Рішення

від 30.03.2018 по справі 815/5907/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5907/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства МЕАНДР до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство МЕАНДР (далі - Позивач або ПП МЕАНДР ) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Відповідач або ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0026881415 від 19.08.2017 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 69712,00 грн. та штрафних санкцій на суму 17428,00 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що з 24.07.2017 року по 27.07.2017 року ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП МЕАНДР з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ПП ВІАПЛАСТ , код ЄДРПОУ 39161256, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ПП ІН-КАР , код ЄДРПОУ 38438640, за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС в Одеській області було складене податкове повідомлення-рішення №0026881415 від 19.08.2017 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 87140,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями- 69712,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 17428,00 грн. Позивач зазначає, що основний вид господарської діяльності ПП МЕАНДР за КВЕД-2010 - 43.22. Монтаж водопровідних труб, систем опалювання та кондиціювання . Під час здійснення господарської діяльності ПП МЕАНДР здійснює придбання у постачальників комплектуючих матеріалів для систем кондиціювання, при цьому як зазначає Позивач, такими постачальниками серед інших були в липні 2014 року - ПП ВІАПЛАСТ , в серпні 2014 року - ПП ІН КАР , код ЄДРПОУ 38438640. Позивач зазначає, що правовідносини з вказаними контрагентами здійснювалися на підставі договорів поставки та у повній відповідності до вимог законодавства. Позивач не погоджується із висновками Акту перевірки №389/15-32-14-15/31976888 від 04.08.2017 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП МЕАНДР з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками ПП ВІАПЛАСТ , код ЄДРПОУ 39161256, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ПП ІН-КАР , код ЄДРПОУ 38438640, за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року (далі - Акт перевірки) щодо наявності ознак нереальності здійснення господарських операцій, оскільки реальність вказаних операцій підтверджується первинними документами. Крім того, Позивач зазначає, що придбані у вказаних контрагентів комплектуючі було використано у господарській діяльності ПП МЕАНДР для виконання робіт з монтажу систем кондиціювання у контрагентів-покупців ТОВ МЦ Медікап та ПАТ МТС Україна , що підтверджується договорами та первинною документацією. Позивач зазначає, що жодний нормативний документ не зобов'язує перевіряти чи контролювати господарську діяльність контрагентів або добросовісність у сплаті ними податків. Враховуючи викладене, Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0026881415 від 19.08.2017 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 28.11.2017 року було відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ПП МЕАНДР до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.12.2017 року (т.1, а.с. 2).

Ухвалою суду від 14.12.2017 року провадження по справі №815/5907/17 було зупинено до 29.01.2018 року (т.1, а.с. 204) .

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 29.01.2018 року справу за адміністративним позовом Приватного підприємства МЕАНДР до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (т.2, а.с. 5-7).

Представник Відповідача надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ПП МЕАНДР в повному обсязі (т.2, а.с. 15-18). Так, в письмовому відзиві на адміністративний позов представник Відповідача зазначив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП МЕАНДР з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку додану вартість з контрагентами-постачальниками ПП ВІАПЛАСТ , код ЄДРПОУ 39161256, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ПП ІН-КАР , код ЄДРПОУ 38438640, за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, на підставі яких було складено Акт перевірки За результатами перевірки встановлено порушення платником вимог п.п.14.1.36, 14.1.178 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 69172,00 грн. Згідно висновків Акту перевірки, на підставі зібраної податкової інформації та аналізу первинних документів щодо придбання ПП МЕАНДР у ПП ВІАПЛАСТ та ПП ІН КАР товарно-матеріальних?цінностей, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з зазначеними постачальниками. Представник Відповідача зазначив, що господарська діяльність контрагентів-постачальників ПП ВІАПЛАСТ та ПП ІН КАР має ознаки нереальності здійснення операцій, оскільки у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості, відсутні трудові ресурси; відсутні основні фонди, ланцюг постачання - сумнівний. Також представник Відповідача зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ПП ВІАПЛАСТ та ПП ІН КАР є учасниками схем суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, більшість контрагентів-постачальників створені з метою надання підприємствам реального сектору економіки незаконних послуг з формування технічного податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто ухилення від сплати податків, а також незаконної конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом укладання з підприємствами-вигодонабувачами нікчемних угод, оформлених лише на папері та не забезпечених реальним рухом активів, з безпідставним відображенням вказаних операцій у податковому обліку підприємств. Враховуючи викладене, представник Відповідача вважає адміністративний позов ПП МЕАНДР необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник Позивача надав до суду відповідь на відзив (т.2, а.с. 21-23), в якому додатково було зазначено, що у відзиві Відповідач, дослівно повторюючи цитати із Акту перевірки, стверджує про порушення Позивачем пп. 14.1.36, 14.1.178,п.14.1 ст.14, п.198.1.,п. 198.3 ст.198, п.201.1. ст.201 ПК України, при цьому основними аргументами Відповідача є те, що відносно контрагентів Позивача (ПП ВІА ПЛАСТ та ПП ІН КАР ) у Відповідача відсутня інформація щодо наявності власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності. Крім того, при проведенні перевірки з виходом за податковою адресою одного з контрагентів (ПП ІН КАР ) фахівцями податкового органу встановлено факт відсутності підприємства за місцезнаходженням, тому документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з зазначеними контрагентами. Представник Позивача не погоджується з вказаними аргументами, оскільки придбані у контрагентів комплектуючі було використано у господарській діяльності ПП МЕАНДР для виконання робіт з монтажу систем кондиціювання у контрагентів - покупців. Представник Позивача зазначає, що первинні документи стосовно виконання ПП МЕАНДР робіт з використанням придбаних у зазначених вище контрагентів комплектуючих та оплати за роботи було надано Відповідачу при проведенні перевірки. На думку представника Позивача, посилання Відповідача на факт процедури припинення ПП ВІАПЛАСТ , а також на той факт, що Генеральна прокуратура України проводила перевірку в травні 2014 року стосовно ПП ІН КАР не можуть заслуговувати на увагу, оскільки процедура припинення не є правопорушенням, а перевірка платника податків за інший податковий період не може слугувати належним та допустимим доказом у розумінні ст. 72 - 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладене, представник Позивача зазначає, що жодних порушень норм ПК України при здійсненні господарських операції ПП МЕАНДР здійснено не було, реальність господарських операцій обґрунтовується також подальшим використанням результатів отримання товарів і послуг в виконанні робіт з монтажу самим підприємством, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судове засідання 19.03.2018 року представник Позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача в порядку письмового провадження (т.2, а.с. 32).

В судове засідання 19.03.2018 року представник Відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно (т.2, а.с. 31). Жодних клопотань про відкладення судового засідання або розгляд справи за відсутності представника Відповідача до суду не надходило, у зв'язку з чим неявку представника Відповідача в судове засідання було визнано неповажною.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання представника Позивача про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження та неприбуття представника Відповідача в судове засідання, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, в межах строків, визначених статтею 258 КАС України.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 13 ст. 10, ч.4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом було встановлено наступне.

ПП МЕАНДР зареєстровано як юридичну особу з 25.04.2002 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 556 120 0000 002982 від 20.11.2004 року (т.1, а.с. 170-171). На податковому обліку ПП МЕАНДР перебуває у Державній податковій інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з 14.05.2002 року (т.1, а.с. 172).

Основними видами діяльності ПП МЕАНДР зокрема є: електромонтажні роботи (43.21); монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування-основний (43.22); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12); ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (33.14); будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

В період з 24.07.2017 року по 28.07.2017 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області №2995 від 24.07.2017 року (т.1, а.с. 193) та направлення на перевірку №4391/14-15 від 24.07.2017 року (т.1, а.с. 194) було проведено документальну виїзну позапланову перевірку дотримання ПП МЕАНДР вимог податкового законодавства з податку додану вартість з контрагентами-постачальниками ПП ВІАПЛАСТ , код ЄДРПОУ 39161256, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ПП ІН-КАР , код ЄДРПОУ 38438640, за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 04.08.2017 року (т.1, а.с.10-21).

Актом перевірки було встановлено порушення ПП МЕАНДР вимог п.п.14.1.36, 14.1.178 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, що привело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 69172,00 грн, у тому числі за липень 2014 року в сумі 25008,00 грн., за серпень 2014 року в сумі 44704,00 грн. (т.1, а.с. 21).

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0026881415 від 19.08.2017 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 87140,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями- 69712,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 17428,00 грн. (т.1 а.с.197).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України №25292/6/99-99-11-01-01-25 від 06.11.2017 року податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України в Одеській області №0026881415 від 19.08.2017 року залишено без змін, а скаргу ПП МЕАНДР без задоволення (т. 1, а.с.22-25).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно зі пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України (далі -ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку на прибуток підприємства є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до статті 135 ПК України, у вказаній редакції, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас, у підпункті 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, у вказаній редакції, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 69712,00 грн слугувало не визнання Відповідачем факту реальності здійснення господарських операцій Позивача з ПП ВІАПЛАСТ та ПП ІН КАР .

Судом встановлено, що між Позивачем та ПП ВІАПЛАСТ 17.06.2014 року був укладений договір поставки №1706/1, відповідно до умов якого, продавець (ПП ВІАПЛАСТ ) зобов'язується передати у власність покупцю (ПП МЕАНДР ) товар в асортименті і кількості, встановленими договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. При цьому предметом договору є співпраця у сфері продажу кондиціонерів, електрообладнання, расходних матеріалів та комплектуючих до них (т.1, а.с.55).

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надані видаткові накладні №70304 від 03.07.2014 року (т.1, а.с. 37), №71002 від 10.07.2014 року (т.1, а.с. 39), №72301 від 23.07.2014 року (т.1, а.с. 41); рахунки на оплату №70304 від 03.07.2014 року (т.1, а.с. 38), №71002 від 10.07.2014 року(т.1, а.с. 40), №72301 від 23.07.2014 року (т.1, а.с. 42), якими визначені найменування товарів, що поставлялися, їх кількість, ціна. Вказані видаткові накладні підписані з боку ПП ВІАПЛАСТ та ПП МЕАНДР , містять печатки цих підприємств.

Судом встановлено, що на підтвердження здійснення оплати за вказаним договором підряду Позивачем надані платіжне доручення №156 від 17.09.2014 року, платіжне доручення №132 від 08.09.2014 року (т.1, а.с.154-155).

За змістом вказаних документів можливо встановити фактичне виконання ПП ВІАПЛАСТ зобов'язань за укладеними договорами, а саме зміст наданих послуг та їх кількісні характеристики, строки виконання зобов'язань, узгоджені розміри оплати та відповідно проведення оплати за наданні послуги.

Крім того, судом встановлено, що між Позивачем та ПП ІН КАР 30.07.2014 року був укладений договір поставки №3007/1, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди (т.1, а.с 57), продавець (ПП ІН КАР ) зобов'язується передати у власність покупцю (ПП МЕАНДР ) товар в асортименті і кількості, встановленими договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. При цьому предметом договору є співпраця у сфері продажу кондиціонерів, електрообладнання, расходних матеріалів та комплектуючих до них (т.1, а.с.56).

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надані видаткові накладні №1408015 від 01.08.2014 року (т.1, а.с. 43), №1408075 від 07.08.2014 року (т.1, а.с. 45), №1408083 від 08.08.2014 року (т.1, а.с. 47), №1408261 від 26.08.2014 року (т.1, а.с. 49); рахунки на оплату №1408015 від 01.08.2014 року (т.1, а.с. 44), №1408075 від 07.08.2014 року (т.1, а.с. 46), №1408083 від 08.08.2014 року (т.1, а.с. 48), №1408261 від 26.08.2014 року (т.1, а.с. 50), якими визначені найменування товарів, що поставлялися, їх кількість, ціна. Вказані видаткові накладні підписані з боку ПП ІН КАР та ПП МЕАНДР , містять печатки цих підприємств.

ПП ІН КАР складені та надані податкові накладні №5 від 01.08.2014 року, №605 від 07.08.2014 року, №710 від 08.08.2014 року, №2505 від 26.08.2014 року, № 2608 від 27.08.2014 року, №2812 від 29.08.2014 року згідно договору поставки №3007/1 від 30.07.2014 року. Як встановлено судом, вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с. 27-36).

Судом встановлено, що на підтвердження здійснення оплати за вказаним договором підряду Позивачем надані платіжне доручення №256 від 03.11.2014 року, платіжне доручення №472 від 29.09.2014 року, платіжне доручення №184 від 29.09.2014 року (т.1, а.с.151-153).

За змістом вказаних документів можливо встановити фактичне виконання ПП ІН КАР зобов'язань за укладеними договорами, а саме зміст наданих послуг та їх кількісні характеристики, строки виконання зобов'язань, узгоджені розміри оплати та відповідно проведення оплати за наданні послуги.

З огляду на встановлені обставини, суд критично сприймає посилання Відповідача в Акті перевірки на ненадання Позивачем супроводжуючих документів, що посвідчують якість матеріалів або акту про фактичну якість матеріалів, оскільки зі змісту документів, які були надані до перевірки, можливо встановити фактичне виконання контрагентами позивача зобов'язань за укладеними договорами.

Судом також встановлено, що придбані у вказаних контрагентів комплектуючі було використано у господарській діяльності ПП МЕАНДР для виконання робіт з монтажу систем кондиціювання у контрагентів-покупців ТОВ МЦ Медікап та ПАТ МТС Україна , що підтверджується договорами та первинною документацією (т.1, а.с. 58-150).

Суд критично оцінює посилання Відповідача на відсутність у контрагентів Позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Так само суд вважає безпідставними посилання Відповідача на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ПП ВІАПЛАСТ та ПП ІН КАР є учасниками схем суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, більшість контрагентів-постачальників створені з метою надання підприємствам реального сектору економіки незаконних послуг з формування технічного податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто ухилення від сплати податків, а також незаконної конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом укладання з підприємствами-вигодонабувачами нікчемних угод, оформлених лише на папері та не забезпечених реальним рухом активів, з безпідставним відображенням вказаних операцій у податковому обліку підприємств, оскільки Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України .

Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Таким чином, оскільки наданими первинними документами у повному обсязі підтверджується належне виконання умов договорів з ПП ВІАПЛАСТ та ПП ІН КАР , за наданими первинними документами вбачається зміст господарських операцій, їх оплата, їх використання в господарській діяльності, суд дійшов висновку, що Позивач, дотримуючись правил податкового законодавства, правомірно сформував податковий кредит за рахунок цих операцій.

В свою чергу, висновки Відповідача в Акті перевірки щодо наявності ознак нереальності здійснення операцій у господарській діяльності контрагентів-постачальників ПП ВІАПЛАСТ та ПП ІН КАР , які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішенння, на думку суду, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку Відповідача. Більш того, припущення, висновки Відповідача в Акті перевірки, не є підставою для позбавлення Позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат по господарським операціям з його контрагентами.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0026881415 від 19.08.2017 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №41 від 14.11.2017 року (а.с. 3), Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 3200,00 грн.

З урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 3200,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 10, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 258, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства МЕАНДР (65058, м. Одеса, пров. Місячний, буд. 4, код ЄДРПОУ 31976888) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0026881415 від 19.08.2017 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 87140,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 69712,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 17428,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства МЕАНДР (65058, м. Одеса, пров. Місячний, буд. 4, код ЄДРПОУ 31976888) судовий збір у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стеценко О.О.

.