Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/1216/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 03.04.2018Справа №  910/1216/18 Господарський суд міста Києва у складі  судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи за позовом Приватного підприємства «Транс-Атлас» (45635, Волинська обл., Луцький р-н, с. Піддубці, вул. Миру, 27)    до  Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ВАН-ТРАНС» (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42/44) про  стягнення 32 200,00 грн. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Транс-Атлас» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ВАН-ТРАНС» заборгованості у розмірі 32 200,00 грн. В обґрунтування позовних вимог ПП «Транс-Атлас» (надалі - позивач) зазначає, що від ТОВ «АВТО-ВАН-ТРАНС» (надалі - відповідач) надійшла заявка  № 27 від 13.12.2017  про здійснення перевезення вантажу – природна цеолітова мука, 22 т. за маршрутом  Хуст (Україна) – Жабінка (Республіка Білорусь). За доводами позивача, ПП «Транс-Атлас» виконало заявку відповідача та надало послуги по перевезенню вантажу у строки визначені у заявці, що підтверджується міжнародно-транспортною накладною (СМR) б/н від 18.12.2017. Також позивач зазначає, що оригінали документів, а саме:  рахунок-фактуру № 3080 від 18.12.2017, акт надання послуг  № 3005 від 18.12.2017 та СМR було направлено на адресу відповідача для оплати послуг у розмірі визначеному у заявці.  Позивач також вказує, що неодноразово намагався вести переговори з відповідачем щодо  погашення заборгованості, проте перемовини результатів не дали, а тому звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача боргу у розмірі 32   200,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного підприємства “Транс-Атлас”  було залишено без руху. Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.02.2018  прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.01.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01601, м. Київ, вул.. Шовковична, 42/44. При цьому, надіслана на адресу відповідача кореспонденція відділенням зв'язку повернута до суду 26.03.2018  із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», відносно чого суд зазначає наступне. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.       За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм та не надав відзив на позовну заяву. Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо. Крім іншого, частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). З огляду на вказане відповідач   не був   позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р.      (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України"). Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд    встановив. За доводами позивача, ПП «Транс-Атлас» надало послуги відповідачу по перевезенню вантажу за маршрутом Хуст (Україна) – Жабінка (Республіка Білорусь) на загальну суму 32   200,00 грн, проте відповідач вказану послуги  не оплатив. Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами  укладено заявку № 27 від 13.12.2017 (надалі – заявка) за умовами якого позивач як перевізник зобов'язався  надати  відповідачу як замовнику послуги перевезення:  вантажу – природна цеолітова мука, у кількості 22 тонни, за маршрутом Хуст (Україна) – Жабінка (Республіка Білорусь). Строк поставки, визначений у заявці – протягом 2 календарних днів статі на відвантаження до суботи 12:00. Вартість послуг та умови оплати визначений також у заявці, а саме: 32   200,00 грн по безготівковому розрахунку протягом 3-5 банківських дів. В даній заявці сторонами також погоджено марку автомобіля РЕНО  держаний номер  АС 1942ВА/АС7003ХХ. Отже, судом встановлено, що у заявці сторонами визначено адреса завантаження, розвантаження, вартість перевезення умови та форма оплати. За твердженням позивача, ПП «Транс-Атлас» виконало заявку відповідача та надало послуги по перевезенню вантажу у строки визначені у заявці, що підтверджується міжнародно-транспортною накладною  (СМR) б/н від 18.12.2017. Також позивач зазначає, що оригінали документів, а саме:  рахунок-фактуру № 3080 від 18.12.2017, акт надання послуг  № 3005 від 18.12.2017 та СМR направляв на адресу відповідача для оплати послуг у розмірі визначеному у заявці. Однак, відповідачам послуги не оплачені.  Станом на момент подачі позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 32   200,00 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Внаслідок укладення сторонами заявки № 27 від 13.12.2017 на здійснення транспортного перевезення, між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги по маршруту Хуст (Україна) – Жабінка (Республіка Білорусь, що підтверджується міжнародно-транспортною накладною  (СМR) б/н від 18.12.2017, оригінал якого міститься в матеріалах справи. Також в матеріалах справи наявні рахунок-фактура № 3080 від 18.12.2017 на суму 32   200,00 грн, акт надання послуг  №3005 від 18.12.2017, та докази направлення таких документів на адресу відповідача. Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався за надані позивачем послуги. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи строки сплати, зазначені у заявці, строк виконання грошових зобов'язань відповідача по сплаті за надані послуги на момент вирішення спору настав. Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги  частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 32   200,00 грн. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести         ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до      ст. 86 Господарського процесуального кодексу України     суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за заявкою № 27 від 13.12.2017 як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість. Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Транс-Атлас» підлягають задоволенню повністю. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України      витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд  ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ВАН-ТРАНС» (01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42/44; ідентифікаційний код 41680502)  на користь Приватного підприємства «Транс-Атлас» (45635, Волинська обл., Луцький р-н, с. Піддубці, вул. Миру, буд. 27; ідентифікаційний код 36071694) заборгованість у розмірі 32   200 (тридцять дві тисячі двісті) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі  1   762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 03.04.2018 Суддя                                                                                                                 Пукшин Л.Г.