Рішення

від 23.03.2018 по справі 908/2639/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/3/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2018 Справа № 908/2639/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/2639/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж

до відповідача: Приватного підприємства "Грифон"

про стягнення 8799,38 грн.

за участю представників:

від позивача - Кібітлевська А.Ф., довіреність № 21 від 01.01.2018 року

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Грифон" про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 3545,82 грн., заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 4838,07 грн., пені в сумі 285,61 грн., трьох процентів річних в сумі 30,60 грн. та інфляційних витрат в сумі 99,28 грн. за договором про постачання електричної енергії № 8472 від 25.05.2005 року. При цьому позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України, встановлено позивачу строк для усунення недоліків до 29.01.2018 року.

19.01.2018 року на адресу суду від представника Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2639/17, присвоєно справі номер провадження 12/3/18, задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, із повідомленням (викликом) сторін, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 21.02.2018 року о 10:00.

Ухвалою суду розгляд справи відкладався.

23.03.2018 року на адресу суду від позивача у справі надійшло клопотання Вих. № 470/33 від 23.03.2018 року (Вх. № 08-08/5703/18 від 23.03.2018 року), в якому останній зазначає, що в прохальній частині позовної заяви допущено технічну описку, а саме: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" просить стягнути з ПП Грифон 4838,07 грн. борг за перевищення договірних величин електроспоживання замість правильної суми, яка становить 4788,65 грн. згідно розрахунку боргу за перевищення договірних величин електроспоживання. У зв'язку з викладеним, керуючись ст. ст. 42, 169 ГПК України просить стягнути з ПП Грифон 4788,65 грн. борг за перевищення договірних величин електроспоживання. Разом з тим позивач вказує, що для підтвердження вимог в частині стягнення за перевищення договірних величин електроспоживання просить врахувати наступні документи: копії рахунків від 30.11.2014 року № 8472/11а, від 31.12.2014 року № 8472/12а, копії банківських виписок від 24.12.2014 року та від 21.01.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2018 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути клопотання Вих. № 470/33 від 23.03.2018 року (Вх. № 08-08/5703/18 від 23.03.2018 року).

Представник відповідача в судове засідання 23.03.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

На адресу суду від відповідача надійшли повідомлення пошти з позначками "за закінченням встановленого строку зберігання". Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 року).

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.03.2018 року № 1003770311 та № 1003770403 вбачається, що станом на 29.12.2017 року (дату реєстрації канцелярією суду позовної заяви в даній справі) та станом на 22.03.2018 року місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 40-А, кв. 79.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1. ст. 242 ГПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Частиною 6 (пунктами 5, 6) ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси .

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 23.03.2018 року представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги пояснення позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", далі Постачальник електричної енергії, та Приватним підприємством Грифон , далі Споживач (відповідач у справі), укладений договір про постачання електричної енергії № 8472 від 25.05.2005 року, далі Договір.

Згідно п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (позивач у справі) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго".

Відповідно до Розділу 1 Договору Предмет Договору Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2. Договору під час виконання умов цього Договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та іншими нормативними актами, регулюючими взаємовідносини в енергетиці.

Умовами п.п. 2.2.3. п. 2.2. Договору передбачений обов'язок Споживача, а саме: оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 Порядок розрахунків та № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

Підпунктом 3.1.1. п. 3.1. Договору передбачено право Постачальника електричної енергії одержувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Згідно з пунктами 7.1. - 7.3. Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази при розрахунках за спожиту електроенергію не використовуються, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом згідно з ПКЕЕ та умовами цього Договору. Розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються по діючих тарифах, що визначаються відповідно до положень нормативних документів НКРЕ. Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку, розрахунків за активну електроенергію та оплати за послуги по компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються Додатками № № 4, 5, 6.

Так, відповідно до п. 4 - 7 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію Додаток № 5.1 та Актами прийому-передачі електроенергії Додаток № 5.2. згідно з умовами п. 7.5. Договору. Для подання Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію (у двох примірниках) та Актів прийому-передачі електроенергії Споживач не пізніше 12-00 годин другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії. Постачальник електричної енергії підписує Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію та один примірник повертає Споживачу. За підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних представленого Споживачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію та інших умов Договору, з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача. Рахунки або платіжні вимоги-доручення пред'являються Постачальником у банк Споживача через уповноважений банк Постачальника, у якому відкритий поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Споживач зобов'язаний після розрахункового періоду і проведення Постачальником розрахунку обсягу використаної електричної енергії отримати у своєму відділені банку платіжні документи на сплату спожитої електроенергії. У разі неотримання рахунку у відділені свого банку до 10 числа, Споживач зобов'язаний направити свого уповноваженого представника до постачальника для отримання дубліката платіжного документу, і не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити сплату.

Пунктом 8 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Договору визначено, що якщо Споживач не надав Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін, Постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає Споживачу рахунок для сплати, виходячи з фактичного середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання не може перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Постачальником електричної енергії за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку згідно з п. 3 Додатку № 5 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії . Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після складання спільного акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Згідно з п. 9.7. Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2005 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Враховуючи відсутність заяв сторін про припинення строку дії договору, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов Договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив оплату за спожиту активну електричну енергію за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 3545,82 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а саме у зв'язку з несплатою відповідачем вартості спожитої активної електроенергії за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року в сумі 3545,82 грн., позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 16.01.2017 року по 30.04.2017 року в сумі 285,61 грн. на підставі п. 4.2.1. Договору. Так, умовами вказаного пункту договору визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 додатка № 4 "Порядок розрахунків") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 6 додатка № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії"), Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а саме у зв'язку з несплатою відповідачем вартості спожитої активної електроенергії за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року в сумі 3545,82 грн., в зв'язку з чим позивач намагається стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 16.01.2017 року по 30.04.2017 року в сумі 30,60 грн. та інфляційні витрати за період: лютий 2017 року та березень 2017 року в сумі 99,28 грн.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач не надав в термін, обумовлений договором відомості про розмір очікуваного у 2016 році споживання електричної енергії за формою Додатку № 1 до Договору, у зв'язку з чим такий розмір на 2016 рік був визначений позивачем за фактичними обсягами споживання у попередніх періодах. Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору перевищив договірну величину споживання електроенергії у жовтні 2016 року на 157 кВт/год., у листопаді 2016 року на 1045 кВт/год., у грудні 2016 року на 1254 кВт/год., у зв'язку з чим йому були виписані позивачем на оплату рахунки: рахунок від 08.11.2016 року за № 8472/10п на суму в розмірі 309,27 грн., рахунок від 08.12.2016 року за № 8472/11п на суму в розмірі 2058,55 грн., рахунок від 18.01.2017 року за № 8472/12п на суму в розмірі 2470,25 грн. Втім позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату вказаних рахунків за допущене перевищення, у зв'язку з чим позивач намагається стягнути з відповідача борг за перевищення договірних величин споживання в сумі 4838,07 грн.

Як зазначено вище, 23.03.2018 року на адресу суду від позивача у справі надійшло клопотання Вих. № 470/33 від 23.03.2018 року (Вх. № 08-08/5703/18 від 23.03.2018 року), в якому останній зазначає, що в прохальній частині позовної заяви допущено технічну описку, а саме: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" просить стягнути з ПП Грифон 4838,07 грн. борг за перевищення договірних величин електроспоживання замість правильної суми, яка становить 4788,65 грн. згідно розрахунку боргу за перевищення договірних величин електроспоживання.

Безпосередньо в судовому засіданні 23.03.2018 року представник позивача підтримав вказане клопотання.

Дослідивши подане клопотання позивача суд дійшов висновку, що фактично у вказаному клопотанні позивач зменшує розмір заявлених в даній справі позовних вимог в частині розміру боргу за перевищення договірних величин електроспоживання, оскільки за змістом позовної заяви вказує розмір боргу за перевищення договірних величин електроспоживання саме в сумі 4838,07 грн., а в клопотанні Вих. № 470/33 від 23.03.2018 року (Вх. № 08-08/5703/18 від 23.03.2018 року ) вказує розмір боргу за перевищення договірних величин електроспоживання - 4788,65 грн.

Приписами пункту 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження .

Як свідчать матеріали справи № 908/2639/17 перше судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження відбулось 21.02.2018 року за участю представника позивача.

Відтак, заява про зменшення розміру позовних вимог, викладена в клопотанні Вих. № 470/33 від 23.03.2018 року (Вх. № 08-08/5703/18 від 23.03.2018 року), подана позивачем з порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до розгляду вказану заяву, викладену в клопотанні Вих. № 470/33 від 23.03.2018 року.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Таким чином, судом розглядаються в даній справі позовні вимоги, викладені позивачем в позовній заяві.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає електрична енергія. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - електричної енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - електричної енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать, що за листопад 2016 року відповідачем надано позивачу Акт про спожиту електричну енергії по об'єкту: вул. Узбекистанська, буд. 17А у кількості 1304 кВт/год. При цьому покази лічильника відповідача у вказаному акті зазначені - 006026.

На виконання умов Договору позивачем був виписаний рахунок № 8472/11а від 02.12.2016 року (а.с. 35) на оплату за спожиту відповідачем електроенергію за листопад 2016 року на суму 3082,50 грн.

26.12.2016 року електричні установки відповідача за адресою: вул. Узбекистанська, буд. 17А відключено від мереж живлення, про що складено відповідний Акт про відключення електроустаткування підприємства за несплату боргу за спожиту електроенергію за № 9706, який був підписаний представниками позивача та відповідача (а.с. 26). У вказаному акті зафіксовано покази лічильника відповідача - 007526.

Разом з тим, 26.12.2016 року було складено Акт візуального зняття показів розрахункових засобів обліку № 9707, який був підписаний представниками позивача та відповідача (а.с. 27). У вказаному акті зафіксовано покази лічильника відповідача - 007526.

В матеріалах справи міститься банківська виписка за 26.12.2016 року по особовому рахунку позивача, яка свідчить про здійснення відповідачем 26.12.2016 року оплати згідно договору № 8472 від 25.05.2005 року на суму 3082,50 грн. (а.с. 28).

Позивач в позові вказує, що кошти в сумі 3082,50 грн. були сплачені тільки 26.12.2016 року вже після відключення.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2017 року відповідачем не надано Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергії за грудень 2016 року, внаслідок чого позивачем на підставі Акту візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 26.12.2016 року за № 9707 була визначена спожита відповідачем протягом розрахункового періоду активна електрична енергія за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року, а саме у кількості 1500 кВт/год. на суму 3545,82 грн., про що позивачем був виписаний рахунок від 04.01.2017 року за № 8472/12а (а.с. 37).

В подальшому у відповідності до умов Договору 06.01.2017 року на адресу відповідача направлений рахунок від 04.01.2017 року за № 8472/12а на суму в розмірі 3545,82 грн., що підтверджується реєстром № 1 рекомендованих листів та чеком (а.с. 38).

Згідно з п. 7 Додатка № 4 Порядок розрахунків Споживач зобов'язаний після розрахункового періоду і проведення Постачальником розрахунку обсягу використаної електричної енергії отримати у своєму відділені банку платіжні документи на сплату спожитої електроенергії. У разі неотримання рахунку у відділені свого банку до 10 числа, Споживач зобов'язаний направити свого уповноваженого представника до постачальника для отримання дубліката платіжного документу, і не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити сплату.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач свої договірні зобов'язання з оплати спожитої активної електричної енергії за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року в сумі 3545,82 грн. у строк, передбачений умовами договору, не виконав.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Приватного підприємства "Грифон" про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 3545,82 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати за спожиту активну електричну енергію за умовами п. 7 Додатка № 4 до Договору з боку відповідача залишились невиконаними належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої активної електроенергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 16.01.2017 року по 30.04.2017 року на загальну суму 285,61 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язання, передбаченого п. 7. Додатка № 4 до Договору, нарахував відповідачу три проценти річних за період з 16.01.2017 року по 30.04.2017 року в сумі 30,60 грн. та інфляційні витрати за загальний період: лютий 2017 року та березень 2017 року в сумі 99,28 грн.

Дослідивши надані позивачем розрахунки пені та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка при визначенні початку періоду нарахування пені та трьох відсотків річних на заборгованість за рахунком на оплату спожитої активної електроенергії за грудень 2016 року, а саме не враховано, що строк оплати вказаного рахунку припадає на вихідний день, а саме 15.01.2017 року. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день .

Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені та трьох відсотків річних за допомогою програми "Законодавство".

Пеня та три відсотка річних за рахунком на оплату спожитої активної електроенергії за грудень 2016 року розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № 8472/12а від 04.01.2017 року за спожиту електроенергію за грудень 2016 року, строк оплати якої настав 15.01.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 16.01.2017 року, прострочка виникла з 17.01.2017 року

- за період з 17.01.2017 року по 30.04.2017 року (104 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 3545,82 грн. пеня складає 279,59 грн., а три відсотка річних складають 30,31 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж про стягнення з Приватного підприємства "Грифон" пені та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково, а саме пеня в сумі 279,59 грн., а три відсотки річних в сумі 30,31 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за спожиту активну електричну енергію за грудень 2016 року в сумі 3545,82 грн. згідно п. 7 Додатка № 4 до Договору, а наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період: лютий 2017 року та березень 2017 року відповідає приписам статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 99,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії суд зазначає наступне.

Умовами п. п. 6.1., 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 910 від 17.10.2005 року (далі - ПКЕЕ) визначено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Підпунктом 2. п. 10.2. ПКЕЕ передбачений обов'язок споживача оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року в сумі 4838,07 грн.

Відповідно до п. 6.14. ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Згідно абзацу 1 п. 6.16. ПКЕЕ обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Пунктом 6.17. ПКЕЕ визначено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом. Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідно до п. 4.2.2. Договору передбачено, що за перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 даного договору, відповідач сплачує позивачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Так, умовами п. 5.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що для визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає Постачальнику електричної енергії оформлені зі своєї сторони у 2-х екземплярах відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу . У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється Постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.

Як вбачається з матеріалів справи, а також змісту позовної заяви відповідач не надав позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії на 2016 рік у строк, передбачений п. 5.1. договору, тому позивач визначив розмір очікуваного споживання електроенергії на 2016 рік за фактичними обсягами споживання у попередніх періодах.

З системного аналізу змісту п. 5.1. Договору вбачається, що у разі ненадання Споживачем відомостей про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу у встановлений в п. 5.1. термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється Постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.

Оскільки позивач зазначає, що відповідач не надав позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії на 2016 рік, відтак згідно п. 5.1. Договору відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії на 2016 рік повинні визначатися позивачем на рівні відповідних періодів 2015 року, а саме на підставі підписаного сторонами Додатка № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2015 рік.

Втім, позивачем до матеріалів позовної заяви та справи не надано Додатка № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2015 рік, тому суд позбавлений можливості встановити та перевірити наявність факту перевищення відповідачем договірних величин споживання електроенергії за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року.

Надані позивачем до позовної заяви Акти про спожиту електричну енергію за період з жовтня по листопад 2015 року містять в собі інформацію про фактично спожиту відповідачем у вказаному періоду електричну енергію, а не інформацію про договірні величини споживання електроенергії на 2015 рік, тому не можуть бути використані для визначення боргу за перевищення відповідачем договірних величин споживання електроенергії за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року.

Однак в матеріалах справи міститься Додаток № 1 до Договору Договірні величини споживання електричної енергії на 2016 рік , складений та підписаний позивачем у справі. Втім зазначені договірні величини не підписані з боку відповідача, а отже не погоджені з ним, тому враховуючи положення п. 9.1. Договору, яким передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками обох сторін, вони не можуть застосовуватись у правовідносинах сторін за договором та не приймаються судом до уваги.

Позивач не довів суду наявність факту перевищення відповідачем договірних величин споживання електроенергії за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року, а відтак і наявність боргу за таке перевищення, оскільки не надав належних доказів.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Приватного підприємства "Грифон" про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 4838,07 грн. слід відмовити.

Стосовно вимог позивача врахувати наступні документи: копії рахунків від 30.11.2014 року № 8472/11а, від 31.12.2014 року № 8472/12а, копії банківських виписок від 24.12.2014 року та від 21.01.2015 року суд вважає за необхідне значити, що вказані документи не приймаються в якості доказів підтвердження позовних вимог, оскільки вказані документи стосуються 2014 року, а в даній справі предметом пору є стягнення боргу за перевищення договірних величин за жовтень - грудень 2016 року. При цьому судом враховано, що позивачем не надано підписаний та погоджений між сторонами Додаток № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2015 рік.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.03.2018 року, згідно частини 1 статті 240 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 599, 610, 611, 625, 638, 639, 714 ЦК України, ст. 180, 181, 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Приватного підприємства "Грифон" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Грифон", 69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 40-А, кв. 79, код ЄДРПОУ 23788048, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00130926, борг за спожиту активну електричну енергію в сумі 3545 (три тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 82 коп., пеню в сумі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 59 коп., три відсотка річних в сумі 30 (тридцять) грн. 31 коп., інфляційні витрати в сумі 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 28 коп., витрати зі сплати судового збору 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн. 14 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Приватного підприємства "Грифон" - відмовити.

Повне рішення складено - 29.03.2018 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.