Постанова

від 29.03.2018 по справі 904/2271/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2018 року Справа № 904/2271/17

місто Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. - доповідач;

суддів: Пархоменко Н.В., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

від ТОВ "ТОПМАРК": Хорунженко В.С., довіреність б/н від 03.04.2017 р., адвокат;

представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.

розглянувши в приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду, у відкритому судовому засіданні, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/2271/17 (суддя Бондарєв Е.М., повне рішення складено 19.12.2017).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Топмарк , м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що йому було уступлено право вимоги за іпотечним договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що відсутність державної реєстрації договору відступлення права вимоги від 12.11.2010 свідчить про недотримання обов'язкової форми його укладення, а тому останній не є укладеним в розумінні ст.24 Закону України Про іпотеку . Крім того, на час укладення між ПАТ ОТП Банк та ТОВ ОТП Факторинг Україна Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010, існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, які встановлені п.1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінпослуг №231 від 03.04.2009, в частині набуття фактором відступленого прав грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулось із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права господарським судом Дніпропетровської області, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/2271/17 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі скаржник спростовує висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів державної реєстрації договору про відступлення права вимоги від 20.11.2010, оскільки законом передбачена державна реєстрація відомостей про відступлення права вимоги, а не державна реєстрація самого договору про відступлення права вимоги. В сою чергу, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.11.2017 (спеціальний розділ) підставою виникнення іпотеки зазначено договір відступлення права вимоги, серія та номер 8893, виданий 12.11.2010, видавник: приватний нотаріус ДМНО Бондар І.М., іпотекодержатель ТОВ ОТП Факторинг Україна (відомості про реєстрацію до 01.01.2013). Таким чином, як зазначає апелянт, при укладенні договору про відступлення права вимоги від 12.11.2010 було дотримано норм чинного законодавства, а саме ст.24 Закону України Про іпотеку .

Також скаржник зазначає, що 21.07.2015 були скасовані заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рору від 01.10.2014 та додаткове рішення від 29.12.2014, якими було скасовано заборону на відчуження зазначеного в договорі іпотеки №РМ-SME0AU/043/2007 від 13.02.2007 комплексу будівель та споруд і було припинено правовідносини між ОСОБА_2 та ПАТ ОТП Банк . У зв'язку з наведеним, сторони повернулись до свого попереднього стану, тобто правовідносини не припинені, а також дійсні іпотека і заборона згідно договору іпотеки №РМ-SME0AU/043/2007 від 13.02.2007.

Також вважає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року встановлено, що відсутні обмеження щодо відступлення права грошової вимоги до осіб, які не є суб'єктами господарювання.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом надати відзиви на апеляційну скаргу.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи скаржника зводяться до невірного застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи відповідача зводяться до того що, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 апеляційну скаргу ТОВ ОТП Факторинг Україна прийнято до розгляду та призначено на 30.01.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.01.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Коваль Л.А., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/2271/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Паруснікова Ю.Б. Пархоменко Н.В.

30.01.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.03.2018 року.

У судовому засіданні 29.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши у повному обсязі наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановив наступні неоспорені обставини і відповідні їм правовідносини.

Між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (надалі - Банк) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) 13.02.2007 було укладено Кредитний договір №СМ-SME0AU/043/2007 (надалі - Кредитний договір). Згідно п.1.1. Договору Банк надає Позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній в частині №1 цього Договору, а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використовувати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені у цьому договорі. Розмір кредиту складає 175000,00 доларів США. Розмір траншів: 1 транш - 175 000,00 доларів США; Цільове використання кредиту: на споживі цілі; Річні база нарахування процентів: 360 днів у році; Дата остаточного повернення Кредиту: 13 лютого 2011.

Відповідно до п.п.1.4.1.4., 1.4.1.5 Кредитного договору, проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до Договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачується Позичальником відповідно до умов ст.1.5. Договору. Проценти (крім процентів за прострочений кредит) сплачуються позичальником на транзитний або поточний рахунки у Банку в розмірі, визначеному п.п. 1.4.1.1.- 1.4.1.4. Договору.

Згідно п. 1.5.1., 1.5.1.1. Кредитного договору погашення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідно частини кредиту в строк передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п.7.3 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, включаючи всі додатки до нього, і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому Договору в повному обсязі.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) 13.02.2007 року було укладено договір іпотеки №РМ- SME0AU/043/2007 (надалі - Договір іпотеки).

Відповідно до п.2.1. Договору іпотеки іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником кожного і всіх його Боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі з усіма змінами та доповненнями до нього.

Згідно п.3.1 даного Договору предметом іпотеки є комплекс будівель та споруд , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомості, посвідченого 20.12.2005р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О., р-р №18186, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.02.2006р. за реєстраційним номером 6894689, що посвідчується Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №9759813, виданим 06.02.2006р. Комунальним підприємством "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 20.12.2005р. цим же нотаріусом, номер правочину 1055017.

12.11.2010р. Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Згідно п. 3.1 даного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець продає (переуступає) Покупцю права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до Договору), а Покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь Продавця винагороду.

Відповідно п.п. а п.3.3 ст.3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до Боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до Боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до Боржників щодо сплати штрафних санкцій.

Відповідно до Додатку 1 до Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, ПАТ ОТП Банк було передано ТОВ ОТП Факторинг Україна , у тому числі, права вимоги за Кредитним договором №СМ-SME0AU/043/2007 від 13.02.2007р.

Окрім того, 12.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (Фактор) та Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Клієнт) було укладено Договір про відступлення права вимоги і нотаріально його посвідчено.

Згідно предмету даного договору, у зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 12.11.2010р. між Фактором і Клієнтом, за яким Клієнт передав Фактору права вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору (надалі - Кредитні договори), укладеними між Клієнтом та позичальниками Клієнта, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору (надалі - Боржники), що забезпечений іпотекою/заставою за Договорами іпотеки/Договорами застави, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору (надалі - Договори забезпечення), укладеними між Клієнтом (в Договорах забезпечення іменується - Іпотекодержатель чи Заставодержатель) та Боржниками/Третіми особами (в Договорах забезпечення іменуються - Іпотекодавець(вці) чи Заставодавец(вці) ) (надалі Іпотекодавець/Заставодавець) сторони домовилися про наступне: Клієнт передає та відступає Фактору сукупність прав, належних Клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. За цим Договором до Фактора переходять всі права Клієнта як сторони, що іменується Іпотекодержатель/Заставодержатель у зобов'язаннях, які виникли на підставі Договорів забезпечення в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором (включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави).

Згідно додатку до Договору про відступлення права вимоги, ПАТ ОТП Банк передав ТОВ ОТП Факторинг Україна , у тому числі, право вимоги за Договором іпотеки №РМ- SME0AU/043/2007 від 13.02.2007 р.

Позивач вважав, що набув право звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості шляхом проведення прилюдних торгів на підставі Договору про відступлення права вимоги від 20.11.2010 р., згідно якого, останній отримав право вимоги до боржників за Кредитним Договором та Договором іпотеки, який укладено в забезпечення виконання Кредитного договору.

ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулося з позовом про звернення стягнення на заставлене майно, оскільки боржником ОСОБА_2 неналежним чином виконувалися умови Кредитного договору щодо своєчасного та повного повернення суми кредиту та інших зобов'язань згідно умов договору. На даний час не виконано рішення суду по справі №2-891/11 від 20.04.2012р., яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME0AU/043/2007 від 13.02.2007р. в розмірі 747 913, 23 грн., з яких заборгованість за кредитом 668 298,16 грн.; заборгованість по відсотками 79 615,07 грн. та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн.

Жовтневим районним судом м.Кривий Ріг 01.10.2014 було прийнято заочне рішення у справі № 212/7636/14-ц (провадження № 2/212/3102/14), а також додаткове рішення від 29.12.2014 у цій же справі, згідно якого було визнано припиненими правовідносини, які виникли на підставі договору іпотеки №РМ- SME0AU/043/2007 від 13.02.2007, укладеного між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_2, скасовано заборону на відчуження іпотечного майна - комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, зареєстрованого в реєстрі за №466/32 від 13.02.2007, а також виключено з Державного реєстру іпотек відповідний запис №4492543 від 13.02.2007 про іпотеку комплексу будівель та споруд за вищевказаною адресою.

Разом з тим, Жовтневим районним судом м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, ухвалою від 21.07.2015 у справі №212/7636/14-ц, скасовано заочне рішення від 01.10.2014, а ухвалою суду від 25.09.2015 позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк про припинення правовідносин залишено без розгляду.

При цьому заочне рішення у справі №212/7636/14-ц від 01.10.2014 було виконано та скасовано обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить надана в матеріали справи копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.231-232, том.2).

Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2, на час розгляду справи, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Топмарк".

З урахуванням приписів ст.23 Закону України Про іпотеку до відповідача перейшли права та обов'язки Іпотекодавця за Договором іпотеки №РМ- SME0AU/043/2007 від 13.02.2007, з огляду на що, позивач просить в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет іпотеки, який на даний час належить на праві власності відповідачу - ТОВ Топмарк . Цей довід апеляційної скарги є обгрунтованим і спростовує рішення місцевого господарського суду про те, що договір уступки права вимоги від 12.11.2010 року потребує державної реєстрації, а тому є неукладеним. Колегією суддів встановлено, що за позивачем зареєстровано право вимоги за іпотечним договором (т. 2 а.с.213). Реєстрації потребують самі відомості про іпотеку, а не сам договір, що було виконано позивачем 27.11.2017 року (т 2 а.с. 231).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 33 Закону України Про іпотеку передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст.24 Закону України Про іпотеку , відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

З огляду на це, помилковим є довід про те, що відсутність державної реєстрації Договору відступлення права вимоги від 20.11.2010 свідчить про недотримання обов'язкової форми його укладення, а тому останній не є укладеним в розумінні ст. 24 Закону України Про іпотеку .

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Окрім того, Договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010, який укладений між ПАТ ОТП Банк та ТОВ ОТП Факторинг Україна є договором факторингу, оскільки за умовами останнього ПАТ ОТП Банк передає ТОВ ОТП Факторинг Україна , зокрема, права вимоги за Кредитним договором № СМ-SME0AU/043/2007 від 13.02.2007.

В п. 2 Кредитного договору № СМ-SME0AU/043/2007 від 13.02.2007р. сторони встановили, що останній надається позичальнику на споживі цілі, тобто фактично є споживчим кредитом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст.1078, ст.1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 року №352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року №231 фінансову послугу факторингу визначено сукупністю таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) як:

- фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

- набуття відступленого права грошової вимоги, в тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

- отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пункт 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінспослуг №231 від 03.04.2009, встановлює, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року(т.3 а.с. 29) встановлено, що положеннями чинного законодавства не встановлено обмежень щодо відступлення права грошової вимоги фізичним особам.

Отже, висновок господарського суду про те, що на час укладення договору факторингу існували обмеження щодо укладання договорів факторингу з фізичними особами, суперечить вимогам матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевим господарським судом постановлено рішення із порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки судом невірно встановлено фактичні обставини справи, а відтак і відповідні їм правовідносини сторін.

Тому постановлене рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 282 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 по справі №904/2271/17 - скасувати.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: комплекс будівель та споруд площею 1338,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Топмарк , ЄДРПОУ 36041832 на праві власності, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ ОТП Факторинг Україна за кредитним договором № SME0AU/043/2007 від 13 лютого 2007 року в розмірі 747 913,23 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Топмарк ( код ЄДРПОУ 36041832, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бакуліна, 11 кв.24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421 м.Київ вул. Фізкультури 28Д) судові витрати: 11246, 00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 16869,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2018 року

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

Н.В. Пархоменко