ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
У Х В А Л А 28 березня 2018 року Справа № 1/378 Суддя Зюбанова Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії ''Газ України'' Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Лисичанського спеціалізованого підприємства "Лисичанськтепломережа", м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 6249269 грн. 48 коп., Суддя Зюбанова Н.М. Секретар судового засідання Медуниця Р.І. Представники не викликалися в с т а н о в и в: - розгляд скарги стягувача на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі за текстом – ВПВР Управління ДВС Головного ТУЮ у Луганській області). Дослідивши обставини скарги стягувача, суд дійшов до наступного. Так, господарський суд Луганської області ухвалою від 16.02.2017 відновив втрачені архівні матеріали по справі № 1/378, у т.ч. в частині рішення господарського суду Луганської області від 01.09.2006, яким позов задоволений частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 5046708 грн. 26 коп. боргу, 529983 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань, 47179 грн. 65 коп. пені, 200781 грн. 14 коп. 3 % річних, 25500 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видано наказ від 18.09.2006. Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2017 суд задовольнив заяву стягувача - видав дублікат наказу господарського суду Луганської області від 18.09.2006 про стягнення з Лисичанського спеціалізованого підприємства ''Лисичанськтепломережа'', на користь позивача вказаних сум. Як свідчать матеріали скарги, 04.05.2017 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 2445581 (арк. справи 37), а 28.02.2018 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зв'язку з тим, що боржника включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”. 16.03.2018 ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Луганської області зі скаргою на дії державного виконавця ВПВР Управління ДВС Головного ТУЮ у Луганській області, яка обґрунтована тим, що заборгованість щодо стягнення судового збору (у складі сум за наказом) не підпадає під дію норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Строк для звернення зі скаргою визначений законодавцем у ст.341 ГПК України в десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. У відповідності до наданих доказів підтверджується факт одержання оскаржуваної постанови стягувачем 06.03.2018 та його вчасне звернення до суду зі скаргою у десятиденний строк 16.03.2018 (згідно відмітки пошти на конверті). Ухвалою від 21.03.2018 судом прийнято до розгляду скаргу щодо оцінки законності постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій від 28.02.20148 ВП № 2445581. У відзиві на скаргу за листом від 28.03.2018 № 2335 ВПВР Управління ДВС Головного ТУЮ у Луганській області проти скарги заперечує з посиланням на прийняття 20.03.2018 постанови про виправлення помилки у процесуальному документі, за змістом якої виконавче провадження № 2445581 зупинено в частині 5046708 грн. 26 коп. боргу, 529983 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань, 47179 грн. 65 коп. пені та 200781 грн. 14 коп. 3 % річних, тобто за винятком судових витрат. Встановивши фактичні обставини оскарження стягувачем дій виконавчої служби, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої скарги та відмову у її задоволенні, з огляду на наступне. Так, правове регулювання здійснення виконавчого провадження за матеріалами справи розглядається за Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон України № 1404-VIII), ст. 1 якого, зокрема, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VІІІ (далі – Закон України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ), з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Виконавче провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду (ч. 4 ст. 34 вказаного Закону). Як свідчить зміст рішення суду від 01.09.2006 судом стягнута заборгованість за газ, спожитий відповідачем з січня по березень 2005 року, а тому спірні правовідносини сторін є такими, що регулюються Законом України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ. Як було вказано вище, державним виконавцем ухвалено оскаржувану постанову про зупинено виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 18.09.2006 в цілому, у той час, як за вимогами ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу зупиняється лише в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ). Таким чином зупинення виконавчого провадження в частині стягнення судових витрат не відповідає положенням ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". Втім, оскільки постановою головного державного виконавця від 20.03.2018 про виправлення помилки, зупинено вчинення виконавчих дій в частині стягнення 5046708 грн. 26 коп. боргу, 529983 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань, 47179 грн. 65 коп. пені та 200781 грн. 14 коп. 3 % річних, тобто усунено помилку щодо зупинення виконавчого провадження в частині судових витрат, суд вважає, що дії ВПВР Управління ДВС Головного ТУЮ у Луганській області є законними. Суд призначив скаргу до розгляду ухвалою від 21.03.2018, а помилку виправлено 20.03.2018. Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду по справі № 922/3598/14 від 20.03.2018 викладено висновок, за яким подібні доводи стягувача – ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відхилені та судами враховано постанову державного виконавця про виправлення помилки. За таких обставин дії ВПВР Управління ДВС Головного ТУЮ у Луганській області по зупиненню вчинення виконавчих дій за ВП № 2445581 згідно з постановою від 28.02.20148 (з урахуванням виправлення помилки за постановою від 20.03.2018) є законними, а тому у задоволенні скарги стягувача слід відмовити. Керуючись ст. ст. 234, 236, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у х в а л и в : 1. У задоволенні скарги стягувача за листом від 16.03.2018 № 31/13-866 на дії ВПВР Управління ДВС Головного ТУЮ у Луганській області по зупиненню виконавчого провадження № 2445581 згідно з постановою від 28.02.20148 в і д м о в и т и. 2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 02.04.2018 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України. Суддя Н.М.Зюбанова