справа № 926/17/18

За позовом Приватного підприємства ПРОПУС-ПЛЮС

до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ТРЕЙД КОМПАНІ

про розірвання договору купівлі-продажу від 07 вересня 2017 року № 809, стягнення коштів та відшкодування збитків - 179586,42 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Білоус Н.М.

Представники:

від позивача - Попович П.О. (ордер серія КР №57014 від 27.12.2017 року)

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство ПРОПУС-ПЛЮС звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ТРЕЙД КОМПАНІ про розірвання договору купівлі-продажу № 809 від 07 вересня 2017 року, стягнення коштів та відшкодування збитків на суму 179586,42 грн.

Дані позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 809 від 07 вересня 2017 року належним чином не виконував, у зв'язку з чим, має повернути позивачу кошти, які сплачені в рахунок передплати за постачання товару у сумі 158500,00 грн., а також за неналежне виконання своїх зобов'язань по договору має сплатити пеню у сумі 18883,42 грн. та 3% річних у сумі 2203,00 грн. Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу № 809 від 07 вересня 2017 року, останній має бути розірваний.

Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.01.2018 року та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 29.01.2018 року.

Ухвалою від 29.01.2018 року суд відклав підготовче засідання на 19.02.2018 року, а ухвалою від 19.02.2018 року відклав підготовче засідання на 05.03.2018 року.

Ухвалою від 05.03.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.03.2018 року.

19.03.2018 року позивач надіслав до суду заяву, в якій просить визначити у даній справі розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 21 березня 2018 року о 11 годині 30 хвилин, проводилось в режимі відеоконференції.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання його представник не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про дачу і час проведення судового засідання на всі відомі суду адреси.

Заслухавши представника позивача та розглянувши подані ним документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив:

07.09.2017 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 809 (далі - договір).

Пунктом 9.1. вказаного договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання.

У відповідності до п. 2.1. вказаного договору відповідач зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти окремими партіями згідно умов викладених у вказаному договорі.

Предметом вказаного договору є нафтопродукти (газовий конденсат).

Пунктом 2.4. договору визначено, що поставка партії товару вважається узгодженою, а заявка, прийнятою відповідачем до виконання з дати підписання сторонами відповідного додатку до цього договору та виставленням продавцем відповідного рахунку-фактури.

Так, сторонами було узгоджено поставку партії товару та відповідно відповідачем виставлено рахунок-фактури № 809 від 08.09.2017 року. У вказаному рахунку-фактурі відповідач за поставку газового конденсату в кількості 65 МТ виставлено ціну в сумі 300000,00 грн. Вказаний рахунок-фактура посвідчений керівником відповідача, про що свідчить підпис та відтиск печатки.

Відповідно до платіжного доручення № 67 від 08.09.2017 року позивачем на виконання умов договору та виставленого рахунку-фактури перераховано відповідачу 300000,00 грн. за призначенням платежу - попередня оплата за газовий конденсат згідно рахунку № 809 від 08.09.2017 року.

Отже, позивач виконав умови договору щодо проведення оплати в день виставлення відповідачем рахунку - фактури, а тому, з урахуванням вимог п. 2.4. договору, поставка партії товару є узгодженою 08.09.2017 року з моменту здійснення передплати вартості товару згідно пред'явленого рахунку-фактури.

В подальшому, відповідно до платіжного доручення № 68 від 14.09.2017 року позивачем додатково перераховано на банківський рахунок відповідача 212000,00 грн. за призначенням платежу - попередня оплата за газовий конденсат згідно рахунку № 809 від 08.09.2017 року.

Таким чином, загальна сума здійсненого розрахунку позивачем по вказаному договору становить - 512000,00 грн.

В подальшому, відповідач не виконуючи умови договору та не здійснюючи поставку товару, відповідно до платіжного доручення № 1 від 25.09.2017 року повернув позивачу кошти в сумі 40000,00 грн., 05.10.2017 року відповідно до платіжного доручення № 2 повернув позивачу 265000,00 грн. та платіжним дорученням № 3 від 13.10.2017 року повернув позивачу 48500,00 грн.

Так, загальна сума повернення відповідачем позивачу передоплати за газовий конденсат згідно рахунку № 809 від 08.09.2017 року становить 353500,00 грн., а отже, за результатами не виконання умов договору відповідачем не повернуто позивачу кошти у сумі 158500,00 грн.

Позивачем 18.10.2017 року було направлено на адресу відповідача претензійний лист № 15, яким відповідачу запропоновано повернути кошти у сумі 158500,00 грн. в строк трьох робочих днів та попереджено відповідача, що за кожен день прострочення буде нараховуватись подвійна ставка НБУ.

Претензійним листом від 27.10.2017 року № 18 додатково повідомлено відповідача про повернення коштів до 03.11.2017 року та зазначено реквізити розрахункового рахунку на який підлягають поверненню кошти.

Однак, відповідачем умови договору щодо поставки товару не виконано та не повернуто частину коштів, які сплачені в рахунок передплати за постачання товару.

Договором визначено відповідальність сторін, відповідно до якого, за не виконання або неналежне виконання своїх зобов'язань винна сторона зобов'язується відшкодувати іншій стороні завдані збитки. Збитки відшкодовуються в повному розмірі понад суму неустойки (п. 7.1. договору).

У разі несвоєчасної поставки товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період виникнення прострочення, від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, сплата пені не звільняє продавця від виконання основного зобов'язання (п. 7.3. договору).

Пунктом 9.2 договору визначено, що у разі порушення сторонами своїх зобов'язань - договір може бути розірваний в односторонньому порядку, про що сторони зобов'язані попереджати (письмово) один одного не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів до моменту розірвання договору.

Претензійні листи направлялись відповідачу 18.10.2017 року та 27.10.2017 року, однак останній про розірвання договору чи гарантування виконання умов договору не попередив позивача, залишок коштів, оплачених як передоплату за товар в сумі 158500,00 грн., не повернув.

Таким чином, залишок коштів, які відповідач має повернути позивачу за неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 809 від 07 вересня 2017 року та які сплачено останнім в рахунок передплати за постачання товару, становить суму у розмірі сумі 158500,00 грн.

При цьому, за неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 809 від 07 вересня 2017 року позивачем за період з 08.09.2017 року по 26.12.2017 року нараховані відповідачу пеня у сумі 18883,42 грн. та три проценти річних у сумі 2203,00 грн.

Пунктом 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 2).

З урахуванням вище викладених обставин договір купівлі-продажу укладений між позивачем та відповідачем є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами правочину.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В зв'язку з чим, договір купівлі - продажу був спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків виражених у зобов'язаннях передати, оплатити та прийняти товар за умов визначених правочином.

Відповідно до вимог статті 208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі.

Отже, договір купівлі - продажу відповідає вказаним вимогам законодавства.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарського зобов'язання, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За результатами підписання договору купівлі - продажу між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди з усіх його істотних вимог, що підтверджується наданням позивачу рахунку - фактури та здійсненням ним передплати вартості товару.

Договір купівлі - продажу № 809 від 07 вересня 2017 року укладений відповідно до вимог статті 203 Цивільного кодексу України, з урахуванням всіх істотних умов, є господарським договором спрямованим на настання правових наслідків за результатами вчинення волевиявлення уповноваженими представниками сторін.

Порядок зміни та розірвання господарського договору визначений статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторона не досягла згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона мас право передати спір на вирішення суду.

Так, згоди з приводу розірвання договору не досягнуто, оскільки відповідач відповіді щодо результатів розгляду письмових претензій на повернення коштів не надав, кошти не повертає, умови договору не виконує. Свої наміри щодо не виконання умов договору в майбутньому відповідач підтвердив шляхом часткового повернення сплачених покупцем кошів відповідно до платіжних доручень №1, № 2 та № 3, які зазначені вище.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та інш. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, позивачем дотримано умови договору в повному обсязі, вчасно сплачено кошти відповідно до пред'явленого відповідачем рахунку-фактури, в зв'язку з чим враховано інтереси другої сторони та забезпечено загальногосподарський інтерес, однак відповідачем не виконано договірні зобов'язання, а кошти в рахунок оплати товару частково не повернуто.

Статтею 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється у разі виконання, проведеного належним чином, за згодою сторін або через неможливість виконання. Господарські зобов'язання припиняються також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

У зв'язку із непостачанням товарів та у зв'язку із не поверненням коштів позивачу вказані господарські зобов'язання по договору є не припиненими, оскільки відповідач повністю не повернув кошти оплачені в рахунок придбання товару та товар не передав. Зустрічні однорідні вимоги між сторонами не зараховувались.

Статтею 206 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть бути розірвані сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 220 Господарського кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання встановлені договором або законом, а саме такими наслідками є розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено поняття вини як підставу відповідальності за порушення зобов'язання. Так, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією із сторін друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку відповідач не поставивши товар та не повернувши в повному обсязі кошти покупцю істотно порушив договір, оскільки позивач значною мірою був позбавлений того на що розраховував під час укладення договору, в зв'язку з чим договір може бути розірваним за рішенням суду.

Пунктом 5 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотними порушеннями договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що розірвання договору вчиняється у тій самій формі що і договір.

Однак, у зв'язку з тим, що відповідач не відповідає про результати розгляду претензійних листів, позивач не може вчинити розірвання договору в тій самій формі, що й укладення договору, тобто в письмовій формі.

На основі вищевказаних загальних положень законодавства, дані правовідносини врегульовані спеціальними нормами права, які визначенні Главою 54 Цивільного кодексу України щодо договору купівлі - продажу.

Так, данні господарські правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем визначенні статтею 655 Цивільного кодексу України, як договір купівлі - продажу. За даним Договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві. Товар вважається наданим у розпорядження покупцеві, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передачі покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

Враховуючи ті обставини, що відповідач повернув частину передоплати, здійсненої в розмірі відповідно до пред'явленого рахунку, він відмовився передати товар позивачу, чим істотно порушив умови договору.

Статтею 665 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови продавця передати товар покупець має право відмовитись від договору купівлі продажу.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 та частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено частиною 2 статті 550 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких умов, з підстав викладених вище в актах законодавства України, випливає, що пеня як штрафна санкція застосовується за не виконання чи не належне виконання господарського зобов'язання, розмір якої визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

При таких обставинах пеня, у відповідності до пункту 7.3. договору, складає грошову суму коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період виникнення прострочення.

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не підписувався акт приймання-передачі товару та фактично передача товару не здійснювалась, відповідач зобов'язаний на підставі пункту 7.3. договору, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Також, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних.

З огляду на вимоги частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору купівлі-продажу № 809 від 07 вересня 2017 року та в частині повернення позивачу коштів у сумі 158500,00 грн., сплати пені у сумі 18883,42 грн. та 3% річних у сумі 2203,00 грн.

Отже з огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат відносять:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи: договір № 57014 про надання правової допомоги від 27.12.2017 року; довідку-рахунок про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату від 2712.2017 року; платіжне доручення № 97 від 27.12.2017 року та № 114 від 13.03.2018 року про сплату позивачем коштів у розмірі 15000,00 грн. за договором про надання правової допомоги, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Окремо господарський суд звертає увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. є співмірними відносно: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціни позову та (або) значенню справи для позивача, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ТРЕЙД КОМПАНІ (58000, м. Чернівці, вул. Козачука Івана, буд. 36, кв. 9, код ЄДРПОУ 41239059) та приватним підприємством ПРОПУС-ПЛЮС (25004, м. Кропивницький, вул. Кримська, буд. 47, код ЄДРПОУ 40126361) договір купівлі-продажу № 809 від 07 вересня 2017 року.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОН ТРЕЙД КОМПАНІ (58000, м. Чернівці, вул. Козачука Івана, буд. 36, кв. 9, код ЄДРПОУ 41239059) на користь приватного підприємства ПРОПУС-ПЛЮС (25004, м. Кропивницький, вул. Кримська, буд. 47, код ЄДРПОУ 40126361) - заборгованість у сумі 158500,00 грн., пеню у сумі 18883,42 грн., 3 % річних у сумі 2203,00 грн., судовий збір у сумі 4293,79 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

4. Наказ видати протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21 березня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 30 березня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Тинок