Рішення

від 02.04.2018 по справі 826/14728/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 02 квітня 2018 року                      № 826/14728/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДержавного підприємства «Київська офсетна фабрика» доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Державне підприємство «Київська офсетна фабрика» (далі по тексту – позивач, ДП «Київська офсетна фабрика») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008991401 та №0009001401 від 03 листопада 2017 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення відсутні чіткі та об'єктивні посилання на документи, що дійсно свідчать про безтоварність господарських операцій. При цьому, інформація, яка наводиться в ньому, взагалі не стосується господарської діяльності підприємства та його контрагентів. Додатково позивач стверджує, що операції з постачання нерезидентом SENDER (Бельгія) резиденту - ДП «Київська офсетна фабрика» послуг по міжнародній сертифікації систем менеджменту не є об'єктом оподаткування ПДВ, а відтак при отриманні резидентом-платником ПДВ послуг від нерезидента, місце постачання яких визначено за межами митної території України, операції з постачання таких послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ та за такими операціями податкова накладна отримувачем послуг не складається. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 15 січня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що долучений до матеріалів справи. Так, представник податкового органу стверджує про безтоварність здійснення фінансово-господарських операцій позивачем з його контрагентами: ТОВ «ПАК Плюс 2012» (код ЄДРПОУ 38346293), ТОВ «Торгімпорт» (код ЄДРПОУ 36757850), ТОВ «Форт Нокс» (код ЄДРПОУ 30724568). Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. В період з 21 серпня 2017 року по 03 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до вимог статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу №7349 від 03 серпня 2017 року проведена планова виїзна документальна перевірка Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №430/26-15-14-01-02/05450185 від 10 жовтня 2017 року (далі по тексту – акт перевірки). За результатами перевірки встановлено порушення Державним підприємством «Київська офсетна фабрика»: - підпунктів14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), пунктів 5, 6 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №751/4044 , пунктів 5 та 7 П(С)БО 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, пунктів 11, 12 та 14 П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 5 639 005 грн., в тому числі по періодам: за 2014 рік у сумі 5 238 055 грн.; за 2015 рік у сумі 400 950 грн.; - пункту 185.1. статті 185, пунктів 187.1 та 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого встановлено заниження податку, на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну 175200 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2014 в сумі 175200 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2016 року на суму 11185 грн. На підставі акта перевірки та виявлених порушень податковим органом 03 листопада 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0008991401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6  948  519 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням у розмірі 5  639  005 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1  309  514 грн.; - №0009001401, яким позивачу встановлено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 11185,00 грн. Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з відповідним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді ДП «Київська офсетна фабрика» мало взаємовідносини з ТОВ «ПАК Плюс 2012» (код 38346293), ТОВ «Торгімпорт» (код 36757850), ТОВ «Форт-Нокс» (код 30724568). В акті перевірки зазначено, що до перевірки надано документи, відповідно до яких ДП «Київська офсетна фабрика» було придбано у контрагентів товар (напівпрозору плівку гарячого тиснення), згідно договорів поставки, однак не надано товарно-транспортні накладні на поставку напівпрозорої плівки гарячого тиснення, сертифікатів якості на дану сировину. На підставі наведеного, податковий орган прийшов до висновку про безтоварність даних господарських операцій. Також, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що ним не встановлено по ланцюгу постачання придбання напівпрозорої плівки гарячого тиснення, а відносно контрагентів наявні кримінальні провадження. Матеріалами справи підтверджується, що основним видом діяльності ДП «Київська офсетна фабрика» є друк продукції, виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг, зокрема позивач здійснює виготовлення бланків суворої звітності. Для виготовлення вказаних бланків підприємство здійснює придбання напівпрозорої плівки, яка наноситься на бланк документа шляхом гарячого тиснення. З метою реалізації основного виду діяльності 12 березня 2014 року між ДП «Київська офсетна фабрика» (Замовник) та ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» (Постачальник) укладено Договір поставки №57/14, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити Замовникові товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору), а Замовник — прийняти і оплатити товар. Відповідно до вимог пункту 1.2 Договору, найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару зазначені в Специфікації. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна цього Договору становить 57 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ 9 600 000,00 грн. Згідно пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Постачальником рахунку-фактури на оплату товару. Оплата рахунку здійснюється протягом 10-ти робочих днів з дня виставлення. Відповідно до пункту 5.1 Договору Постачальник зобов'язується поставляти Товар зазначений у Специфікації (Додаток №1) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання усної Заявки Замовника. Датою поставки Товару вважається дата отримання його Замовником у відповідності до супроводжувальних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо). Поставка Товару здійснюється партіями. Як вбачається з матеріалів справи, специфікацією №1 від 16 квітня 2014 року сторонами Договору було погоджено найменування товару, а саме - напівпрозора плівка гарячого тиснення, ширина 37 мм, у кількості 1200000,00 м.п. з ціною за одиницю (з урахуванням ПДВ) - 48 грн. Додатковою угодою №1 від 30 квітня 2014 року до Договору №57/14 від 12 березня 2014 року сторони погодили: у зв'язку з відсутністю можливості Постачальником виконувати свої договірні зобов'язання та керуючись пунктом 11.1. Договору розірвати Договір; обов'язки сторін, виконання яких Сторонами розпочалося до моменту набрання чинності цією угодою, повинні бути виконані сторонами в наступному порядку: Замовник зобов'язується до 08 травня 2014 року здійснити всі розрахунки з Постачальником за поставлений товар; Постачальник зобов'язується до 30 квітня 2014 року поставити Товар, який був замовлений згідно пункту 5.1. Договору. На підтвердження виконання умов даного Договору позивачем суду надано: прибутковий ордер №0049 від 14 березня 2014 року на загальну суму 240 000,00 грн.; видаткова накладна №481 від 14 березня 2014 року на загальну суму 240 000,00 грн.; прибутковий ордер №0050 від 17 березня 2014 року на загальну суму 480 000,00 грн.; видаткова накладна №482 від 17 березня 2014 року на загальну суму 480 000,00 грн.; копії журналу виданих довіреностей; прибутковий ордер №0058 від 20 березня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; видаткова накладна №506 від 20 березня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; прибутковий ордер №0070 від 27 березня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; видаткова накладна №587 від 27 березня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; прибутковий ордер №0080 від 02 квітня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; видаткова накладна №715 від 02 квітня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; прибутковий ордер №0090 від 08 квітня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; видаткова накладна №859 від 08 квітня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; прибутковий ордер №0108 від 22 квітня 2014 року на загальну суму 1 200 000,00 грн.; видаткова накладна №1056 від 22 квітня 2014 року на загальну суму 1 200 000,00 грн.; прибутковий ордер №0110 від 25 квітня 2014 року на загальну суму 840 000,00 грн.; видаткова накладна №1100 від 25 квітня 2014 року на загальну суму 840 000,00 грн.. Крім того, рахунки на оплату позивачем повністю оплачені, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Також, ТОВ «ПАК ПЛЮС 2012» позивачу було виписано податкові накладні: №26 від 14 березня 2014 року на суму 240 000,00 грн.; №27 від 17 березня 2014 року на суму 480 000, 00 грн.; №50 від 20 березня 2014 року на суму 720 000,00 грн.; №138 від 27 березня 2014 року на суму 720 000,00 грн.; №2 від 02 квітня 2014 року на суму 720 000,00 грн.; №18 від 08 квітня 2014 року на суму 720 200,00 грн.; №135 від 22 квітня 2014 року на суму 1 200 000,00 грн.; №183 від 25 квітня 2014 року на суму 840 000,00 грн. Суд зазначає, що аналогічний за змістом та умовами між позивачем та ТОВ «Торгімпорт» (Постачальник) 16 квітня 2014 року укладено договір поставки №86/14. Відповідно до специфікації №1 від 16 квітня 2014 року до вказаного Договору сторонами було погоджено найменування товару - напівпрозора плівка гарячого тиснення, ширина 37 мм, у кількості 1200000,00 м.п. з ціною за одиницю (з урахуванням ПДВ) - 48 грн. На підтвердження виконання умов даного Договору позивачем надано: прибутковий ордер №0137 від 06 травня 2014 року на загальну суму 393 600,00 грн.; видаткова накладна №605/1 від 06 травня 2014 року на загальну суму 393 600,00 грн.; прибутковий ордер №0138 від 07 травня 2014 року на загальну суму 403 200,00 грн.; видаткова накладна №705/1 від 07 травня 2014 року на загальну суму 403 200,00 грн.; прибутковий ордер №0139 від 08 травня 2014 року на загальну суму 403 200,00 грн.; видаткова накладна №805/1 від 08 травня 2014 року на загальну суму 403 200,00 грн.; копії журналу виданих довіреностей; прибутковий ордер №0153 від 19 травня 2014 року на загальну суму 393 600,00 грн.; видаткова накладна №1905/1 від 19 травня 2014 року на загальну суму 393 600,00 грн.; прибутковий ордер №0154 від 20 травня 2014 року на загальну суму 403 200,00 грн.; видаткова накладна №2005/1 від 20 травня 2014 року на загальну суму 403 200,00 грн.; прибутковий ордер №0155 від 21 травня 2014 року на загальну суму 403 200,00 грн.; видаткова накладна №2105/1 від 21 травня 2014 року на загальну суму 403 200,00 грн.; прибутковий ордер №0165 від 23 травня 2014 року на загальну суму 336 000,00 грн.; видаткова накладна №2305/1 від 23 травня 2014 року на загальну суму 336 000,00 грн.; прибутковий ордер №0166 від 26 травня 2014 року на загальну суму 336 000,00 грн.; видаткова накладна №2605/1 від 26 травня 2014 року на загальну суму 336 000,00 грн.; прибутковий ордер №0167 від 27 травня 2014 року на загальну суму 336 000,00 грн.; видаткова накладна №2705/1 від 27 травня 2014 року на загальну суму 336 000,00 грн.; прибутковий ордер №0168 від 28 травня 2014 року на загальну суму 336 000,00 грн.; видаткова накладна №2805/1 від 28 травня 2014 року на загальну суму 336 000,00 грн.; прибутковий ордер №0176 від 03 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткова накладна №306/1 від 03 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; прибутковий ордер №0177 від 03 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткова накладна №306/2 від 03 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; прибутковий ордер №0178 від 04 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткова накладна №406/3 від 04 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; прибутковий ордер №0179 від 05 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткова накладна №506/4 від 05 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; прибутковий ордер №0187 від 10 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткова накладна №1006/1 від 10 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; прибутковий ордер №0188 від 11 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткова накладна №1106/1 від 11 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; прибутковий ордер №0189 від 12 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткова накладна №1206/1 від 12 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; прибутковий ордер №0190 від 13 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; видаткова накладна №1306/1 від 13 червня 2014 року на загальну суму 360 000,00 грн.; прибутковий ордер №0191 від 16 червня 2014 року на загальну суму 1 200 000,00 грн.; видаткова накладна №1606/1 від 16 червня 2014 року на загальну суму 1 200 000,00 грн.; прибутковий ордер №0193 від 19 червня 2014 року на загальну суму 1 200 000,00 грн.; видаткова накладна №1906/1 від 19 червня 2014 року на загальну суму 1 200 000,00 грн.; прибутковий ордер №0197 від 27 червня 2014 року на загальну суму 843 243,36 грн.; видаткова накладна №1906/1 від 19 червня 2014 року на загальну суму 843 243,36 грн. ДП «Київська офсетна фабрика» здійснено оплату за поставлений товар на підставі наданих ТОВ «Торгімпорт» рахунків на оплату, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Також, позивачу ТОВ «Торгімпорт» виписано податкові накладні: №10705 від 07 травня 2014 року на суму 316 800,00 грн. №10805 від 08 травня 2014 року на суму 403 200, 00 грн. №11905 від 19 травня 2014 року на суму 328 000,00 грн.; №12005 від 20 травня 2014 року на суму 403 200,00 грн.; №11604 від 16 квітня 2014 року на суму 480 000,00 грн.; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №10605 від 06 травня 2014 року до податкової накладної №11604 від 16 квітня 2014 року на суму 8 200,00 грн.; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №20705 від 07 травня 2014 року до податкової накладної №11604 від 16 квітня 2014 року на суму 1 800,00 грн.; №12105 від 21 травня 2014 року на суму 403 200,00 грн.; №12305 від 23 травня 2014 року на суму 336 000,00 грн.; №12605 від 26 травня 2014 року на суму 336 000,00 грн.; №12705 від 27 травня 2014 року на суму 336 000,00 грн.; №22705 від 27 травня 2014 року на суму 336 000,00 грн.; №20308 від 03 червня 2014 року на суму 360 000,00 грн.; №10306 від 03 червня 2014 року на суму 360 000,00 грн.; №10406 від 04 червня 2014 року на суму 360 000,00 грн.; №10506 від 05 червня 2014 року на суму 360 000,00 грн.; №11006 від 10 червня 2014 року на суму 360 000,00 грн.; №11106 від 11 червня 2014 року на суму 360 000, 00 грн.; №11206 від 12 червня 2014 року на суму 360 000,00 грн.; №11306 від 13 червня 2014 року на суму 360 000,00 грн.; №11606 від 16 червня 2014 року на суму 1 200 000,00 грн.; №11906 від 19 червня 2014 року на суму 1 200 000,00 грн.; №12706 від 27 червня 2014 року на суму 843 243,36 грн. Матеріалами справи також підтверджується, що 25 березня 2014 року між ДП «Київська офсетна фабрика» (Замовник) та ТОВ «Форт-Нокс» (Постачальник) було укладено аналогічний за змістом та умовами договір поставки №65/14. При цьому, Специфікацією №1 від 16 квітня 2014 року сторонами Договору було погоджено найменування товару - напівпрозора плівка гарячого тиснення, ширина 37 мм, у кількості 600 000,00 м.п. з ціною за одиницю (з урахуванням ПДВ) - 48 грн. Додатковою угодою №1 від 18 квітня 2014 року до Договору поставки №65/14 від 25 березня 2014 року сторони домовились внести зміни до пункту 3.1. Договору в частині визначення ціни договору та викласти його в новій редакції: «ціна договору становить 72 000 000,00грн. (сімдесят два мільйони гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ, 20% 12 000 000,00 грн. (двадцять мільйонів гривень 00 копійок)». Відповідно також сторонами було погоджено Специфікацію в новій редакції. Додатковою угодою №2 від 22 січня 2015 року до Договору поставки №65/14 від 25 березня року сторони домовились внести зміни до пункту 3.1. Договору та викласти його в новій редакції: «ціна договору становить 71 968 320,00 грн. (сімдесят один мільйон дев'ятсот шістдесят вісім тисяч триста двадцять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ, 20% 11 994 720.00 гривень 00 копійок)». Також сторонами було погоджено Специфікацію до Договору у новій редакції. Додатковою угодою №3 від 23 січня 2015 року до Договору поставки №65/14 від 25 березня 2014 року сторони домовились: пункт 2.1. та пункт 2.2. Договору викласти у новій редакції: « 2.1. Постачальник повинен передати (поставити) Замовнику товар (товари), якість яких відповідає Технічному опису (Додаток №2, який є невід'ємною частиною даного Договору)»; « 2.2. Постачальник гарантує повну відповідність Товару технічним параметрам, наведеним у Технічному описі (Додаток №2, який є невід'ємною частиною даного Договору)»; пункт 5.1. Договору викласти у новій редакції: « 5.1. Відповідно до пункту 5.1. Договору Постачальник зобов'язується поставляти Товар зазначений у Специфікації (Додаток №1) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання усної Заявки Замовника. Датою поставки товару вважається дата отримання його Замовником у відповідності до супроводжувальних документів (видаткових накладних).»; пункт 6.1.2. Договору викласти у новій редакції: « 6.1.2. Приймати поставлені товари відповідно до супроводжувальних документів (видаткова накладна)». Додатком №2 до Договору сторони погодили наступний технічний опис напівпрозорої плівки гарячого тиснення: «Призначення: для нанесення на паперові носії. матеріал для нанесення: папір щільністю 53-235 г/м2; ширина бобіни: 37 мм (допуск ± 1мм); внутрішній діаметр втулки для намотки: 25,4 мм (допуск ± 1мм); зовнішній діаметр втулки для намотки: до 84 мм; наявність ознак: спеціальні оптичні ефекти, змінні зображення; температура тиснення: до 175 С°; температура зберігання: до 18-27 С°». На підтвердження виконання умов зазначеного Договору (з урахуванням змін та доповнень внесених до нього) позивач надав: прибутковий ордер №0206 від 07 липня 2014 року на загальну суму 1 440 000,00 грн.; видаткова накладна №07/1 від 07 липня 2014 року на загальну суму 1 440 000,00 грн.; копії журналу виданих довіреностей; прибутковий ордер №0212 від 11 липня 2014 року на загальну суму 1 440 000,00 грн.; видаткова накладна №11/1 від 11 липня 2014 року на загальну суму 1 440 000,00 грн.; прибутковий ордер №0229 від 01 серпня 2014 року на загальну суму 1 440 000,00 грн.; видаткова накладна №01/1 від 01 серпня 2014 року на загальну суму 1 440 000,00 грн.; прибутковий ордер №0235 від 08 серпня 2014 року на загальну суму 1 658 592,00 грн.; видаткова накладна №01/1 від 08 серпня 2014 року на загальну суму 1 658 592,00 грн.; прибутковий ордер №0235 від 08 серпня 2014 року на загальну суму 1 658 592,00 грн.; видаткова накладна №01/1 від 08 серпня 2014 року на загальну суму 1 658 592,00 грн.; прибутковий ордер №0229 від 01 серпня 2014 року на          загальну суму 1  440 000,00 грн.; видаткова накладна №01/1 від 01 серпня 2014 року на          загальну суму 1  440 000,00 грн.; прибутковий ордер №0235 від 08 серпня 2014 року на загальну суму 1 658 592,00 грн.; видаткова накладна №01/1 від 08 серпня 2014 року на загальну суму 1 658 592,00 грн.; прибутковий ордер №0235 від 08 серпня 2014 року на загальну суму 1 658 592,00 грн.; видаткова накладна №01/1 від 08 серпня 2014 року на загальну суму 1 658 592,00 грн.; прибутковий ордер №0250 від 21 серпня 2014 року на загальну суму 554 400,00 грн.; видаткова накладна №12/1 від 21 серпня 2014 року на загальну суму 554 400.00 грн.; прибутковий ордер №0258 від 04 вересня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; видаткова накладна №01/1 від 04 вересня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; прибутковий ордер №0267 від 16 вересня 2014 року на загальну суму 331 200,00 грн.; видаткова накладна №01/2 від 16 вересня 2014 року на загальну суму 331 200,00 грн.; прибутковий ордер №0280 від 01 жовтня 2014 року на загальну суму 432 000,00 грн.; видаткова накладна №1/10 від 01 жовтня 2014 року на загальну суму 432 000,00 грн.; прибутковий ордер №0283 від 03 жовтня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; видаткова накладна №2/10 від 03 жовтня 2014 року на загальну суму 720 000,00 грн.; прибутковий ордер №0297 від 13 жовтня 2014 року на загальну суму 1 440 000,00 грн.; видаткова накладна №3/10 від 13 жовтня 2014 року на загальну суму 1 440 000,00 грн.; прибутковий ордер №0299 від 15 жовтня 2014 року на загальну суму 864 000,00 грн.; видаткова накладна №4/10 від 15 жовтня 2014 року на загальну суму 864 000,00 грн.; прибутковий ордер №0304 від 20 жовтня 2014 року на загальну суму 812 640,00 грн.; видаткова накладна №5/10 від 20 жовтня 2014 року на загальну суму 812 640,00 грн.; прибутковий ордер №0316 від 28 жовтня 2014 року на загальну суму 960 000,00 грн.; видаткова накладна №6/10 від 28 жовтня 2014 року на загальну суму 960 000,00 грн.; прибутковий ордер №0330 від 03 листопада 2014 року на загальну суму 480 000,00 грн.; видаткова накладна №1/11 від 03 листопада 2014 року на загальну суму 480 000,00 грн.; прибутковий ордер №0335 від 07 листопада 2014 року на загальну суму 1  440 000,00 грн.; видаткова накладна №2/10 від 03 жовтня 2014 року на загальну суму 1  440 000,00 грн.; прибутковий ордер №0338 від 11 листопада 2014 року на загальну суму 1  225 152,00 грн.; видаткова накладна №3/11 від 11 листопада 2014 року на загальну суму 1  225 152,00 грн.; прибутковий ордер №0344 від 13 листопада 2014 року на загальну суму 214 848,00 грн.; видаткова накладна №4/10 від 13 листопада 2014 року на загальну суму 214 848,00 грн.; прибутковий ордер №0353 від 20 листопада 2014 року на загальну суму 489 888,00 грн.; видаткова накладна №5/10 від 20 листопада 2014 року на загальну суму 489 888,00 грн.; прибутковий ордер №0363 від 24 листопада 2014 року на загальну суму 1 310 400,00 грн.; видаткова накладна №6/11 від 24 листопада 2014 року на загальну суму 1 310 400,00 грн.; прибутковий ордер №0372 від 01 грудня 2014 року на загальну суму 1 536 000,00 грн.; видаткова накладна №1/12 від 01 грудня 2014 року на загальну суму 1 536 000,00 грн.; прибутковий ордер №0376 від 15 грудня 2014 року на загальну суму 1 536 000,00 грн.; видаткова накладна №2/12 від 05 грудня 2014 року на загальну суму 1 536 000,00 грн.; прибутковий ордер №0383 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 768 000,00 грн.; видаткова накладна №3/12 від 17 грудня 2014 року на загальну суму 768 000,00 грн; прибутковий ордер №0006 від 23 січня 2015 року на загальну суму 2 673 000,00 грн.; видаткова накладна №1/01 від 23 січня 2015 року на загальну суму 2 673 000,00 грн.; прибутковий ордер №0376 від 15 грудня 2015 року на загальну суму 1 536 000,00 грн.; видаткова накладна №2/12 від 15 грудня 2015 року на загальну суму 1 536 000,00 грн.; прибутковий ордер №0020 від 10 лютого 2015 року на загальну суму 1 069 200,00 грн.; видаткова накладна №1/02 від 10 лютого 2015 року на загальну суму 1 069 200,00 грн.; прибутковий ордер №0022 від 11 лютого 2015 року на загальну суму 419 904,00 грн.; видаткова накладна №2/02 від 11 лютого 2015 року на загальну суму 419 904,00 грн.; прибутковий ордер №0024 від 13 лютого 2015 року на загальну суму 1 458 000,00 грн.; видаткова накладна №3/02 від 13 лютого 2015 року на загальну суму 1 458 000,00 грн.; прибутковий ордер №0026 від 16 лютого 2015 року на загальну суму 1 237 356,00 грн.; видаткова накладна №4/02 від 16 лютого 2015 року на загальну суму 1 237 356,00 грн.; прибутковий ордер №0028 від 18 лютого 2015 року на загальну суму 918 540,00 грн.; видаткова накладна №5/02 від 18 лютого 2015 року на загальну суму 918 540,00 грн.; прибутковий ордер №0035 від 23 лютого 2015 року на загальну суму 1 215 000,00 грн.; видаткова накладна №6/02 від 23 лютого 2015 року на загальну суму 1 215 000,00 грн.; прибутковий ордер №0036 від 25 лютого 2015 року на загальну суму 1 215 000,00 грн.; видаткова накладна №7/02 від 25 лютого 2015 року на загальну суму 1 215 000,00 грн.; прибутковий ордер №0047 від 12 березня 2015 року на загальну суму 1 317 060,00 грн.; видаткова накладна №1/03 від 12 березня 2015 року на загальну суму 1 317 060,00 грн.; прибутковий ордер №0055 від 17 березня 2015 року на загальну суму 864 940,00 грн.; видаткова накладна №2/03 від 17 березня 2015 року на загальну суму 864 940,00 грн.; прибутковий ордер №0065 від 01 квітня 2015 року на загальну суму 879 660,00 грн.; видаткова накладна №1/04 від 01 квітня 2015 року на загальну суму 879 660,00 грн.; прибутковий ордер №0071 від 07 квітня 2015 року на загальну суму 777 600,00 грн.; видаткова накладна №2/04 від 07 квітня 2015 року на загальну суму 777 600,00 грн.; прибутковий ордер №0078 від 15 квітня 2015 року на загальну суму 777 600,00 грн.; видаткова накладна №3/04 від 15 квітня 2015 року на загальну суму 777 600,00 грн.; прибутковий ордер №0080 від 21 квітня 2015 року на загальну суму 481 140,00 грн.; видаткова накладна №4/04 від 21 квітня 2015 року на загальну суму 481 140,00 грн.; прибутковий ордер №0096 від 05 травня 2015 року на загальну суму 1 326 780,00 грн.; видаткова накладна №1/05 від 05 травня 2015 року на загальну суму 1 326 780,00 грн.; прибутковий ордер №0103 від 13 травня 2015 року на загальну суму 777 600,00 грн.; видаткова накладна №2/05 від 13 травня 2015 року на загальну суму 777 600,00 грн.; прибутковий ордер №0111 від 19 травня 2015 року на загальну суму 777 600,00 грн.; видаткова накладна №3/05 від 19 травня 2015 року на загальну суму 777 600,00 грн.; прибутковий ордер №0114 від 21 травня 2015 року на загальну суму 520 020,00 грн.; видаткова накладна №4/05 від 21 травня 2015 року на загальну суму 520 020,00 грн.; прибутковий ордер №0128 від 08 червня 2015 року на загальну суму 1 035 180,00 грн.; видаткова накладна №1/06 від 08 червня 2015 року на загальну суму 1 035 180,00 грн.; прибутковий ордер №0132 від 15 червня 2015 року на загальну суму 908 820,00 грн.; видаткова накладна №2/06 від 13 червня 2015 року на загальну суму 908 820,00 грн.; прибутковий ордер №0138 від 23 червня 2015 року на загальну суму 364 500,00 грн.; видаткова накладна №3/06 від 23 червня 2015 року на загальну суму 364 500,00 грн.; прибутковий ордер №0139 від 26 червня 2015 року на загальну суму 607 500,00 грн.; видаткова накладна №4/06 від 26 червня 2015 року на загальну суму 607 500,00 грн.; прибутковий ордер №0143 від 01 липня 2015 року на загальну суму 486 000,00 грн.; видаткова накладна №1/07 від 01 липня 2015 року на загальну суму 486 000,00 грн.; прибутковий ордер №0148 від 27 липня 2015 року на загальну суму 1 701 000,00 грн.; видаткова накладна №2/07 від 27 липня 2015 року на загальну суму 1 701 000,00 грн.; прибутковий ордер №0170 від 16 вересня 2015 року на загальну суму 1 458 000,00 грн.; видаткова накладна №1/09 від 16 вересня 2015 року на загальну суму 1 458 000,00 грн.; прибутковий ордер №0183 від 26 жовтня 2015 року на загальну суму 729 000,00 грн.; видаткова накладна №3 від 26 жовтня 2015 року на загальну суму 729 000,00 грн.; прибутковий ордер №0201 від 24 листопада 2015 року на загальну суму 558 900,00 грн.; видаткова накладна №5 від 24 листопада 2015 року на загальну суму 558 900,00 грн.; ДП «Київська офсетна фабрика» здійснено оплату за поставлений товар на підставі наданих ТОВ «Форт-Нокс» рахунків на оплату, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Позивачу ТОВ «Форт-Нокс» виписано податкові накладні: №2 від 07 липня 2014 року на суму 1 440 000,00 грн.; №3 від 11 липня 2014 року на суму 1 440 000, 00 грн.; №1 від 01 серпня 2014 року на суму 1 440 000,00 грн.; №2 від 08 серпня 2014 року на суму 1 658 592, 00 грн.; №3 від 21 серпня 2014 року на суму 554 400, 00 грн.; №1 від 04 вересня 2014 року на суму 720 000,00 грн.; №3 від 16 квітня 2014 року на суму 331 200,00 грн.; №1 від 01 жовтня 2014 року на суму 432 000,00 грн.; №2 від 03 жовтня 2014 року на суму 720 000, 00 грн.; №7 від 13 жовтня 2014 року на суму 1 440 000, 00 грн.; №9 від 20 жовтня 2014 року на суму 720 000, 00 грн.; №10 від 28 жовтня 2014 року на суму 960 000,00 грн.; №1 від 03 листопада 2014 року на суму 480 000,00 грн.; №2 від 07 листопада 2014 року на суму 1 440 000, 00 грн.; №4 від 11 листопада 2014 року на суму 1 225 152, 00 грн.; №5 від 13 листопада 2014 року на суму 214 848, 00 грн.; №6 від 20 листопада 2014 року на суму 489 888,00 грн.; №7 від 24 листопада 2014 року на суму 1 310 400,00 грн.; №1 від 01 грудня 2014 року на суму 1 536 000,00 грн.; №2 від 05 грудня 2014 року на суму 1 536 000, 00 грн.; №3 від 17 грудня 2014 року на суму 768 000, 00 грн.; №1 від 23 січня 2015 року на суму 2 673 000,00 грн.; №1 від 10 лютого 2015 року на суму 1 069 200,00 грн.; №2 від 11 лютого 2015 року на суму 419 904,00 грн.; №3 від 13 лютого 2015 року на суму 1 458 000,00 грн.; №4 від 16 лютого 2015 року на суму 1 237 356,00 грн.; №5 від 18 лютого 2015 року на суму 918 540,00 грн.; №6 від 23 лютого 2015 року на суму 1 215 000,00 грн.; №7 від 25 лютого 2015 року на суму 1215 000,00 грн.; №1 від 12 березня 2015 року на суму 1 317 060,00 грн.; №3 від 17 березня 2015 року на суму 869 940,00 грн.; №1 від 01 квітня 2015 року на суму 879 660,00 грн.; №2 від 07 квітня 2015 року на суму 777 600,00 грн.; №3 від 15 квітня 2015 року на суму 777 600,00 грн.; №5 від 21 квітня 2015 року на суму 481 140,00 грн.; №1 від 05 травня 2015 року на суму 1 326 780,00 грн.; №2 від 13 травня 2015 року на суму 777 600,00 грн; №3 від 19 травня 2015 року на суму 777 600,00 грн.; №4 від 21 травня 2015 року на суму 520 000,00 грн; №1 від 08 червня 2015 року на суму 1 035 180,00 грн.; №4 від 15 червня 2015 року на суму 908 820,00 грн.; №6 від 23 червня 2015 року на суму 364 500,00 грн.; №7 від 26 червня 2015 року на суму 607 500,00 грн.; №1 від 01 липня 2015 року на суму 486 000,00 грн.; №5 від 27 липня 2015 року на суму 1 701 000,00 грн.; №1 від 16 вересня 2015 року на суму 1 458 000,00 грн.; №1 від 26 жовтня 2015 року на суму 729 000,00 грн.; №1 від 24 листопада 2015 року на суму 558 900,00 грн. При цьому, податковим органом не заперечується факт надання позивачем в ході проведення перевірки вказаних вище первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій. Більш того, в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо наявних у позивача первинних документів. Щодо доводів контролюючого органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що свідчить про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентами, суд зазначає наступне. Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року (№К/9901/3992/18) встановлено, що не можна вважати обґрунтованим висновок податкового органу про непідтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. По-друге, чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення. Стосовно ж тверджень відповідача, що відносно посадових осіб контрагентів позивача здійснюються кримінальні провадження та вчиняються відповідні процесуальні дії, суд виходить з наступного. У постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року (№К/9901/1349/17) визначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, а ні щодо його контрагентів суду не повідомлено. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. В даному випадку як на джерело доказової інформації відповідач посилається на проміжні ухвали слідчих суддів, якими вирішуються клопотання учасників кримінального провадження. Одночасно з цим, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. Контролюючим органом фактично підтверджується реальність здійснення господарських операцій з огляду на дослідження під час перевірки всіх первинних документів і відображення такої інформації в акті перевірки (договори, видаткові, прибуткові накладні, податкові накладні та інше). Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними. Відповідно до норм підпунктів 14.1.27 та 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України «витрати» – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником),  а «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143  цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «податковий кредит» – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2 та 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:  а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу. Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статі 44 ПК України). Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.   Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV). В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV). Матеріалами справи підтверджується та в акті перевірки не спростовано, що наявні у позивача первинні документи містять усі необхідні реквізити, визначені частинами 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступають носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. Також, на підставі наявних матеріалів справи суд встановив, що використання придбаної плівки підтверджується звітами про рух сировини та матеріалів по цеху №1 (дільниця високого друку), які складалися щомісячно в 2014 та 2015 роках. При цьому, необхідність укладення позивачем договорів поставки напівпрозорої плівки гарячого тиснення, зумовлено необхідністю виготовлення бланків на замовлення ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Так, 19 грудня 2013 року між ДП «Київська офсетна фабрика» (Виконавець) та ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Замовник) було укладено договір на розробку, виготовлення та поставку продукції №223/13, згідно умов якого Виконавець здійснює розробку, виготовлення, доставку та передачу поліграфічної продукції, а саме - Спеціальних бланків нотаріального документа, в кількості, визначеній у Специфікації та у строки, зазначені у Графіку відвантаження (поставки) Продукції, а Замовник приймає готову Продукцію та сплачує її вартість. Водночас, на підтвердження виконання умов зазначеного договору щодо розробки, виготовлення, доставки та передачі поліграфічної продукції - вищевказаних бланків на адресу ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України позивачем надано накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей у 2014 та 2015 роках. Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у контрагентів товар (напівпрозору плівку гарячого тиснення) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем суду не надано. Суд звертає увагу, що будь яких порушень з приводу правильності відображення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарським операціям з продажу товарів контрагентам-постачальникам в акті перевірки не встановлено. З акта перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки по суті не аналізувалися умови та характер спірних операцій позивача із його контрагентами, а до вказаного висновку відповідач дійшов лише посилаючись на нереальність господарських операцій із придбання такого товару позивачем у контрагентів. При цьому, суд враховує, що станом на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій з огляду на не встановлення походження товарів по ланцюгу постачання, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного учасника господарських відносин. При цьому акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та контрагентами. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми постачальниками. Відповідно до приписів статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0008991401 від 03 листопада 2017 року та необхідність його скасування. Стосовно правомірності донарахування податковим органом податку на додану вартість, суд зазначає наступне. В акті перевірки вказано, що ДП  «Київська офсетна фабрика» мало взаємовідносини з нерезидентом SENDER (Бельгія) на підставі інвойсів від 05 жовтня 2016 року щодо надання послуг по проведенню процедури сертифікації підприємства ISO 14298:2013 «Графічна технологія управління процесами захищеного друку». На думку податкового органу, ДП «Київська офсетна фабрика» не було нараховано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 11185 грн. за грудень 2016 року по дату оплати 06 грудня 2016 року. Так, у відповідності до пункту 180.2 cтатті 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг. Визначення терміну «постачання послуг», яке вживається у ПК України, міститься у підпункті 14.1.185 пункту 14.1 cтатті 14, відповідно до якого постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Об'єктом оподаткування у відповідності до пункту 185.1 cтатті 185 ПК України є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. У відповідності до пункту 186.3 статті 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням га використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання га тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; г) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів га банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних»систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; е) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг. Місцем постачання послуг згідно пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті. Суд зазначає, що операції з надання послуг по міжнародній сертифікації систем менеджменту не входять до переліку послуг, визначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПК України, а відтак місце постачання таких послуг визначається за місцем реєстрації постачальника. В даному випадку, місцем постачання є територія за межами митної території України. За таких обставин та враховуючи, що операції з постачання нерезидентом SENDER (Бельгія) резиденту-ДП «Київська офсетна фабрика» послуг по міжнародній сертифікації систем менеджменту не є об'єктом оподаткування ПДВ, а при отриманні резидентом-платником ПДВ послуг від нерезидента, місце постачання яких визначено за межами митної території України, операції з постачання таких послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ та за такими операціями податкова накладна отримувачем послуг не складається, суд приходить до висновку про протиправність й податкового повідомлення-рішення №0009001401 від 03 листопада 2017 року. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується правомірність формування податкового кредиту, в той час як відповідачем покладеного на нього обов'язку доказування не виконано та не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» задовольнити. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03 листопада 2017 року №0008991401 та №0009001401. 3. Стягнути на користь Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 1, код ЄДРПОУ 05450185) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 105 827 (сто п'ять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 78 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).                     Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.                     Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                           А.І. Кузьменко