Постанова

від 21.03.2018 по справі 910/4858/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/4858/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.03.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 (повний текст підписано 25.05.2017)

у справі №910/4858/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги"

про стягнення 52 995,51 грн.

В судовому засіданні 21.03.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" про стягнення 52 995,51 грн., з яких: 23 561,19 грн. основний борг, 2 977,18 грн. 3% річних та 26 457,14 грн. збитки від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі за період з січня 2014 по травень 2014 включно у сумі 23 561,19 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування на прострочені суми оплат з грудня 2012 по травень 2014 включно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/4858/17 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" 23 561,19 грн. основного боргу, 2 977,18 грн. 3% річних, 26 457,14 грн. збитків від інфляції та 1600,00 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та застосувати строки позовної давності.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права (ст.ст. 9, 256 ЦК України, ст.ст. 175, 223 ГК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 69, 77, п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України), рішення прийнято за неповного з'ясування обставин справи.

Апелянт вважає, що дану справу було розглянуто судом за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, що в силу п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 23 березня 2017, відповідач вважає, що нарахування заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних має проводитися в межах трирічного строку позовної давності за кожним простроченим платежем, на підставі чого відповідач просить суд застосувати строки позовної давності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/713/17 від 13.11.2017, у зв'язку з призначенням головуючого судді (судді-доповідача) Баранця О.М. на посаду судді Верховного Суду відповідно до підпунктів 2.3.49, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4858/17.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 13.11.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Станік С.Р., Сулім В.В.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.11.2017, у зв'язку перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Сулім В.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2017.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач систематично та умисно не отримує поштову кореспонденцію, яка йому надсилається на офіційну адресу та зловживає своїми процесуальними правами протягом тривалого часу, свідомо ігнорує усі судові засідання протягом тривалого часу (2011-2017 роки), на підтвердження чого надає копії судових рішень, в яких відповідач є стороною та не з'являвся у судові засідання, копії рекомендованих поштових відправлень до відповідача, копії конвертів та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Оскільки поштова кореспонденція надіслана судом на вірну адресу відповідача, останній вважається повідомленим судом про час та місце судового засідання належним чином з урахуванням роз'яснень, викладених в абз.3 пункту 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18, а тому не може заявляти про позовну давність в суді апеляційної інстанції.

Розрахунок відповідача щодо свого розміру заборгованості в сумі 19 666, 17 грн. позивач вважає незрозумілим, а доводи про повне скасування рішення нелогічними та безпідставними.

05.12.2017 до Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що директор ТОВ "Видавництво імені Олени Теліги" є основним представником відповідача, і лікарняний лист, підтверджуючий хворобу, буде долучено до справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.12.2017, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2018.

24.01.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні, 12.02.2018 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, в якому представник відповідача заперечує проти доводів позивача, викладених у відзиві, і вважає, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, суд мав відкласти розгляд справи, оскільки явку відповідача визнав обов'язковою. Зазначає, що строк позовної давності по вимогам про стягнення орендної плати за січень-березень 2014 в сумі 13860,96 грн. закінчився 11.03.2017, позивачем не наведено жодних підстав поважності його пропуску. Одночасно вважає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період січень-березень 2014 за договором оренди не підлягають задоволенню також за спливом строку позовної давності, а решта розрахунків не відповідають первинним документам, що на думку відповідача, є штучно створеною заборгованістю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №910/4858/17 оголошено перерву до 12.02.2018 у зв'язку з необхідністю надання можливості представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.02.2018, у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі №910/4858/17 апеляційну скаргу відповідача колегією суддів у визначеному складі прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.02.2018.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.02.2018, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі №910/4858/17 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі №910/4858/17 у справі оголошувалась перерва до 07.03.2018 та було надано час представникам сторін для надання письмових пояснень з урахуванням питань, що виникли під час розгляду справи.

01.03.2018 від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, 03.03.2018 надійшли додаткові пояснення до заперечень на відповідь на відзив.

07.03.2018 від представника відповідача надішли доповнення до відповіді на відзив, а 21.03.2018 надійшла відповідь на заперечення на відповідь на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2018, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 у справі №910/4858/17 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 у справі №910/4858/17 оголошено перерву до 21.03.2018, враховуючи усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.03.2018 підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та застосувати строки позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.03.2018 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та інших документах у відповідь на заперечення відповідача, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Ізумруд" (позивачем, орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" (відповідачем, орендарем) був укладений договір № 19 оренди нежилого приміщення.

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування наступне приміщення, що розташоване за адресою: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11 та своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно п. 3.3. договору передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду. У зазначеному акті сторони зобов'язуються зазначити технічний стан приміщення, а також засобів та комунікацій, що знаходяться в ньому.

Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що щомісячний розмір орендної плати за користування приміщення визначається орендодавцем та орендарем у протоколі погодження розміру орендної плати (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється у національній валюті України. Оплата орендної плати починає здійснюватись з моменту підписання акту приймання - передачі приміщення (п. 4.2 договору).

Орендна плата за поточний місяць вноситься орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний у цьому договорі щомісячно не пізніше 10-го (десятого) числа поточного місяця (п. 4.3 договору).

У разі порушення порядку сплати орендної плати за поточний термін, орендодавець вправі перевести орендаря на авансову форму розрахунку.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання своїх обов'язків за договором, сторони несуть відповідальність, згідно з цим договором та чинним законодавством України, діючого на момент порушення сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 9.1 договору сторони встановили термін оренди приміщення: початок оренди з моменту підписання акту приймання-передачі, закінчення оренди 31.03.2013.

04.12.2012 між сторонами був підписаний акт приймання - передачі приміщення в оренду до договору оренди нежилого приміщення №19 від 04.12.2012.

Додатком №1 до договору сторонами був підписаний протокол погодження розміру орендної плати від 04.12.2012, згідно якого з 01.12.2012 по 30.03.2013 включно щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням площею 148,5 кв. м. складає 2408,10 грн. у т.ч. ПДВ - 401,35 грн.

Додатком №2 до договору сторонами підписана калькуляція компенсації вартості комунальних послуг від 04.12.2012.

01.04.2013 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, згідно якої доповнили п.9.1. договору та зазначили, що сторони встановлюють наступний термін оренди приміщення: закінчення - 31 грудня 2013.

Додатковою угодою №2 від 01.05.2013 до договору, сторони змінили п.4.7. договору, виклавши його в наступній редакції, а саме: сума вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, та ін.), отриманих орендарем, входить до суми орендної плати за користування приміщенням, що визначається у протоколі погодження розміру орендної плати (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору, та оплачується орендарем в повному обсязі у порядку, визначеному у розділі №4 договору. Вартість електроенергії не входить до суми орендної плати і оплачується додатково згідно показників контрольно - вимірюючих приборів встановлених на комунікаціях приміщення і тарифу організації , яка надає цю послугу.

Додатком №1 до договору сторонами був підписаний протокол погодження розміру орендної плати від 01.05.2013, згідно якого з 01.05.2013 по 31.12.2013 включно щомісячний розмір орендної плати за користування приміщення площею 148,5 кв. м. складає 5558,68 грн. у т.ч. ПДВ - 926,45 грн.

01.01.2014 сторони підписали додаткову угоду №3 до договору, згідно якої було доповнено п.9.1. договору, а саме: закінчення оренди - 31 березня 2014.

01.04.2014 сторони підписали додаткову угоду до договору, згідно якої було доповнено п.9.1. договору, а саме: закінчення оренди - 30 квітня 2014.

01.05.2014 сторони підписали додаткову угоду до договору, згідно якої було доповнено п.9.1. договору, а саме: закінчення оренди - 20 травня 2014.

На виконання умов договору у період 04.12.2012 по 20.05.2014 Відповідач користувався орендованим майном та отримав послуги на загальну суму 108 276,55 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання) послуг: Акт № ОУ-0000025 від 31.12.2012 на суму 2408,10 грн., Акт № ОУ-0000026 від 31.12.2012 на суму 3150,58 грн., Акт № ОУ-0000027 від 31.12.2012 на суму 1694,52 грн., Акт № ОУ-0000122 від 31.01.2013 на суму 2408,10 грн., Акт №ОУ-0000123 від 31.01.2013 на суму 3150,58 грн., Акт № ОУ-0000124 від 31.01.2013 на суму 1083,53 грн., Акт №ОУ-000-180 від 28.02.2013 на суму 1239,11 грн., Акт №ОУ-000-179 від 28.02.2013 на суму 3150, 58 грн., Акт №ОУ-000-178 від 28.02.2013 на суму 2408,10 грн., Акт №ОУ-0000318 від 31.03.2013 на суму 6701, 92 грн., Акт № ОУ-0000422 від 30.04.2013 на суму 6416,12 грн., Акт № ОУ-0000521 від 31.05.2013 на суму 6141,71 грн., Акт №ОУ-0000621 від 30.06.2013 на суму 5558,68 грн., Акт № ОУ-0000721 від 31.07.2013 на суму 5558,68 грн., Акт №ОУ-0000821 від 31.08.2013 на суму 5558,68 грн., Акт № ОУ-0000922 від 30.09.2013 на суму 5558,68 грн., Акт №ОУ-001026 від 31.10.2013 на суму 6748,00 грн., Акт №ОУ-011015 від 29.11.2013 на суму 5856,02 грн., Акт № ОУ-011089 від 31.12.2013 на суму 5558,68 грн., Акт № ОУ-0000007 від 31.01.2014 на суму 5558,68 грн., Акт № ОУ- 0000087 від 28.02.2014 на суму 5558,68 грн., Акт №ОУ-0000150 від 28.02.2014 на суму 658, 60 грн., Акт №ОУ-0000165 від 31.03.2014 на суму 5558,68 грн., Акт № ОУ-0000227 від 31.03.2014 на суму 892,00 грн., Акт № ОУ-0000240 від 30.04.2014 на суму 5558,68 грн., Акт № ОУ-0000303 від 30.04.2014 на суму 679,40 грн., Акт №ОУ-0000314 від 30.05.2014 на суму 3406,93 грн., Акт № ОУ-0000376 від 30.05.2014 на суму 54,53 грн. (а.с. 25-52).

Дані акти підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками підприємств. Відповідно до вказаних актів, послуги позивачем були надані належним чином та матеріали справи не містять будь-яких зауважень та претензій зі сторони відповідача щодо кількості або якості наданих послуг.

20.05.2014 між сторонами підписано акт повернення приміщення з оренди до договору оренди нежилого приміщення №19 від 04.12.2012.

19.12.2012 позивачем за вх.№34 отримано гарантійний лист відповідача №2-12/12 від 18.12.2012 із зобов'язаннями погасити заборгованість по орендній платі та комунальним платежам до 01.03.2013.

Аналогічні гарантії були дані відповідачем у листі №3 від 24.01.2014, в якому відповідач гарантував погасити заборгованість за 2013 рік до 28.03.2014, згідно з наданим графіком.

23.04.2015 позивачем надіслано Відповідачу претензію №01-01/193 від 23.04.2015р., в якій Позивач просив погасити заборгованість за договором оренди нежилого приміщення, зокрема №19 від 04.12.2012. Вказана претензія отримана Відповідачем 15.05.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

20.04.2016 представнику відповідача було особисто вручено претензію №01-01/166 від 14.04.2016 про сплату заборгованості по орендним платежам та пені згідно з розрахунком.

Листом від 10.11.2016р. №1.03/518 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням сплати заборгованість з оплати орендних платежів за договором оренди нежилого приміщення, зокрема №19 від 04.12.2012 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. На підтвердження відправки вказаного листа позивачем долучено фіскальні чеки про відправку від 11.11.1016.

Заборгованість в повному обсязі відповідачем не погашена, відповіді на листи та претензії позивачем не отримано.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що місцевим судом встановлено факт неналежного виконання Відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення №19 від 04.12.2012р. та факт наявності заборгованості за період з січня по травень 2014 включно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів у сумі 23 561,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем періоді та розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Внаслідок укладення договору оренди нежитлового приміщення №19 від 04.12.2012, між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України,виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Так, згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як встановлено судом, на підставі договору оренди №19 від 04.12.2012 у період з 04.12.2014р. по 20.05.2014 відповідач користувався орендованим майном, а саме приміщенням, розташованим за адресою: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11, площею 148,5 кв.м. та отримав за вказаною адресою послуги на загальну суму 108 276,55 грн. Проте орендні платежі та компенсацію вартості комунальних послуг, спожитої електроенергії відповідач здійснив частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в сумі 23 561,19 грн.

Згідно з розділом 7 договору, розрахунки за договором мали бути проведені до 23.05.2014 включно.

З огляду на п.4.3. договору та ч.1.ст.530 Цивільного кодексу України, апеляційний суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати орендних платежів, компенсації вартості комунальних послуг та спожитої електроенергії є таким, що настав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості по орендним платежам за Договором оренди нежилого приміщення №19 від 04.12.2012, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 23 561,19 грн. основного боргу за період з січня 2014 по травень 2014 включно.

Посилання апелянта на помилкову зайву переплату за договорами оренди №01/01-33 від 20.07.2014 та №18 від 01.01.2015, справи по яким розглядаються на даний час апеляційною інстанцією, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди №19 від 04.12.2012.

Доводи апелянта про те, що орендна плата за грудень 2012 відповідно до актів № ОУ-0000025 від 31.12.2012 на суму 2408,10 грн., № ОУ-0000027 від 31.12.2012 на суму 1694,52 грн. склала 4102,62 грн., а в розрахунку заборгованості позивачем вказана сума 7253,20 грн., що штучно збільшує борг відповідача за грудень на 3150,58 грн., колегією суддів відхиляються, оскільки суперечать матеріалам справи та первинним документам позивача, відповідач свідомо не вказує про наявність акту № ОУ-0000026 від 31.12.2012 на суму 3150,58 грн.(а.с.25, т.1), що свідчить про відсутність невідповідності первинних документів розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.

З наданої відповідачем виписки по рахунку Видавництва за 2012-2015 роки (а.с.83, т.2) вбачається сплата відповідачем 26.05.2014 орендної плати та комунальних послуг в сумі 20 000, 00 грн. згідно рахунків №22,23 від 10.01.2014.

14.07.2014 відповідачем сплачено 5100, 00 грн. з призначенням платежу за оренду та комунальні послуги за січень 2014 згідно рахунків №22,23 від 10.01.2014 .

Оскільки позивачем такі рахунки не виставлялись, а по договору №19 від 04.12.2012 у відповідача існувала заборгованість з жовтня 2013, позивачем сплачена сума в розмірі 20 000, 00 грн. була зарахована як оплата заборгованості відповідача по договору №19 за вересень, жовтень, листопад та частково грудень 2013 року, а сума 5100, 00 грн. зарахована як залишок заборгованості за грудень 2013 та часткова сплата боргу за січень 2014.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заперечень відповідача до моменту подання позивачем позовної заяви, щодо такого порядку зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів в розмірі 25 100, 00 грн., відповідно доводи апелянта щодо відсутності у нього заборгованості за січень-травень 2014 року, у зв'язку зі сплатою вказаних сум у травні та липні 2014, не приймаються колегією суддів до уваги.

Апеляційний суд також не приймає доводи відповідача, що позивач не мав права здійснювати таке зарахування з огляду на те, що у платіжних дорученнях відповідача у призначенні платежу зазначено сплату коштів за січень 2014 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач виставляв відповідачу рахунки за №22, 23 за договором №19 від 04.12.2012.

У зв'язку з викладеним не ґрунтується на матеріалах справи і розрахунок відповідача щодо заборгованості за договором №19 лише в сумі 10 893, 23 грн.

Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідач в порушення норм закону та умов договору не здійснив оплату орендних платежів, компенсації вартості спожитої електроенергії та комунальних послуг, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 23 561,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26 457, 14 грн. інфляційних втрат та 2 977,18 грн. 3% річних за періоди, визначені в розрахунку заборгованості з урахуванням часткових оплат суми боргу та дат їх сплати (детально зазначено в розрахунку а.с.74-76, т.1).

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з п.4.3. договору орендна плата за поточний місяць вноситься орендарем шляхом перерахування грошовий коштів на розрахунковий рахунок Позивача, вказаний у цьому договорі щомісячно не пізніше 10-го (десятого) числа поточного місяця.

За вказаних обставин, апеляційний суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, за період прострочки відповідачем оплати орендних платежів, компенсації вартості спожитої електроенергії та комунальних послуг з 11.01.2013 по 21.03.2017 у сумі 2 977,18 грн., погоджується з висновком місцевого суду про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову в цій частині.

Відповідно до п.3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Апеляційний суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем за період прострочки відповідачем оплати орендних платежів, компенсації вартості спожитої електроенергії та комунальних послуг з 11.01.2013 по 21.03.2017, погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в цій частині.

При цьому апелянт не спростовує належними доказами та розрахунками інший розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, а проводить свій розрахунок 3% річних та інфляційних втрат лише за 2014 рік, зазначаючи про сплив позовної давності до інших вимог, та неможливість подання такої заяви суду першої інстанції у зв'язку з неповідомленням його про розгляд справи судом першої інстанції.

Апеляційний суд не приймає доводи відповідача, що останній не був повідомлений належним чином про розгляд справи у місцевому господарському суді з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно зі ст. 89 ЦК України та ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.03 № 755-ІУ, відомості про зміну місцезнаходження юридичної особи підлягають обов'язковій держреєстрації. А при невнесенні відповідних змін особа приймає на себе ризик не отримати важливу кореспонденцію від контрагентів, судові повістки або інші важливі документи.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 про порушення провадження у справі №910/4858/17 та призначення її розгляду на 27.04.2017 була надіслана на офіційну адресу відповідача, яка зазначена в ЄДРЮОФОП (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 44-Е) 11.04.2017 рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся до суду 22.05.2017 за закінченням встановленого строку зберігання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 про відкладення розгляду справи на 18.05.2017 була також надіслана на офіційну адресу відповідача, яка зазначена в ЄДРЮОФОП (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 44-Е) 11.05.2017 рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся до суду 16.06.2017 за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.). За змістом зазначеної ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Колегія суддів критично ставиться щодо доводів апелянта, викладених у відповіді на відзив, про відсутність на поштових конвертах, які направлялись відповідачу, штампів поштового відділення з датою, коли були прийняті, оскільки на зазначених відповідачем конвертах наявні вказані штампи (а.с. 4, 99, т. 1).

Доводи відповідача, що працівники поштового відділення у зв'язку з халатним ставленням до виконання своїх обов'язків систематично не доставляли поштову кореспонденцію відповідачу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного, а надана до Київського апеляційного господарського суду лише копія скарги на підставі ст. 40 Конституції України на неправомірні дії начальника відділення поштового зв'язку № 33 м. Київ Центру поштового зв'язку № 1 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта , без відповіді на неї та без перевірки викладених у ній фактів, не свідчить про невручення поштових відправлень відповідачеві з вини працівників пошти.

Щодо доводів апелянта про те, що суд, визнаючи явку сторін обов'язковою, прийняв оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача, колегія суддів зазначає, що в резолютивній частині ухвал Господарського суду міста Києва від 30.03.2017, та від 27.04.2017 у справі №910/48585/17 зазначено про визнання обов'язковою явку сторін, однак ні описова, ні мотивувальна частина вказаних ухвал не містить жодних обґрунтувань визнання явки сторін обов'язковою, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність описки суду першої інстанції в резолютивній частині вказаних ухвал щодо обов'язкової явки сторін в судове засідання.

Згідно зі ст. 77 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) передбачалось право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи, основною умовою якої є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, місцевий господарський суд надсилав поштову кореспонденцію відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань. При цьому, підставою невручення такої кореспонденції відділенням поштового зв'язку зазначено закінчення строку зберігання поштового відправлення .

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи у місцевому господарському суді та його неявки в такому випадку на судові засідання до суду першої інстанції не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Щодо заяви апелянта про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за 3 роки до звернення позивача 27.03.2017 до суду з даним позовом, не подавалась, про це зазначено лише в апеляційній скарзі.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену в постанові №6-780цс15 від 30.09.2015, що нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, а тому заява апелянта про застосування строків позовної давності не підлягає розгляду колегією суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/4858/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво імені Олени Теліги" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/4858/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/4858/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4858/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови підписано 30.03.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко