Ухвала

від 30.03.2018 по справі 826/5209/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 30 березня 2018 року Київ справа №826/5209/17 адміністративне провадження №К/9901/29365/18 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф. розглянувши заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №826/5209/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- у с т а н о в и в : 27 лютого 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі №826/5209/17. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року зазначену касаційну скаргу повернуто заявнику, оскільки остання підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги, зокрема до касаційної скарги додана копія довіреності, яка не є довіреністю юридичної особи (відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України) та не є копією засвідченою у встановленому законом порядку (відповідно до частини третьої статті 55 та частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України). 20 березня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №826/5209/17 в частині надання до суду належним чином завіреної довіреності на особу, яка підписала касаційну скаргу, а саме: яким чином (з зазначенням яких реквізитів) копія довіреності вважається належним чином завіреною. Розглянувши заяву про роз'яснення судового рішення суд вважає її необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно    статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. Вирішуючи заяву, суд виходить з того, що за правилами            Кодексу адміністративного судочинства України        роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли недотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення адміністративного суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання. Колегія суддів зазначає, що ухвала Верховного Суду від 01 березня 2018 року є зрозумілою, а підстави, з якими закон пов'язує необхідність роз'яснення судового рішення, відсутні. В той же час колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Пунктом 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею – доповідачем якщо касаційна скарга не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати. Відповідно до частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до частини першої, третьої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Частиною шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено приєднання до матеріалів справи оригіналів документів, копій з них засвідчених суддею або засвідчених у визначеному законом порядку. Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначено, що до матеріалів справи приєднуються оригінали документів, копії з них засвідчених суддею або засвідчених у визначеному законом порядку. Статтею 75 Конституції України визначено, що  єдиним органом    законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Отже тільки до повноважень Верховної Ради України входить прийняття законів, відповідно тільки парламент може визначити порядок засвідчення копій довіреностей, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Частиною 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється    Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Податковий орган посилається на Уніфіковану систему організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, затверджену наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55. Однак Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003 не є законом, а отже посилання податкового органу на зазначені стандарти є помилковим. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення відсутні. Керуючись    статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у х в а л и в: Відмовити у задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №826/5209/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Стандарт» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                                                                     Р.Ф.Ханова