Рішення

від 29.03.2018 по справі 815/4362/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4362/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року                                                                                 м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСФЕРРІ” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2017 року №0024211402, №0024221402, №0023861408, №0023871408 та №0023891408, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАНСФЕРРІ” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2017 року №0024211402, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 34345,42 грн., №0024221402, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 170,00 грн., №0023861408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 98100,00 грн., №0023871408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 152040,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 38010,00 грн., №0023891408, яким до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 2181,30 грн., які прийнято на підставі акту «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» від 25.07.2017 року №000365/15-32-14-08/34368952.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в Акті перевірки відповідач безпідставно робить висновок про те, що позивачем під час перевірки на запит податкового органу не надавались первинні документи, що не відповідає дійсності, оскільки в ході проведення перевірки позивача жодних запитів на адресу останнього не надходило, а документи, які запитувались безпосередньо під час проведення перевірки, надавались перевіряючим. Так, ГУ ДФС в Одеській області доходить висновку про завищення суми витрат у загальному розмірі 545000,00 грн., оскільки податковий орган вважає, що дані операції були проведені без «ділової мети». Згідно наданих письмових пояснень (а.с.154-158), позивач зазначає, що ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» є власником великовантажного транспорту, що підтверджується відповідним доказами (свідоцтва про реєстрацію ТЗ), та така техніка використовувалась позивачем шляхом надання в оренду іншим суб'єктам господарювання, зокрема, згідно Договору від 26.06.2014 року №17-06/О, укладеного з ТОВ «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» та Договору від 05.06.2014 року №14-05/О, укладеного з ТОВ «БРУКЛІН КИЇ». Також, згідно Договору купівлі-продажу №17/09-Р від 29.09.2015 року, укладеного з ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС», було здійснено продаж автонавантажувача TOYOTA 4FD100, 2005 року випуску, що підтверджується актом прийому-передачі від 09.10.2015 року. Поряд з цим. Позивач зауважує, що в процесі використання деталі на техніці зазнавали зносу, у зв'язку з чим ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» провело заміну необхідних запасних частин та зробило передпродажну підготовку одного із автонавантажувачів, що підтверджується відповідними актами списання. Щодо посилань відповідача на відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та факту придбання (виготовлення) товарів та посилання на зміну стану платника податків ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС-ЦЕНТР» з жовтня 2015 року на « 8» - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, позивач зазначає, що платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (послуг) вимог законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати прийняті позивачем ППР.

Від представника позивача 06.03.2018 року надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якого позовні вимоги останній підтримує у повному обсязі.

Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.216-222), згідно якого податковим органом наводяться порушення, виявлені під час перевірки позивача згідно акту «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» від 25.07.2017 року №000365/15-32-14-08/34368952, та пояснюється, що позивачем під час проведення перевірки не надавались первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС-ЦЕНТР» , у зв'язку з чим на порушення п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ позивачем завищено суму витрат у загальному розмірі 545000,00 грн. та податковим органом, враховуючи вищенаведене, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 98100,00 грн. за 2015 рік. Також, перевіркою визначення податкового кредиту встановлено його завищення на 152040,00 грн., в тому числі за вересень 2015 року – 92658,00 грн. та за жовтень 2015 року – 59382,00 грн., які позивач відніс до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗЕС-ЦЕНТР». Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року встановлено його заниження на 152040,00 грн. Також, встановлено порушення позивачем терміну реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим на підставі п.201.1, 201.10 ст.201 ПКУ до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 2181,30 грн. та порушення вимог ст.2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1 Постанови правління НБУ від 03.09.2015 року №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», п.1 Постанови правління НБУ від 04.12.2015 року №863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та п.1 Постанови правління НБУ від 03.03.2016 року №140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» в частині несвоєчасного надходження товару на митну територію України за контрактами від 14.07.2015 року, від 18.10.2015 року та від 10.03.2016 року. Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача та у зв'язку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення, таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

          Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 27.06.2017 р. по 18.07.2017 р. на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.77.1, 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 07.06.2017 р. № 1953, виданого ГУ ДФС в Одеській області, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та направлень від 21.06.2017 року №№3196/14-08, 3202/14-08, 3198/14-08, 3197/14-08, 3200/14-08, 3199/14-08, 3201/14-08 посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» за результатами якої складено акт перевірки від 25.07.2017 року №000365/15-32-14-08/34368952 (а.с. 25-49).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ТРАНСФЕРРІ»:

1) п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134 ст.134 ПКУ, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 98100,00 грн..;

2) п 198.1, 198.3 ст.198, п.201.1 п.201 ПКУ, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в загальній сумі 152040,00 грн., в тому числі за вересень 2015 року в сумі 92658,00 грн., за жовтень на 59382,00 грн.;

3) п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з порушенням терміну реєстрації у сумі 2181,30 грн., в тому числі за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 15268,20 грн., застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 1526,82 грн., за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 2181,60 грн., застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 654,48 грн.;

4) ст.2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження товару на митну територію України за контрактами від 14.07.2015 року №RTE-TF-17, укладеним з нерезидентом RE-Nutzfahrzeuge GmbH (Німеччина) в сумі 5000 євро, від 18.10.2015 року №AE-TF-19, укладеним з нерезидентом AE CONSULTING&TRADING BVBA (Бельгія) в сумі 5000 євро та від 10.03.2016 року №RICH-TF-22, укладеним з нерезидентом Richter Gabelstapler GmbH & Co.KG (Німеччина) в сумі 10000 євро;

5) п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 ПКУ, Наказу МФУ №897 від 20.10.2015 року, в частині неподання Податкової декларації (додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2015 рік.

На підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року №0024211402, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 34345,42 грн., №0024221402, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 170,00 грн., №0023861408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 98100,00 грн., №0023871408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 152040,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 38010,00 грн., №0023891408, яким до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 2181,30 грн. (а.с. 50, 52, 54-56).

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАСУ, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року №0023861408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 98100,00 грн., №0023871408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 152040,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 38010,00 грн., протиправними та такими, що не відповідають суті виявлених порушень з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України ( далі - ПК України, в редакції, чинній до 01.01.2017 року) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» мало господарські відносини з ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС-ЦЕНТР» і відобразило податковий кредит по вказаному контрагенту.

Так, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вищенаведених норм законодавства пов'язується з встановленням останнім нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, а саме з тим, що позивачем не були надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС-ЦЕНТР» (а.с.30-31).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання договорів в межах господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС_ЦЕНТР», оскільки господарські операції позивача з контрагентом мали товарний (реальний) характер, придбання таких товарів підтверджувались документально, що дає право підприємству на формування податкового кредиту, спростовує твердження відповідача по порушенням, викладеним в акті перевірки, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, між ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС-ЦЕНТР» та ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» укладено договір поставки товару від 01.09.2015 року (а.с.75-76), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (запасні частини до підйомно-транспортних засобів), а Покупець зобов'язується прийняти товар за найменуванням, кількістю, комплектацією, ціною і технічними характеристиками в порядку і на умовах цього Договору.

Ціни та товари, продані на підставі Договору, вказуються у видатковій накладній.          Доставка товару здійснюється шляхом доставки товару транспортом Покупця на адресу Покупця на умовах самовивозу.

Оплата товару здійснюється Покупцем згідно видаткових накладних протягом місяця з дати передачі товару.

Усі платежі здійснюються у безготівковій формі у національній валюті по відповідним реквізитам.

На підтвердження фактичного виконання зобов'язання контрагентом за договором позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.77-106), реєстр платежів (а.с.202-206 т.5).

Єдиною підставою, визначеною контролюючим органом в акті перевірки було те, що позивачем не надані за вказаними угодами первинні документи, що підтверджують поставку товару.

Водночас, представник позивача у наданих до суду поясненнях наполягав на тому, що під час перевірки такі документи не витребовувались відповідачем, але контролюючий орган не взяв це до уваги, у зв'язку з чим, вони на підтвердження перевезення товарів надали їх до суду.

Для підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності ТОВ «ТРАНСФЕРРІ»” надало наступні документи: свідоцтва про реєстрацію великовантажних транспортних засобів (а.с.159-166), договори оренди-найму, укладені між позивачем та ТОВ «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» від 26.06.2014 року, між позивачем та ТОВ «БРУКЛІН КИЇ» від 05.06.2014 року, відповідно до яких орендодавець надає у тимчасове платне користування навантажувач та вантажно-розвантажувальне обладнання акти здачі-прийняття робіт (а.с.167-185).

Також позивачем надано до суду акти списання запчастин (а.с.192-196).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України ( далі - ПК України, в редакції, чинній до 01.01.2017 року) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства(ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що вбачається нереальність господарських операцій та вказується про неможливість встановити транспортування товару, оскільки позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували його здійснення, таким чином господарська діяльність позивача має ознаки нереальності здійснення.

Суд дійшов висновку щодо необґрунтованих висновків контролюючого органу про те, що усі операції з контрагентом позивача є нереальним.

Суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з вказаними вище контрагентами підтверджується наступними документами: договорами, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними та податковими накладними, реєстрами платежів та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Податкові накладні, які відповідно до п.201.10 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані позивачу та надавали право на формування відповідного податкового кредиту та їх юридична дійсність податковою інспекцією не оспорюється.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною обставиною, на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій є те, що позивач не надав первинних документів, що підтверджували б здійснення господарської діяльності.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС-ЦЕНТР» на підставі належним чином складених первинних документів, а відтак правомірність задекларованого податкового кредиту та правильність визначення позивачем прибутку підприємства.

В контексті вказаного, суд додатково наголошує, що в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, які слугували підставою для складання висновків перевіряючими, суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» та ТОВ «ПЕРШИЙ БІЗНЕС-ЦЕНТР.

Суд зауважує, що документи наявні у позивача та надані до суду.

Надання належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні.

В даному випадку судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено питання чи призвели вказані господарські операції до реальних змін майнового стану підприємства.

В той час як в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Позивачем надано докази, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, а також товар, придбаний у контрагента, використано позивачем у господарській діяльності.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит та формування витрат не можна вважати законним.

Отже, оскільки позивач виконав усі зобов'язання за господарським договором та сплатив на користь контрагента суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість та відповідно до вимог законодавства задекларував їх, що не заперечувалось в акті перевірки податковим органом, дані обставини дають право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В розрізі наведеного вище, а також приймаючи до уваги, що викладені в акті перевірки факти взагалі не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку або на будь-яких інших доказах, висновки відповідача зроблені без належної оцінки та дослідження зібраної за результатами перевірки інформації та на підставі суб'єктивних припущень, що, як наслідок, вказує на недоведеність встановлених перевіркою порушень.

А отже, податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року №0023861408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 98100,00 грн. та №0023871408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 152040,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 38010,00 грн., є протиправними та такими, що не відповідають суті виявлених порушень і підлягають скасуванню.

При цьому, щодо порушень, викладених в п.п.3-5 Акту перевірки, а саме: п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з порушенням терміну реєстрації у сумі 2181,30 грн., в тому числі за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 15268,20 грн., застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 1526,82 грн., за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 2181,60 грн., застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 654,48 грн.; ст.2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження товару на митну територію України за контрактами від 14.07.2015 року №RTE-TF-17, укладеним з нерезидентом RE-Nutzfahrzeuge GmbH (Німеччина) в сумі 5000 євро, від 18.10.2015 року №AE-TF-19, укладеним з нерезидентом AE CONSULTING&TRADING BVBA (Бельгія) в сумі 5000 євро та від 10.03.2016 року №RICH-TF-22, укладеним з нерезидентом Richter Gabelstapler GmbH & Co.KG (Німеччина) в сумі 10000 євро; п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 ПКУ, Наказу МФУ №897 від 20.10.2015 року, в частині неподання Податкової декларації (додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2015 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Так, відповідачем викладено в акті перевірки вищенаведені порушення позивача, при цьому, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року №0024211402, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 34345,42 грн., №0024221402, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 170,00 грн., №0023891408, яким до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 2181,30 грн., останнім не наводяться норми чинного законодавства, у відповідності до яких діяв позивач та які порушено відповідачем при складанні таких ППР, також не надано жодного доказу за для спростування таких висновків та визнання рішень протиправними.

А тому, з урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в даній частині, у звязку з чим вважає за необхідне у цій частині у задоволенні позову ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» відмовити.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСФЕРРІ” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2017 року №0024211402, №0024221402, №0023861408, №0023871408 та №0023891408 – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 08.08.2017 року №0023861408 та №0023871408.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСФЕРРІ” судовий збір у розмірі 4322 /чотири тисячі триста двадцять дві/ грн. 25 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАНСФЕРРІ”, код ЄДРПОУ 34368952, 67832, Одеська область, Овідіопольский район, с. Великодолинське, вул. Ентузіастів, 4, оф.64.

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області, код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.

          Суддя                               П.П.Марин

.