Рішення

від 22.03.2018 по справі 925/615/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/615/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - Литвина Д.В. за довіреністю, відповідача - адвоката Олененка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-тюл про стягнення 27801 грн. 29 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Тюл про стягнення в порядку регресу 27801 грн. 29 коп. виплаченого страхового відшкодування та відшкодування понесених судових витрат.

Позов мотивовано тим, що відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 38211Га/14чр від 12.02.2014 року позивачем, як Страховиком, було виплачено страхове відшкодування вартості ремонту транспортного засобу у розмірі 77801 грн. 29 коп. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася 16.06.2014 року. Винним у скоєні ДТП визнано водія ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з відповідачем і під час ДТП виконував покладенні на нього трудові обов'язки. У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи була застрахована у ПрАТ СК Арсенал Страхування , на виконання умов Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , позивач звернуся до страхової компанії ПрАТ СК Арсенал Страхування з вимогою про відшкодування шкоди завданої ДТП, яка в свою чергу, враховуючи умови полісу № АС/88208799, сплатила на користь позивача шкоду в межах ліміту за заявленим страховим випадком в розмірі 50 000 грн. Посилаючись на ст.ст. 993, 1194 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , що надають право страховику звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 27801 грн. 29 коп.

Відповідач 13.07.2017 року за вх. № 15148/17 подав письмовий відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог, а саме: огляд пошкодженого транспортного засобу на розсуд позивача проведено без участі водія, винного у вчиненні ДТП, і представників відповідача, визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, проведено неправильно і упереджено, подані позивачем докази обґрунтування їх розміру є неналежними, при виплаті страхового відшкодування не враховано фізичний знос пошкодженого транспортного засобу (а. с. 98-100).

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач в особі свого представника 01.08.2017 року за вх. №16591/17 подав клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та розміру його фізичного зносу (а. с. 135-136).

01.08.2017 року за вх. № 16482/17 позивач в особі свого представника подав письмові пояснення на поданий відповідачем відзив, за змістом якого доводи відповідача, викладені у відзиві вважав необґрунтованими та безпідставними, наполягав на задоволенні позову повністю (а.с. 126-129).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.08.2017 року, за клопотанням представника відповідача, з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, суд призначив у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручив судовим експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на період її проведення провадження у справі № 925/615/17 на підставі статті 79 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент призначення експертизи) зупинив.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 року провадження у справі № 925/615/17 поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням висновку судової експертизи відповідач 22.01.2018 року подав письмовий відзив на позов (а.с. 200-203), позивач 14.02.2018 - відповідь на відзив (а.с. 242-246), відповідач 22.02.2018 - заперечення на відповідь на відзив, в яких висловили, відповідно, додаткові обґрунтування позову і заперечень на нього.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.02.2018 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях позивач в особі свого представника позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві і письмових запереченнях на відзив на позов відповідача, відповідач в особі свого представника позов не визнав і просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з таких підстав.

12.02.2014 року між позивачем - приватним акціонерним товариством Страхова компанія АХА Страхування , як страховиком, і фізичною особою громадянкою України ОСОБА_4, як страхувальником, за заявою ОСОБА_4 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 38211Га/14чр. Відповідно до умов цього Договору страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, договір укладений на строк з 13.02.2014 по 12.02.2015 року (а.с. 26-37, 38-39, 40).

Із свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 транспортного засобу марки Volvo ХС90 реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, його власником є ТОВ Колос-Авто , державну реєстрацію проведено 20.10.2010 (а.с. 49).

Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Колос-Авто , ідентифікаційний код юридичної особи 36785139, є ОСОБА_4, керівником і підписантом - ОСОБА_5, видами діяльності юридичної особи є, зокрема, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (а.с. 130-133).

Із довідок ВДАІ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області вбачається, що 16.06.2014 року о 9 год. 25 хв. у Соснівському районі м. Черкаси по вул. Смілянська на перехресті з вул. 30 років Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів - автобуса ПАЗ 32054 номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 та легкового автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3, легковому автомобілю НОМЕР_1 внаслідок ДТП спричинені механічні пошкодження (а.с. 41-42, 43).

Транспортний засіб ПАЗ-32054 номерний знак НОМЕР_3 на праві власності належить ТОВ Авто-Тюл , цивільно-правова відповідальність власника була застрахована в ПрАТ СК Арсенал Страхування на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8208799, ліміт за шкоду майну складає 50000 грн. (а.с. 25).

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.06.2014 року у справі № 712/9136/14-п гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що мало місце 16.06.2014 року за участю вищезазначених транспортних засобів, і на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

19.06.2014 року представник страхувальника ОСОБА_5 звернувся до позивача, як страховика, з письмовим повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № 38211Га/14чр від 12.02.2014. Із письмового повідомлення вбачається, що повідомлення про подію страховиком зафіксоване 16.06.2014 року (а.с. 45-48).

Того ж дня, 19.06.2014 року за ініціативою страховика за участі представника власника майстром-приймальником ТОВ Колос-Авто ОСОБА_6 проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Volvo ХС90 реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, зафіксовано характер його пошкоджень, про що складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), до акту додано фототаблиці (а.с. 52-53, 54-60, 73, 134).

За заявою представника власника пошкодженого транспортного засобу Volvo ХС90 реєстраційний номер НОМЕР_1 від 23.06.2014 року (а.с. 51), 02.07.2014 року станцією технічного обслуговування ТОВ Колос-Авто складена ремонтної калькуляція 1.001.14.10329 пошкодженого транспортного засобу Volvo ХС90 реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 62-68), на її підставі складено рахунок-фактуру № 1180 від 09.07.2014 року на оплату вартості відновлювального ремонту автомобіля, яка склала 58727,99 грн. (а. с. 61).

На підставі ремонтної калькуляція 1.001.14.10329 від 02.07.2014 року позивачем, як страховиком, проведено розрахунок страхового відшкодування, складено та затверджено 11.07.2014 року страховий акт № 1.001.14.10329/VESKO20342, яким визначено суму, яка підлягає до виплати у розмірі 56852,99 грн. (а.с. 69, 70-71).

Платіжним дорученням № 119810 від 15.07.2014 року позивачем сплачено на рахунок ТОВ Колос-Авто 56852 грн. 99 коп. страхового відшкодування (а.с. 72).

17.07.2014 року ТОВ Колос-Авто було виставлено рахунок № 1364 на додаткові відшкодування по ремонту транспортного засобу на суму 20948 грн. 30 коп. (а. с. 74).

Позивачем проведено розрахунок страхового відшкодування на зазначену суму (а. с.75) та затверджено страховий акт № 1.001.14.10329/ VESKO21578 від 23.07.2014 року на суму 20948 грн. 30 коп. (а. с. 76-77).

Платіжним дорученням № 121478 від 24.07.2014 року позивачем додатково сплачено на рахунок ТОВ Колос-Авто 20948 грн. 30 коп. страхового відшкодування (а.с. 78).

Із письмових пояснень представника позивача від 01.08.2017 (а.с. 128) та його пояснень в засіданні суду вбачається, що під час ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_1 працівниками СТО виявлено пошкодження, не зафіксовані раніше. Витрати на їх відновлення спричинили додаткові виплати страхового відшкодування у розмірі 20948 грн. 30 коп.

Крім того, із пояснень представника позивача та встановлених обставин справи також вбачається, що автобус ПАЗ-32054 номерний знак НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_3, на праві власності належить ТОВ Авто-Тюл , керування автомобілем здійснював водій, який є працівником товариства. Цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована в ПрАТ СК Арсенал Страхування на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8208799. Враховуючи умови страхового полісу № АС/8208799 та положення ст.ст. 12, 22, 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.ст. 9, 27 Закону України Про страхування , ст.ст. 993, 988 ЦК України, ПрАТ СК Арсенал Страхування сплатила на користь позивача шкоду в межах ліміту його відповідальності за заявленим страховим випадком у розмірі 50000 грн.

11.01.2016 року за вих. № 9108/10329/УБК позивач звернувся до відповідача із вимогою, у якій просив відповідача компенсувати в порядку регресу страхові виплати позивача в розмірі 27801 грн. 29 коп., зазначена письмова претензія відправлена позивачем 15.01.2016 року, проте останнім не виконана (а. с. 21-22).

За результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи судовим експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експерта № 882/17-23 від 24.11.2017 року, із якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, яке сталося 16.06.2014 року, на дату проведення ремонту, а саме 02.07.2014 року, становить 78252 грн. 93 коп., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 37185 грн. 17 коп. (а.с. 180-191).

Спірні правовідносини сторін за правовою природою одночасно мають ознаки недоговірних зобов'язань відшкодування шкоди і договірних зобов'язань страхування.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування , Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України Про страхування , договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України Про страхування , страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно із ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Нормою ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст.ст. 1191, 1194 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача, як заподіювача шкоди, про стягнення різниці між фактичним розміром проведеного ним, як страховиком, страхового відшкодування потерпілій особі і отриманим відшкодуванням від страховика винної у заподіянні збитків особи. Матеріальні і правові підстави цієї вимоги обґрунтовані достатньо позивачем і визнані відповідачем, при цьому зміст спору полягає лише у визначенні фактичного розміру шкоди, а відповідно і розміру різниці. Заперечення відповідача зводиться до неправильності визначення позивачем розміру понесеного страхового відшкодування внаслідок одностороннього і упередженого проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Відповідно до п.п. д п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Згідно з п. п. 4.3. та 4.4. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Пунктами 28.10., 28.11. розділу 28 Порядок визначення розміру збитку та умови виплати страхового відшкодування Договір добровільного страхування наземного транспорту № 38211Га/14чр від 12.02.2014 року, сторони домовились, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторису збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО. Розмір збитків визначається, зокрема, і на базі СТО за вибором страховика.

Відповідно до висновку судового експерта ЧВ КНДІСЕ МЮ України № 882/17-23 від 24.11.2017 року, складеного ним за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тобто фактичний розмір шкоди, становить 78252 грн. 93 коп., з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 37185,17 грн.

Загальна сума страхового відшкодування, визначена позивачем у страхових актах від 11.07.2014 року № 1.001.14.10329/VESKO20342 і від 23.07.2014 року № 1.001.14.10329/ VESKO21578 і виплачена ним складає (56852,99+20948,30) 77801,29 грн.

Отже, висновок експерта підтверджує правильність розрахунку розміру збитків, проведеного позивачем, а доводи відповідача стосовно підстав неправильності визначення реального розміру збитків спростовуються поясненнями представника позивача, суперечать викладеним обставинам справи і наведеним нормам законодавства.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства та умови договору страхування розмір збитків заявлених позивачем до стягнення, що складає 27801 грн. 29 коп. (77801,29-50000) суд визнає обґрунтованим, обрахованим правильно і в такому розмірі позов задовольняє. При цьому, суд надає перевагу доводам позивача, викладеним у позовній заяві і додаткових поясненнях, доводи відповідача щодо підстав заперечень проти позову, викладені представником у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях відхиляє через їх необґрунтованість.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн., судові витрати відповідача покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Тюл , код ЄДРПОУ 31207722, місцезнаходження: 18035, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Незалежності, буд. 24 на користь приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування , код ЄДРПОУ 20474912, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, р/р 26503253730300 в АТ УкрСиббанк , МФО 351005 - 27801 (двадцять сім тисяч вісімсот одну) грн. 29 коп. страхового відшкодування, 1600 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 30.03.2018 року.

Суддя В.М. Грачов