Рішення

від 27.02.2018 по справі 607/3619/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2018 Справа №607/3619/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магія затишку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

позивач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магія затишку (далі ОСББ Магія затишку ) звернувся в суд з позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території. Свої вимоги ОСББ Магія затишку , з урахуванням позовної заяви в редакції від 30 березня 2017 року мотивує тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 (далі Квартира). Послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за даною адресою надає позивач. Плата за дані послуги повинна здійснюватись відповідачем і її розмір з вересня 2010 року складав 101,37 грн., а з жовтня 2016 року - 133,12 грн. на місяць. Однак внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків в частині оплати наданих позивачем послуг у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за період з вересня 2010 року по лютий 2017 року, котра становить 6'359,19 грн. Також вказує, що відповідач у жовтні 2016 року сплатила 1'050 грн. в рахунок погашення зазначеної заборгованості, що, на думку позивача, свідчить про переривання строку позовної давності. Окрім цього, з відповідача слід стягнути 973,9 грн. витрат на правову допомогу адвоката та 1'600 грн. сплаченого судового збору.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Не з'явились у судове засідання і відповідач та її представник. Остання подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності у якій зазначає, що проти позову заперечує та у його задоволенні просить відмовити. Також суд бере до уваги заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності від 05 лютого 2018 року у якій остання зазначає про те, що позивач звернувся до суду з пропуском такого строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову. В обґрунтування таких своїх доводів вказує, що з 2005 року до січня 2016 року ОСОБА_1 не проживала у Квартирі. Лише з січня 2016 року у ній став проживати її син - ОСОБА_2 і саме з цього періоду вона вважає себе споживачем послуг позивача. За період з січня по жовтень 2016 року нею і було сплачено 1'050 грн. за надання позивачем житлово-комунальних послуг. Таку проплату ОСОБА_1 не вважає визнанням боргу перед позивачем за вказаний ним період, оскільки є виключно розрахунком за фактично отримані послуги.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних міркувань.

Відповідач є власником Квартири, що стверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 945718 від 29 серпня 2010 року, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29 серпня 2010 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27144498 від 29 серпня 2010 року.

Послуги з утримання будинку в якому розміщена Квартира та його прибудинкової території надає позивач. Вказаний факт доказуванню не підлягає в силу ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), оскільки визнаний сторонами та сумнівів щодо його достовірності або добровільності визнання у суду не виникає. Факт такого визнання відповідачем, суд, відповідно знову ж таки до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, якою визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників, встановив з заяви про застосування строків позовної давності від 05 лютого 2018 року.

Як вбачається з розрахунку щомісячних нарахувань за утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2010 року по 01 березня 2017 року (далі Розрахунок), розмір щомісячного платежу за надання позивачем вказаних послуг з вересня 2010 року становив 101,37 грн., а у жовтні 2016 року був збільшений до 133,12 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки можуть виникати з актів цивільного законодавства. У випадках встановленими такими актами, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів держаної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги № 1875-IV від 24 червня 2004 року (далі Закон № 1875-IV) визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у справі склались відносини, які регулюються Законом № 1875-IV, а тому його норми слід застосувати до даних правовідносин.

Отож, відповідно до вказаних вище статтей Закону № 1875-IV відповідач зобов'язана оплачувати послуги з утримання будинку та прибудинкової території, як виду житлово-комунальних послуг (пункт 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 1875-IV), котрі надає позивач.

Такі свої обов'язки ОСОБА_3 виконує лише частково.

Так, відповідно до Розрахунку, за період з вересня 2010 року до лютого 2017 року заборгованість відповідач перед позивачем становить 6'359,19 грн.

Суд відкидає посилання представника відповідача на те, що з вересня 2010 року до січня 2016 року ОСОБА_3 не проживала у Квартирі, як на підставу для того, аби не сплачувати вартість послуг із утримання цього майна з наступних міркувань.

Дійсно, законодавцем передбачена можливість не вносити плату за надання певного виду, суд підкреслює, лише певного виду житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг. Така диференціація пов'язана з характером надання окремих послуг. Зокрема з визначенням можливості обмеження таких дій тоді, коли це може бути здійснено персонально щодо конкретного споживача без шкоди для решти.

Так наприклад, згідно з пунктом 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного і гарячого водопостачання за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім'ї за умовою відключення виконавцем послуг холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів на вводі у квартиру (приватний будинок) та зняття пломб і відновлення надання послуг згідно з письмовою заявою споживача. Пунктом 32 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, визначено, що газопостачальна організація зобов'язана у разі відсутності лічильника газу та надання споживачем відповідних підтвердних документів провадити перерахунок розміру плати за послуги з газопостачання у випадку тимчасової відсутності за основним місцем проживання споживача або членів його сім'ї.

Однак, такий правовий механізм не може бути застосований щодо послуг по утриманню будинку та прибудинкової території і оплата за них повинна здійснюватись незалежно від того проживає власник квартири у ній чи ні.

Роблячи такий правовий висновок суд взяв до уваги інформацію, викладену у листі державної житлово-комунальної інспекції Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 23/4883 від 02 листопада 2010 року Щодо проведення перерахунків на послуги з центрального опалення в разі надання їх не в повному обсязі, зниження якості та щодо оплати за житлово-комунальні послуги в разі відсутності споживача , де зазначено, що …Розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529. Ці витрати не залежать від того, проживає особа в квартирі (власник або наймач) чи ні. … Оплата цих послуг повинна здійснюватися з моменту отримання права власника на квартиру. Тобто зменшення розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в разі відсутності споживача, чинним законодавством не передбачено. .

Окрім цього, частиною 3 ст. 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічна норма міститься і у частині 4 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Також частиною 1 ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відповідач, будучи обтяженою своєю власністю, - у даному випадку мова іде про Квартиру, - зобов'язана вживати заходів, щодо утримання її в належному стані без шкоди іншим людям і суспільству.

Виконання саме такої функції і забезпечує позивач, надаючи послуги з утримання будинку в якому розташоване майно відповідача та його прибудинкової території і ОСОБА_3 зобов'язана такі послуги оплачувати незалежно від того використовує вона таке своє майно чи ні.

Суд не вважає за необхідне приділяти окрему увагу питанню проживання у Квартирі сина відповідача, оскільки як зазначає її представник у від 05 лютого 2018 року, споживачем послуг, котрі надає позивач відповідачка вважає себе, а не ОСОБА_2

Водночас, судом визнано частково обґрунтованою заяву представника відповідача, щодо порушення позивачем строку позовної давності при зверненні з даним позовом з огляд на таке.

Частиною 1 ст. 256 та ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України)

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З такою вимогою, у вигляді заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території, позивач звернувся до суду у лютому 2017 року.

Ухвалою суду від 28 лютого 2017 року у прийнятті такої заяви було відмовлено з підстав існування спору про право, однак це не нівелює того факту, що вимога мала місце, а тому позовна давність за спором перервалась з часу її пред'явлення, тобто з лютого 2017 року.

З огляду на те, що судом не встановлено домовленості між сторонами на предмет збільшення строку позовної давності за вимогами, котрі стали предметом спору, суд вважає що слід застосувати загальний (трьохрічний) строк.

Отже, строк позовної давності за вимогами, котрі є предметом даного спору розпочався у лютому 2014 року.

Суд не бере до уваги посилання представник позивача не переривання строку позовної давності у жовтні 2016 року з наступних міркувань.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З копії дубліката квитанції № 0.0.642235171.1 від 27 жовтня 2016 року вбачається, що 27 жовтня 2016 року відповідач сплатила на рахунок позивача 1'050 грн. за надання ним послуг. Періодом оплати зазначено січень - жовтня 2016 року.

Як стверджує представник відповідача, ці кошти були сплачені її клієнткою не в рахунок погашення боргу, котрий накопичився з 2010 року, а як розрахунок за отримані послуги з січня 2016 року.

З огляду на вказане, суд вважає, що сплата ОСОБА_1 вказаних коштів не слід розцінювати як дії, котрі свідчать про визнання нею свого боргу за весь період з 2010 року, а тому їх вчиненням строк позовної давності не переривався.

З Розрахунку вбачається, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території з лютого 2014 року по лютий 2017 року, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2'194,13 грн.

Наявність такої заборгованості є порушенням прав ОСББ Магія затишку відповідачем, котрі слід захистити шляхом стягнення цих коштів з неї в користь позивача.

Решта вимог позивача, а саме за період з вересня 2010 року до січня 2014 року (включно) заявлена з спливом позовної давності, про її застосування заявлено представником відповідача, а тому у їх задоволенні слід відмовити відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивач сплатив 1'600 грн. судового збору.

Такий розмір судового збору, відповідно до частини 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , є мінімально необхідною сумую коштів, котру юридична особа повинна сплатити за подання до суду позовної заяви майнового характеру.

Тобто, навіть якби ОСББ Магія затишку звернулось до суду з тим розміром вимог, котрі суд вважає обґрунтованим, а це 2'194,13 грн., то йому все одно довелось би сплатити 1'600 грн. судового збору.

Саме тому, суд вважає, що застосувати принцип пропорційності між задоволеними позовними вимогами та тим розміром судового збору, котрий слід стягнути з відповідача в користь позивача, неможливо і цю суму коштів слід компенсувати в повному обсязі, відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. (пункт 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСББ Магія затишку задоволені приблизно на 34,5% ( ? 34,5).

Відповідну пропорційність слід зберегти при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, котра підлягає до відшкодування позивачу за рахунок відповідача.

Як вбачається з квитанції № 81/16-п від 01 листопада 2016 року, позивач сплатив адвокату ОСОБА_4 973 грн. згідно договору № 81/16-ц від 01 листопада 2016 року про надання правової допомоги.

Останній брав участь у судових засідання, поряд із іншим представником (ОСОБА_5), послуги якої сторони погодили у пункті 1.6 зазначеного договору.

Отже, у даному випадку, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, котрі слід стягнути з відповідача в користь позивача становлять 335,70 грн. ().

Керуючись ст.ст. 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Магія затишку (місце розташування: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36829914) 2'194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 13 коп. заборгованості за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, 1'600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору та 335 (триста тридцять п'ять) грн. 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяОСОБА_6