Рішення

від 02.03.2018 по справі 359/1067/17

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/178/2018

Справа № 359/1067/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,Шляхетко Ю.В.,

за участю прокурора - Малинецького В.А.,

представника відповідача

ОСОБА_1 Риза - ОСОБА_2,

представників третьої особи

ТОВ Ніко Інвест ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 Риза, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство Рамус Інвестмент , Товариство з обмеженою відповідальністю Ніко Інвест , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2017 перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з вказаним позовом, яким просить:- визнати недійсними розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 10.12.2007 №1352, № 1353, № 1354, № 1355, № 1356, № 1357, № 1358, № 1359 Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність та від 24.02.2012 № 77 Про зміну цільового призначення земельної ділянки ПП Рамус Інвестмент ; - витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 Риза земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220883200:03:001:0100, яка розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, ринковою вартістю 32863,00 грн.; - стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір (а.с.1-18 т.1).

В обгрунтовання позовних вимог зазначив, що вищевказані розпорядження прийняті Київської обласною державною адміністрацією поза межами компетенції, у зв'язку з чим, видача в подальшому державних актів на право власноті на земельні ділянки ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8,, ОСОБА_12, ОСОБА_11, зміна їх цільового призначення та укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок відбулось із порушенням вимог земельного законодавства. Зазначив, що вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Звертає увагу суду, що розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 10.12.2007 № 1352, № 1353, № 1354, № 1355, № 1356, № 1357. № 1358, № 1359, якими вилучено та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП Бориспільське лісове господарство , видані упродовж одного дня, ними вилучено ліси загальною площею 7,92 га, які знаходились у одному кварталі лісництва, є єдиним лісовим масивом, використовувались для ведення лісового господарства, що підтверджується інформацією ДП Бориспільське лісове господарство від 27.08.2015 та схемою розташування земельних ділянок. Крім того, державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 видані в один день - 11.01.2008 року. Також зазначає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є родичами та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 також є родичами та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кв. ,47.

Зазначає, що Київська обласна державна адміністрація вилучила та змінила цільове призначення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень. Також зазначає, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 24.02.2012 № 77, було змінено цільове призначення земельної ділянки ПП Рамус Інвестмент з ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування готельно-офісного, торговельного, автозаправочного комплексу із закладами громадського харчування та автосервісом, внаслідок чого первинне відведення земельної ділянки площею 0,9900 га з кадастровим номером: 3220883200:03:001:0100 у власність ОСОБА_11 відбулося з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України. Проте, компетентним органом, який наділений повноваженнями вилучати земельні ділянки лісогосподарського призначення такої площі, а також, розпоряджатись ними, являється Кабінет Міністрів України. Згідно інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером: 3220883200:03:001:0100 документи дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не видавались та не реєструвались, а отже вважає, дану земельну ділянку лісогосподарського призначення можливо витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України. Крім того, земля, віднесена розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 10.12.2007 № 1352, № 1353, № 1354, № 1355, № 1356, № 1357, № 1358, № 1359 до земель сільськогосподарського призначення, а в подальшому розпорядженнями від 17.04.2009 № 1352 та від 24.02.2012 № 77 для будівництва та обслуговування готельно-офісного, торговельного, автозаправочного комплексу із закладами громадського харчування та автосервісом, мала лісогосподарське призначення та вкрита лісами. Фактично відбулася незаконна зміна цільового призначення землі, що призвело до одержання у власність земельних ділянок єдиним лісовим масивом, загальною площею 7,92 га. Зазначають, що законно набути право власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 7,92 га із земель державної власності не могла жодна фізична чи юридична особа, в тому числі й відповідач та треті особи. Натомість останні набули таке право власності у спосіб, який за нормальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності вищевказаних осіб на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади розпоряджень, укладення договорів купівлі-продажу тощо. Вважають, що відповідач ОСОБА_1 Риза знав або міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

У судовому засіданні прокурор Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_15 підтримав пред'явлений позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі. Також 22.08.2017 року подав суду клопотання (а.с.243-246 т.1), в якому просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його.

Представники КМУ з'являлися в судові засідання, позов підтримували, в призначене судове засідання 02.03.2018 до суду не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, клопотань з приводу своєї неявки, письмових пояснень не подали.

Представник відповідача - Київської обласної державної адміністрації, заперечував проти позову, підтримав подані до суду письмові заперечення (а.с. 164-168 т.1) та заяву про застосування позовної давності( 171-174 т.1), відповідно яких просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що прокуратурі Київської області про прийняття спірних розпоряджень було відомо безпосередньо після їх видання, оскільки з січня 2005 року щомісячно копії усіх розпоряджень надавалися прокуратурі..

Представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2, також заперечувала проти позову, підтримала подані до суду письмові заперечення (а.с. 249-259 т.1) та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (261-263 т.1), відповідно яких просила суд застосувати до позову наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючи на те, що прокурором позов подано після закінчення строків позовної давності, а саме: пройшло 9 років з дня прийняття розпоряджень від 10.12.2007 року, а з дня прийняття розпорядження від 24.02.2012 р.-5 років.

Представник третьої особи ТОВ Ніко Інвест також у судовому засіданні заперечував проти задоволення пред'явленого позову, підтримав подані суду заперечення (а.с.204-210 т.1) та заяву про про застосування строків позовної давності(а.с.212 т.1), відповідно яких просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог та у їх задоволенні відмовити в повному обсязі, оскільки прокуратура була обізнана про оскаржувані розпорядження ще в 2009 році та відповідно в 2011 році під час розгляду відповідних справ.

Представник третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_11- адвокат ОСОБА_16, у судове засідання не з явилася, направила суду заяву (а.с.4 т.2), в якій просила суд розглядати справу без їхньої участі, відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Інші учасники цивільного процесу: треті особи ПП Рамус Інвестмент , ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_17 у судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та заперечень по суті позову не подали.

Суд, перевіривши повноваження представників, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 10.12.2007 за №№ 1356,1358,1354,1359,1352,1357,1355,1353 Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність затверджено розроблені ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 7,92 га (ліси І групи) в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району та передано у власність ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_11 земельну ділянку по 0,99 га кожному для для ведення особистого селянського господарства, вилучивши ці ділянки із постійного користування державного підприємства Бориспільське лісове господарство (Вишеньківське лісництво, квартал 5). Пунктом 3 розпоряджень змінено цільове призначення земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки передано у власність вказаних громадян (т.1 а.с.20-35, 39-54).

На підставі вказаних розпоряджень 11.01.2008 управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі було видано наступні державні акти на право власності на земельні ділянки:

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 965912, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010832300006, площею 0,9900 га, кадастровий номер 3220883200:03:001:0101, яка знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на ім'я ОСОБА_13;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 965915, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832300004, площею 0,9900 га, кадастровий номер 3220883200:03:001:0096, яка знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на ім'я ОСОБА_6;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 965914, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832300005, площею 0.9901 га , кадастровий номер 3220883200:03:001:0097, яка знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на ім'я ОСОБА_7;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 965917, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832300002, площею 0,9899 га, кадастровий номер 3220883200:03:001:0095, яка знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на ім'я ОСОБА_9;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 965920, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користувания землею, договорів оренди землі за № 010832300001, площею 0,99 га, кадастровий номер 3220883200:03:001:0094, яка знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на ім'я ОСОБА_10;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 965911, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832300007, площею 0,9900 га, кадастровий номер 3220883200:03:001:0102, яка знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на ім'я ОСОБА_18;

-державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 965913, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832300003, площею 0,900 га, кадастровий номер 3220883200:03:001:0100, яка знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на ім'я ОСОБА_12;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 965910, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832300008, площею 0,9900 га, кадастровий номер 3220883200:03:001:0103, яка знаходиться в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на ім'я ОСОБА_11О.( а.с.55-70 т.1).

У подальшому, за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від № 2153, № 2148, № 2150, № 2149, № 2151, № 2152, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 здійснили відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220883200:03:001:0101, 3220883200:03:001:0096, 3220883200:03:001:0097, 3220883200:03:001:0095, 3220883200:03:001:0094, 3220883200:03:001:0102 на користь ТОВ Ніко Інвест . У зв'язку з чим, останнім отримано державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення підсобного сільського господарства серії ЯЖ № 228789, ЯЖ № 228792,ЯЖ № 228791, ЯЖ № 228793, ЯЖ № 228794, ЯГ № 199524( а.с.71-82 т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 17.04.2009 № 293 ТОВ Ніко Інвест було змінено цільове призначення вищевказаних земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення (для ведення підсобного сільського господарства) на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення будівель і споруд бізнес-центру з офісно-готельними та торгівельно-виставковими комплексами і центром сервісного обслуговування автомобілів, загальною площею 5,9400 га та управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі 20.07.2009 видано ТОВ Ніко Інвест нові державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 772048, ЯД № 772049,ЯД № 772050,ЯД № 772080,ЯД № 772081,ЯД № 772082( а.с. 83-94 т.1).

Крім цього, як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_11, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.11.2008 № 12370, на користь ОСОБА_19 було відчужено належну йому земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером: 3220883200:03:001:0103( а.с.6 т.1).

У зв'язку з цим, ОСОБА_19 управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі 20.07.2009 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства серії ЯД№ 772065( а.с.97,98 т.1).

У подальшому, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 02.02.2010 №87 змінено цільове призначення вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_19 з ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та експлуатації складських, логістичних, торгівельно-розважальних комплексів, а також офісних та виставкових приміщень, закладів громадського харчування та автосервісу та видано 07.04.2010 на ім'я ОСОБА_19 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 810343 (а.с.99,100 т.1).

Також встановлено, що ОСОБА_12, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31.08.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 реєстровий № 4987, відчужила земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220883200:03:001:0100 на користь ПП Рамус Інвестмент , засновником та керівником якого являється ОСОБА_11О.( а.с. 101,102 т.1).

Згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації від № 77 змінено цільове призначення вищевказаної земельної ділянки ПП Рамус Інвестмент з ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування готельно-офісного, торговельного, автозаправочного комплексу із закладами громадського харчування та автосервісом та видано ПП Рамус Інвестмент 27.04.2013 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 578726( а.с.37-3895-96 т.1).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.01.2017 встановлено, що ПП Рамус Інвестмент за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2015 № 3869, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21, відчужив земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3220883200:03:001:0100 на користь ОСОБА_1 Риза( а.с.103,104 т.1).

З доводів прокурора вбачається, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 10.12.2007 № 1352, № 1353, № 1354, № 1355, № 1356, 1357, .№ 1358, № 1359 та від 24.02.2012 № 77 прийняті поза межами компетенції, у зв'язку з чим, видача в подальшому державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам, зміна їх цільового призначення та укладення. договорів купівлі-продажу земельних ділянок відбулось із порушеннями та суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними. Зокрема, прокурор вказав на те, що зазначені розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації, якими вилучено та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП Бориспільське лісове господарство , видані упродовж одного дня, ними вилучено ліси загальною площею 7,92 га, які знаходились у одному кварталі лісництва, що є єдиним лісовим масивом, та використовувались для ведення лісового господарства. Зазначене свідчить про те, що Київська обласна державна адміністрація вилучила та змінила цільове призначення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га. Отже, мало місце перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень, а саме ст.ст. 55, 56, 84, 149 Земельного кодексу України та ст.ст. 27,31, 57 Лісового кодексу України.

І в цьому зв'язку суд зазначає наступне.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час прийняття оскаржуваних розпоряджень про передачу земельних ділянок лісового фонду у власність третіх осіб) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (статті 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно зі статтею 13 ЗК України саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ст.56 ЗК України).

Відповідно до вимог ст.57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин)).

За змістом ч.4 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Водночас, відповідно до вимог ч.7 цієї статті Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, згідно з вимогами ч.6 ст.149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до ч.9 цієї статті Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи положення ч.4 ст.122 та ч.6 ст.149 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо вилучення земель для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, вході розгляду справи, судом встановлено, що прокурором пропущений строк позовної давності без поважних на то причин.

Так, відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз'яснив Пленум Верховного ОСОБА_1 України в п.26 постанови Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції №2 від 12 червня 2009 року під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Крім цього, в п.11 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами, визначеними ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч.3-ч.5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до ч.1 ст.57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

З огляду на це, положення ч.1 ст.261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

Викладене в повній мірі узгоджується з правовими позиціями Верховного ОСОБА_1 України, викладеними, зокрема в постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-178цс15 та від 16 вересня 2015 року у справі №6-68цс15. Відповідно до якої положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд не врахував положення закону та дійшов помилкового висновку про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення прокурором перевірки.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність вільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Так, в судовому засіданні встановлено, що на початку 2011 року Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області, Київської обласної ради звертався до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Управління держкомзему у Бориспільському районі Київської області, треті особи ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , ТОВ Ніко Інвест про визнання незаконним розпорядження (т.1 а.с.217-222, 223), а також у грудні 2010 році до Господарського суду Київської області, ухвалою якого від 16.12.2010 справу №02-03/1791/4 передано за підсудністю до господарського суду м.Києва, а саме з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, до ТОВ Ніко Інвест про стягнення 3072938,00грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області до Окружного адміністративного суду м.Києва (а.с.220), вона містить посилання на розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 17.04.2009 №293 ТОВ Ніко Інвест , яким було змінено цільове призначення шести земельних ділянок, із земель сільськогосподарського призначення (для ведення підсобного сільського господарства) на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення будівель і споруд бізнес-центру з офісно- готельними та торгівельно-виставковими комплексами і центром сервісного обслуговування автомобілів, загальною площею 5,9400 га, яке Міжрайонний природоохоронний прокурор просив визнати незаконним та скасувати, а також скасувати записи про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с.220-221 т.1).

Вказане розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 17.04.2009 № 293 було також предметом дослідження Господарського суду м.Києва у вищевказаній господарській справі за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області (а.с.229 т.1).

Наведене свідчить про те, що Міжрайонному природоохоронному прокурору Київської області, та відповідно і Прокуратурі Київської області з 2010 року, виходячи, що органи прокуратури в Україні становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим, було відомо про те, що у власності ТОВ Ніко Інвест знаходяться шість земельних ділянок, розташованих на землях лісового фонду, що перебували у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство , а отже саме з грудня 2010 року слід рахувати строк позовної давності у даній справі щодо визнання недійсними розпоряджень Київської РДА від 10.12.2007 № 1352, № 1353, № 1354, № 1355, № 1356, 1357, .№ 1358, № 1359 , якими передано у власність та змінено цільове призначення земельних загальною площею 7,92 га (ліси І групи) в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району, вилучених з постійного користування державного підприємства Бориспільське лісове господарство (Вишеньківське лісництво, квартал 5), адже саме з цього часу прокурор мав можливість дізнатися про оспорювані розпорядження.

При цьому суд звертає увагу, що вимога щодо витребування земельної ділянки ОСОБА_19 (кадастровий номер 3220883200:03:001:0103, переданої у власність ОСОБА_11 оспорюваним розпоряджненням №1353 від 10.12.2007 року), а в подальшому ним відчуженої, прокурором не заявлена, ефективність обраного способу захисту - визнання недійсним розпорядження - прокурором не обґрунтована.

Щодо вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 Риза земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 3220883200:03:001:0100, суд приходить до висновку, що вона також не підлягає задоволенню, оскільки відповідач в силу вимог ст.388 ЦК України, є добросовісним набувачем, і доказів того, що відповідачу було відомо про те, що при приватизації земельної ділянки були порушені вимоги чинного Земельного законодавства суду надані не були. Розмір земельної ділянки не перевищує 1 га, а отже задоволення позову буде неспівмірним втручанням в право власності відповідача на мирне володіння належним йому майном. Крім того, ця вимога є взаємопов'язаною з вимогою про визнання вищевказаного розпорядження Київської обласної державної адміністрації №1355 від 10.12.2007 року недійсним, та щодо якої прокурором пропущений строк позовної давності.

Як роз'яснив Вищий Спеціалізований Суд з розгляду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.7 листа Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року, вирішуючи питання про застосування строків позовної давності, суди мають приділяти належну увагу такому поняттю як момент, з якого особа дізналася про порушення свого права, та керуватися доказами, які підтверджують його настання. ОСОБА_1, інколи відмовляючи в задоволенні позову по суті, додатково підставою для відмови в задоволенні позову зазначають сплив строку позовної давності, що є неправильним. Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови. Якщо встановлено, що право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. Якщо ж причину пропуску цього строку суд визнає поважною, порушене право повинно бути захищене.

Враховуючи викладене, право прокурора на пред'явлення даного позову виникло у 2007 році, саме у зв'язку з прийняттям розпоряджень Київською обласною державною адміністрацією № 1352, № 1353, № 1354, № 1355, № 1356, №1357, № 1358, № 1359 10 грудня 2007 року, а у зв'язку з прийняттям розпорядження №77 від 24 лютого 2012 року- право прокурора на пред'явлення даного позову виникло у 2012 році. Отже, строк позовної давності за даними позовними вимогами сплинув 10 грудня 2010 року та 24 лютого 2015 року відповідно.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що перший заступник прокурора Київської області, який звернувся до суду з вказаним позовом, та прокурор Бориспільської місцевої прокуратури, який здійснював представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, хоч в ході розгляду цивільної справи і звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку звернення до суду, але не надав суду будь-яких достатніх та належних доказів на підтвердження того, що строк позовної давності пропущено з поважних причин.

Суд вважає необґрунтованими доводи прокурора Бориспільської місцевої прокуратури, що строк позовної давності для звернення з даним позовом пропущено з поважних причин у зв'язку з тим, що про незаконність розпоряджень Київської обласної державної адміністрації прокуратурі Київської області стало відомо лише у 2015-2016 роках за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства від 13.04.2017, ДП Бориспільське лісове господарство від 27 та 28.08.2015, ВО Укрдержліспроект від 14.04.2017.

Оскільки позивач, як контролюючий орган, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Слід зазначити, що відповідно до ЗУ від 5.11.1991 року № 1789-ХІІ Про прокуратуру відповідність актів, які видаються всіма органами та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, була предметом прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Крім того, обов'язок прокурора щодо обізнаності про рішення Київської обласної державної адміністрації був передбачений Наказами Генеральної прокуратури України від 12.04.2011 № 3гн Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України та від 07.11.2012 № 3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів та іншими, якими на органи прокуратури покладені обов'язки щомісяця перевіряти законність правових акті Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Як стверджує у своїх запереченнях на позовну заяву та заяві про застосування позовної давності Київська обласна державна адміністрація, прокуратурі Київської області про прийняття спірних розпоряджень було відомо безпосередньо після їх видання, оскільки з січня 2005 року щомісячно копії усіх розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації, адміністрація надавала прокуратурі. Зазначене підтверджується листом Київської обласної держадміністрації від 25.02.2009 р. за № 11-26-11188( а.с. 176 т.1).

До того ж наявність у органів прокуратури інформації про прийняття оскаржуваних розпоряджень підтверджується вищевказаними документами: копією позовної заяви № 2891 вих 10 від 15.10.2010р.( а.с.217-222 т.1), копіями ухвал Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.10.2010 та від 07.04.2011 у справі № 2а-15140/10/2670 ( а.с.177,178,223 т.1), копією рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2011 по справі № 50/23( а.с.225-231).

Таким чином, державі, в особі органу прокуратури, було і об'єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення. Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов'язків щодо усунення цих порушень протягом строку позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства (рішення від 24 червня 2003 року, заява №44277/98, п.37) зазначив, що згідно з усталеною практикою ОСОБА_1 при здійсненні будь-якого втручання у право власності особи має забезпечуватися справедливий баланс між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи, вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу, отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України (рішення від 01 червня 2006 року, заява №25921/02, пункти 28, 29).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі ОСОБА_22 проти України (заява №21722/11, п.137) зазначив, що Суд неодноразово ухвалював рішення про те, що строки давності слугують декільком важливим цілям, а саме: забезпечують правову визначеність та остаточність, захищають потенційних відповідачів від застарілих скарг, яким може бути важко протидіяти, і запобігають будь-якій несправедливості, якщо б така виникла, коли б суди змушені були розглядати справи щодо подій, котрі відбувалися у віддаленому минулому, на основі доказів, які могли стати недостовірними та неповними зі спливом часу. У вказаній справі Суд дійшов висновку, що мало місце порушення п.1 ст.6 Конвенції щодо заявника, оскільки держава заявила вимоги до заявника після спливу значного часу з моменту подій, що були підставою для цих вимог.

Для забезпечення верховенства права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини органи державної влади та суди зобов'язані дотримуватись встановлених ЦК України строків позовної давності та застосовувати передбачені цим Кодексом наслідки пропуску позовної давності.

Враховуючи викладене, а також те , що позов пред'явлено прокурором поза межами позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200,00 грн.( а.с.19), відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 Риза, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство Рамус Інвестмент , Товариство з обмеженою відповідальністю Ніко Інвест , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання недійсними розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 10.12.2007 №1352, №1353, №1354, №1355, №1356, №1357, №1358, №1359 Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність та від 24.02.2012 №77 Про зміну цільового призначення земельної ділянки ПП Рамус Інвестмент , про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 Риза земельну ділянку площею 0,9900га з кадастровим номером 3220883200:03:001:0100, яка розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, ринковою вартістю 32863,00грн. - відмовити повністю.

Повне рішення виготовлено 30 березня 2018 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В.Муранова-Лесів