Рішення

від 28.03.2018 по справі 910/771/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2018Справа № 910/771/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІУМ"

до відповідача: Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

про стягнення 59 163,59 грн, -

Представники учасників справи:

від позивача: Дено О.В. (директор)

Сіренко С.О. (довіреність №1 від 02.01.18)

від відповідача: Колесниченко В.В. (довіреність №б/н від 02.01.18)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІУМ" 25.01.2018, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", про стягнення 59 163, 59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов Договору про надання охоронних послуг №311214 від 31.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

05.02.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІУМ" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 14.03.2018.

У судове засідання з'явилися представники позивача, надали документи на вимогу ухвали суду про відкриття провадження та заявив клопотання про поновлення строку для їх подачі.

У судове засідання, призначене на 14.03.2018 року, представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, заяв по суті справи у встановлений судом строк не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 розгляд справи було відкладено до 28.03.2018.

У судове засідання призначене на 28.03.2018 представники позивача з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 28.03.2018 з'явився, надав пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання призначене на 28.03.2018 з'явився та подав через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву, будь-яких клопотань щодо поновлення строку для подання останнього не надав та ніяких обґрунтувань поважних причин пропуску не зазначив.

Відповідно до ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 12.02.2018 було встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали для подання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.

Як встановлено судом, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 було отримано відповідачем 15.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045718674.

Таким чином, останнім днем для подання відзиву був 05.03.2018, проте відповідно до відмітки наявної на відзиві відповідача, останній подав відзив через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 28.03.2018, тобто з пропуском строку на 23 дні.

Враховуючи викладене, у зв'язку із ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд не приймає поданий 28.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Приватною науково-виробничої компанії "Інтербізнес" відзив та вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на які посилалися позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підстави своїх заперечень, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 між Товариством з обмереженою відповідальністю ЕКСРІУМ (далі - охоронне агентство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ареал-Снігурівка (далі - замовник) було укладено договір №311214 про надання охоронних послуг (далі - договір)

За умовами укладеного договору, а саме п. 2.1. передбачено, що охоронне агентство зобов'язалось забезпечити недоторканість об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону, а замовник зобов'язався щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату.

Відповідно до положень п.7.1. договору вартість людино/години на об'єкті охорони складає 14,39 грн/год.

Загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 65 618,40 грн (п.7.3. договору). При цьому, умовами пункту 7.4 договору передбачено, що оплату щомісячної суми договору, за перший місяць надання послуг, здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплату щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено ТОВ Ареал-Снігурівка рахунки для сплати послуг, наданих у січня 2015 року та у лютому 2015 року. Вказані послуги були оплачені відповідачем у повному обсязі, проте із порушенням строків оплати, погоджених сторонами в умовах укладеного договору. Факт повної оплати підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками про рух коштів на особовому рахунку позивача, відповідно до наведеної нижче таблиці.

дата оплати у розмірі 26/02/2015 20000,00 грн 18/03/2015 2500,00 грн 19/03/2015 20000,00 грн 01/04/2015 25000,00 грн 10/04/2015 20000,00 грн 20/04/2015 20000,00 грн 06/05/2015 10000,00 грн 08/05/2015 14686,14 грн всього 132 186,14 грн

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявних у матеріалах справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ареал-Снігурівка (код ЄДРПОУ 31427847) було припинено шляхом реорганізації.

Згідно ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Правонаступником прав та обов'язків ТОВ Ареал-Снігурівка згідно відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, є Приватна науково-виробничої компанія Інтербізнес .

Судом встановлено, що договір про надання охоронних послуг від 31.12.2014 було розірвано з ініціативи позивача з підстав того, що замовником було порушено строки здійснення оплати. Крім того, ТОВ Екстріум здійснив нарахування сум трьох процентів річних та інфляційних втрат за період прострочення оплати за стягненням яких звернувся із даним позовом до суду.

Факт розірвання договору сторонами у судовому засіданні не заперечувався.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ознайомившись із наданим розрахунком заявлених позивачем до стягнення компенсаційних виплат за обрахований ТОВ Екстріум період, суд вважає його невірним. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що позивач помилково визначає періоди прострочення виконання зобов'язання, включаючи при цьому у строк прострочення дату здійснення часткової оплати. У той час, як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена у п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

З огляду на вказане, суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум виходячи з наступних періодів прострочення: 20.01.2015-25.02.2015, 26.02.2015-17.03.2015, 18.03.2015, 19.03.2015-31.03.2015, 01.04.2015-09.04.2015, 10.04.2015-19.04.2015, 20.04.2015-05.05.2015 та 06.05.2015-08.05.2015 та вважає обґрунтованими суму трьох процентів річних у розмірі 428,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 52 270,31 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Одночасно, слід зазначити, що на момент розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача лише зазначено про факт розірвання договору та невірні періоди нарахувань позивачем до стягнення компенсаційних виплат.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, а позовні вимоги визнав такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: три проценті річних у розмірі 428,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 52 270,31 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про відшкодування інших судових витрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для участі у судових засіданнях було направлено представника за довіреністю - Сірошенко С.С. та директора Дено О.В.

Відповідно до ч.5 ст.44 Господарського процесуального кодексу України юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

Водночас, визнаючи явку обов'язковою, судом не було прийнято будь якого рішення щодо кількості представників відповідних сторін, у тому числі не було викликано до судового засідання посадових осіб товариства позивача - директора, у зв'язку із чим, керуючись п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов'язку відшкодування витрат за відрядження представників позивача у розмірі 50% від заявленого (тобто витрати на 1 особу-представника), а саме в сумі 2 798,88 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІУМ" (54030, м.Миколаїв, вул. Шевченка, 16, код ЄДРПОУ 37912919) до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м.Київ, проспект Перемоги, 121 В, код ЄДРПОУ 01200244) про стягнення 59 163,59 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121 В, код ЄДРПОУ 01200244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІУМ" (54030, м.Миколаїв, вул. Шевченка, 16, код ЄДРПОУ 37912919) 3% річних у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 52 270 (п'ятдесят дві тисячі двісті сімдесят) грн. 31 коп.

3. Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121 В) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІУМ" (54030, м.Миколаїв, вул. Шевченка, 16, код ЄДРПОУ 37912919) судовий збір у розмірі 1 569,45 грн та інші судові витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 2 798,88 грн.

4. У іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.04.2018.

Суддя О.Є. Блажівська