Постанова

від 25.07.2018 по справі 908/2639/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

25.07.2018 справа №908/2639/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 справу розглянуто

в порядку письмового провадження

без виклику учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2018р. (повний текст складено та підписано 29.03.2018р.) у справі№908/2639/17 (суддя Смірнов О.Г.) за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м.Запоріжжя Приватного підприємства «Грифон» , м. Запоріжжя стягнення 8799,38 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (далі - Позивач) із позовом до Приватного підприємства «Грифон» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 3545,82 грн., заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 4838,07 грн., пені в сумі 285,61 грн., трьох процентів річних в сумі 30,60 грн. та інфляційних витрат в сумі 99,28 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.03.2018 позовні вимоги задоволені частково: з Відповідача на користь Позивача стягнуто суму боргу за спожиту активну електричну енергію у розмірі 3545,82 грн., пеню у розмірі 279,59грн., 3% річних у розмірі 30,31грн., інфляційні втрати у розмірі 99,28грн. та витрати зі сплати судового збору.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, у якості підстави для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт зазначає, що Відповідачем не було виконано своїх зобов'язань в частині своєчасного надання у термін, обумовлений Договором відомостей про розмір очікуваного у 2016 році споживання електричної енергії за формою Додатку № 1 до Договору, у зв'язку з чим такий розмір на 2016 рік визначався Позивачем за фактичними обсягами споживання у попередніх періодах, що передбачено умовами пункту 5.1 Договору та п. 4.2. Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ). При цьому, ані умовами Договору, ані вимогами ПКЕЕ не передбачено обов'язку Енергопостачальника погоджувати визначені ним договірні величини зі Споживачем, однак суд першої інстанції не дослідив наведені обставини та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2639/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2018р. та встановлено строк учасникам справи по 06.07.2018р. включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 01.09.2010 між сторонами Договору № 6 про постачання електричної енергії (далі-Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався продавати електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Відповідач - оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору;

-обставини порушення Відповідачем договірних зобов'язань з оплати спожитої активної електричної енергії за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року в сумі 3545,82 грн., що стало підставою для нарахування пені та нарахування на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних, а також інфляційних втрат.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

В свою чергу, Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасного надання у термін, обумовлений Договором відомостей про розмір очікуваного у 2016 році споживання електричної енергії за формою Додатку № 1 до Договору, у зв'язку з чим такий розмір на 2016 рік визначався Позивачем за фактичними обсягами споживання у попередніх періодах. Позивач також зазначав, що Відповідачем в порушення умов Договору перевищено договірну величину споживання електроенергії у жовтні 2016 року на 157 кВт/год., у листопаді 2016 року на 1045 кВт/год., у грудні 2016 року на 1254 кВт/год., у зв'язку з чим йому були виписані позивачем на оплату рахунки: рахунок від 08.11.2016 року за № 8472/10п на суму в розмірі 309,27 грн., рахунок від 08.12.2016 року за № 8472/11п на суму в розмірі 2058,55 грн., рахунок від 18.01.2017 року за № 8472/12п на суму в розмірі 2470,25 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості спожитої активної електричної енергії у сумі 3545,82 грн., протягом заявленого Позивачем періоду, що є підставою для стягнення пені у розмірі 279,59грн., 3% річних у розмірі 30,31 грн. та інфляційних втрат в розмірі 99,28 грн.

При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 4838,07 грн. через недоведеність наявності факту перевищення Відповідачем договірних величин споживання електроенергії за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року, оскільки Акти про спожиту електричну енергію за період з жовтня по листопад 2015 року містять в собі інформацію про фактично спожиту Відповідачем у вказаному періоду електричну енергію, а не інформацію про договірні величини споживання електроенергії на 2015 рік, а відтак не можуть бути використані для визначення боргу за перевищення відповідачем договірних величин споживання електроенергії за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року.

Відмова у задоволенні позовних вимог в цій частині стала підставою для звернення Позивача з апеляційною скаргою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як зазначає Позивач в позовній заяві, відповідно до п. 4.2.2. Договору передбачено, що за перевищення Відповідачем договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 даного договору, Відповідач сплачує позивачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Враховуючи період виникнення спірної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про розповсюдження на правовідносини сторін приписів Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 з послідуючими змінами та доповненнями (далі - Правила)

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» (норма якої діяла на спірний період) у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

За змістом абз. 4,6 п. 4.2 Правил, у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Умовами п. 5.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що для визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає Постачальнику електричної енергії оформлені зі своєї сторони у 2-х екземплярах відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» . У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється Постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.

Згідно з п. 5.2. Договору порядок визначення і доведення Постачальником електричної енергії Споживачу граничних величин електроспоживання і потужності та їхнє коригування обумовлюється в Додатку №2 «Порядок визначення та коригування граничних величин» .

Зазначений Додаток в матеріалах справи відсутній, проте, згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441 (далі-Порядок), граничні величини споживання електричної потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.

Тобто, саме на Позивача покладено обов'язок повідомляти споживача про граничні величини споживання електричної потужності.

Позивачем до матеріалів позовної заяви та справи не надано доказів узгодження між сторонами договірних велиничин споживання електричної нергії на 2016 рік, у зв'язку з чим факту перевищення відповідачем договірних величин споживання електроенергії за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року не встанволено.

В свою чергу, в матеріалах справи наявний Додаток № 1 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2016 рік» , складений та підписаний лише Позивачем у справі.

За змістом п. 9.1. Договору, усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками обох сторін, а оскільки Додаток не підписаний з боку Відповідача, зазначені в ньому величини не можуть вважатися договірними, оскільки не погоджені Відповідачем.

В матеріалах справи також відсутнє повідомлення Позивача щодо встановлення Відповідачу граничних величин споживання електриичної енергії на 2016 рік, яке відповідно до вимог вищенаведеного Пордяку може бути прийнято до уваги у якості встановлених договірних величи в порядку п.6.42 Правил.

Копія реєстру , яка міститься на а.с.25 справи, у якості такого доказу до уваги не приймається, оскільки з неї неможливо встановити, що саме та кому було передано.

Наведений реєстр не містить відмітки поштового відділення зв'язку, а Позивачем не надано доказів такого направлення, як то поштової квитанції або рекомендованного повідомлення, тощо.

Надані Позивачем до позовної заяви Акти про спожиту електричну енергію за період з жовтня по листопад 2015 року містять в собі інформацію про фактично спожиту Відповідачем у вказаному періоду електричну енергію, але не можуть бути використані для визначення факту перевищення Відповідачем договірних величин споживання електроенергії за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року, оскільки вони самі по собі не є узгодженими договірними величинами.

За таких обставин, зважаючи на те, що Позивачем до матеріалів справи не надано узгоджених сторонами договірних велини споживання електричної енергії на 2016 рік, або направленого належним чином Відповідачу повідомлення про встановлення таких величин в порядку п.6.42 Правил, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції що договірних велини споживання електричної енергії на 2016 рік за Договором сторонами не встановлено, а отже і рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 4838,07 грн. є правомірним.

Таким чином, будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2018 у справі № 908/2639/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги слід покласти на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2018 у справі № 908/2639/17 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м.Запоріжжя.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2018.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3