Постанова

від 22.03.2018 по справі 922/3293/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 922/3293/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Ногіна О.М.

1-го відповідача - ОСОБА_1

2- го відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_3 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх.№81Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3293/16 (м. Харків, суддя Присяжнюк О.О., повне рішення складено 14.12.2017)

за позовом заступника керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків,

до 1. ОСОБА_3 міської ради, м. Харків,

2. обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Грін Вуд", м. Харків,

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до 1-ого відповідача ОСОБА_3 міської ради, м. Харків, 2-ого відповідача ОСОБА_4 кооперативу "ЖБК "Грін Вуд", м. Харків , в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п.4.1. додатку 2 до рішення 26 сесії ОСОБА_3 міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 25.09.2013р. №1253/13;

- визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби ОСОБА_3 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 2,7027 га з кадастровим номером 6310136600:16:013:0032 №7481719 від 31.10.2013р.;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.10.2013р. №12036297, яке видано державним реєстратором Реєстраційної служби ОСОБА_3 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_5 ОК "ЖБК "ГРІН ВУД" (ЄДРПОУ 38635025) на земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:16:013:0032), площею 2,7027 га по вул. Лісовій, 10 у м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Заступник прокурора Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до ОСОБА_3 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідача.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 4, 4-7, 32-34, 43 ГПК України надав необґрунтовану перевагу доводам відповідача та дійшов помилкового висновку, що позов було подано прокурором саме 29.09.2016, тобто через три дні після спливу позовної давності, а не 26.09.2016.

До таких висновків суд першої інстанції дійшов з урахуванням того, що згідно відбитку штемпеля господарського суду Харківської області позов отримано судом 29.09.2016 після спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки, встановленої ст. 257 ЦК України, за наявності заяви представника ОК ЖБК ГРІН ВУД від 12.12.2017 про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України кінцевим днем строку позовної давності щодо вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 міськради від 25.09.2013 №1253/13 є календарна дата 26.09.2016.

Згідно зі ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина 1). Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (частина 2).

При цьому прокурор не погодився із таким тлумаченням закону і зазначив, що ОСОБА_3 місцевою прокуратурою №2 26.09.2016 о 15 год. 05 хв. позовну заяву заступника керівника місцевої прокуратури від 26.09.2016 №04-31-6107-16 з додатками передано до установи зв'язку СКП ( Скорая курьерская помощь ), з метою подальшої її відправки до господарського суду Харківської області, про що свідчить копія квитанції кур'єрської служби зазначеної установи зв'язку. Установа зв'язку СКП ( Скорая курьерская помощь ) виконала свої зобов'язання перед місцевою прокуратурою та у строк 3 дні, а саме 29.06.2017, доставила відправлення - позовну заяву заступника керівника місцевої прокуратури від 26.09.2016 №04-31-6107-16 з додатками до господарського суду Харківської області. Отже, згідно з правилами, визначеними ст. 255 ЦК України, позовна заява заступника керівника місцевої прокуратури від 26.09.2016 №04-31-6107-16 з додатками, вважається такою, що здана своєчасно. Отже, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, на думку прокурора не сплинув, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності згідно зі ст. 267 ЦК України відсутні.

Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 05.01.2018 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі № 922/3293/16 залишено без руху.

Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі № 922/3293/16 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, відповідачам встановлено строк до 05.02.2018 для надання відзиву.

2-й відповідач надав 05.02.2018 за вх. № 1234 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги прокурора заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 06.02.2018 призначено справу до розгляду без виклику сторін.

1-й відповідач надав 08.02.2018 за вх. № 1379 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги прокурора заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 15.02.2018 задоволено клопотання заступника прокурора Харківської області про розгляд справи з викликом учасників справи. Призначено справу до розгляду на 07.03.2018.

Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 07.03.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 22.03.2018.

Прокурор 20.03.2018 за вх. № 2378 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що обраний прокуратурою спосіб відправки установою зв'язку СКП ( Скорая курьерская помощь , Кур'єрський сервіс АЯ) (в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Код ЄДРПОУ 33899123) зареєстровано з зазначенням кур'єрської діяльності (код КВЕД 64.12.0) як свого основного виду діяльності) для відправлення позовної заяви не суперечить вимогам ГПК України. За таких обставин, на думку прокурора, установа зв'язку СКП ( Скорая курьерская помощь , Кур'єрський сервіс АЯ) є належним суб'єктом господарювання, який відповідає поняттю установа зв'язку відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦК України, а квитанція кур'єрської служби є належним та допустимим доказом надсилання позовної заяви у передбачені строки.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів в вході вирішення спору встановила такі факти і відповідні їм правовідносини.

В ході вивчення правомірності передачі ОСОБА_3 міською радою у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Ленінського (Холодногорського) району, місцевою прокуратурою встановлено, що пунктом 4.1. додатку 2 до рішення 26 сесії ОСОБА_3 міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.09.2013 №1253/13 (далі - рішення сесії ОСОБА_3 міської ради №1253/13) ОК «ЖБК «Грін Вуд» надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:16:013:0032), яка належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 2,7027 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Лісовій, 10.

На підставі вказаного рішення, державним реєстратором Реєстраційної служби ОСОБА_3 міського управління юстиції Харківської області видано свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку №12036297 від 31.10.2013. На підставі вказаного свідоцтва, прийнято рішення про державну реєстрацію прав №7481719 від 31.10.2013р., на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №3184817 від 31.10.2013р.

Відповідно до п.3.1. статуту ОК «ЖБК «ГРІН ВУД» метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва житлових будинків, що в силу ст. 41 Земельного кодексу України надає право останньому отримати безоплатно у власність земельну ділянку для забудови.

Водночас встановлено, що одним із засновників кооперативу є юридична особа, зокрема ТОВ «Калібан ЛТД» .

Відповідно до п.5 протоколу загальних зборів засновників кооперативу №1 від 28.05.2013 ТОВ «Калібан ЛТД» внесено у статутний фонд кооперативу будівлі, які розташовані за адресою м. Харків, вул. Лісова, 10: літ. «А-1» площею 349, 0 кв. м., літ. «Б-1» площею 283, 4 кв.м., літ. «Н-4» площею 157, 3 кв. м., літ. «О-1» площею 22, 8 кв. м., літ. «П-1» площею 27, 2 кв. м., літ. «Р-1» площею 51, 7 кв. м., літ. «М-1» , «М-2» загальною площею 844, 9 кв.м., літ. «В-1» площею 267, 4 кв. м., літ. «Г-1» площею 279, 6 кв. м., літ. «Д-1» площею 270, 0 кв. м., літ. «Е-1» площею 18, 2 кв. м., літ. «Ж-1» площею 23, 0 кв. м., літ. « 3-1» площею 45, 4 кв. м., літ. «И-1» площею 45, 8 кв. м., літ. «К-1» площею 104, 3 кв. м., літ. «Л-1» площею 83, 2 кв. м.

Також, прокурор у позові посилається на рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2010 у справі №58/158-10 за ТОВ «Калібан ЛТД» визнано право власності на житловий будинок літ. «Д-1» загальною площею 270,0 м кв., житловою площею 191,4 м. кв., що розташований по вул. Лісовій, 10 у м. Харкові, визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Калібан ЛТД» таким, що набуло право на експлуатацію житлового будинку літ. «Д-1» загальною площею 270,0 м кв., житловою площею 191,4 м кв., що розташований по вул. Лісовій, 10 у м. Харкові та зобов'язано КП «ОСОБА_3 міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за товариством право власності на дане нерухоме майно.

Крім того, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно цим же Товариством набуто право власності і на інші будівлі та споруди, а саме літ. «М-1» , «М-2» загальною площею 844,9 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу № 2361 від 24.07.2007.

Таким чином, як стверджує прокурор на земельній ділянці по вул. Лісовій, 10 у м. Харкові, на час прийняття ОСОБА_3 міською радою рішення 25.06.2013 про її передачу у власність ОК «ЖБК «ГРІН ВУД» вже знаходились будівлі, що були власністю одного з засновників кооперативу, тобто ТОВ «Калібан ЛТД", який є їх власником і дотепер.

Також прокурор в позовній заяві, вказує на те, що ОСОБА_3 окружним адміністративним судом у справі №2а-29055/08 за позовом ТОВ «Калібан ЛТД» до Управління земельних ресурсів у м. Харкові прийнято рішення, яким визнано нечинним висновок Управління земельних ресурсів у м. Харкові № 5894 (200/08) від 21.10.2008р. в частині віднесення земельної ділянки по вул. Лісовій, 10 м. Харкова до земель рекреаційного призначення; зобов'язано Управління земельних ресурсів у м. Харкові видати товариству з обмеженою відповідальністю „Калібан ЛТД" висновок щодо погодження місця розташування об'єкту та розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Лісовій, 10 м. Харкова з урахуванням того, що вказана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Обставинами справи встановлено, що згідно з договорами купівлі-продажу від 24 липня 2007 року №№ 2361, 2364 та від 9 серпня 2007 року № 2598, зареєстрованих в комунальному підприємстві „ОСОБА_3 міське бюро технічної інвентаризації", ТОВ „Калібан ЛТД" на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, що розташовані по вул. Лісовій, 10 у м. Харкові.

ТОВ „Калібан ЛТД" звернулося до ОСОБА_3 міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею, орієнтовно 2,62 га для розміщення готельного комплексу по вул. Лісовій, 10.

Висновком Управління земельних ресурсів у м. Харкові № 200/08 від 21.10.08 № 5894 щодо погодження місця розташування готельного комплексу по вул. Лісовій, 10 надання земельної ділянки зазначається за рахунок земель рекреаційного призначення.

Документація із землеустрою у подальшому ТОВ „Калібан ЛТД" затверджена не була, а рішення щодо категорії, складу угідь спірної земельної ділянки ОСОБА_3 міськрадою так і не прийнято.

Прокурор вказує на те, що спірна земельна ділянка була вкрита зеленими насадженнями, що встановлено судовим рішенням у справі №2а-29055/08, зміна її призначення була заборонена Законом.

Враховуючи викладене, прокурор вважає п.4.1. додатку 2 до рішення ОСОБА_3 міської ради від 25.09.2013 №1253/13 незаконним, яке прийнято в порушення вимог ст.ст. 41, 42, 118 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» , що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень ОСОБА_3 міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Наведеною нормою передбачена можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Вказаною статтею передбачений спеціальний порядок надання земельної ділянки на безоплатно на відміну від загального порядку надання земельних ділянок юридичним особам встановленого ст. 82, главами 20, 21 Земельного кодексу України.

Отже спеціальний суб'єкт - житлово-будівельний кооператив, мета використання земельної ділянки - житлове будівництво, та принципи визначення її розміру, які мають бути встановлені містобудівною документацією мають вирішальне значення для надання земельної ділянки безоплатно на підставі ст. 41 Земельного кодексу України.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України ОСОБА_3 міська рада перед наданням земельної ділянки повинна була отримати документи підтверджуючі дотримання ОК "ЖБК "Грін Вуд", м. Харків вказаних вище умов отримання земельної ділянки.

Водночас ст. 42 Земельного кодексу України (в редакції, на час прийняття ОСОБА_3 міськрадою рішення 25.09.2013) визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Ст.ст. 1, 5 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (на час прийняття оскаржуваного рішення від 25.09.2013) визначено поняття об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна та передбачає можливість реорганізації житлово-будівельні кооперативів в таке об'єднання, тим самим не ототожнює ці поняття за змістом.

Зокрема, за ст. 5 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» реорганізація кооперативів відбувається за рішенням загальних зборів. Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об'єднання. З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об'єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону.

Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість жилих приміщень і належної частки у вартості нежилих приміщень та іншого майна і виявили таке бажання.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що на час прийняття ОСОБА_3 міською радою оскаржуваного рішення від 25.09.2013, так і натепер «Калібан ЛТД» є єдиним власником нерухомості за адресою м. Харків, вул. Лісова, 10: літ. «А-1» площею 349,0 кв. м., літ. «Б-1» площею 283,4 кв.м., літ. «Н-4» площею 157, 3 кв. м., літ. «О-1» площею 22,8 кв. м., літ. «П-1» площею 27, 2 кв. м., літ. «Р-1» площею 51, 7 кв.м., літ. «М-1» , «М-2» загальною площею 844, 9 кв.м., літ. «В-1» площею 267, 4 кв.м., літ. «Г-1» площею 279,6 кв. м., літ. «Д-1» площею 270,0 кв.м., літ. «Е-1» площею 18,2 кв. м., літ. «Ж-1» площею 23,0 кв. м., літ. «З-1» площею 45,4 кв.м., літ. «И-1» площею 45,8 кв. м., літ. «К-1» площею 104,3 кв. м., літ. «Л-1» площею 83, 2 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ,в свою чергу ОК «ЖБК «ГРІН ВУД» рішення про реорганізацію кооперативу в об'єднання не приймало, тому суд погоджується з прокуратурою про неможливість застосування вимог ст.42 Земельного кодексу України щодо передачі землі у власність ОК "ЖБК "Грін Вуд".

Таким чином, п.4.1. додатку 2 до рішення 26 сесії ОСОБА_3 міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.09.2013р. №1253/13 яким надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:16:013:0032), що належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 2,7027 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Лісовій, 10 є незаконним з наступних підстав:

- порушує вимоги ст. 20 ЗК України, оскільки воно приймалось без дотримання процедури встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, що передається у власність.

- порушує вимоги ст.1 Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах ", відповідно до якого введено мораторій строком на 5 років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності, а саме земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Здійснивши системний аналіз законодавства, що підлягає застосування в даному випадку та обставин, що встановлені з наданих доказів, колегія суддів вважає наявним порушення прав територіальної громади міста Харкова, з огляду на що, оскаржуване рішення (в спірній частині) підлягає визнанню незаконними з підстав порушення при їх прийнятті ст.20, 42 ЗК України, ст.1 Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах "

За змістом частини 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Право на судовий захист суб'єктивних прав, свобод та інтересів юридичних осіб, а також держави здійснюється шляхом звернення до суду з позовом, який у процесуальному розумінні є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів і складається з двох елементів: предмету та підстави позову.

Тобто, право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом наведено порушення права територіальної громади міста щодо належного використання земельних ресурсів; обраний прокурором спосіб захисту повинен поновити право територіальної громади, на захист якої спрямовано позов.

Приймаючи до уваги, що при прийнятті п.4.1. додатку 2 до рішення 26 сесії ОСОБА_3 міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.09.2013р. №1253/13 ОСОБА_3 міська рада діяла з порушенням норм чинного законодавства, поданий прокурором позов відповідає наведеним вище законодавчим приписам.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки п.4.1. додатку 2 до рішення 26 сесії ОСОБА_3 міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 25.09.2013р. №1253/13 є незаконним через невідповідність вимогам законодавства, яке було підставою для подальшого оформлення державного свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.10.2013 №12036297, яке видано державним реєстратором Реєстраційної служби ОСОБА_3 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_5 ОК «ЖБК «ГРІН ВУД» (ЄДРПОУ 38635025) на земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:16:013:0032), площею 2,7027 га по вул. Лісовій, 10 у м. Харкові, тому відповідне державне свідоцтво на право власності, а також рішення державного реєстратора Реєстраційної служби ОСОБА_3 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 2,7027 га з кадастровим номером 6310136600:16:013:0032 №7481719 від 31.10.2013 не відповідають закону.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачі доказів на спростування викладених обставин не надали. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог прокурора.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у аналогічних справах, зокрема у постанові від 17.06.2014 у справі №21-195а14.

Проте, позовні вимоги прокурора в даному спорі не можуть бути задоволені з таких підстав.

У п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 зазначається, що якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як свідчать матеріалів справи, 12.12.2017 другий відповідач (ОК «ЖБК «ГРІН ВУД» ) звернувся до суду із заявою про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, вказуючи, що прокурором пропущено строк звернення до суду, також вказує на те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт направлення до суду позову прокурора , саме 26.09.2016 року

Прокурор у суді першої інстанції та у судових засідання суду апеляційної інстанції наголошував , що останній день строку 25.09.2016 року був вихідним , тому слід вважати останнім днем строку 26.09.2016 року, оскільки позов було пред'явлено 26.09.2016 року, отже позов подано в межах позовної давності.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що ОСОБА_3 місцева прокуратура передала позовну заяву заступника керівника місцевої прокуратури від 26.09.2016 №04-31-6107-16 з додатками, до установи зв'язку СКП ( Скорая курьерская помощь ) 26.09.2016 о 15 год. 05 хв. з метою подальшої її відправки до господарського суду Харківської області, про що свідчить копія квитанції кур'єрської служби зазначеної установи зв'язку. Установа зв'язку СКП ( Скорая курьерская помощь ) виконала свої зобов'язання перед місцевою прокуратурою та у строк 3 дні, а саме 29.06.2017, доставила відправлення - позовну заяву заступника керівника місцевої прокуратури від 26.09.2016 №04-31-6107-16 з додатками до господарського суду Харківської області.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007р. Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016р. по справі №6-2469цс16.

Дослідивши електронний доказ та витяг з ЄДРПОУ стосовно ТОВ АЯ , у колегії суддів відсутні підстави вважати дані документи як належний доказ своєчасного відправлення копії позовної заяви до господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.

Як зазначено прокурором в своїй апеляційній скарзі, він 26.09.2016 року о 15 годині 05 хвилин передав позовну заяву з додатками до установи зв'язку СКП Скорая курьерская помощь , з метою подальшої її відправки до господарського суду Харківської області, про що свідчить копія поштової декларації зазначеної установи зв'язку.

В свою чергу, прокурор не зазначив установи зв'язку, якій він передав поштове відправлення та доказів підтверджуючих взагалі існування такої установи.

Як зазначається у ст. 2 ЗУ Про Поштовий зв'язок , оператором поштового зв'язку (оператор) є суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.

Тобто прокурор не надав належні, допустимі та достатні докази які б давали суду ідентифікувати суб'єкта підприємницької діяльності (оператора поштового зв'язку), а саме код ЄДРПОУ для юридичних осіб або ідентифікаційний код для фізичної особи-підприємця, довідку управління статистики про коди видів економічної діяльності.

Крім того, прокурор не зазначив адресу установи зв'язку, якій він передав позовну заяву з додатками.

Прокурор не надав розрахункового документу (документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, як того вимагає Постанови КМУ Про затвердження правил надання поштового зв'язку .

Так, згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Матеріали справи не містять жодного документу установи зв'язку СКП з використанням штампувального поштового пристрою, щоб могло свідчити про подання позову через установу поштового зв'язку з дотриманням строку позовної давності.

Так, відповідно до Постанови КМУ Про затвердження правил надання поштового зв'язку , штампувальний поштовий пристрій - пристрій, призначений для оформлення поштових відправлень, поштових переказів, супровідної та іншої поштової документації.

Відповідно до п.6. Правил надання поштового зв'язку оператор поштового зв'язку для оформлення приймання, перевезення, доставки та вручення поштових відправлень, поштових переказів та здійснення інших пов'язаних з цим виробничих операцій повинен мати штампувальні поштові пристрої.

Також відсутній належний бланк опису. Згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

На підставі вище викладеного колегія суддів вважає, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт направлення позовної заяви до суду першої інстанції прокурором вчасно, а саме 26.09.2016.

Щодо наданої прокурором копії витягу з ЄДРПОУ колегія суддів зазначає, що даний витяг стосується ТОВ АЯ , а не СКП Скорая курьерская помощь , крім того, у даному витягу відсутні посилання на СКП Скорая курьерская помощь .

Також, оскільки відсутній код ЄДРПОУ СКП Скорая курьерская помощь , неможливо встановити чи дійсно дана установа є оператором поштового зв'язку, який у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.

За таких умов колегія суддів вважає безпідставними твердження прокурора про те, що вручення ним позовної заяви відбулося за участі кур'єрської служби.

Як вбачається із відмітки уповноваженої особи канцелярії суду про прийняття позовних матеріалів, позовну заяву прокурором подано до господарського суду Харківської області 29.09.2016р.

Колегія суддів констатує, що вищезазначений позов було подано прокуратурою саме 29.09.2016 року, а не 26.09.2016 року, як вважає прокурор, тобто через три дні після спливу строку позовної давності, таким чином господарський суд вказує на пропуск прокуратурою строку позовної давності на звернення до суду з відповідним позовом .

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Оскільки прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої другим відповідачем заявлено до прийняття рішення господарським судом, прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3293/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 у справі №922/3293/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 27.03.2018

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.