Постанова

від 02.04.2018 по справі 523/17680/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3391/18

Номер справи місцевого суду: 523/17680/16-ц

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства Кар'єроуправління про стягнення боргу, за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Кар'єроуправління на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2017 року (суддя Середа І.В.),

встановила:

В листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14.12.2011 року за договором вона передала відповідачу в позику 55000 грн. зі строком повернення до 14.12.2014 року. Кошти передані шляхом перерахування на поточний рахунок ПрАТ Кар'єроуправління . Оскільки відповідач станом на час звернення до суду борг не повернув, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на свою користь 73347,58 грн., з яких борг у розмірі 55000 грн., за період прострочення зобов'язань станом на 01.11.2017 року - 3% річних у розмірі 3509,08 грн. та інфляційні збитки у розмірі 13601 грн., а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволений. Стягнуто з ПрАТ Кар'єроуправління на користь ОСОБА_2 заборгованість 73347,58 грн., з яких сума боргу 55000 грн., 3% річних за період прострочення зобов'язань станом на 01.11.2017 року - 3509,08 грн, інфляційні збитки за період прострочення зобов'язань станом на 01.11.2017 року у розмірі 13601 грн., та судовий збір в сумі 733,47 грн.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ПрАТ Кар'єроуправління . В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що строк повернення боргу не настав, оскільки між сторонами 12.04.2016 року укладено додатковий договір зі зміною строку повернення позики, а саме до 14.12.2019 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову у справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 176 200 грн), дана цивільна справа відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, п. 1 ч. 3 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14.12.2011 року за договором безпроцентної позики ОСОБА_2 передала гроші у сумі 55000 грн. АТЗТ Кар'єроуправління , що підтверджується квитанцією від 14.12.2011 року №3983. Строк повернення боргу 14.12.2014 року. На час звернення ОСОБА_2 до суду позика відповідачем не повернута.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як на підставу задоволення скарги, апелянт посилається на факт укладення ОСОБА_2 та ПрАТ Кар'єроуправління додаткового договору від 12.04.2016 року, яким змінено строк повернення грошових коштів до 14.12.2019 року включно (а.с.28).

В судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила, що даний договір вона не підписувала, договір не укладала. В підтвердження того, що додатковий договір зі змінами у строк повернення позики позивач не підписувала, через те, що з керівником ПрАТ Кар'єроуправління був конфлікт, ОСОБА_2 надала до суду копію постанови про визнання потерпілим та залучення в якості потерпілого від 11.12.2014 року, за змістом якої ОСОБА_2 залучено потерпілою в рамках кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням представника ПрАТ Кар'єроуправління судом першої інстанції призначалась почеркознавча експертиза додаткового договору від 12.04.2016 року (а.с.43).

Проте, оскільки ПрАТ Кар'єроуправління не було сплачено вартість проведення експертизи, почеркознавча експертиза не була виконана (а.с.55-56, 58, 60-67, 91-100, 111, 112-114). Встановлене свідчить про небажання ПрАТ Кар'єроуправління проведення експертизи, призначеної за його клопотанням.

Оскільки не було підтверджено належність ОСОБА_2 підпису додаткового договору від 12.04.2016 року, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначна, тому у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, судова колегія,

постановила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Кар'єроуправління залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02.04.2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець