Рішення

від 20.03.2018 по справі 925/26/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/26/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників сторін: від позивача - Попельнюх Р.О., за довіреністю; від відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси справу за позовом Державного підприємства Лисянське лісове господарство до фізичної особи-підприємця Демиденка Віталія Миколайовича про стягнення 90703,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося Державне підприємство Лисянське лісове господарство до фізичної особи-підприємця Демиденка Віталія Михайловича про стягнення 90703,20 грн., з яких: 52500,00 грн. основного боргу, 35000,00 грн. штрафу, 3203,20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги мотивовані невиконанням фізичною особою-підприємцем Демиденком Віталієм Миколайовичем робіт по ремонту дороги в Яблунівському лісництві ДП Лисянське лісове господарство за договором про надання послуг №2 від 15 вересня 2017 року. За умовами договору відповідачу було перераховано авансовий платіж у розмірі 52 500,00 грн., проте у визначений договором строк, виконавець роботи не розпочав, у зв'язку з чим, замовник звернувся до нього з листом-вимогою про відмову від послуг відповідача та повернення сплаченого авансового платежу та сплати штрафних санкцій. Позивач вважає, що невиконання відповідачем умов договору та неналежне реагування на претензію грубо порушує права позивача, а також своїми діями відповідач наніс збитки позивачу, оскільки замовник позбавлений тих робіт на які розраховував, та які б забезпечили належне функціонування ДП Лисянське лісове господарство .

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Відповідач (його представник) у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав. Ухвала суду від 23.01.2018 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, а ухвали суду від 06.02.2018 та від 23.02.2018 направлялись відповідачу, за його заявою, на адресу: пров. Урицького, буд. 6, с. Білозір'я, Черкаський район, які повернулися до суду з відміткою поштового відділення за закінченням встановленого строку зберігання , відтак, суд прийшов до висновку, що відповідач повідомлений належним чином. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про час та місце проведення судового засідання останній був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, судом встановлено, що 15 вересня 2017 року між Державним підприємством Лисянське лісове господарство (Замовник-позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Демиденком Віталієм Михайловичем (виконавець - відповідач у справі) було укладено договір на виконання робіт №2, відповідно до якого виконавець зобов'язався за завданнями замовника відремонтувати дорогу в Яблунівському лісництві ДП Лисянське лісове господарство протяжністю 1 кілометр шириною 3,75 метрів, а замовник зобов'язався оплатити виконавцеві виконані роботи (п.1.1 договору). Згідно п. 2.3 договору сторони погодили, що роботи виконуються із матеріалів, як виконавця так і замовника. Вартість виконаних робіт з врахуванням матеріалів, визначена у п. 3.1 договору та становить 350 000,00 грн. Також сторони узгодили порядок розрахунків за виконану роботу: 30% передоплата та 70% оплата по факту виконаних робіт на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт (п. 3.2 договору). Відповідно до п. 10.1 договору термін його дії сторонами встановлений з моменту його підписання і діє до 31.12.2017.

20.10.2017 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату у сумі 52 500,00 грн. Позивач стверджує, що в неодноразових телефонних розмовах відповідача було попереджено про необхідність негайно розпочати роботи по ремонту дороги, однак прохання відповідачем було проігноровано. 29.11.2017 позивач направив відповідачу лист-вимогу, у якому повідомив, що невиконання відповідачем умов унеможливлює виконання ПД Лисянське лісове господарство своїх зобов'язань перед контрагентами, що в свою чергу призведе до фінансових збитків підприємства, тому підприємство відмовляється від послуг виконавця та вимагає протягом 10 банківських днів з моменту отримання претензії повернути сплачений замовником аванс та сплатити штрафні санкції. На вимогу відповідач не відповів, авансовий платіж не повернув. 04.01.2018 комісією у складі: Проценко І.А. - голова комісії, та членів комісії: Осифляк І.Р., Вдовиченко В.М. та Журжа Л.І було складено акт обстеження лісової дороги в кварталах №6 та №7 Яблунівського лісового господарства ДП Лисянське лісове господарство №2, згідно якого комісією було встановлено, що роботи по ремонту дороги в кварталах №6 та №7 Яблунівського лісового господарства не виконані та не були розпочаті взагалі (а.с.22).

Позивач стверджує, що необхідність ремонту дороги була передбачена по плану роботи на 2018 рік та вирубкою ділянки лісу, з якої в подальшому по цій дорозі необхідно здійснювати вивозку деревини, про що відповідачу було повідомлено до укладення договору. Позивач вважає, що невиконання відповідачем умов договору порушує права позивача, а також своїми діями відповідач наніс збитки, оскільки замовник позбавлений тих робіт, які б забезпечили належне функціонування ДП Лисянське лісове господарство . За доводами позивача, станом на дату подання позову до суду, договір припинив свою дію, оскільки виконавець так і не приступив до виконання робіт по ремонту дороги, тому позивач просить стягнути на його користь 52 500,00 грн., перерахованих відповідачу як авансовий платіж. За порушення договірних зобов'язань виконавцю нараховані також штрафні санкції та відсотки за користування грошима, які позивач також просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Так, частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем є відносинами підряду, які унормовані у §1 Загальні положення про підряд Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Договір на виконання підрядних робіт по виконанню робіт по ремонту дороги в Яблунівському лісництві ДП Лисянське лісове господарство №2 від 15.09.2017, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є правовідносинами підряду, договір підписаний повноважними представниками сторін, містить всі істотні умови для договорів даного виду. Як вбачається з умов договору, виконавець зобов'язався відремонтувати дорогу протяжністю 1 кілометр шириною 3,75 метрів, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконавцеві виконані роботи. У договорі сторони передбачили авансування робіт виконавця, яке було проведено позивачем 20.10.2017 шляхом перерахування відповідачу 52 500,00 грн.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Оскільки відповідач протягом вересня - листопада 2017 року до виконання робіт так і не приступив, 29.11.2017 позивач направив відповідачу лист-вимогу, у якому відмовляється від послуг виконавця та вимагає повернути сплачений замовником аванс та сплатити штрафні санкції. Відповідач на цю вимогу не відповів, кошти не повернув.

Наслідки порушення зобов'язання у сфері підряду визначені, зокрема, у ст.ст. 849, 883 ЦК України, які є більш спеціальними відносно загальних положень про порушення зобов'язань. Згідно з приписами ч. 2 ст. 849, ч. 2 ст. 883 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. З огляду на зазначені положення законодавства та договору, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав свої зобов'язання по виконанню ремонтних робіт, тому позивач вправі вимагати від відповідача відшкодування збитків.

Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені у статті 22 ЦК України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Господарським кодексом України також передбачено такий вид відповідальності за порушення господарських зобов'язань як відшкодування збитків. Так, відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору замовником, платіжним доручення №7959 було перераховано на рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 52500,00 грн., що є належним підтвердженням того, що позивач поніс витрати у вигляді сплачених відповідачу коштів. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 52500,00 грн. є законною, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідальність за невиконання умов договору, визначена у п. 6.4 договору, яким передбачено, що за невиконання інших умов договору винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми договору. Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, відтак він повинен нести відповідальність за це правопорушення і тому суд вважає законною вимогу позивача про стягнення із відповідача 35000,00 грн. штрафу, що становить 10% від загальної суми договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 3203,20 грн., які позивач обґрунтовує посилаючись на ст.ст. 536, 1048, 1214 ЦК України, нарахованої з врахуванням облікової ставки Національного банку України, то суд вважає, що ця вимога позивача не підлягає до задоволення виходячи з того, що зазначені позивачем норми права регулюють правовідносини, пов'язані з грошовими вимогами, які виникають з кредитних відносин або безпідставного набуття майна, які є відмінними від правовідносин, які виникли з договору підряду. Крім того, як зазначено вище стягнуті з відповідача кошти не є грошовими вимогами, мають іншу правову природу, зокрема, збитки та неустойка і нарахування у вигляді відсотків на ці стягнення, як на грошові зобов'язання, законом не передбачені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1762,00 грн., є мінімальною, тому підлягає відшкодуванню у повному розмірі за рахунок відповідача.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони також пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ст. 126 встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Представник позивача подав до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги з проханням стягнути з відповідача витрати позивача на правничу (правову) допомогу у сумі 11541,30 грн. Послуги з надання правничої допомоги надані ТОВ Юридична компанія Доступний адвокат за договором про надання правничої (правової допомоги) від 01.11.2017 та додатку до нього, акту про приймання-передачі виконаних робіт від 20.03.2018 та рахунку на оплату №8 від 20.03.2018 на суму 11541,3 грн. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається за умовами договору про надання правничої допомоги та вартості цих робіт, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Відповідач ніяких заперечень з приводу неспіврозмірності витрат позивача на правничу допомогу чи клопотання про їх зменшення суду не подав, відтак витрати на правничу допомогу підлягають до стягнення пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 11133,7 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Демиденка Віталія Миколайовича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Державного підприємства Лисянське лісове господарство (вул.Транспортна,25, с.Яблунівка, Лисянський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 00993417) - 52500,00 грн. збитків, 35000,00 грн. штрафу, 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 11133,70 грн. витрат на правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 30.03.2018

Суддя О.І.Кучеренко