Постанова

від 19.03.2018 по справі 926/1730/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. Справа № 926/1730/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_2 (посвідчення №047917 від 13.09.2017);

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_3 (свідоцтво № 115 від 17.04.1996, ордер серія ЧЦ №000024640 та угода про надання правової допомоги від 02.08.2017);

від третьої особи - не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Продтранс б/н від 26.12.2017,

на рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2017, головуючий-суддя: Гончарук О.В., судді: Ніколаєв М.І., Марущак І.В., м. Чернівці, (повний текст рішення складено - 15.12.2017),

за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, м. Чернівці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Продтранс , м.Чернівці,

про стягнення 599 894,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог, які прийняті судом ухвалою від 08.11.2017) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Продтранс заборгованості в розмірі 518 165,76 грн., яка виникла на підставі договорів оренди землі за №2975 та №2976 від 31.07.2006 в частині сплати орендної плати за зміненими зобов'язаннями на підставі рішення господарського суду Чернівецької області від 26.09.2013 ( у справі №5027/946/12) за період з червня 2014 року по жовтень 2017 року.

Здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Чернівецької міської ради прокурор обгрунтовує ст.ст.23, 24 Закону України Про прокуратуру , наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, чим порушуються інтереси держави, а Чернівецька міська рада неналежним чином здійснює свої повноваження.

Правовими підставами позову прокурор зазначає ст. 131-1 Конституції України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 21, 24 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.12.2017 задоволено позов та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Продтранс на користь Чернівецької міської ради 599 894,73 грн. заборгованості, а також на користь прокуратури Чернівецької області 8998,41 грн. в повернення судового збору.

Нормативно-правовими підставами задоволення позову суд зазначив ст.ст.193 ГК України, 509, 526, 530, 626, 632, 653, 792, ЦК України, ст.ст. 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі .

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю Продтранс обов'язку по сплаті орендної плати за договорами оренди землі №2975 та №2976 від 31.07.2006 в період з червня 2014 року по жовтень 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 599 894,73 грн., розрахунок якої проведено з урахуванням внесених змін щодо розміру орендної плати за рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.09.2013(справа №5027/946/12).

Відсутність здійснення реєстрації змін до договору оренди землі щодо розміру орендної плати не змінює зобов'язання відповідача, що виникло на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на ч. 4 ст. 4-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1141 від 26.10.2011. Зазначає, що при внесенні змін до договорів оренди за рішенням суду, моментом зміни зобов'язань як і самого правочину є момент їх державної реєстрації.

Позивачем не надано доказів реєстрації внесених змін до договорів оренди землі за рішенням суду, а тому на час звернення із позовом останні не набрали чинності, а звідси і відсутня правова підстава для задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції не розглянуто заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Чернівецької міської ради та не повідомлено останню про звернення з позовом, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

У відзивах на апеляційну скаргу прокурор та третя особа просять рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В обґрунтування відзивів на апеляційну скаргу зазначають, що ст. 14.1.136 Податкового кодексу України встановлено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату.

Реєстрація договорів оренди землі за №2975 та №2976 від 31.07.2006 здійснена Чернівецькою регіональною філією ДП Центр ДЗК згідно з чинним на той час Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за №174 від 02.07.2003, не заперечують, що право оренди на земельні ділянки згідно вказаних договорів зі наступними змінами не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проте це не є правовою підставою відсутності обов'язку відповідача на сплату орендної плати за чинним договором оренди.

Статтею 653 ЦК України визначено момент зміни договору оренди землі, в тому числі і за рішенням суду, а саме набрання ним законної сили, тому помилковими є твердження апелянта, що зміни до договору оренди землі набирають чинності з моменту їх реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Необґрунтованим є твердження відповідача про те, що судом не розглянуто заяву про застосування строків позовної давності, оскільки в ході судового розгляду прокурором змінено позовні вимоги з урахуванням строків позовної давності, а вказані зміни прийняті судом ухвалою від 08.11.2017.

Спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Чернівецької міської ради, посилаючись на те, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати згідно укладених договорів оренди землі, призводить до зменшення фінансових надходжень у бюджет, порушує права Чернівецької міської ради, та веде до заподіяння шкоди економічним інтересам держави.

Також, вказують на те, що в матеріалах справи міститься лист Чернівецької місцевої прокуратури адресований Чернівецькій міській раді про пред'явлення даного позову, який скерований на адресу останнього до подання позову, а звідси про виконання вимог закону прокурором.

В судове засідання 19.03.2018 представники позивача та третьої особи не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а тому їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні представник апелянта(відповідача) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі й просив скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2017, та без задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Судами встановлено, що 31 липня 2006 року між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Продтранс» укладено договір оренди землі №2975 (далі - договір №2975), зареєстрований Чернівецькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 14.09.2006 за №040680900152, відповідно до умов якого Чернівецька міська рада (Орендодавець) на підставі рішення 3 сесії Чернівецької міської ради V скликання №49 від 30.06.2006 надала, а товариство з обмеженою відповідальністю «Продтранс» (Орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1146 га, яка знаходяться в м. Чернівцях на вул. Заводській, 37; договір оренди землі №2976 (далі - договір №2976), зареєстрований Чернівецькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК» 14.09.2006 за №040680900151, відповідно до умов якого Чернівецька міська рада (Орендодавець) на підставі рішення 3 сесії Чернівецької міської ради V скликання №49 від 30.06.2006 надала товариству з обмеженою відповідальністю «Продтранс» (Орендар) в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5994 га по вул. Заводській, 37 в м. Чернівцях.

Згідно пункту 3 договорів нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1146 га становить 178 455,00 грн., а нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,5994 га - 933 386,00 грн.

Договори №2975 та №2976 укладено до 01.09.2054 (п.4 договорів), при цьому земельна ділянка площею 0,1146 га (договір №2976) передана для обслуговування адмінбудівлі відповідача, а земельна ділянка площею 0,5994 га - для обслуговування будівель виробничого призначення.

31 червня 2006 року між сторонами підписано акти приймання-передачі вищевказаних земельних ділянок.

Річна орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 3122,96 грн. за договором №2975 та 16334,26 грн. за договором №2976. Розмір орендної плати індексується у відповідності з чинним законодавством України. Орендар самостійно щорічно станом на 1 січня поточного року проводить перерахунок річної орендної плати (пункти 5, 6 договорів).

Пунктами 7 вищевказаних договорів передбачено, що орендна плата вноситься орендарем рівними частинами на рахунок Чернівецької міської ради (23246436) №33213812600002 в управлінні Державного казначейства Чернівецької області, МФО 856135 код 13050200 в строк до 30 числа місяця наступного за звітним.

Згідно пунктів 9 договорів розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках передбачених законом.

При цьому зміна умов договорів здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договорів спір розв'язується в судовому порядку (пункти 26 договорів).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.09.2013 у справі №5027/946/2012, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013:

- внесено зміни до договору оренди землі №2975 від 31 липня 2006 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Продтранс» і зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №4АА 007061 вчинено запис за номером 040680900152 від 14 вересня 2006, та викладено пункт 5 договору в такій редакції «Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 21 592,71 грн.» ;

- внесено зміни до договору оренди землі №2976 від 31 липня 2006 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Продтранс» і зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №4АА 007061 вчинено запис за № 040680900151 від 14 вересня 2006 р., та викладено пункт 5 договору в такій редакції «Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 112 937,76 грн.»

Отже, враховуючи вимоги частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили (у разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано) після розгляду справи апеляційним господарським судом, з цих підстав судом першої інстанції зроблено правильний висновок про набрання цього рішення законної сили 12.11.2013.

Частиною 3 статті 653 ЦК України визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Дана норма цивільного законодавства кореспондується із ч.5 ст. 188 ГК України, за змістом якої, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду, що має місце в цьому спорі.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності із п. 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі» ). Аналогічні положення містить і частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, договорів та інших правочинів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За умовами договору оренди землі (п. 5-7 договору) відповідач зобов'язаний був у строк до 30 числа місяця наступного за звітним сплачувати орендну плату в розмірі 3122,96 грн. по договору №2975 та 16334,26 грн. згідно договору №2976.

Згідно з статтею 21 Закону України «Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судами встановлено, що відповідач, не дивлячись на виникнення зобов'язання щодо зміни розміру орендної плати з набранням законної сили рішенням господарського суду, не сплачував орендну плату з червня 2014 року по жовтень 2017 року, чим порушив умови договорів.

Згідно наявного розрахунку заборгованості орендаря перед орендарем (а.с.130-132) сума заборгованості за оренду з червня 2014 року по жовтень 2017 року складає 599894,73 грн.

Розрахунок заборгованості перевірений апеляційним судом та відповідає встановленим обставинам по справі, а тому місцевим господарським судом відповідно до вимог норм процесуального та матеріального права, правильно стягнено з відповідача як орендаря.

Відсутність здійснення реєстрації змін до договору, в частині зміни розміру орендної плати, не впливає на обов'язок відповідача її сплачувати, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Щодо доводів апеляційної скарги незаконної участі прокурора в господарському процесі, то апеляційний суд відхиляє і ці доводи апеляційної скарги як безпідставні. Прокурором, заявлено позов відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру , за якою прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює орган місцевого самоврядування.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про відповідність вимогам закону участі прокурора в господарському процесі.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно із частиною першою статті 55 ГПК України органи та інші особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що позивач заявою №108/100-17 від 02.11.2017 (а.с.130-132) уточнив позовні вимоги шляхом відмови від стягнення заборгованості по зобов'язанням, які виникли з січня по травень 2014 року, тобто за період, який заявлений поза межами трирічного строку позовної давності. Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що розмір позовних вимог становить 599 894,73 грн. за зобов'язаннями відповідача по орендній платі, які виникали 1 числа кожного місяця починаючи з 01.06.2014 та закінчуючи 31.10.2017.

Отже, розмір заборгованості, заявлений в межах трирічного строку позовної давності, що спростовує доводи апеляційної скарги про необхідність застосування строків позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, тому судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2017 у справі №926/1730/17 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Продтранс б/н від 26.12.2017 - залишити без задоволення.

Судовий збір залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно з ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Дата підписання повного тексту постанови 26.03.2018.