Рішення

від 02.04.2018 по справі 815/6377/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року м. Одеса Справа № 815/6377/17

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., за участю: секретаря Ягенської К.О., представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІР» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 30.11.2017 р. №0044371401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 998841,00 грн., в тому числі 799073,00 грн. за основним платежем та 199768,00 грн. штрафних санкцій та від 30.11.2017 р. №0044381401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 719166,00 грн., в тому числі 575333,00 грн. за основним платежем та 143833,00 грн. штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІІР (далі за текстом - Позивач, Товариство) є юридичною особою, яке зареєстроване 06 грудня 2012 року, про що до ЄДР внесено запис № 1 556 102 0000 045348. Товариство взято на податковий облік у Роздільнянській об'єднаній ДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Біляївське відділення) за номером 17556 ( додаток №2-4 до адмін. позову). 30 листопада 2017 року Позивачем отримано від Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - Відповідач, Контролюючий орган) наступні документи: податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 р. №0044371401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 998841,00 грн., в тому числі 799073,00 грн. за основним платежем та 199768,00 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 р. №0044381401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 719166,00 грн., в тому числі 575333,00 грн. за основним платежем та 143 833,00 грн. штрафних санкцій. Податкові повідомлення-рішення (надалі - ППР) ухвалені на підставі ОСОБА_3 перевірки №1621/15-32-14-01/38477260 від 13.11.2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ДІІР , код за ЄДРПОУ 38477260 податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (далі за тексом - ОСОБА_3 перевірки). Зі змісту ОСОБА_3 вбачається, що працівниками контролюючого органу зроблені висновки про порушення Товариством п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 575333 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 575333 грн.; порушення Товариством п.44.1 ст.44, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 799073 грн., в тому числі за червень 2016 на суму 9766 грн., за липень 2016 на суму 111710 грн., за серпень 2016 на суму 234830 грн., за жовтень 2016 на суму 211219 грн., за листопад 2016 на суму 87429 грн., за грудень 2016 на суму 144119 грн. Не погоджуючись з висновками ОСОБА_3 перевірки Позивачем були подані заперечення № 20/11 від 20.11.2017 року). Проте, листом ГУ ДФС в Одеській області № 12533/10/15-32-14-01-13 від 29.11.2017 року про розгляд заперечень до акту перевірки пояснення Позивача не були враховані та висновки ОСОБА_3 перевірки залишилися без змін. Позивач категорично не погоджується з вищевказаними висновками ОСОБА_3 перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх противоправними, а отже такими, що підлягають скасуванню. При цьому відповідач в акті перевірки повністю визнає та підтверджує факт використання придбаних у контрагентів товарів та послуг, визнаючи відсутність порушень декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у тому числі послуг придбаних у контрагентів, які є об'єктом оподаткування з ПДВ під час їх продажу. Зазначений факт також підтверджується первинною документацією бухгалтерського обліку доданою до позову.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, що згідно плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 4 квартал 2017 року ГУ ДФС на підставі наказу від 10.10.2017 року №4929, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ДІІР за результатами якої складений акт перевірки №1621/15-32-14-01/38477260 від 13.11.2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ДІІР , код за ЄДРПОУ 38477260 податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 (далі за тексом - ОСОБА_3 перевірки). В акті працівниками контролюючого органу зроблені висновки про порушення Товариством п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 575333 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 575333 грн.; порушення Товариством п.44.1 ст.44, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 799073 грн., в тому числі за червень 2016 на суму 9766 грн., за липень 2016 на суму 111710 грн., за серпень 2016 на суму 234830 грн., за жовтень 2016 на суму 211219 грн., за листопад 2016 на суму 87429 грн., за грудень 2016 на суму 144119 грн. На підставі вказаного акту відповідачем складені податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 р. №0044371401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 998841,00 грн., в тому числі 799073,00 грн. за основним платежем та 199768,00 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 р. №0044381401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 719166,00 грн., в тому числі 575333,00 грн. за основним платежем та 143 833,00 грн. штрафних санкцій. Також відповідачем зазначено, що у вказаний період позивач мав правовідносини з наступними контрагентами: ТОВ Маркет - Премьєр та ТОВ Укрдорінвест , та саме по взаємовідносинам з цими контрагентами були виявлення порушення податкового та іншого законодавства.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що є директором ТОВ Укрдорінвест та ТОВ Маркет - Премьєр . Там саме він укладав та підписував договір купівлі - продажу №54 від 01.06.2016 року з ТОВ ДІІР та договір купівлі-продажу 2016-2018 р. з ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР від 01.09.2016 № 12 та умови договорів виконувались.Та у нього більшість торгових операцій відбувається шляхом безпосереднього відвантаження товару від його контрагентів до ТОВ ДІІР з колес без перевалки на його складі.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив,що він є директором ТОВ ДІІР та саме він укладав договори з контрагентами ТОВ Маркет - Премьєр та ТОВ Укрдорінвест , та всі умови договорів виконувались сторонами.

Ухвалою суду від 12.12.2017 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 26.01.2018 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 4 квартал 2017 року ГУ ДФС на підставі наказу від 10.10.2017 року №4929, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ДІІР за результатами якої складений акт перевірки №1621/15-32-14-01/38477260 від 13.11.2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ДІІР , код за ЄДРПОУ 38477260 податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 .

Зі змісту ОСОБА_3 вбачається, що працівниками контролюючого органу зроблені висновки про порушення Товариством п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 575333 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 575333 грн.; порушення Товариством п.44.1 ст.44, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 799073 грн., в тому числі за червень 2016 на суму 9766 грн., за липень 2016 на суму 111710 грн., за серпень 2016 на суму 234830 грн., за жовтень 2016 на суму 211219 грн., за листопад 2016 на суму 87429 грн., за грудень 2016 на суму 144119 грн.

Не погоджуючись з висновками ОСОБА_3 перевірки Позивачем були подані заперечення № 20/11 від 20.11.2017 року).

Проте, листом ГУ ДФС в Одеській області № 12533/10/15-32-14-01-13 від 29.11.2017 року про розгляд заперечень до акту перевірки пояснення Позивача не були враховані та висновки ОСОБА_3 перевірки залишилися без змін.

На підставі вказаного акту відповідачем складені податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 р. №0044371401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 998841,00 грн., в тому числі 799073,00 грн. за основним платежем та 199768,00 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 р. №0044381401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 719166,00 грн., в тому числі 575333,00 грн. за основним платежем та 143 833,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, зазначаємо, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 28.02.2018 року по справі №821/1496/16.

Щодо реальності господарських операцій Товариства із ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР (код ЄДРПОУ 40451409) та ТОВ УКРДОРІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 36009153).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про

господарську операцію.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Позивачем було укладено договір купівлі-продажу 2016-2018 р. з ТОВ УКРДОРІНВЕСТ (т. 1 а.с. 148) від 01.06.2016 року № 54.

Згідно п. 1.1. Договору предметом договору є купівля-продаж Бітума нафтового дорожнього в'язкого марки БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; Бітумної емульсії; Мазуту; Пічного палива (далі - Продукція , якщо не обумовлено інше).

За умовами договору ТОВ УКРДОРІНВЕСТ (продавець) приймає на себе зобов'язання передати, а ТОВ ДІІР (покупець) прийняти та оплатити всю поставлену продукцію на умовах дійсного Договору (п. 1.2. Договору).

Сторони домовились, що постачання Продукції буде здійснюватись узгодженими партіями автомобільним та/або залізничним транспортом згідно з усною або письмовою заявкою Покупця, та може відрізнятися у залежності від вантажопідйомності транспорту.

Факт придбання продукції підтверджено наступними первинними документами, оформленими відповідно до вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства, такими як рахунки на оплату; видаткові накладні за 2016 рік на загальну суму у розмірі 3457293 грн.; акти приймання-передачі товару; податкові накладні від 06.06.2016 року №10, від 14.06.2016 року №13, від 07.07.2016 року №27, від 13.07.2016 року №29, від 14.07.2016 року №30, від 22.07.2016 року №36, від 25.07.2016 року №35, від 29.07.2016 року №39, від 04.08.2016 року №41, від 05.08.2016 року №42, від 10.08.2016 року №45, від 12.08.2016 року №50, від 15.08.2016 року №51, від 26.08.2016 року №59, від 08.12.2016 року №60; платіжні доручення (т.1. а.с. 149-165, т. 2 а.с. 13-59).

Також Позивачем було укладено договір купівлі-продажу 2016-2018 р. з ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР від 01.09.2016 № 12 (т.1. а.с. 166).

Згідно п. 1.1. Договору предметом договору є купівля-продаж Бітума нафтового дорожнього в'язкого марки БНД 60/90, БНД 70/100, БНД 90/130; Мазуту; Пічного палива; Мастил промислових; Мастил автомобільних; Бар'єрного огородження (далі - Продукція , якщо не обумовлено інше). За яким, ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР (продавець) приймає на себе зобов'язання передати, а ТОВ ДІІР (покупець) прийняти та оплатити всю поставлену продукцію на умовах дійсного Договору (п. 1.2. Договору).

Сторони домовились, що постачання Продукції буде здійснюватись узгодженими партіями автомобільним та/або залізничним транспортом згідно з усною або письмовою заявкою Покупця, та може відрізнятися у залежності від вантажопідйомності транспорту.

Факт придбання продукції підтверджено наступними первинними документами, оформленими відповідно до вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства, такими як: рахунки на оплату; видаткові накладні за 2016 рік на загальну суму у розмірі 6898700 грн.; акти приймання-передачі товару; податкові накладні від 05.09.2016 року №2, від 12.09.2016 року №8, від 21.09.2016 року №15, від 27.09.2016 року №20, від 27.09.2016 року №19, від 23.09.2016 року №17, від 10.10.2016 року №31, від 11.10.2016 року №32, від 13.10.2016 року №37, від 13.10.2016 року №36, від 24.10.2016 року №42, від 25.10.2016 року №43, від 26.10.2016 року №44, від 02.11.2016 року №48, від 02.11.2016 року №49, від 14.11.2016 року №51, від 18.11.2016 року №53, від 21.11.2016 року №56, від 22.11.2016 року №57, від 23.11.2016 року №59, від 08.12.2016 року №63, від 15.12.2016 року №64, від 26.12.2016 року №65; платіжні доручення (т. 1 а.с. 167-238).

Вищезазначені договори були укладені з метою надання послуг відповідно до договору про закупівлю послуг за державні кошти №18 від 07.06.2016 року, який був укладений із Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (т. 1 а.с. 125-128) та договорів субпідряду № 21 від 21.06.2016 року та № 29 від 24.06.2016 року із ДП Одеський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (т. 1 а.с. 136-147).

Крім того судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року по справі №821/1232/17 позов ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР до Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової перевірки було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано наказ №679 від 11 серпня 2017 року на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР . Також, наразі по справі № 821/1308/17 ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР оскаржує податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.06.2017 року, яке було прийнято на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.05.2017 року №109/21-22-14-0411/40451409.

Вищезазначене підтверджує реальність здійснення господарської діяльності ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР та, як наслідок, реальність господарських операцій Позивача з даним контрагентом.

Під час проведення перевірки контролюючому органу були надані всі необхідні первинні документи, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів контролюючим органом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Щодо посилань контролюючого органу в ОСОБА_3 перевірки на здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 32016230000000100 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст 212 КК України суд зазначає наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій ТОВ ДІІР з контрагентами-постачальниками:

-ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР , на загальну суму 2213836,38 грн., в частині постачання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ МАРТЕЙН , код за ЄДРПОУ 40474672, ТОВ ПРЕСТИЖ КОНСАЛТ ЛТД , код за ЄДРПОУ 40147308, ТОВ БОРД-СЕРВІС , код за ЄДРПОУ 40735141, ТОВ РАЙА ЛЕОН , код за ЄДРПОУ 40151377, ТОВ РАНДЕС ПРО , код за ЄДРПОУ 40646811 на адресу ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР , в загальній сумі 2199220,91 грн., без урахування ПДВ та, відповідно, далі по ланцюгу на адресу ТОВ ДІІР в загальній сумі 2213836,38 грн;

-ТОВ УКРДОРІНВЕСТ , на загальну суму 1781531,18 грн., в частині постачання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД , код за ЄДРПОУ 40139962, ТОВ МАРТЕЙН , код за ЄДРПОУ 40474672, ТОВ БК АЛЬТОР , код за ЄДРПОУ 39140922 на адресу ТОВ УКРДОРІНВЕСТ , в загальній сумі 1589769,16 грн. та, відповідно, далі по ланцюгу на адресу ТОВ ДІІР .

Відповідно до ОСОБА_3, в ході перевірки контролюючий орган посилався на інформацію, що використовується в рамках кримінального провадження № 32016230000000100 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

В рамках кримінального провадження встановлено, що службові особи ТОВ УКРДОРІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 36009153, податкова адреса: м. Херсон, вул. Старообрядницька, буд. 5), в період 2015-2016 рр., шляхом укладення та виконання удаваних (фіктивних) правочинів з придбання товарів та послуг від ТОВ ХАРЛОУ (код ЄДРПОУ 40474908), ТОВ БК АЛЬТОР (код ЄДРПОУ 39140922), ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД (код ЄДРПОУ 40139962), ТОВ ВІЄН ЛТД (код ЄДРПОУ 39608191), ТОВ ТАРГЕТІНГ (код ЄДРПОУ 39908747) ухилились від сплати податків.

Також встановлено, що ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР (код ЄДРПОУ 40451409) протягом 2016-2017 років формував податковий кредит (на загальну суму 11335,2 тис. грн., в т.ч. ПДВ - 1889,2 тис. грн.) від ТОВ МАРТЕЙН (код ЄДРПОУ 40474672), ТОВ ТОЛМІН (код ЄДРПОУ 40018317), ТОВ КОНКОРДВЕСТ (код ЄДРПОУ 40823211), ТОВ ПРЕСТИЖ КОНСАЛТ ЛТД (код ЄДРПОУ 40147308), ТОВ АВЕЛІНК (код ЄДРПОУ 40646607), які повідомили про не причетність до діяльності вказаних СГД, а реєстрацію останніх здійснювали за грошову винагороду.

В рамках кримінального провадження встановлено, що придбані ТМЦ від вищевказаних СГД, згідно податкового обліку ТОВ УКРДОРІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 36009153) та ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР (код ЄДРПОУ 40451409), реалізуються на адресу ТОВ ДІІР (код ЄДРПОУ 38477260), податкова адреса: 67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера, буд. 29 Е, перебуває на обліку в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Біляївське відділення).

Крім того, за результатами аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ УКРДОРІНВЕСТ , код за ЄДРПОУ 36009153 та ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР , код за ЄДРПОУ 40451409 контролюючим органом встановлені операції з придбання товарно-матеріальних цінностей з ознаками фіктивності, зокрема встановлена невідповідність придбаних та реалізованих товарів (підміна товару в ланцюгах постачання, відмінність від товарів, що були придбані (перебували на балансі).

Відтак, на думку контролюючого органу ТОВ ДІІР не могло фактично здійснювати господарські операції з вищезазначеними контрагентами. Укладені угоди з контрагентами, що мають ознаки нікчемності, не спричиняють реального настання правових наслідків, документи, виписані на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ ДІІР не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці документи не мають статусу юридично значимих.

Проте, такі висновки контролюючого органу не відповідають дійсності з огляду на наступне.

По-перше, відсутнє рішення суду (вирок) відносно вищезазначених контрагентів ТОВ ДІІР , яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України. Відсутнє рішення суду, прийняте в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Відсутнє рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також відсутнє рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Таким чином, посилання контролюючого органу на відкрите кримінальне провадження не може братися до уваги, так як контролюючим органом не надано рішення суду відносно ТОВ ДІІР або його контрагентів за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необгрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Посилання контролюючого органу на пояснення фізичних осіб, отриманих органами досудового слідства в ході розслідування кримінальних справ, які одержані відповідачем з джерел інших, ніж первинні документи, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в ОСОБА_3 перевірки № 1621/15-32-14-01/38477260 від 13.11.2017 року.

Крім того, порушення контрагентами ТОВ ДІІР вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку щодо безтоварності господарських операцій.

Платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту .

Факт виконання вимог договорів купівлі-продажу та рух активів підтверджується

первинними документами, зокрема, договорами, видатковими і податковими накладними тощо, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України, що не спростовується і актом перевірки, та які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій і в сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції ТОВ ДІІР з контрагентами ТОВ УКРДОРІНВЕСТ та ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР , які на момент здійснення господарських операцій та по сьогоднійшний день зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності ТОВ ДІІР при здійсненні вказаних операцій. ТОВ ДІІР вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того в матеріалах справи містяться документи про використання придбаних у контрагентів товарів у власній господарський діяльності позивача, а саме договори укладені між ТОВ ДІІР та іншими суб'єктами господарювання, а саме: Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради, на замовлення якого в наступному здійснювалась поставка товарів після отримання них від ТОВ УКРДОРІНВЕСТ та ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР .

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують факт господарських відносин між позивачем та ТОВ УКРДОРІНВЕСТ та ТОВ МАРКЕТ-ПРЕМЬЄР та використання їх у власній господарчій діяльності.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання» . Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності» .

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента або у позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів та робіт, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.11.2017 р. №0044371401 та від 30.11.2017 р. №0044381401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст..ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІР» до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.11.2017 р. №0044371401 та від 30.11.2007 р. №0044381401.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5 код 39398646 за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІР» (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера, 29-Е) витрати по сплаті судового збору у розмірі 25770грн.ю10коп. (оригінал платіжного доручення від 08.12.2017р. №83 знаходиться в матеріалах справи).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.А.Іванов

.