Рішення

від 26.03.2018 по справі 702/90/18

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №702/90/18

Провадження №2/702/88/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Чорненької Д.С.,

за участю секретаря-Шковири А.М.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району ОСОБА_3, Підліснюка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, відшкодування шкоди ,

в с т а н о в и в:

Позивач 02.02.2018 року звернулася в суд із позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, відшкодування шкоди. Підставою звернення до суду з позовом вважає те, що воназ 15 червня 2005 року працює на посаді головного бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району. Займана нею посада не відноситься до державної служби. Наказом директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 15 грудня 2017 року № 149-К "Про оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1." оголошено їй, головному бухгалтеру, за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків згідно посадової інструкції, несвоєчасне та не правильне оформлення документів, не вірно встановлену додаткову заробітну плату (надбавки, доплати, премії і т.д.) працівникам територіального центру та несвоєчасне виконання законних розпоряджень керівника. Підставою для оголошення догани, як зазначено в наказі № 149-К, став акт від 15.12.2017 №1 про відмову надати письмове пояснення. Після того, як їй повідомили про догану, вона сильно розхвилювалась, а тому не змогла надати пояснення. Всі звинувачення є надуманими та не справедливими до неї. Внаслідок хвилювання, погіршився стан її здоров'я та вона викликала швидку допомогу. З 15 грудня 2017 року вона перебуває на лікарняному. Наказом директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 20 грудня 2017 року № 151-К "Про оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1." відповідно до посадової інструкції "Головного бухгалтера" територіального центру від 3 січня 2017 року п. 2.9 оголошено їй догану, головному бухгалтеру, за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків згідно посадової інструкції, за грубе порушення при здійсненні контролю за законністю, своєчасністю та правильністю оформлення документів, використання фондів оплати праці, встановлення посадових окладів, дотримання фінансової дисципліни, правильністю нарахування та перерахування податків до державного бюджету та інших платежів. Підставою для оголошення догани зазначено у наказі №151-К, стала її пояснювальна записка від 18.12.2017. Дисциплінарні стягнення накладено на неї безпідставно, бо зазначених в наказах порушень трудової дисципліни вона ніколи не вчиняла. Зазначене в текстах наказів не відповідає дійсності, що підтверджується поясненнями, листами органів Державної казначейської служби, Управління соціального захисту населення, фінансового управління РДА. Акт про відмову від надання пояснень не містить інформацію про вчинення порушень трудової дисципліни. Її лікування вимагає значних коштів. За період лікування вона понесла витрати на ліки на загальну суму 1038 гривень 50 коп.. в тому числі згідно чека №0000030773 від 30.12.2017 року на суму 84 грн. 00 коп.; чека №0000030584 від 27.12.2017 року на суму 29 грн. 00 коп.; чека №0000030656 від 28.12.2017 року на суму 39 грн. 80 коп.; чека №0000030679 від 28.12.2017 року на суму 9 грн. 50 коп.; чека №0000030775 від 30.12.2017 року на суму 24 грн. 00 коп.; чека №0000030733 від 29.12.2017 року на суму 338 грн. 45 коп.; чека №0000030560 від 26.12.2017 року на суму 513 грн. 75 коп. Крім того, доказом придбання ліків є накладна №6 від 30 грудня 2917 року на суму 941 грн. 50 коп. та накладна №7 від 30 грудня 2917 року на суму 97 грн. 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст.148 КЗпП України). Згідно зі ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Разом з тим, у наказах про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не зазначено те, в чому полягає суть порушення трудової дисципліни, не вказано конкретний пункт посадової інструкції, який вона порушила, що свідчило б про невиконання або неналежне виконання нею трудових обов'язків. Згідно із ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу). Відповідно до п.З) ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами головного бухгалтера підприємства, установи, організації з питань накладання дисциплінарних стягнень. Заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювались. Підтверджує те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. У зв'язку із розглядом справи вона очікує понести судові витрати орієнтовно в сумі 1409,60 грн. судового збору та на оплату професійної правничої допомоги в сумі 1800 грн. Викладене підтверджується документами, доданими до позовної заяви. Під час підготовки позову до суду вона звернулась до Відповідача з заявою надати належним чином засвідчені копії оскаржуваних наказів. Дану заяву вручено Відповідачеві 17.01.2018 року, але відповіді не надано на час подання позову. Просить визнати протиправними та скасувати накази директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 15 грудня 2017 року № 149-К "Про оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1." та від 20 грудня 2017 року № 151 -К "Про оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1."; стягнути з відповідача на її користь витрати на лікування в сумі 1038 (одна тисяча тридцять вісім) гривень 50 коп.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.03.2018 року провадження в частині визнання протиправним та скасування наказу директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 20 грудня 2017 року № 151 -К "Про оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1." закрито, вирішено питання судових витрат.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що зранку, 15 грудня 2017 року, вона звернулася за медичною допомогою, так як захворіла ще 14 грудня, в неї підвищилась температура тіла, тиск, але після прийому лікаря вона встигла вчасно на роботу. На роботу вона вийшла тому, що був кінець року, необхідно було підготувати всю документацію, а також про вихід на роботу її попросили працівники фінвідділу, так як за неї ніхто ніякої роботи як головного бухгалтера не виконує. Про те, що вона відкрила лікарняний лист, вона цього дня повідомила бухгалтера, а відділ кадрів через декілька днів. З 15 грудня 2017 року до 20 грудня 2017 року вона весь час була на своєму робочому місці, відлучалась по питаннях тер центру та проходила амбулаторне лікування. 15.12.2017 року її викликала директор Територіального центру та повідомила, що вона накладає на неї стягнення у виді догани. Про ніяку дачу пояснень мова не йшла. Їй виставили претензію з приводу бухгалтерського обліку на роботі двох працівників, які вже давно працюють на заміні, і директору про це було відомо. Вона сказала, що піде у фінвідділ райдержадміністрації за роз ясненнями, так як раніше це не рахувалось за порушення, і вона пішла. Працювала вона до 20 грудня 2017 року, коли їй знову винесли наказ про оголошення догани. Даний факт вплинув на стан її здоров я, їй стало погано і вона викликала швидку та продовжувала лікуватись, в тому числі стаціонарно. Вона понесла затрати на лікування, які просить стягнути з відповідача. У неї дійсно наявні проблеми зі здоров ям : підвищений тиск та наявні інші захворювання, вона є інвалідом 3 групи загального захворювання. Не дивлячись на поганий стан здоров я, вона виходила на роботу та виконувала свої обов язки. Заперечує, що допускала будь-які порушення трудової дисципліни, невиконання своїх посадових обов язків, зауважень до її роботи ні від директора Територіального центру, ні від жодного контролюючого органу не було. Всі вказівки керівництва нею виконувались. Просить позов задоволити в повному обсязі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав, просить його задоволити та пояснив, що у судовому засіданні так і не вдалось з ясувати за що було винесено догану його довірительці : чи то за не підготовку штатних розписів, які необхідно було підготовити до 16.12.2017 року, і за які нібито була догана 20.12.2017 року, чи за невиконання інших обов язків та розпоряджень керівника?, та не конкретизовано, яких саме. Самі проекти документів, підготовлених позивачем, суду для оцінки не надано, в них, що встановлено з показань свідка ОСОБА_3, нею ж особисто зроблені виправлення. 16.12.2017 року кошторисна документація не була затверджена, так як до відома позивача та директора ОСОБА_3 були доведені інші цифри. Суду не наведено та не надано доказів, яка саме шкода діями позивача була заподіяна Територіальному центру. З показань свідка ОСОБА_3 встановлено, що її вказівки були усними, акти про їх невиконання не складались, позивач заперечує невиконання нею будь-яких законних розпоряджень безпосереднього керівника. Між позивачем та директором Територіального центру ОСОБА_3 виник конфлікт, а тому її показання, на його думку, необхідно оцінювати критично. Вважає, що в судовому засіданні доведено підставність позовних вимог позивача, просить їх задоволити. Вважає, що проведення лікування позивача та понесення витрат безпосередньо пов язане з винесенням наказу відповідачем 20.12.2017 року, вказаний наказ відповідачем скасовано самостійно, а тому є підстави для стягнення витрат, понесених позивачем на лікування.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача Підліснюк В.Ю. вважає, що позовні вимоги позивача безпідставні, суду надано докази невиконання нею своїх посадових обов язків, що підтверджується показаннями свідка - директора Територіального центру ОСОБА_3 Наказ від 15.12.2017 року містить підставу для оголошення догани - порушення позивачем п. 2.9.Посадової інструкції головного бухгалтера, хоча у ньому не зазначено сам номер пункту, але вважає, що це не є порушенням законодавства. Позивач 15.12.2017 року перебувала на роботі, в тому числі в періоді аж до 20.12.2017 року, про наявність листка непрацездатності безпосереднього керівника не повідомила, від дачі пояснень 15.12.2017 року відмовилась, а тому в директора Територіального центру були всі законні підстави для оголошення позивачу догани. У грудні 2017 року необхідно було підготовити проекти документації на 2018 рік, цього позивачем зроблено не було, що стало підставою відмови в затвердженні документації 16.12.2017 року. Вказані факти свідчать про наявність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що позивачем суду не надано доказів причинно-наслідкового зв язку між погіршенням її здоров я та прийняттям наказів про накладення дисциплінарних стягнень, так як позивач була хвора ще 14.12.2017 року, має певні захворювання, а тому вважає, що позов в частині відшкодування витрат на лікування також не підлягає до задоволення.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_3 підтримала представника Підліснюка В.Ю., просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Допитана в якості свідка, за її згодою, представник відповідача ОСОБА_3 , показала суду, що вона працює директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району з травня 2016 року по даний час. Спочатку вона входила в курс обов язків, та участі в розробленні кошторисної документації на 2017 рік, в її затвердженні не брала. За 2016- 2017 роки вона опрацювала специфіку роботи підприємства, його діяльність, а тому почала поступово виявляти помилки в роботі працівників, в тому числі і головного бухгалтера центру - ОСОБА_1. Спочатку у них вдавалося досягати вирішення тих чи інших питань, а з часом позивач перестала реагувати на її вказівки, виконувати її законні розпорядження щодо безпосереднього виконання своїх посадових обов язків. На всі її зауваження, у позивача була одна відповідь, що її перевіряли всі контролюючі органи, в тому числі і фінвідділ, і порушень встановлено не було. Вона ж вказувала їй на її помилки, але позивач ніяк не реагувала. Вона давала вказівку позивачу розробити положення про бухгалтерську службу, чого не зроблено до сьогодні, просила підготовити проекти документації, яку необхідно подавати на затвердження комісії, яка була призначена на 16.12.2017 року, та яку необхідно затверджувати на сесії районної ради, щоб у 2018 році їм виділили кошти на оплату праці та інші витрати, цього зроблено вчасно не було. 20.12.2017 року було оголошено догану позивачу за відсутність підготовленої кошторисної документації на 2018 рік. 15.12.2017 року позивачем їй було надано розрахунки, зроблені від руки, з кресленнями, виправленнями, з яких нічого не можна було встановти. Знову у розрахунку були допущені порушення у встановленні надбавки за вислугу років сестрі медичній, яка зазначена у п.14 штатного розпису за 2017 рік та на які вона вказувала позивачу, а також рахуються посади, які не відповідають типовим правилам. Працівник у них недоотримав протягом 2017 року свою закону надбавку і дії позивача знову поставили це питання під загрозу. Вказані проекти були без підписів позивача, що не відповідає методичним рекомендаціям по бухгалтерському обліку. Вона, у присутності працівників центру, зажадала від позивача пояснень з цього приводу, але вона відмовилась їх надавати і пішла у фінвідділ. Тому, було складено акт і їй оголошено догану. У наказі позивач відмовилась підписатися, про що також було складено акт. Позивач тривалий час не виконує її законні усні розпорядження, про їх невиконання акти не складалися. 16.12.2017 року кошторисна документація не була затверджена, їм було доведено до відома, що є ще інші зміни, дакі документи ними не були підготовлені, а тому і не були затверджені. Позивач протягом періоду з 15.12.2017 до 20.12.2017 року була на роботі та не казала їй, що перебуває на лікарняному. Листок непрацездатності їй було передано у січні 2018 року та складено новий табель обліку робочого часу, де позивач з 15.12.2017 року перебувала на лікарняному. Вказаний табель обліку підписаний нею особисто. Наказ від 20.12.2017 року нею скасовано, так як позивач була на робочому місці лише до обіду, а 15.12.2017 року весь день, тому вважає, що підстави для його скасування у зв язку з непрацезданістю відсутні. Їй відомо, що облік робочого часу протягом перших 5 днів міг облікуватися як робочі дні, але вони затвердили табель за 2017 рік, де позивач з 15.12.2017 року тимчасово непрацездатна. Вона не заперечує факту прийняття на роботу працівника, за відсутності вільної штатної одиниці, але пояснює це тим, що раніше інші працівники працювали на цих місцях, так було при інших керівниках центру, тому вона і видала наказ про прийом роботу такої особи без вільної штатної одиниці. Але вважає, що головний бухгалтер повинен був не допускати порушення, звернути її увагу на цей факт, а не виплачувати такій особі заробітну плату. В акті про відмову позивача від дачі пояснень за 15.12.2017 року помилково зазначено дату 12.12.2017 року, фактично їй пропонувалось та вона відмовилась давати пояснення саме 15.12.2017 року. Кошторисну документацію вона доробляла з іншими бухгалтерами центру. Позивач не зробила інвентаризацію матеріальних цінностей центру, яка повинна була бути проведена протягом грудня 2017 року. Інвентаризація не проведена до цього часу, інший бухгалтер, який заміняє головного бухгалтера, вказані дії також не зробила, але в неї є свої обов язки, які вона повинна робити, тому її до дисциплінарної відповідатності не притягнуто. 15.12.2017 року позивача притягнуто до відповідальності за невиконання своїх обов язків, невиконання її розпоряджень, а 20.12.2017 року за непідготовку кошторисної документації на 16.12.2017 року.

Заслухавши сторін та їх представників, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.147 КЗпП України догана, як вид дисциплінарного стягнення, може бути застосовано за порушення трудової дисципліни.

Згідно ст.150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3 Конституції України).

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст. 90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.

Статтею 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Органами, правомочними застосовувати дисциплінарні стягнення, відповідно до ст. 147-1 КЗпП України є орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Строк для застосування дисциплінарного стягнення, визначений ст. 148 КЗпП України, яка передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 149 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Не дивлячись на те, що у наказі директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 15 грудня 2017 року № 149-К "Про оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1." (а.с.44) зазначено порушення, яке стало підставою накладення дисциплінарного стягнення : неналежне виконання своїх функціональних обов язків згідно посадової інструкції, несвоєчасне та неправильне оформлення документів, не вірно встановлену додаткову заробітну плату ( надбавки, доплати, премії і т.д.) працівникам територіального центру та несвоєчасне виконання законних розпоряджень керівника, що частково відповідає п.2.9.Посадової інструкції Головного бухгалтера територіального центру (а.с.77-78), разом з тим фактичною підставою зазначено Акт від 15.12.2017 року про відмову надати письмове пояснення.

Відповідно до положень КзпП України відмова від дачі письмових пояснень є підставою для прийняття наказу без їх врахування, але не є підставою для накладення дисциплінарного стягнення без наявності дисциплінарного проступку.

Згідно ст.63 Конституції України кожен має право відмовитись від дачі показань щодо себе, і це не має наслідком будь-якої відповідальності. Тому, суд вважає, що підстава, яка зазначена у наказі - акт про відмову, не може бути підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Щодо доказів порушення трудової дисципліни позивачем - показань свідка ОСОБА_3, суд вважає, що вони не можуть бути підставою для залишення наказу № 149-К в силі, оскільки, дані показання не містять даних про конкретні порушення, допущені позивачем. З даних показань неможливо дати правову оцінку діям чи бездіяльності позивача : чи дійсно ці порушення мали місце, чи відносяться ці обов язки до посадових обов язків позивача, чи дійсно вказані розпорядження були дані, чи мала позивач фізичну можливість їх виконати, а також не місять інформацію, коли ці порушення, якщо вони і мали місце, були вчиненні, щоб визначитись, чи не пропущено строк відповідачем накладення дисциплінарного стягнення.

Крім показань свідка, як доказ вчинення дисциплінарного проступку стороною відповідача надано суду штатний розпис ( а.с.78-82). Якщо виходити із штатного розпису на 2017 рік, він затверджений 12.01.2017 року, тобто на час видачі наказу № 149-К, строк накладення адміністративного стягнення закінчився. Крім цього, він затверджений, в тому числі директором ОСОБА_3, посадовою особою Монастирищенської районної ради, на підставі рішення районної ради від 23.12.2016 року. Суду тексту рішення районної ради не надано для його оцінки на відповідність законодавству, не надано документів, які б підтверджували показання свідка в частині, що має місце неправильне обрахування заробітної плати конкретній особі: її трудова книжка, посада, обрахунок вислуги років, а тому суд вважає, що самі по собі показання без надання підтверджуючих документів не можуть бути належним доказом вчинення позивачем порушення трудової дисципліни чи невиконання нею своїх посадових обов язків.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не надано доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, наказ № 149-К видано 15.12.2017 року. Згідно листка непрацездатності (а.с.16), позивач перебувала на амбулаторному лікуванні з 15.12.2017 року до 25.12.2017 року. Даний листок непрацездатності не визнаний недійсним.

Із сиситемного аналізу ст.148 КЗпП України слідує, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено на працівника під час звільнення працівника від роботи у зв язку з тимчасовою непрацездатністю.

Із показань свідка ОСОБА_3 судом встановлено, що на час розгляду справи в суді згідно табеля обліку робочого часу Територіального центру за грудень 2017 року з 15.12.2017 року позивач рахується як особа, яка звільнена від роботи у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю. Цей табель підписаний особисто директором ОСОБА_3 Тобто, відповідач фактично визнав ту обставину, що позивач хоча і був присутній на робочому місці, фактично був звільнений від роботи у зв язку з тимчасовою непрацездатністю, хоча відповідач мав право їх облікувати як робочі дні, а тому суд вважає, що наказ підлягає скасуванню, в тому числі, і з підстави накладення дисциплінарного стягнення у період звільнення позивача від роботи у зв язку з тимчасовою непрацездатністю.

Окрім того, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на лікування, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Позивачем у позовній заяві, а також під час розгляду справи, її представником не зазначено на підставі якої саме норми законодавства, вони просять задоволити позовні вимоги в цій частині, а ст.4 ЦПК України та ст.150 КзпП України таких підстав не передбачають.

Разом з тим, згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивач надала суду докази перебування на лікуванні у період з 15.12.2017 року до 25.12.2017 року (а.с.16) та з 25.12.2017 року до 04.01.2018 року (а.с.85) а також документальне підтвердження понесених витрат на лікування.

Разом з тим, позивач повідомила, що захворіла ще 14.12.2017 року, є інвалідом 3 групи загального захворювання, виходила на роботу в періоді з 15.12.2017 року до 20.12.2017 року включно, про що свідчить копія журналу відвідування працівників Територіального центру (а.с.83-84), підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 Тому, суд вважає, що позивачем не надано доказів, що дане лікування є наслідком видання наказів відповідачем про оголошення догани, а не спровоковано тим, що позивач знехтувала приписами лікарів про необхідність перебування нею з 15.12.2017 року на амбулаторному лікуванні. Тому, суд вважає, що позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються пропорційно задоволеним позовним вимогам. Судом стягнуто на користь позивача 1/3 частину судового збору та витрат на правову допомогу при закритті провадження в частині. Також на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в частині задоволених позовних вимог - 1/3 частина. Разом з тим, позивачем при подачі позовної заяви не повністю було сплачено судовий збір, одна з вимог залишилась не оплаченною, тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір в сумі 704 грн 80 коп по вимозі, в задоволенні якої відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,3, 43-46, 63 Конституції України, ст.ст. 2, 139, 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України, ст.1166 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141 ,258, 259, 263-265, 268, 293, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 15 грудня 2017 року № 149-К "Про оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1."

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району, місцезнаходження: вул.Соборна,93, м.Монастирище Черкаської області, 19100, ідент.код 24413758 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та жительки: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати в частині задоволених позовних вимог в сумі 1 304 (одна тисяча триста чотири) гривні 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та жительки: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Державної судової адміністрації України , вул.Липська,18/5, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795, на рахунок: ГУК у м.Києві, код за ЄДРПОУ-37993783; банк отримувача: ГУДКСУ у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106,судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах та до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається протягом 30 днів шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області до апеляційного суду Черкаської області.

Суддя: Д.С.Чорненька

Повний текст судового рішення виготовлено 02.04.2018 року