Постанова

від 21.03.2018 по справі 183/1893/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1505/18 Справа № 183/1893/16 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2016 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до відповідачів, який уточнив в ході розгляду справи, посилаючись на те, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 20.12.2007 року йому на праві власності належить земельна ділянка площею 6,940 га., яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В березні 2016 року відповідач ОСОБА_3 повідомив його, що він не має права обробляти належну йому земельну ділянку, оскільки щодо зазначеної земельної ділянки укладений договір оренди землі з ОСОБА_2, надавши йому копію договору оренди землі від 03.06.2015 року та копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2015 року про реєстрацію договору оренди землі.

З договору оренди землі вбачається, що ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від його імені від 28.02.2008 року, передав в оренду земельну ділянку ОСОБА_2 на строк 45 років.

ОСОБА_3 не погоджував з ним питання передачі земельної ділянки в оренду та знав про його наміри особисто використовувати та обробляти земельну ділянку.

17 березня 2016 року він скасував довіреність на право розпоряджатися земельною ділянкою, яка була видана на ім'я ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_3, будучи його представником на підставі довіреності, внаслідок зловмисної домовленості, нехтуючи його правами та переслідуючи свої власні інтереси, уклав договір оренди землі з власною дружиною - ОСОБА_2, на вкрай невигідних для нього, як власника землі, умовах, оскільки, обробляючи самостійно земельну ділянку, він отримав би більший прибуток.

За таких обставин позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.06.2015 року, номер запису про інше речове право № 10177457, укладений 03 червня 2015 року між ОСОБА_4, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5, і ОСОБА_2.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.06.2015 року, номер запису про інше речове право № 10177457, укладений 03 червня 2015 року між ОСОБА_4, від імені якого на підставі довіреності № 359723 від 28.02.2008 року діяв ОСОБА_5 і ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 6,940 га, кадастровий номер № НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачі звернулись з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неналежне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема доводами апеляційної скарги є недоведеність факту укладення спірного договору оренди в інтересах сім'ї ОСОБА_3, враховуючи, що фактично шлюбні відносини між відповідачами припинилися в січні 2015 року.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 20.12.2007 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,940 га, кадастровий номер № НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

28 лютого 2008 року ОСОБА_4 оформив довіреність, відповідно до якої уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися належною йому земельною ділянкою площею 6,940 га, яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та належить йому на праві власності у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 20.12.2007 року, в тому числі, укладати оговори оренди землі на строк до 50 років, довіреність посвідчена нотаріально.

03 червня 2015 року між ОСОБА_4, від імені якого на підставі довіреності № 359723 від 28.02.2008 року діяв ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.06.2015 року, номер запису про інше речове право № 10177457, відповідно до якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла у строкове платне користування на умовах оренди на строк 45 років земельну ділянку площею 6,940 га, кадастровий номер № НОМЕР_2, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

28 листопада 2014 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.32).

Згідно рішенню Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, рішенням суду встановлено, що подружжя остаточно припинило сімейні відносини з січня 2015 року.

В той же час, суд першої інстанції посилався на нормами статті ст. 60 СК України, якими визначено, що спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу, в зв'язку з чим прийшов до висновку, що спільним майном може бути визнане все майно, яке подружжя придбало до винесення судом рішення про розірвання шлюбу - до 11 серпня 2017 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3, будучи представником ОСОБА_4 та укладаючи від імені останнього договір оренди землі із своєю дружиною ОСОБА_2, всупереч вимог частини 3 статті 238 ЦК України, вчинив правочин у своїх інтересах, в зв'язку з чим, у відповідності до ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, зазначений правочин підлягає визнанню недійсним.

Посилання відповідачів в апеляційній скарзі на те, що спірний договір оренди не може вважатися таким, що укладений в інтересах сім'ї ОСОБА_3, що фактично шлюбні відносини між ними припинилися ще в січні 2015 року, що підтверджується рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2017 року, відхиляються колегією суддів, оскільки були предметом розгляду суду першої інстанції, їм надана відповідна правова оцінка і зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції. Крім того, відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2, який вона визнала в повному обсязі, в червні 2017 році, тоді як позов ОСОБА_4 надійшов до суду в квітні 2016 року, що може свідчити про штучне створення позову про розірвання шлюбу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова