Ухвала

від 28.03.2018 по справі 918/906/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"28" березня 2018 р. Справа- № 918/906/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., розглянувши матеріали скарги Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Чудниця Гощанського району на постанову державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк О.О. у справі

за позовом Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Чудниця Гощанського району

до Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат с. Чудниця Гощанського району та

до Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Реєстраційна служба Гощанського районного управління юстиції в Рівненській області

про визнання права користування та скасування, визнання рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку в с. Чудниця Гощанського району недійсними

За участю представників сторін:

від позивача: представник Іванченко І.В.;

від відповідачів: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.10.2015 р. позов Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Чудниця Гощанського району задоволено частково. Визнано дії Красносільської сільської ради щодо прийняття рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області № 425 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій" від 10.06.2015р. - неправомірними. Рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області № 425 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій" від 10.06.2015р. - скасовано. Визнано неправомірними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області - ОСОБА_4, щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за Релігійною громадою Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат с. Чудниця Гощанського району, індексний номер № 21972739 від 10.06.2015 17:39:59 - неправомірними. Скасовано реєстраційну дію державного реєстратора Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області - ОСОБА_4, щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за Релігійною громадою Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат с. Чудниця Гощанського району, індексний номер № 21972739 від 10.06.2015 17:39:59. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Релігійної громади Свято-Параскевської Парафії Рівненської єпархії Української православної церкви - Київський патріархат с. Чудниця Гощанського району на користь Релігійної громади Свято-Параскевської Парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Чудниця Гощанського району 2 436,00 грн. судового збору. Стягнуто з Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області на користь Релігійної громади Свято-Параскевської Парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Чудниця Гощанського району 2 436,00 грн. судового збору.

10.11.2015 р. на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 28.10.2015 р. видано накази про примусове виконання рішення суду.

23.11.2015 року Гощанським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрито виконавче провадження № 49423873.

Релігійна громада Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Чудниця Гощанського району звернулася в господарський суд Рівненської області із скаргою на постанову державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк О.О., відповідно до якої просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк Ольги Олександрівни про повернення виконавчого документу стягувачу в провадженні № 49423873 від 19.12.2017 року.

В обґрунтування поданої скарги скаржник, зазначає, що державним виконавцем не вчинено ряд дій, які він, на думку скаржника, зобов'язаний вживати відповідно до п. 1, 2, 3 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження". Отже, скаржник вважає, що державний виконавець міг ініціювати проведення перевірки виконання виконавчого провадження за місцем знаходження боржника, а саме за адресом: вул. Набережна, 10, с. Чудниця, Гощанський район, Рівненська область. Оскільки боржник офіційно здійснює свою діяльність (проводить богослужіння в приміщенні храму), та проводить будівництво житлового будинку на території храму, можна стверджувати що в його користуванні перебувають кошти з яких і проводиться стягнення за виконавчим листом. Це означає, що у боржника наявні кошти і їх можна було стягнути, а не повертати виконавчий документ стягувачу. Таким чином, скаржник вважає, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У даному випадку державний виконавець не вживав дій щодо виконання рішення та повернув виконавчий документ стягувачу через два роки після його відкриття, так і не виконавши рішення Господарського суду Рівненської області по справі № 918/906/15 від 10.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.01.2018 року прийнято справу № 918/906/15 до провадження суддею Марачем В.В., скаргу Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Чудниця Гощанського району на постанову державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк О.О. призначено до розгляду.

Розгляд справи, у зв'язку з нез'явленням сторін та ненаданням витребуваних доказів, неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 28.03.2018 року представник скаржника (позивач) підтримав подану скаргу, просив суд задоволити.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 28.03.2018 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Красносільська сільська рада подала заяву про розгляд скарги без її участі.

З огляду на неявку вказаних учасників судового процесу господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

До того ж, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

23.11.2015 року старшим державним виконавцем Михалевичем Олександром Юрійовичем відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 918/906/15 від 10.11.2015 р. господарського суду Рівненської області в частині стягнення 2 436,00 грн. судового збору.

Як вбачається з наданих суду матеріалів виконавчого провадження, копії яких містяться в матеріалах справи, 25.11.2015 року та 10.02.2016 року листами за № 3617/0225 та № 620/0225 старший державний виконавець Михалевич О.Ю. звертався до Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат с. Чудниця Гощанського району із зобов'язанням останнього з'явитися до державного виконавця для сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

19 грудня 2017 року державним виконавцем Антонюком О.О. відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, в якій зазначив про те, що в ході вчинення виконавчих дій майна та коштів на яке може бути звернене стягнення у боржника не виявлено.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 1 та ч. 3 ст. 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ст. 18 вищевказаного Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Однак державний виконавець зазначених вище дій при виконанні наказу господарського суду Рівненської області від 28.10.2015 р. № 918/906/15 про стягнення з Релігійної громади Свято-Параскевської Парафії Рівненської єпархії Української православної церкви - Київського патріархату с. Чудниця Гощанського району 2 436,00 грн. судового збору не вчинив, чим порушив право позивача на виконання рішення у даній справі в частині стягнення на свою користь 2 436, 00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 918/906/15, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконано.

Згідно приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , зокрема п. 9.13. зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, скаржником належними та допустимими доказами доведено, що державним виконавцем Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк О. О. не здійснено усіх заходів виконавчого провадження, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами, відтак суд приходить до висновку, що скарга Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Чудниця Гощанського району на постанову державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк О.О. у справі № 918/906/15 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 233, 234, ст. 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Чудниця Гощанського району на постанову державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк О.О. задоволити.

2. Визнати незаконною постанову державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк О.О. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадження № 49423873 від 19.12.2017 року.

3. Скасувати постанову державного виконавця Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській обл. Антонюк О.О. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадження № 49423873 від 19.12.2017 року.

Ухвала суду підписана 02 квітня 2018 року.

Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

За приписами п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Суддя Марач В.В.