Постанова

від 28.03.2018 по справі 902/817/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/817/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного підприємства "ЛАНГ" - не з'явився,

Могилів-Подільської міської ради Вінницької області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства "ЛАНГ", Могилів-Подільської міської ради Вінницької області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 (у складі колегії суддів: Гулов А.Г. (головуючий), Василишин А.Р., Олексюк Г.Є.)

та рішення Господарського суду Вінницької області від 23.05.2017(у складі колегії суддів: Матвійчук В.В. (головуючий), Білоус В.В., Колбасов Ф.Ф.)

у справі № 902/817/16

за позовом Приватного підприємства "ЛАНГ"

до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області

про визнання права власності на земельну ділянку, визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Приватне підприємство "ЛАНГ" (далі - ПП "ЛАНГ") звернулося до суду з позовом до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (далі - Могилів-Подільська міськрада), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило:

- визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2436 га, кадастровий номер 0510400000:00:009-0563, по вул. Сагайдачного гетьмана, 7 у м. Могилів-Подільському, для обслуговування будівлі;

- визнати протиправним та скасувати рішення Могилів-Подільської міськради від 19.07.2016 № 228 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на поділ земельної ділянки".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач за результатами участі в аукціоні придбав будівлю по вул. Сагайдачного гетьмана, 7 (кінотеатр "Україна"), що перебувала у комунальній власності. Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу від 28.09.2015 ця будівля розташована на земельній ділянці площею 0,2436 га, кадастровий номер 0510400000:00:009-0563. Позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на придбання або передачу в оренду зазначеної земельної ділянки. У порядок денний 8 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міськради розгляд заяви ПП "ЛАНГ" включено не було, проте, рішенням від 19.07.2016 № 228 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міськради на підставі клопотання директора МКП "Могилів-Подільський парк культури і відпочинку ім. Л. Українки" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на поділ спірної земельної ділянки.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації на поділ спірної земельної ділянки направлені на подальше скасування кадастрового номеру земельної ділянки, який являється істотною умовою договору купівлі-продажу від 28.09.2015; посадові особи Могилів-Подільської міськради порушують законні права позивача і не діють у межах повноважень та у спосіб визначений законом, тому зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.05.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення від 19.07.2016 № 228 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міськради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на поділ земельної ділянки". У решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що в силу статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) позивач набув право користування земельною ділянкою під нерухомістю, належною йому на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 28.09.2015, яке підлягало оформленню у встановленому законом порядку. Оскільки позивачем не було дотримано передбаченої законом процедури щодо оформлення права власності чи права оренди спірної земельної ділянки, а відповідачем відповідне рішення не приймалося, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання права власності.

Разом із тим, задовольняючи позов в іншій частині, суди дійшли висновку, що рішення ради від 19.07.2016 № 228 прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує права та законні інтереси позивача.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2017 року ПП "ЛАНГ" і Могилів-Подільська міськрада подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять: позивач - скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а відповідач - скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу ПП "ЛАНГ" аргументує, зокрема тим, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилася та обставина, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на цей об'єкт, тому суди безпідставно не задовольнили позовні вимоги про визнання права власності.

Касаційну скаргу Могилів-Подільська міськрада аргументує тим, що суди дійшли помилкового висновку про визнання протиправним рішення ради та не врахували, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, який застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли внаслідок придбання ПП "ЛАНГ" з аукціону комунального майна та укладеного 28.09.2015 за його результатами договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (кінотеатр "Україна") загальною площею 747,3 кв. м по вул. Сагайдачного гетьмана, 7, у м. Могилів-Подільський, яка розташована на земельній ділянці площею 0,2436 га, кадастровий номер 0510400000:00:009-0563. У пункті 14.1 договору купівлі-продажу зазначено, що сторони ознайомлені зі змістом статей 377 ЦК і 120 ЗК.

Право приватної власності на вказану нерухомість зареєстровано за позивачем 13.10.2015 відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", стаття 2 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначала, що нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

За змістом статей 120 ЗК і статті 377 ЦК до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Отже, з моменту державної реєстрації прав на об'єкт нерухомості позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт та частиною земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування (загальна площа земельної ділянки 0,2436 га). Оскільки придбана позивачем нерухомість є невід'ємною від зазначеної земельної ділянки, то її використання позивачем є невід'ємним від одночасного використання земельної ділянки, на якій розташована ця нерухомість.

Водночас за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення та реєстрації речового права на земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом із тим судами встановлено, що об'єкт нерухомого майна, належний позивачу на праві власності, розташований на земельній ділянці, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Могилів-Подільська.

За змістом статей 12, 116 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Процедура і порядок передачі земельної ділянки комунальної власності у користування визначено статтями 123, 124 ЗК, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель комунальної власності, подає до органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому ЗК. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

За змістом статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Так, стаття 123 ЗК передбачає порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування. Згідно з частиною 1 цієї статті надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування; надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою; надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Разом із тим порядок продажу земельних ділянок комунальної власності громадянам та юридичним особам визначено статтею 128 ЗК.

Судами встановлено, що у січні 2016 року ПП "ЛАНГ" звернулося до Могилів-Подільської міськради із листом від 29.01.2016 № 53, у якому виклало пропозицію за власні кошти провести благоустрій земельної ділянки з влаштуванням зони відпочинку між вул. Сагайдачного гетьмана та міським парком і побудовою дитячого містечка. Для цього просило дозволити викуп або надання в оренду з послідуючим правом викупу земельної ділянки кадастровий номер 0510400000:00:009-0563, площею 0,2436 га, що закріплена для обслуговування будівлі по вул. Сагайдачного гетьмана, 7. Згодом у листі від 31.03.2016 № 175 ПП "ЛАНГ" просило дозволити викуп, з одночасним оформленням технічної документації, або отримання в оренду на 49 років, з послідуючим правом викупу, земельної ділянки кадастровий номер 0510400000:00:009-0563, площею 0,2436 га.

Водночас судами попередніх інстанцій установлено, що процедури та порядку оформлення відповідного права на земельну ділянку позивачем дотримано не було, відповідне рішення органу місцевого самоврядування не прийнято.

За обставин невизначеності позивачем з порядком отримання земельної ділянки у користування (в оренду чи у власність), недотримання вимог, встановлених статтями 123, 128 ЗК, щодо передбаченої законом процедури оформлення права власності чи права оренди на земельну ділянку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку.

Такий висновок судів відповідає нормам матеріального права, тому підстави для скасування судових рішень у цій частині відсутні.

Посилання ПП "ЛАНГ" у касаційній скарзі на невідповідність зазначених висновків судів попередніх інстанцій висновкам, викладених у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2099цс16, не знайшли свого підтвердження під час перегляду судових рішень у справі № 902/817/16, оскільки фактичні обставини, встановлені у цих справах, не є аналогічними.

Доводи, викладені у касаційній скарзі Могилів-Подільської міськради щодо скасування судових рішень в частині вирішення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 19.07.2016 №228 також не можна визнати обґрунтованими, виходячи із такого.

Судами встановлено, що на підставі рішення Могилів-Подільської міськради від 19.07.2016 № 228, зокрема надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на поділ земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Могилів-Подільська по вул. Сагайдачного гетьмана, 7, загальною площею 0,2436 га (кадастровий номер 0510400000:00:009-0563), для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови: на земельну ділянку № 1, орієнтовною площею 0,1743 га; на земельну ділянку № 2, орієнтовною площею 0,0693 га.

Підставою для подачі позову ПП "ЛАНГ" послужила незаконність рішення Ради від 19.07.2016 № 228, в результаті реалізації якого земельну ділянку загальною площею 0,2536 га, кадастровий номер 0510400000:00:009-0563, право землекористування на яку має позивач на підставі статті 120 ЗК і статті 377 ЦК, фактично поділено на дві земельні ділянки, чим зменшено площу земельної ділянки під придбаною позивачем будівлею та змінено її межі.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Із урахуванням висновків Конституційного Суду України в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 ЦК, статей 78, 116, 122 ЗК у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 911/3285/14).

Отже, задовольняючи позов в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зазначене рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням приписів статті 123 ЗК і спрямовано на унеможливлення захисту позивачем свого права на майно, оскільки внаслідок протиправного поділу спірної земельної ділянки та створення нової земельної ділянки з іншою площею та іншою адресою, був розірваний формально-правовий зв'язок між позивачем та об'єктом його права, а спірна земельна ділянка втратила такі суттєві ознаки як площу та межі.

Доводи касаційної скарги відповідача не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі в цій частині, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційних скарг і скасування судових рішень в оскаржуваних частинах немає.

Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛАНГ" та касаційну скаргу Могилів-Подільської міської ради Вінницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Вінницької області від 23.05.2017 у справі № 902/817/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий