Рішення

від 29.03.2018 по справі 921/4/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/4/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання: Шміло І.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Поділля, Підволочиський район, Тернопільська область, 47860

до: Скалатської міської об'єднаної територіальної громади, вул. Грушевського, 2 ,м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, 47851

про визнання права власності.

За участі представників сторін:

позивача: представник Демкович Ю.Й., довіреність №11/12 від 11.12.2017

відповідача: уповноважений Дронга О.П., довіреність № 744 від 14.03.18 р.,

Суть справи:

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду". Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20UG21D8053499A1.

03.01.2018 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Скалатської міської об'єднаної територіальної громади про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі : корівник-комплекс площею 3383,50 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зарічна, 17, с. Поділля Підволочиського району Тернопільської області та кормоцех площею 804,60 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зарічна, 17 А, с. Поділля Підволочиського району Тернопільської області.

Позовні вимоги товариства мотивовані тим, що відсутність належним чином оформленого права власності на одержане позивачем від ліквідованого КСП "Дружба" нерухоме майно внаслідок відсутності будь-яких документів на підтвердження факту такої передачі унеможливлює здійснення права власності СГ ТОВ "Дружба" на це майно.

Ухвалою від 09.01.2018 позовна заява була залишена судом без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви до 19.01.2018.

З огляду на усунення заявником недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 23.01.2018 порушено провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 22 лютого 2018 .

22.02.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов №478 від 21.02.2018 (вх. номер 6200 від 22.02.2018), у якому вирішення питання щодо законності позовних вимог просить суд вирішити в процесі розгляду спору, а також розглядати справу без участі представника Скалатської міської ради. Доказів надіслання даного відзиву позивачу до відзиву не долучено.

В судовому засіданні, що відбулося 22.02.2018, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

07.03.2018 позивачем подано заяву б/н від 06.03.2018 про долучення до матеріалів справи додаткових документів згідно переліку, до якої долучено доказ надіслання цих письмових доказів на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення.

12.03.2018 від Скалатської міської ради надійшов лист №640 від 06.03.2018, у якому відповідач просить розглядати справу за відсутності його представника.

В судовому засіданні, що відбулося 15.03.2018, представник відповідача позовні вимоги позивача визнав та просив про задоволення його (позивача) позовних вимог, про що ним також зазначено у відповідній заяві про визнання позову б/н від 15.03.2018, долученій до матеріалів справи.

Також 15.03.2018 позивачем подано заяву б/н від 15.03.2018 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копіюї свідоцтва про державну реєстрацію СГ ТОВ Дружба від 15.03.2000 та копії витягу з ЄДР юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.11.2017.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд встановив наступне:

16 лютого 2000 року на підставі Установчого договору , затвердженого установчими зборами засновників (Протокол №1 від 16.02.2000), у відповідності до вимог чинної на момент утворення товариства редакції Закону України Про господарські товариства , Про колективне сільськогосподарське підприємство та Закону України Про підприємництво , з метою ведення господарської цільності та отримання прибутку, було прийнято рішення про створення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба , про що зазначено в Статуті товариства, затвердженому протоколом зборів учасників №1 від 16.02.2000, зареєстрованому у Підволочиській РДА 15.03.2000.

15 березня 2000 року новоутворене товариство було зареєстроване Підволочиською районною державною адміністрацією, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за номером 040582268100010133 та видано відповідне Свідоцтво про державну реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Відповідно до п. 5.5 Статуту джерелами формування майна Товариства є :

- Вклади учасників;

- Доходи від реалізації продуктів, робіт, послуг;

- Доходи від випуску цінних паперів;

- Інші джерела , не заборонені законодавством.

Позивач стверджує, що одним з джерел формування майна Товариства є , зокрема, корівник-комплекс та кормоцех, площами 3383,5 та 804,6 м2 відповідно, що

заходяться за адресою вул. Зарічна, 17 та 17А в с. Поділля Підволочиського району

Арнопільської області ), які належали ліквідованому колективному сільськогосподарському підприємству Дружба (зареєстрованому в с. Поділля в 1992 р. на базі господарського двору), що в свою чергу набуло його від виділення колгоспу Комуніст (с. Поділля).

Однак документи, що могли б підтвердити передачу майна підприємству у

власність та набуття ним законного титулу, відсутні та не можуть бути надані реєстраційній

службі відповідно для реєстрації права власності та отримання належних правовстановлюючих документів.

Отже, починаючи з 2000 року і до сьогодні СГ ТОВ Дружба , як власник, відкрито, не приховуючи даний факт, безперервно володіє (обліковує на балансі) та користується вищезазначеними приміщеннями у своїй господарській діяльності, доглядає та утримує їх.

Відкритість та безперервність даного володіння позивач підтверджує довідкою №11 від 01.03.2018, виданою СГ ТОВ Дружба , яка засвідчує факт перебування спірних приміщень на балансі Товариства на субрахунку 103 під №4 та №8 (копія витягу з Книги обліку основних засобів долучена до матеріалів справи)

Крім того позивач вважає, що факт передачі йому спірного нерухомого майна також опосередковано підтверджується, зокрема, передачею в 2004 році даних будівель (під номерами 45 та 48) під охорону ВАТ Тернопільгаз (копія акту прийому-передачі Охоронцю майна на зберігання від 26.01.2004 долучена до матеріалів справи), а також рішенням Виконавчого комітету Скалатської міської ради №104 від 26.09.2017 року Про присвоєння юридичної адреси корівнику-комплексу та кормоцеху, що належить СГ ТОВ Дружба в с. Поділля (оригінал якого було надано суду для огляду в судовому засіданні).

Під час впорядкування виробничо-господарської документації 10.10.2017 та 26.09.2017, відповідно, на замовлення Товариства комунальним підприємством Підволочиське районне бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічні паспорти на дані будівлі.

Відсутність інших юридичних чи фізичних осіб, що могли б претендувати на дані будівлі також підтверджується довідками КП Підволочиське районне бюро технічної інвентаризації № 126 та № 127 від 10 жовтня 2017 року про відсутність станом на 31.12.2012 будь-якої інформації у реєстрах стосовно власників даного майна (згідно реєстрових книг).

Водночас, представник відповідача у судових засіданнях та заяві про визнання позову б/н від 15.03.2018 не заперечує факту приналежності вказаного у позові майна позивачу і не заперечує проти визнання за ним права власності на це майно, а також підтверджує, що дані будівлі не знаходяться на балансі територіальної громади.

І оскільки, на переконання позивача, він є добросовісним володільцем нерухомого майна - нежитлових будівель : корівник-комплекс площею 3383,50 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зарічна, 17, с. Поділля Підволочиського району Тернопільської області та кормоцех площею 804,60 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зарічна, 17 А, с. Поділля Підволочиського району Тернопільської області, а відсутність оформленого і зареєстрованого у встановленому порядку права власності на об'єкт нерухомості перешкоджає можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, а тому просить визнати за ним право власності на зазначене майно за набувальною власністю у відповідності ст.344 ЦК України, за відсутності іншого правового механізму узаконення майнових прав товариства.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року задекларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.41 Конституції України та ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається в порядку та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, згідно з вимогами частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за визначенням статті першої якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із правовстановлюючих документів, перелік яких наведено у ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (із змінами та доповненнями), а також у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (надалі - Порядок). Одним із таких документів є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Матеріали справи свідчать, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно внаслідок передачі його до статутного фонду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба при його створенні у 2000 році, однак доказів такої передачі у нього відсутні і здобути їх не вбачається за можливе. Водночас, відсутність у позивача правовстановлюючих документів унеможливлює подальшу реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, чим позбавляє останнього права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись цими нежитловими приміщеннями у власних господарських цілях .

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, набуття права власності на нерухоме майно за правилами набувальної давності можливе з січня 2011 року.

Водночас, частиною 2 ст.344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Задоволення вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.334 ЦК України можливе при наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший, передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015р. у справі № 3-87гс15).

Згідно зі ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, спірним нерухомим майном товариство володіє безперервно з 2000 року по даний час, використовує його в господарській діяльності, здійснює обслуговування та несе пов'язані з цим витрати.

Матеріали справи не містять доказів щодо факту використання спірного приміщення магазину іншою особою, аніж позивачем, а також не містять доказів того, що на приміщення магазину претендує інший власник.

Більше того, уповноважений представник відповідача у судових засіданнях та заяві про визнання позову б/н від 15.03.2018 не заперечував факту приналежності вказаного у позові майна позивачу і не заперечує проти визнання за ним права власності на це майно, а також підтверджує, що дані будівлі не знаходяться на балансі територіальної громади села.

Іншого можливого способу захисту свого права у позивача немає.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, що нормативно закріплена статтею 328 ЦК України.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені судом обставини, а також враховуючи, що твердження позивача, обґрунтовані нормами статті 344 ЦК України про добросовісність володіння майном; відкритість, безтитульність такого володіння більше п'яти років є документально підтвердженими матеріалами справи, визнані відповідачем у справі, тому суд вважає, що у позивача наявні усі передбачені ст.344 Цивільного кодексу України ознаки володіння, котрі є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Судові витрати за клопотанням позивача, викладеному у п. 2 прохальної частини позовної заяви б/н від 29.12.2017, покладаються судом на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Поділля, Підволочиський район, Тернопільська область.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" (с. Поділля, Підволочиський район, Тернопільська область, ідент. код 30786687) право власності на нежитлові будівлі: корівник-комплекс площею 3383,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зарічна, 17 у с. Поділля Підволочиського району Тернопільської області та кормоцех площею 804,60 кв.м. по вул. Зарічна, 17 А у с. Поділля Підволочиського району Тернопільської області.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Повне рішення складено 02.04.2018

Суддя Н.М. Бурда