Рішення

від 22.03.2018 по справі 816/127/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/127/18 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом

позивача Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_4 орхідея, Україна" до відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

15.01.2018 Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_4, Україна" (надалі - ПАТ "ОСОБА_4, Україна", відповідач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивач зазначає щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відсутній стосовно нього та нерезидента - ТОВ "БІГБОКС" критерій "пов'язаності" згідно з підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. За доводами позивача, обставина отримання кредитних коштів від нерезидента відсутня, що виключає обов'язок позивача подати звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 816/127/18, призначено підготовче засідання на 21.02.2018.

19.02.2018 відповідач надав до суду відзив на позов, у якому зазначає, що у 2015 році ПАТ "ОСОБА_4, Україна" здійснювало фінансові операції з нерезидентом - ТОВ "БІГБОКС", що полягали у нарахуванні відсотків по позиції нерезиденту у сумі, яка перевищує 5 млн, відповідає критеріям визначеності контрольованої операції, який зазначено у підпункті 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у 2015 році). За доводами відповідача, позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України, оскільки не подано до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2015 рік /т. 1 а.с.145-147/.

У підготовчому засіданні 21.02.2018 оголошено перерву до 14.03.2018.

26.02.2018 позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якій позивач указує, що між ТОВ "БІГБОКС" та ПАТ "ОСОБА_4, Україна" відсутній критерій "пов'язаності". Позивач зазначає, що з огляду на норми статей 512, 514 Цивільного кодексу України відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що у 2012 році до ТОВ "БІГБОКС" у повному обсязі перейшли всі права первісного кредитора. За доводами позивача, згідно з пунктом 2.4 Договору № 1/2012 від 01.12.2012 про відступлення права вимоги на момент переходу права вимоги до ТОВ "БІГБОКС" обов'язки щодо надання кредитних коштів банком виконані в повному обсязі /т. 1 а.с. 227-229/.

05.03.2018 до суду надійшли заперечення, у яких відповідач наводить доводи на підтвердження того, що у 2012 році до ТОВ "БІГБОКС" перейшли всі права первісного кредитора. Так, відповідач зазначає, що під час перевірки контролюючим органом, досліджуючи документи, пов'язані з ТОВ "БІГБОКС", встановлено, що спочатку відповідно до договорів про відкриття кредитної лінії кредитором виступав банк ЗАТ "БАНК НБР", а поручителем - нерезидент (пов'язана особа) - ЗАТ "ОСОБА_5 ОРХІДЕЯ". Потім 01.11.2012 відступлено право вимоги трьом юридичним особам; у ході низки відступлення право вимоги грошових зобов'язань перейшло до нерезидента - ТОВ "БІГБОКС" /т. 1 а.с. 233-234/.

У підготовчому засіданні 14.03.2018 оголошено перерву до 22.03.2018.

20.03.2018 позивач надав до суду письмові пояснення, згідно з якими не визнає застосований до нього та нерезидента - ТОВ "БІГБОКС" критерій "пов'язаності" згідно з підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Так, позивач вважає, що недоведення контролюючим органом факту "пов'язаності" сторін господарської операції виключає обов'язок у платника податків подавати звіт про контрольовані операції за 2015 рік /т. 2 а.с. 1-3/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 закрито підготовче провадження у справі № 816/127/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2018.

У судовому засіданні 22.03.2018 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 22.03.2018 проти задоволення позову заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "ОСОБА_4, Україна" зареєстроване у встановленому законодавством порядку, як юридична особа, код ЄДРПОУ 33781592 /т.1 а.с. 14/.

У період з 07.11.2017 по 13.11.2017 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ОСОБА_4, Україна" з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік /т. 1 а.с. 15-24/, за результатами якої складено акт від 20.11.2017 № 1537/16-31-14-09-09/33781592

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення ПАТ "ОСОБА_4, Україна" підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, а саме: неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік /т. 1 а.с. 24/.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2017 № НОМЕР_1, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 365400,00 грн /а.с. 30/.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 12.12.2017 № НОМЕР_1, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо.

Згідно з підпунктом 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 2016 року) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Відповідно до підпункту 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем нараховано відсотки по позиці у сумі 16668822,53 грн, яка надана нерезидентом - ТОВ "БІГБОКС" /т. 1 а.с. 18/, що перевищує 5 млн гривень (за вирахуванням непрямих податків).

Також контролюючим органом встановлено та не заперечується позивачем, що річний дохід позивача за 2015 рік складає 104784,90 млн грн, що перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік /т. 1 а.с. 23/.

Положеннями підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб, зокрема сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Сторонами не заперечується, що сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза.

Так, указане підтверджується звітом про фінансовий стан позивача на 31.12.2015 (форма №1) та звітом про фінансові результати (форма №2) /т. 2 а.с. 1-9/.

Проте позивачем заперечується те, що ПАТ "ОСОБА_4, Україна" та ТОВ "БІГБОКС" (ОДРН 1127847249738, м. Санкт-Петербург, нерезидент /т. 1 а.с. 139/) є пов'язаними особами з огляду на положення підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ "БІГБОКС" не надавало кредит позивачу.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

Між ЗАТ "БАНК НРБ" (у подальшому ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") та ЗАТ "ОСОБА_4, Україна" (у подальшому змінено найменування на ПАТ "ОСОБА_4, Україна") укладено ряд договорів про відкриття кредитної лінії: 10.10.2007 № 204-В/07 /т. 1 а.с. 32-36/, 01.10.2007 №200-В/07 /т.1 а.с. 70-74/, 09.11.2007 № 209-В/07 /т. 1 а.с. 44-48/, 17.12.2007 № 222-В/07 /т. 1 а.с. 57-61/, 29.02.2008 № 17-В/08 /т. 1 а.с. 80-86/, 13.03.2008 №29-В/08 /т. 1 а.с. 92-98/, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію, що надалі іменується "кредитна лінія", надає позичальнику грошові кошти (надалі - кредит) за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у строки/терміни, передбачені статтею 8 цього договору, виконувати інші умови договору.

01.11.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (клієнт) та ПАТ "ОСОБА_6 кредит" (фактор) укладено договір факторингу № 01/11/12-01, за умовами якого клієнт передає (відступає) фактору своє право вимоги до ПАТ "ОСОБА_4, Україна", а фактор набуває право вимоги за кредитними договорами та змінами й доповненнями до договорів: від 10.10.2007 № 204-В/07, від 01.10.2007 №200-В/07, від 09.11.2007 № 209-В/07, від 17.12.2007 № 222-В/07, від 29.02.2008 № 17-В/08, від 13.03.2008 №29-В/08 /т. 2 а.с. 145-153/.

01.11.2012 між ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" (фактор) та ПАТ "ОСОБА_6 кредит" (клієнт) укладено договір факторингу № 1825, за умовами якого клієнт передає (відступає) фактору своє право вимоги до ПАТ "ОСОБА_4, Україна", а фактор набуває право вимоги за вищевказаними кредитними договорами та змінами й доповненнями до договорів: від 10.10.2007 № 204-В/07, від 01.10.2007 №200-В/07, від 09.11.2007 № 209-В/07, від 17.12.2007 № 222-В/07, від 29.02.2008 № 17-В/08, від 13.03.2008 №29-В/08 /т. 2 а.с. 161-169/.

01.11.2012 між ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" (первісний кредитор) та ТОВ "БІГБОКС" (новий кредитор) укладено договір № 1/2012, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги до ПАТ "ОСОБА_4, Україна", а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за вищевказаними кредитними договорами, а саме: договорами про відкриття кредитної лінії та змінами й доповненнями до договорів: від 10.10.2007 № 204-В/07, від 01.10.2007 №200-В/07, від 09.11.2007 № 209-В/07, від 17.12.2007 № 222-В/07, від 29.02.2008 № 17-В/08, від 13.03.2008 №29-В/08 /т. 1 а.с. 105-138/.

При цьому 01.11.2012 між ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" (первісний кредитор) та ТОВ "БІГБОКС" (новий кредитор) та ПАТ "ОСОБА_4, Україна" (позичальник) укладені договори про внесення змін до договорів про відкриття кредитної лінії від 10.10.2007 № 204-В/07 /т. 1 а.с. 37-42/, від 01.10.2007 №200-В/07 /т. 1 а.с. 76-79/, від 09.11.2007 № 209-В/07 /т. 1 а.с. 50-55/, від 17.12.2007 № 222-В/07 /т. 1 а.с. 63-69/, від 29.02.2008 № 17-В/08 /т. 1 а.с. 88-91/, від 13.03.2008 №29-В/08 /т. 1 а.с. 100-103/, якими внесені відповідні зміни до умов цих кредитних договорів.

Правовідносини, що склалися між позивачем та вищезазначеними юридичними особами, регулюються, зокрема цивільним законодавством.

Так, згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1077 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За загальними положеннями Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У письмових поясненнях від 16.03.2018 позивач посилається на умови пункту 1.1 (предмет договору) договорів, укладених 01.11.2012 між ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" (первісний кредитор) та ТОВ "БІГБОКС" (новий кредитор) та ПАТ "ОСОБА_4, Україна" (позичальник) про внесення змін до вищезазначених договорів про відкриття кредитної лінії, згідно з яким сторони підтверджують, що на дату укладення цих додаткових договорів (01.11.2012) зобов'язання з надання кредитної лінії відповідно до кредитних договорів виконані належним чином у повному обсязі.

У зв'язку з чим, за доводами ПАТ "ОСОБА_4, Україна", ТОВ "БІГБОКС" як новий кредитор не надавав кредит позивачу, тому не є пов'язаною особою відповідно до положень підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Водночас у пункті 1.1 договорів, укладених 01.11.2012 між ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" (первісний кредитор) та ТОВ "БІГБОКС" (новий кредитор) та ПАТ "ОСОБА_4, Україна" (позичальник), зазначено, що невиконаними залишаються зобов'язання позичальника з повернення заборгованості за кредитними договорами (тіло кредиту, відсотки тощо).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається та не оспорюється позивачем, що станом на кінець 2015 року зобов'язання за кредитними договорами не виконані.

Як вищезазначено, відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб, зокрема сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Отже, указаний пункт не встановлює момент надання кредиту, а зазначає про наявність суми кредиту та власного капіталу, що визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Таким чином, доводи позивача про те, що ПАТ "ОСОБА_4, Україна" та ТОВ "БІГБОКС" (нерезидент) є непов'язаними особами з огляду на положення підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, спростовуються вищенаведеним та є безпідставними.

Підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у позивача подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за 2015 рік.

Водночас статтею 120 Податкового кодексу України для платників податку встановлено відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції.

Згідно з пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі, зокрема 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.

З огляду на те, що позивачем не виконано обов'язку щодо подачі звіту про контрольовані операції у 2015 році, контролюючий орган обґрунтовано застосовав до позивача штрафні санкції у розмірі 365400,00 грн (1218,00 грн х 300).

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, висновок контролюючого органу про порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік здійснено у межах норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства та фактичних обставин справи, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення від 12.12.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 365400,00 грн є правомірним.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_4, Україна" (майдан Володимирський, 16/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 33781592) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 29.03.2018.

Суддя Т.С. Канигіна