Постанова

від 29.03.2018 по справі 804/866/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2018 рокусправа № 804/866/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененка Я.В.

судді: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю РРО

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (суддя - Голобутовский Р.З. повний текст рішення складено 15.02.2018р.) у справі №804/866/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РРО" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальності "РРО" звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №462001 в односторонньому порядку;

- відновити дію Договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №462001;

- зобов'язати ДПІ прийняти декларацію Товариства з податку на прибуток підприємств за 2017 рік із додатками засобами електронного зв'язку датою її фактичного направлення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що засобами електронного зв'язку підприємством до контролюючого органу було направлено податкову декларацію з податку на прибуток за 2017 рік, проте згідно отриманої квитанції №1 "Документ не прийнято", а в графі "Виявлені помилки" квитанції №1 зазначено, що із Товариством відсутній укладений договір приєднання, який визначає права та обов'язки сторін процесі електронного документообігу. Позивач вказував на те, що у контролюючого органу були відсутні підстави для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №462001 і з цих підстав просив його позов задовольнити.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірному випадку відповідачем не було розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів. Підставою для неприйняття податкової звітності позивача стало те, що контролюючим органом було встановлено обставини, які свідчать про недотримання підприємством, як стороною договору, своїх зобов'язань щодо забезпечення конфіденційності особистого електронного ключа. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції вказав на правомірність дій контролюючого органу щодо тимчасового зупинення

виконання своїх зобов'язань за договором до з'ясування обставин, які свідчать про несанкціоноване використання особистого електронного ключа позивача.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій контролюючого органу у спірних правовідносинах. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про незабезпечення позивачем конфіденційності особистого електронного ключа, оскільки вказаний ключ може використовувати як директор так і бухгалтер підприємства, що підтверджено внутрішнім наказом по підприємству та на що не звернув увагу суд першої інстанції. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на те, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для припинення дії договору про визнання електронних документів і таких підстав у цій справі встановлено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "РРО", шляхом надсилання заяви про приєднання до Договору, укладено з ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області Договір про визнання електронних документів від 30.11.2017р. №462001.

Предметом цього Договору є визнання електронних документів, поданих Автором (особа, яка приєдналася до договору) у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, з дотриманням вимог щодо реєстрації електронного цифрового підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством, засобами телекомунікаційного зв'язку.

Розділом ІІ Договору про визнання електронних документів визначені обов'язки Автора, зокрема, щодо забезпечення конфіденційності особистих ключів.

У свою чергу розділом II Договору про визнання електронних документів визначені права контролюючого органу, у тому числі, й право вимагати від Автора виконання зобов'язань за цим Договором.

23.01.2018 ТОВ РРО о 14:48 було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток за 2017 рік. Згідно з отриманою позивачем Квитанцією №1 - "Документ не прийнято", в графі "Виявлені помилки" зазначено, що відсутній укладений позивачем договір приєднання, який визначає права та обов'язки сторін процесі електронного документообігу.

Вказані обставини стали підставою звернення ТОВ РРО з позовом до суду.

За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції встановив те, що по-перше, згідно відкритої інформації в мережі Інтернет, ІР адреса хоста, з якого надсилалась податкова звітність підприємства, зареєстрована за провайдером за адресою: Франція (ІР 5.196.83.118). При цьому попередня ІР адреса, з якої надавалась звітність, зареєстрована у м. Дніпро (ІР 195.24.133.198).

По-друге, з урахуванням наданого Договором про визнання електронних документів права контролюючого органу вимагати від Автора виконання зобов'язань за цим Договором, службовими особами відповідача з метою отримання пояснень відповідача та спростування компрометації особистого ключа зателефоновано на мобільний номер телефону Товариства, вказаний у реєстраційних даних платника. Зателефонувавши на номер Товариства, з'ясувалось що керівник Товариства Косарев Р.О. знаходиться в Єгипті.

З метою вручення листа з вимогою про надання пояснень зі спростуванням компрометації особистого ключа здійснено вихід за зареєстрованим місцезнаходженням платника податку (м.Дніпро, Шевченківський район, вул. Червона, буд. 15), за результатами якого посадових осіб позивача за даною адресою не виявлено, про що складено відповідний Акт.

Крім того, дослідженими матеріалами справи встановлено, що 22.01.2018 Товариством надавались документи засобами електронного зв'язку з ІР адреси 193.200.32.116, час надходження 11:05.

При цьому, з цієї ж ІР адреси в той же день об 11:07 надійшли електронні документи ТОВ "ПОКРОВСЬКЕ 1" (код ЄДРПОУ 39672199).

Товариство має таке зареєстроване місцезнаходження: м. Дніпро, вул.Червона, 15. Директором є Косарев Р.О., головним бухгалтером - Субрис О.В.

ТОВ "ПОКРОВСЬКЕ 1" має таке зареєстроване місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Артема, буд.11, оф.89. Директором є Гребенюк А.В., головним бухгалтером - Субрис О.В.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції, з посиланням на Закон України Про інформацію , Закон України Про електронний цифровий підпис , дійшов висновку про те, що позивачем не забезпечено конфіденційності особистого ключа, що призвело до виникнення обставин, які контролюючим органом обґрунтовано розцінено як компрометацію особистого ключа директора ТОВ РРО та несанкціоноване втручання в роботу електронного документообігу зазначеного підприємства.

З цих підстав, суд першої інстанції вказав на правомірність дій контролюючого органу щодо тимчасового зупинення виконання своїх зобов'язань за договором до з'ясування обставин, які свідчать про несанкціоноване використання особистого електронного ключа директора ТОВ РРО . При цьому, суд встановив те, що відповідачем не було розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів, а підставою неприйняття податкової звітності стало саме тимчасове зупинення контролюючим органом виконання своїх зобов'язань за договором з огляду на не виконання позивачем обов'язків, які визначені Розділом ІІ Договору про визнання електронних документів (забезпечення конфіденційності особистих ключів).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що як Законом України Про електронний цифровий підпис так і Договором про визнання електронних документів від 30.11.2017р. №462001, передбачено обов'язок особи забезпечити конфіденційність особистих ключів.

В той же час, не заперечуючи обов'язку позивача щодо забезпечення конфіденційності особистих ключів та не ставлячи під сумнів право контролюючого органу вимагати від позивача виконання своїх зобов'язань до Договором, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що укладений між сторонами Договір про визнання електронних документів, яким визначено взаємні права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання умов договору, не передбачає можливості тимчасового зупинення контролюючим органом виконання своїх обов'язків щодо приймання електронних документів.

Не визначено таких повноважень контролюючого органу і Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017р. №557.

Єдиною правовою підставою для неприйняття контролюючим органом електронних документів, поданих платником податків засобами телекомунікаційного зв'язку, є припинення Договору про визнання електронних документів з підстав, які визначені самим Договором та п.14 розділу ІІІ Порядку №557.

Таким чином, приймаючи до уваги діючий між сторонами Договір про визнання електронних документів, суд апеляційної інстанції вважає помилковою позицію контролюючого органу щодо можливості неприйняття податкової декларації позивача, яку подано засобами телекомунікаційного зв'язку, у зв'язку з невиконанням позивачем, за позицією ДПІ, своїх обов'язків щодо не забезпечення конфіденційності особистого ключа.

Вказані обставини є підставою для задоволення позову в частині заявлених вимог щодо зобов'язання ДПІ прийняти декларацію Товариства з податку на прибуток підприємств за 2017 рік із додатками, яку подано засобами електронного зв'язку, датою її фактичного направлення.

В той же час, не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача по розірванню договору про визнання електронних документів та відновлення дії зазначеного договору, оскільки у цій справи не було встановлено обставин, які б свідчили про розірвання Договору про визнання електронних документів від 30.11.2017р. №462001, який укладено між позивачем та відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю РРО - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі №804/866/18 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийняти декларацію товариства з обмеженою відповідальністю РРО з податку на прибуток підприємств за 2017 рік із додатками, яку подано засобами електронного зв'язку, датою її фактичного направлення, тобто 23.01.2018р.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29.03.2018р.

Повне судове рішення складено 02.04.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк