Постанова

від 28.03.2018 по справі 910/24189/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/24189/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Київської міської ради - Сергієнка А.А.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Ріелті" - Свирида О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Ріелті"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючий), Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 (суддя - Якименко М.М.)

у справі за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Ріелті"

про звільнення самовільно зайнятої ділянки,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016 Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Ріелті" (далі - ТОВ "Імпульс Ріелті") про звільнення самовільно зайнятої ділянки, площею 0,0491 га на проспекті Перемоги, 84в у Шевченківському районі міста Києва та повернення її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Імпульс Ріелті" використовує спірну земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності, без належних правових підстав, за відсутності відповідного на те рішення Київської міської ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 позов задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ "Імпульс Ріелті" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0491 га на проспекті Перемоги, 84 В у Шевченківському районі міста Києва та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано документів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у тому числі на умовах оренди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 28.07.2017 ТОВ "Імпульс Ріелті" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ "Імпульс Ріелті" посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних актів не повно з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення даного спору, зокрема, не враховано, що ТОВ "Імпульс Ріелті" є власником майна, розташованого на спірній земельній ділянці, та не здійснювало самовільного зайняття вказаної земельної ділянки, а також не враховано, що на час подання позову у даній справі здійснило ряд заходів щодо оформлення права на спірну земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено перевірку та складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.12.2015 № 67/10, у якому зафіксовано, що земельна ділянка площею 0,0491 га на просп. Перемоги, 84в у Шевченківському районі м. Києва (далі - земельна ділянка) використовується ТОВ "Імпульс Ріелті" без відповідних документів на право власності чи користування.

За ТОВ "Імпульс Ріелті" зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю за адресою: просп. Перемоги, 84в (реєстраційний номер майна 37119107 від 11.10.2012) на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2012 №2982.

Предметом даного позову є вимога про звільнення самовільно зайнятої ділянки та повернення її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та спору.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Водночас суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, оскільки обмежились лише встановленням обставин про те, що Київська міська рада відповідних рішень щодо передачі земельної ділянки у власність чи користування за зверненням ТОВ "Імпульс Ріелті" не приймала, водночас ухилились від встановлення обставин про те, чи приймались відповідні рішення Київською міською радою щодо відповідної земельної ділянки на користь попереднього власника нерухомого майна, придбаного ТОВ "Імпульс Ріелті" на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 03.10.2012.

Крім того, встановивши, що до звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було вжито ряд заходів щодо оформлення права на спірну земельну ділянку, зокрема: отримано акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню КП УЗН Шевченківського району м. Києва №10 від 03.02.2013; висновок департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища №064/603-00 від 30.03.2016; висновок Департаменту містобудування та архітектури № 17328/0/12/19-16 від 07.07.2016; висновок Головного управління Держгеокадастру у м. Києві до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №1130/41-16 від 12.10.2016; висновок державної експертизи землевпорядної документації від 17.11.2016, а 14.06.2017 відповідач звернувся до центру адміністративних послуг з заявою про передачу йому спірної земельної ділянки в оренду, суди попередніх інстанцій з урахуванням вимог ст. 120 ЗК України не встановили причин відсутності у відповідача оформленого права на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд, переглянувши рішення та постанову судів попередніх інстанцій, дійшов висновку про те, що рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки дана справа передається на новий розгляд до місцевого суду, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Ріелті" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі №910/24189/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий