Постанова

від 27.06.2018 по справі 922/3293/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3293/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області

від прокуратури - Савицька О.В.

відповідачі - (1) Харківська міська рада, (2) Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Грін Вуд"

представник відповідача - 1 - не з'явився

представник відповідача - 2 - Нестеренко С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Слободін М.М. - головуючий, Сіверін В.І., Тихий П.В. від 22 березня 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Присяжнюк О.О. від 12 грудня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. 29 вересня 2016 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач-1) та Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Грін Вуд" (далі - відповідач-2) про визнання незаконним та скасування п. 4.1 додатку 2 до рішення відповідача-1 від 25.09.2013 №1253/13; скасування рішення державного реєстратора від 31.10.2013 №7481719 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,7027 з кадастровим номером 6310136600:16:013:0032 за відповідачем-2; визнання недійсним свідоцтва відповідача-2 про право власності на земельну ділянку площею 2, 7027 га по вул. Лісовій, 10 у м. Харкові.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача-1 прийнято всупереч вимогам статей 41, 42, 118 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах". Так, відповідачем-1 у порушення встановленого мораторію допущено зміну цільового призначення спірної земельної ділянки рекреаційного призначення; на момент передачі відповідачу-2 безоплатно у власність спірної земельної ділянки для забудови перший вже був власником розташованої на цій земельній ділянці нерухомості, що виключає можливість передачі землі у власність такій особі на підставі статті 41 Земельного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3 . Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року, у позові відмовлено повністю.

5. Судові рішення мотивовані тим, що спірне рішення відповідача-1 про безоплатну передачу відповідачу-2 у власність земельної ділянки рекреаційного призначення прийнято в порушення вимог статей 20, 41, 42, Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах", відповідно, право власності на спірну земельну ділянку набуто відповідачем-2 незаконно. Отже, заявлені позовні вимоги є обгрунтованими, проте прокурором пропущено встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-2.

6 . При вирішенні питання позовної давності суди виходили з того, що відповідно до відбитку штемпеля вхідної кореспонденції Господарського суду Харківської області звернення прокурора з даним позовом відбулося 29.09.2016, тоді як спірне рішення прийнято відповідачем-1 25.09.2013. При цьому судами не визнано належними доказами направлення позовної заяви до суду саме 26.09.2016 надані прокурором накладну "Скорая курьерская помощь" та опис вкладення, оскільки вказані документи не дають змоги встановити факт передачі позовної заяви саме оператору зв'язку в розумінні статті 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" та статті 255 Цивільного кодексу України, так як не містять жодних ідентифікуючих ознак особи, якій прокурор передав адресоване суду відправлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Висновки судів про звернення прокурора з даним позовом 29.09.2016, тобто після спливу строку позовної давності, є помилковими та суперечать вимогам частини 2 статті 255 Цивільного кодексу України. Так, позовна заява була передана прокурором до установи зв'язку "Скорая курьерская помощь" 26.09.2016 - в межах трирічного строку позовної давності, а вказана установа зв'язку доставила поштове відправлення до місцевого господарського суду 29.09.2016, що підтверджується відповідною поштовою декларацією. Обраний прокурором спосіб відправлення позовної заяви не суперечить ГПК України, тому строк позовної давності ним не пропущено. При цьому чинне законодавство, у тому числі Цивільний кодекс України, не містить як визначення поняття "установа зв'язку", так і вичерпного переліку таких осіб.

Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу

9. Представник прокуратури був присутній при прийнятті спірного рішення відповідача-1, а тому строк позовної давності для звернення з даним позовом починає перебіг з 25.09.2013. Однак прокурор звернувся з позовом лише 29.09.2016, тобто з пропуском загального строку позовної давності, що є безумовною підставою для відмови в позові.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

10. У Цивільному кодексі України (далі - ЦК України) позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

10.1 . Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

11. Разом із тим частинами 1, 2 статті 29 ГПК України (в редакції на час звернення прокурора до суду) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

12. Отже, прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

13. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

14. Судами встановлено, що для прокурора трирічний строк позовної давності за даними позовними вимогами почав обчислюватися з дати прийняття оспорюваного рішення відповідача-1, тобто з 25.09.2013 та останній день такого строку припав на 26.09.2016.

15. Стверджуючи про звернення з позовною заявою в межах строку позовної давності, прокурор в якості доказів долучив поштову декларацію СКП "Скорая курьерская помощь" від 26.09.2016 та бланк опису вкладення у поштове відправлення.

16 . У той же час за приписами частини 2 статті 255 ЦК України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

17. У свою чергу відповідно до статті 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" оператором поштового зв'язку є суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку

18. У даному випадку судами встановлено, що ні надана прокурором поштова декларація СКП "Скорая курьерская помощь", ні інші матеріали справи не містять жодних ідентифікуючих ознак та реквізитів (ідентифікаційний код, адреса реєстрації тощо), які б давали можливість встановити, чи є особа, якій передано відповідне відправлення, саме оператором (установою) зв'язку в розумінні норм Закону України "Про поштовий зв'язок" та ЦК України. Більше того, долучений до справи бланк опису вкладення оформлений з порушенням Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, оскільки не містить ні дати його заповнення, ні підпису та прізвища працівника оператора зв'язку, який перевірив вкладення, ні номеру поштового відправлення.

19. Таким чином, судами не встановлено належних та допустимих доказів дотримання прокурором строку позовної давності внаслідок подання позовної заяви через установу зв'язку 26.09.2016.

20 . Вищезазначеним спростовуються доводи касаційної скарги в пункті 8 цієї Постанови.

21 . За таких обставин суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про необхідність відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності та наявності заяви відповідача-2 про застосування наслідків такого сливу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області від 12 грудня 2017 року у справі № 922/3293/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.