Постанова

від 28.03.2018 по справі 821/1077/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1077/17

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Домусчі С.Д. , Коваля М.П.

за участю секретаря - Сторчак О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео-конференції за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн-Борд" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2017р., ухвалену о 10.43 год. У складі судді Войтовича І.І., по справі № 821/1077/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн-Борд" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

I. ПРОЦЕДУРА:

08.04.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн-Борд" (далі - позивач, ТОВ "Грейн-Борд") звернулось до суду із позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач) та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2015 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 265 017, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 176 678, 00 грн. та штрафними санкціями - 88 339, 00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 у справі №821/480/16 позов був задоволений .

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі №821/480/16 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 залишено без змін.

05.07.2017 ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/28456/16 (№821/480/16) Постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі №821/480/16 були скасовані , а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 р. у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись зі вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права , та просив її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративного позову у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що судом 1-ої інстанції взято до уваги порівняння площі орендованої ПСП Чумацький шлях земельної ділянки із обсягами реалізації соєвих бобів цим підприємством, згідно з якими податковий орган вважає, що обсяги реалізації значно більші, ніж можливо реально виростити таку кількість соєвих бобів за умови відсутності декларування її придбання у 2014 році, не підтверджено, що директор ПСП Чумацький шлях ОСОБА_2 в жовтні 2014 року перебував на лікуванні в КП Херсонська обласна психіатрична лікарня та наявність будь-яких судових рішень про обмеження або позбавлення директора ПСП Чумацький шлях ОСОБА_2 дієздатності; посилання суду1-ої інстанції на обставини з'ясовані в ході розслідування кримінального провадження № 120151001000001654 є безпідставними, оскільки дане кримінальне провадження не закрито та слідство ще триває, господарські операції між ТОВ Грейн-Борд та ПСП Чумацький шлях є реальними та підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

22.01.2018 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу , у якому із висновком про правомірність рішення суду 1-ої інстанції зазначається ,що з аналізу документів перевіркою встановлено, що первинні документи , які повинні підтверджувати господарські відносини з придбання сої ТОВ „Грейн-Борд" у ПСП Чумацький шлях", складені та підписані не ОСОБА_2, є недостовірними, не підтверджують фактичного виконання операцій з купівлі-продажу товарів , не відповідають вимогам Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак не можуть бути підставою для формування ТОВ „Грейн-Борд" податкового обліку.

Херсонська ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області вважає постанову Херсонського окружного адміністративного суду ві;і 17.11.2017р. по справі №821/1077/17, такою , що прийнята з урахуванням всіх обставин справи , с законною та обґрунтованою , а апеляційну скаргу ТОВ Грейн Борд такою, що не підлягає задоволенню .

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року , справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження, відповідно до п.1 ч. 1 ст.311 КАС України .

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі, вивчивши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає,що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що у період з 18.11.2015р. по 20.11.2015р. ДПІ у м. Херсоні провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Грейн-Борд" (код 36672044) з питань правомірності обчислення та повноти сплати податків по господарським взаємовідносинам із ПСП "Чумацький шлях" (код 32991708) за період з 01.01.2013р. по 31.05.2015 р., за результатами якої складено акт від 03.12.2015р. № 260/21-03-22-02/36672044 (далі - акт № 260).

За даними перевірки встановлено, що ПСП "Чумацький шлях" при складанні декларації з податку на додану вартість маніпулював даними податкової звітності, використавши при цьому штучно сформовані дані за наслідками безтоварних операцій із ПСП "Чумацький шлях". При цьому, позивачем отримано необґрунтовану податкову вигоду, а саме: штучне формування витрат з податку на прибуток без проведення реальної господарської операції за рахунок вигодоформуючого суб'єкта господарської діяльності ПСП "Чумацький шлях". Тому, операції між ПСП "Чумацький шлях" та ТОВ "Грейн-Борд" за період з 22.10.2014р. по 30.10.2014р. не мали реального товарного характеру, в результаті чого такі операції не підлягають включенню до витрат з податку на прибуток. У зв'язку з чим, вся документація (договори, накладні, рахунки, тощо), складена на підставі безтоварних операцій не мають сили первинних документів, а відтак не можуть братися до уваги для підтвердження даних податкового обліку.

Такі висновки податковий орган зробив на підставі порівняння площі орендованої ПСП "Чумацький шлях" земельної ділянки і статистичних звітів щодо врожайності із обсягами реалізації соєвих бобів цим підприємством, вважаючи, що обсяги реалізації значно більші, ніж можливість реально виростити таку кількість соєвих бобів за умови відсутності декларування її придбання у 2014 році.

Крім цього, ДПІ у м. Херсоні зазначено, що директор ПСП "Чумацький шлях" ОСОБА_2 не мав відношення до діяльності підприємства, періодично перебував на стаціонарному лікуванні з психічним розладом та не міг здійснювати господарську діяльність на посаді директора підприємства, яким фактично керувала інша особа.

Також, в акті перевірки зазначається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що невідомі особи, використовуючи ПСП "Чумацький шлях", здійснювали діяльність, спрямовану на легалізацію грошових коштів, ухилившись при цьому від сплати податку на додану вартість та незаконно створивши податковий кредит.

Виходячи з цього, податковий орган вважає, що витрати від вартості нібито придбаного товару - сої, перевіркою не підтверджено, а, відповідно, не підтверджено і суми витрат, що враховані при визначені об'єкта оподаткування від вказаного постачальника, тобто встановлено їх завищення.

Так, на стор. 18 акту № 260 зазначено: "…ТОВ "Грейн-Борд" за 2014 рік неправомірно включено до складу витрат по рядку 05.1 декларацій вартість придбання товарів (послуг) від ПСП "Чумацький шлях" (код 32991708) з яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій на суму 981 543 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 981 543 грн...".

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Грейн-Борд" п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1, п. 138.2, п.138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 176678, 00 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 176 678 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Херсоні податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2015 № 000338220 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 265 017, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 176 678, 00 грн. та штрафними санкціями - 88 339, 00 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Судом 1-ої інстанції було також встановлено, що ТОВ „Грейн - ОСОБА_3» відображено у бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» операції з Приватним сільськогосподарським підприємством «Чумацький шлях» (код 32991708) на загальну суму 1 177 850,97 грн. у т.ч. ПДВ 196 308,5 грн. по придбанню товару - сої врожаю 2014р.

В ході перевірки надано Договір поставки СРТ (елеватор) №ЗК11 /10 від 20 жовтня 2014 року м.Херсон, відповідно до якого, ТОВ «Грейн-Борд» надалі «Покупець» в особі виконавчого директора ОСОБА_4 діючого на підставі доручення №3 від 21.07.2014, з однієї сторони, ПСП «Чумацький шлях» , надалі «Постачальник» в особі директора ОСОБА_2, діючого на підставі Статуту, уклали даний договір поставки (надалі- договір) про таке:

1. Предмет договору:

1.1. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити соєві боби, врожаю 2014 року згідно ДСТУ 496462008 «Соя.Технічні умови» , іменовану в подальшому «Товар» на умовах СРТ («перевезення оплачено до...» ) згідно «Інкотермс» у редакції 2010 року.

Перевіркою встановлено, що за виписаними податковими накладними ПСП "Чумацький шлях" суму ПДВ 196308,51 грн. ТОВ "Грейн - ОСОБА_3" до податкового кредиту Декларації з ПДВ за жовтень 2014 року та в інших Деклараціях не включав.

За умовами доставки, визначеними в договорі ПСП „Чумацький шлях» здійснює поставку товару в пункт призначення: «Херсонський морський торгівельний порт» .

Згідно наданих для перевірки товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) ПСП "Чумацький шлях" є замовником перевезень (перелік товарно - транспортних накладних, назва перевізників, номери машин та інша інформація наведено в додатку 8 ).

В товарно-транспортних накладних ставиться відмітка «Херсонський морський торгівельний порт» про прийнятий вантаж та складено акти приймання автотранспорту.

Згідно ТТН, в графі: „пункт навантаження» вказано наступне: Херсонська обл., ОСОБА_3. р-н, с. Бобровский Кут.

За даними податкової звітності ПСП „Чумацький шлях» за 2014 рік встановлено, що підприємство має статус виробника с.г. продукції. До ДПІ у м.Херсоні надає звітність „Податкова декларація з податку на додану вартість» з позначкою сільськогосподарське підприємство, яке не обрало спеціальний режим оподаткування (пункт 209.18 ст.209 ПКУ).

Згідно електронного реєстру податкових накладних встановлено відсутність взагалі податкових накладних виписаних на покупця ПСП „Чумацький шлях» . Таким чином, ПСП „Чумацький шлях» не придбавав сою врожаю 2014 .

Згідно податкової декларації з плати за землю на 2014 рік ПСП "Чумацький шлях" обліковуються земельні ділянки загальною площею 231,7524 га : рілля 58,4433 га, та рілля 173,3091 га.

За документом „Відомості про наявність земельних ділянок» зазначено договір оренди №4АА002330-040671600001 від 13.11.2006 з Бобровокутською сільською радою, категорія земель - сільгосп.угіддя , площа -58,4433 га.

На іншу ділянку площею 173,3091 га відомості відсутні.

В ході аналізу електронного реєстру податкових накладних за період з 01.09.2014 до 22.01.2015, перевіркою було встановлено, що ПСП „Чумацький шлях» , згідно виписаних податкових накладних на покупців, реалізовано с.г.продукцію - сою врожаю 2014 року в обсязі 3395,84 тон. Для вирощування такої кількості сої потребується значно більші площі земель при середній врожайності по Херсонській області 3,5 т/га. Так для вирощування такої кількості сої необхідно близько 970,24 га земельних угідь, а у ПСП „Чумацьке шлях» обліковується 231,7524 га.

Крім того, згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що протягом 2014 року ПСП „Чумацький шлях» не зареєстровано жодної податкової накладної на придбання сої, що унеможливлює встановлення факту походження сої та реальності здійснення господарських операцій з її продажу.

Вищевикладена інформація свідчить, що ПСП „Чумацький шлях» не здійснював придбання та/або вирощування сої в 2014 році. Відсутність підтверджуючих документів по вирощуванню або придбанню ПСП „Чумацький шлях»сої свідчить, що фактично операції: постачання сої в адресу ТОВ «Грейн - ОСОБА_3» не відбувалась, а проведено лише відображення таких операцій по регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Грейн - ОСОБА_3" згідно первинних документів, які складені з порушеннями чинного законодавства та не мають юридичної сили.

В ході розслідування кримінального провадження №120151001000001654 встановлено, що невстановлені особи в період з 01.01.2013 по 31.05.2015 з метою прикриття незаконної діяльності, незаконного формування податкового кредиту, ухилення від сплати податку, легалізації коштів здобутих злочинним шляхом створили, придбали суб'єкт підприємницької діяльності: ПСП „Чумацький шлях» (ЄДРПОУ 32991708), через рахунки якого легалізували грошові кошти ряду підприємств реального сектору економіки України в особливо великих розмірах, ухилившись від сплати податку на додану вартість та незаконно створивши податковий кредит.

Згідно Протоколу допиту свідка ОСОБА_5 директора ПП „Говест» встановлено, що директора ПСП ''Чумацький шлях» ОСОБА_6 він ніколи не бачив, договори с ПСП ''Чумацький шлях» здійснював через особу яка представлялась ОСОБА_7. ОСОБА_2 є формально оформленою людиною, до процесу керування підприємством не має жодної справи. Йому достовірно відомо, що безпосереднім керівником ПСП»Чумацький шлях» є ОСОБА_7.

Свідоцтво про смерть ОСОБА_2, дата смерті 02.01.2015.

08.07.2015 ДПІ у Києво- Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області винесено податкові інформації за №417/10/10-13-22-02-21/32991708, відповідно до якої ПСП „Чумацький шлях» (код 32991708) здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв'язку з відсутністю ПСП „Чумацький шлях» факту реального здійснення господарської діяльності, відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, не підтвердженого контрагентами- постачальниками, на ПСП „Чумацький шлях» (код 32991708) вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів ( послуг) за період з 01.01.2013 по 31.05.2015, які підпадають під визначення ст. 185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.10.2010 №2755-УІ.

ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонської області було надано запит від 26.11.2015 №1414/10/21-03-22-02-08 до КЗ „Херсонська обласна психіатрична лікарня» про надання інформації щодо ОСОБА_2.

Отримано відповідь 27.11.2015 №241 від КЗ „Херсонська обласна психіатрична лікарня» , якою повідомлено, що ОСОБА_2 (інн НОМЕР_2), який проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на диспансерному обліку в КЗ „Херсонська обласна психіатрична лікарня» з 2013 року та знаходився та стаціонарному лікуванні.

В результаті опрацювання та проведення аналізу вищевикладеної інформації по ПСП „Чумацький шлях»слід зробити висновок:

1) Зазначені площі ріллі щодо вирощеного та реалізованого врожаю свідчать про те, що ПСП „Чумацький шлях» не здійснював вирощування сої в 2014 році.

2) Крім того, згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що протягом 2014 року ПСП „Чумацький шлях» не зареєстровано жодної податкової накладної на придбання сої, що унеможливлює встановлення факту походження сої та реальності здійснення господарських операцій з її продажу.

3) Вищевикладена інформація свідчить, що ПСП „Чумацький шлях» не здійснював придбання та/або вирощування сої в 2014 році.

4) Показання свідка про те, що оформлений як директор ПСП „Чумацький Шлях» ОСОБА_2 не мав відношення до діяльності і керувала цим підприємством інша особа. А також те, що ОСОБА_2 був психічно хворою людиною не міг здійснювати господарську діяльність підприємства на посаді директора. На підставі цього, складені від імені ПСП „Чумацький Шлях» особою ОСОБА_2 первинні документи не є достовірними, не підтверджують фактичного виконання операцій купівлі-продажу, а відтак не можуть не можуть бути підставою для формування ТОВ „Грейн-Борд» податкового обліку.

V. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Згідно вимог ст. 8 ОСОБА_8 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_8 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_8 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_8 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_8 України гарантується.

Згідно вимог ст.19 ОСОБА_8 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_8 та законами України.

Згідно ст. 67 ОСОБА_8 України , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.8 ОСОБА_8 України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 5.2 -5.5 . Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ,затвердженого Наказом ДПА України , від 22.12.2010, № 984 , у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

У випадках відсутності податкового та/або бухгалтерського обліку даний факт фіксується в описовій частині акта.

Результати документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, оформляються аналогічно оформленню результатів перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства.

При цьому у разі встановлення порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності необхідно відобразити такі відомості: номер, дата зовнішньоекономічного договору (контракту) та його сума, у разі необхідності реєстрації договору (контракту) у центральному органі виконавчої влади з питань економічної політики: номер та дата його реєстрації, країна нерезидента, який є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), найменування фінансової установи нерезидента, через яку здійснюються розрахунки за договором (контрактом), найменування фінансової установи резидента, через яку здійснюються розрахунки за договором (контрактом), номенклатура товарів договору (контракту) згідно з кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, суму простроченої заборгованості, що виникла при виконанні договору (контракту).

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно із п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за №1235/26012), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку у контролюючому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 7 Порядку ,податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.2 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців » від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

VI. НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_8 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється ОСОБА_8 України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_8 України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до ОСОБА_8 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені ОСОБА_8 та законами України. У разі невідповідності правового акта ОСОБА_8 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить ОСОБА_8 України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми ОСОБА_8 України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Так, стаття 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.4 ст.243 КАС України ,судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того,згідно із висновком ВСУ , викладеним Постанові від 3 листопада 2015 року № 21-1499а15 ,господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Згідно із висновком ВСУ, викладеним у Постановах від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 ,обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Згідно із висновком Верховного Суду , викладеним у Постанові від 16.01.2018р. по справі № 2а-7075/12/2670 ,статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року м. Київ по справі №826/15034/14.

VII. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 ОСОБА_8 України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_9 проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.

Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі Копецький проти Словаччини (Кореску v. Slovakia), п. 50; Anheuser-Busch Inc. проти Португалії (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі ОСОБА_10 Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (заява №36985/97).

Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормі , що міститься у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.).

VIII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає, що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України, частини 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ), яки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином , будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, належного врядування ,презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ ,як джерело права , погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права,так як статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а всі первинні документи контрагента позивача - ПСП ''Чумацький шлях» є неналежними, оскільки вони підписані гр. ОСОБА_2, який значився як директор підприємства , проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мав, фінансово-господарською діяльністю не займався, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконував, що встановлено в межах розслідування кримінального провадження №120151001000001654, порушеної за фактом злочину, передбаченого ч.4 ст.190Кримінального кодексу України ,а також перебував на диспансерному обліку в КЗ „Херсонська обласна психіатрична лікарня» з 2013 року та знаходився та стаціонарному лікуванні.

Право особи на мирне володіння майном у цьому контексті не було порушено , так як втручання здійснювалося згідно із законом , та було необхідним у демократичному суспільстві ,у тому розумінні , що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Податкове повідомлення-рішення від 10.12.2015 р. № НОМЕР_1 було прийняте Херсонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області в поряду ,в межах повноважень та у спосіб, встановлені ОСОБА_8, Податковим Кодексом України , судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, із належним повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддями , які зазначені у судовому рішенні

Керуючись ст.8 ОСОБА_8 України, ст. 6 та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7,242, 272, 308, 309, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн-Борд" залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2017р.- без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене та підписане 30.03.2018 р..

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_11 ОСОБА_12