Постанова

від 22.03.2018 по справі 459/667/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/667/17 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.

Провадження № 22-ц/783/7077/17 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Фейір К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Червоноградської міської ради Львівської області (третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держгеокадастру у м. Червонограді) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 27.08.2014 року, приведення сторін договору в попередній стан, стягнення сплаченої орендної плати та стягнення заподіяних збитків в подвійному розмірі, -

в с т а н о в и л а:

09 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Червоноградської міської ради Львівської області, в якому з уточненням позовних вимог, просила визнати недійсним з часу укладення договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 0,0104 га для влаштування спортивної площадки (настільного тенісу) за адресою: АДРЕСА_1 від 27.08.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та Червоноградською міською радою Львівської області; привести сторони в попередній стан, стягнути з відповідача на її користь 36630,15 грн. сплаченої орендної плати; 15589,82 грн. заподіяних збитків, а всього стягнути з відповідача на її користь - 52219, 97 грн. та судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що з нею, як переможцем аукціону, Червоноградською міською радою на п'ять років було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 0,0104 га для влаштування спортивної площадки (настільного тенісу) за адресою: АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка передана їй за актом приймання-передачі земельної від 27.08.2014 року без розроблення проекту її відведення, про що зазначено в п. 19 вказаного договору. Інші умови передачі земельної ділянки в оренду передбачені протоколом № 82 земельних торгів у формі аукціону з права продажу права земельної ділянки від 27.08.2014 року (п.20 договору оренди земельної ділянки від 27-го серпня 2014 року). За цільовим призначенням дана земельна ділянка, як зазначено в п.17 цього договору відноситься до земель житлової та громадської забудови, та п.34 вказаного вище договору, крім іншого, передбачено право орендаря переважного придбання у власність орендованої земельної ділянки у відповідності до закону.

30 серпня 2016 року вона вперше звернулась до відповідача з заявою про надання їй дозволу на викуп орендованої земельної ділянки. Розгляд даного питання було включено в порядок денний сесії Червоноградської міської ради 15.12.2016 року, проте не набрало необхідної кількості голосів і не було прийняте, про що її було повідомлено листом Червоноградської міської ради від 26.12.2016 року за № 3/21-11146/2-16. Під час розгляду питання щодо надання дозволу на викуп орендованої земельної ділянки нею було з'ясовано, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії землі житлової та громадської забудови , цільове призначення: "18.00 Землі загального користування". А тому відповідно до п. а ч.4 ст. 83 ЗК України вказана земельна ділянка не може передаватись у приватну власність. Відповідач при укладенні оспорюваного договору оренди земельної ділянки знав, що така не може бути приватизованою ні за яких умов, проте ця обставина була від неї прихована. Тому вважає, що оспорюваний договір укладено під впливом обману, її волевиявлення під час укладення спірного договору не було вільним і не відповідало повністю внутрішній волі, оскільки договір не був і не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків щодо переважного її права на приватизацію земельної ділянки. А тому, вважає, що договір оренди земельної ділянки від 27 серпня 2014 року має бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків, які передбачені ч.ч.1, 2 ст. 216, ч.2 ст. 230 Цивільного кодексу України, з приведенням сторін у попередній стан. Просила стягнути з відповідача на її користь 35468,15 грн. сплаченої орендної плати, заподіяні збитки на суму 13831,86 грн. та судові витрати у справі.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2 до Червоноградської міської ради Львівської області (третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держгеокадастру у м. Червонограді) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 27.08.2014 року, приведення сторін договору в попередній стан, стягнення сплаченої орендної плати та стягнення заподіяних збитків в подвійному розмірі відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Вважає його незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що при вирішенні даного спору районним судом не враховано, що відповідачем - Червоноградською міською радою Львівської області, від позивача було приховано категорію і код спірної земельної ділянки за класифікацією видів цільового призначення земель. Звертає увагу суду на те, що включення у договір оренди земельної ділянки від 27.08.2014 року положення про право орендаря переважного придбання у власність орендованої земельної ділянки у відповідності до закону призвело до помилкового уявлення про можливість викупу земельної ділянки у випадку перемоги в аукціоні і отримання права на її оренду. Зазначає, що інформація про те, що орендована земельна ділянка не може бути придбана або приватизована, відповідачем була свідомо прихована. Вказує на те, що волевиявлення ОСОБА_2 не було вільним і не відповідало повністю внутрішній волі, оскільки її було введено в оману щодо обсягу прав за цим договором. Крім того, зазначає, що оспорюваний договір не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків щодо переважного права ОСОБА_2 на придбання земельної ділянки, оскільки це суперечить закону. Вказані обставини судом першої інстанції не з ясовані та не досліджені докази на їх підтвердження.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 скаргу підтримав, надав пояснення, аналогічні доводам скарги. Просив скаргу задоволити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Представник Червоноградської міської ради проти скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали та обставини справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається . У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з ст.ст. 13-14 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній станом на час укладення спірного договору) , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Крім іншого, ст. 15 цього ж Закону, передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Судом встановлено, що згідно протоколу №82 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 27 серпня 2014 року, затвердженого 27.08.2017 року першим заступником міського голови Дмуховським С.М., переможцем земельних торгів, за право оренди терміном на 5 (п'ять) років земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0104га; кадастровий номер - НОМЕР_2; категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - землі загального користування; вид використання - для влаштування спортивної площадки(настільного тенісу) є ОСОБА_2. Ціна продажу лоту (плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуте на торгах) - 10 827,15 грн.

Згідно оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 27.08.2014 року, укладеного між сторонами, орендар (переможець аукціону) ОСОБА_2 прийняла у строкове платне користування на 5 (п'ять) років земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0104 га, у тому числі: інших угідь 0,0104 га для влаштування спортивної площадки (настільного тенісу), яка знаходиться в АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (п.п. 16-17 договору);

Згідно п.31. договору орендар має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої у Договорі; одержувати доходи від її використання; переважного придбання у власність орендованої земельної ділянки у відповідності до закону та переважного права за різних інших умов на поновлення договору оренди.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 27.08.2014 року, позивач прийняла у короткострокову оренду терміном на 5 (п'ять) років земельну ділянку на вул. Паркова, 11 а , площею 0,0104 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_3 від 05.01.2017 року, земельна ділянка площею 0,0104 га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земель комунальної власності, категорія земель - житлової та громадської забудови, цільове призначення 18.00. - землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , районний суд виходив з того, що сторонами укладено договір оренди спірної земельної ділянки відповідно до вимог, передбачених Цивільним кодексом України та Законом України Про оренду землі , правочин укладений у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки позивачу, як переможцю аукціону земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки від 27.08.2014 року, передано спірну земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, остання використовує земельну ділянку відповідно до умов договору, систематично сплачує орендну плату на рахунок місцевого бюджету, що визначено умовами спірного договору.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Крім того, колегія суддів враховує, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено між сторонами відповідно до вимог Закону України Про оренду землі , такий не є договором оренди земельної ділянки з правом викупу , істотною та обов язковою умовою якого є перехід права власності на таку в майбутньому після сплати повної її вартості до орендаря, а пункт п.31. оспорюваного договору передбачає лише переважне право придбання у власність орендарем орендованої ним земельної ділянки відповідно до закону та переважного права за різних інших умов, при умові прийняття власником рішення про відчуження такої.

За таких обставин, доводи скаржника, що намір орендувати земельну ділянку вона пов язувала лише з можливістю її викупу в майбутньому, що виявилося неможливим із-за віднесення такої до категорії земель загального користування, що не підлягають відчуженню, та що замовчування цього факту відповідачем при укладенні договору свідчить про укладення такого під впливом обману, колегія суддів вважає безпідставними.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30.03.2018 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

Савуляк Р. В.