Рішення

від 29.03.2018 по справі 916/2816/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2816/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцов В.Є. за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРЕЙД ПЛЮС" до відповідача Фізичної особи-підприємця Станова Дениса Михайловича про стягнення 35823,29грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРЕЙД ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Станова Дениса Михайловича про стягнення 40100,25грн. у тому числі 8709,61грн. основного боргу, 98,28грн. пені, 8709,61грн. штрафу, 743,94грн. інфляційних витрат, 176,24грн. 3% річних, 21662,57грн. подвійної плати за користування нерухомим майном у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору суборенди №4006/ТР від 16.05.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2017р. було порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 07.12.2017р. о 11:50.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2017р. було відкладено розгляд справи №916/2816/17 на 11.01.2018р. о 10:30.

15.12.2017р. за вх.суду№2-6714/17 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в якій просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та стягнути з відповідача основний борг у сумі 6709,61грн., решту позовних вимог залишити без змін.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений у новій редакції.

При цьому, згідно з пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2018р. було ухвалено справу №916/2816/17 розглядати за правилами загального позовного провадження.

11.01.2018р. за вх.суду№511/18 позивач надав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

15.01.2018р. за вх.суду№831/18 позивач надав до суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

05.02.2018р. за вх.суду№2-752/18 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в якій просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних витрат та 3% річних та стягнути з відповідача 75,27грн. пені, 6709,61грн. штрафу, 536,78грн. інфляційних витрат, 129,45грн. 3% річних в решті позовних вимог залишити без змін.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не надав, своїм правом на захист не скористався, ухвали суду були направлені на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.11.2017р., 30.01.2018р. та 28.03.2018р., однак були повернуті до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2018р. було ухвалено про закриття підготовчого провадження у справі №916/2816/17 та призначення справи №916/2816/17 до розгляду по суті.

В судовому засіданні від 29.03.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/2816/17.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРЕЙД ПЛЮС" (позивач, Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Становим Денисом Михайловичем (відповідач, Суборендар) було укладено договір суборенди нежилих приміщень №4006/ТР (далі договір) відповідно до умов якого Орендар зобов'язується передати Суборендарю у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться у користування Орендаря на підставі договору оренди №3994 від 17.03.2016р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102, споруда складу (літ. ХХ , площею 536,4кв.м. всі з яких приміщення розміщенні у підземній споруді (п.п.1.1. - 1.4. договору).

Строк суборенди обчислюється з дати підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення та закінчується 31.12.2017р. Якщо Суборендар належно виконує свої обов'язки за договором, після спливу строку дії цього договору має переважне право перед іншими особами на укладання договору суборенди на новий строк (п.4.1. договору).

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.4., 5.6. договору розмір орендної плати становить 2000,00грн. в т.ч. ПДВ - 333,33грн. До складу орендних платежів входить плата за користування приміщенням, компенсація вартості комунальних послуг (електроенергія, водопостачання та водовідведення) та витрати на утримання і обслуговування приміщення і будівлі. Інші види платежів, не узгоджені за договором, Суборендарем не сплачуються. У рахунок належних з Суборендаря платежів за договором, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, не пізніше 28.05.2016р. Суборендар сплачує на поточний рахунок Орендаря передплату, розмір якої дорівнює вартості оренди за 2 місяці, а саме 4000,00грн. у т.ч. ПДВ - 666,66грн. Ця передплата розподіляється наступним чином: 2000,00грн. - орендна плата за перший місяць суборенди, а інші 2000,00грн. - як гарантійний платіж у забезпечення виконання зобов'язань Суборендаря. Подальші місячні орендні платежі здійснюються суборендарем незалежно від результатів його господарської діяльності, починаючи з дня підписання акту приймання - передачі приміщень шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Орендаря не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. Орендний платіж вважається здійсненим з дати надходження 100% нарахованої суми на рахунок Орендаря. У випадку, якщо на дату оплати Суборендарем орендної плати відбудеться збільшення курсу долару США, встановленого ПАТ Державний експортно-імпортний банк України на рівні 26 гривень і більше за 1 долар США, то сума орендної плати підлягає коригуванню/зміні пропорційно зміні такого курсу. При цьому розмір орендної плати, встановлений п.5.1. договору та курс продажу долара США на рівні 26,00грн. за 1 дол.США визначаються як базові і враховуються при дорожчанні долару США відповідно до курсу, але загальне збільшення суми орендної плати не може перевищувати 30% від розміру орендної плати на момент укладення договору.

Згідно п.8.3. договору по закінченню строку дії договору, або у разі дострокового припинення строку його дії, Суборендар зобов'язаний повернути, а Орендар повинен прийняти приміщення протягом 1 календарного дня з дати закінчення строку оренди чи дострокового припинення строку дії договору.

Пунктом 9.5. договору сторони передбачили, що якщо Суборендар порушив строки сплати орендної плати, які передбачені п.5.6. договору, або ж сплатив у меншому розмірі ніж той, що передбачений п.5.1. договору, Суборендар сплачує на користь Орендаря додатково пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у разі якщо така затримка триває більше 15 календарних днів, нарахування пені припиняється і Суборендар сплачує на користь Орендаря штраф у розмірі 100% від суми боргу.

Згідно п. 9.6. договору у випадку порушення строків передання Суборендарем нерухомого майна Орендарю після розірвання чи припинення цього договору, Суборендар сплачує на користь Орендаря збитки подвійний розмір орендної плати за користування нерухомим майном у відповідності до умов договору.

Відповідно до п.10.5. договору Орендар має право відмовитися від договору суборенди і вимагати повернення приміщень, якщо Суборендар не вносить плату за користування приміщеннями та/або не вносить або вносить у меншому розмірі оплату витрат спожитої електричної енергії разом із компенсацією вартості реактивної електричної енергії протягом трьох місяців підряд. У разі відмови Орендаря від договору суборенди договір є розірваним з моменту одержання Суборендарем повідомлення Орендаря про відмову від договору.

01.06.2016р., на виконання умов договору, між сторонами був підписаний акт прийняття - передачі за яким Орендар передав у строкове платне користування Суборендарю нежилі приміщення загальною площею 536,4кв.м. які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102.

Як зазначає позивач, під час дії договору у період червень - грудень 2016р. відповідач більш-менш сумлінно виконував умови договору своєчасно та у повному обсязі здійснював платежі з орендної плати, але починаючи з січня 2017р. відповідач орендний платіж за січень 2017р. здійснив у неповному обсязі а всі наступні платежі взагалі не здійснював. Користуючись своїм правом, передбаченим п.10.5. договору, позивач повідомив відповідача про відмову від договору суборенди та вимагав повернути орендоване приміщення, надіславши на адресу відповідача 26.05.2017р. листа за вих№5-25/17 від 25.05.2017р. Зазначений лист був отриманий відповідачем 02.06.2017р., що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та описом вкладення.

Позивач вказує, що 03.06.2017р. відповідач був зобов'язаний звільнити орендовані приміщення та передати їх позивачу, але відповідач жодним чином не відреагував на повідомлення та не звільнив орендовані приміщення.

Як стверджує позивач, відповідач згідно п.5.4. договору повинен був здійснювати орендні платежі не пізніше 25 числа кожного місяця за наступний місяць, а фактично здійснював: за червень 2016р. - 06.06.2016р., за липень 2016р. - 01.07.2016р., за серпень 2016р. - 08.07.2016р., за вересень 2016р. - 31.08.2016р., за жовтень 2016р. - 30.09.2016р., за листопад 2016р. - 03.11.2016р., за грудень 2016р. - 01.12.2016р., за січень 2017р. - 29.12.2016р. та повинен був здійснювати платежі за лютий 2017р. - до 26.01.2017р., за березень 2017р. - до 26.02.2017р., за квітень 2017р. - до 26.03.2017р., за травень 2017р. - 26.04.2017р., за червень 2017р. - до 26.05.2017р. тощо, беручи до уваги, що останній день суборенди вважається 03.06.2017р., керуючись курсом продажу долара США, встановленого ПАТ Державний експортно-імпортний банк України у відповідні дні (встановлені банком курси продажу долару США на відповідну дату додаються до позовної заяви), розміри орендної плати склали: червень 2016р. - 2000,00грн., липень 2016р. - 2000,00грн., серпень 2016р. - 2000,00грн., вересень 2016р. - 2000,00грн., жовтень 2016р. - 2003,84грн., листопад 2016р. - 2007,69грн., грудень 2016р. - 2065,38грн., січень 2017р. - 2107,69грн., лютий 2017р. - 2161,54грн., березень 2017р. - 2083,85грн., квітень 2017р. - 2096,15грн., травень 2017р. - 2057,69грн., червень 2017р. (три дні) - 202,69грн.

Таким чином, як стверджує позивач, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати з 01.01.2017р. по 03.06.2017р. включно склала 8709,61грн., а враховуючи, що відповідач виконав умови п.5.3. договору щодо сплати гарантійного платежу за забезпечення виконання зобов'язання, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6709,61грн. Відповідач, сплативши орендні платежі за період жовтень - грудень 2016р. у повному обсязі хоча із запізненням, сплативши орендний платіж не в повному обсязі за січень 2017р. та не сплативши орендні платежі за період лютий - червень 2017р., не виконав умови договору, а тому позивач має підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 6709,61грн.

Як вказує позивач, користуючись своїм правом, передбаченим п.10.5 договору він звернувся до відповідача з листом №5-25/17 від 25.05.2017р. в якому повідомив відповідача про відмову від договору суборенди з дати отримання зазначеного листа відповідачем та вимогою про звільнення, повернення орендованих приміщень та сплати заборгованості з орендної плати. Зазначений лист відповідач отримав 02.06.2017р. у зв'язку з чим датою розірвання договору є 02.06.2017р. та відповідно до п.8.3. договору, відповідач повинен був звільнити орендовані приміщення 03.06.2017р. та передати їх позивачу за актом приймання - передачі, однак станом на день подання позову до суду відповідач приміщення не повернув, заборгованість з орендної плати не сплатив.

За неналежне виконання умов договору суборенди щодо своєчасної та повної оплати орендної плати та інших платежів, позивач нарахував відповідачу 75,27грн. пені, 6709,61грн. штрафу, 536,78грн. інфляційних витрат, 129,45грн. 3% річних.

Крім того, як зазначає позивач, враховуючи порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення орендованого майна, просить відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача подвійну плату за користування річчю за час прострочення у сумі 21662,57грн. за період червень - листопад 2017р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 6709,61грн. основного боргу, 75,27грн. пені, 6709,61грн. штрафу, 536,78грн. інфляційних витрат, 129,45грн. 3% річних, 21662,57грн. подвійної плати за користування нерухомим майном у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 16.05.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди нежилих приміщень №4006/ТР відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування приміщення (знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди №3994 від 17.03.2016р.), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102, споруда складу (літ. ХХ , площею 536,4кв.м. всі з яких приміщення розміщенні у підземній споруді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 238 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування для здійснення господарської діяльності індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 238 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно із ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Статтею 762 Цивільного кодексу встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Умовами п.п. 5.1. - 5.4., 5.6. договору сторони передбачили, що розмір орендної плати становить 2000,00грн. в т.ч. ПДВ - 333,33грн. До складу орендних платежів входить плата за користування приміщенням, компенсація вартості комунальних послуг (електроенергія, водопостачання та водовідведення) та витрати на утримання і обслуговування приміщення і будівлі. Інші види платежів, не узгоджені за договором, Суборендарем не сплачуються. У рахунок належних з Суборендаря платежів за договором, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, не пізніше 28.05.2016р. Суборендар сплачує на поточний рахунок Орендаря передплату, розмір якої дорівнює вартості оренди за 2 місяці, а саме 4000,00грн. у т.ч. ПДВ - 666,66грн. Ця передплата розподіляється наступним чином: 2000,00грн. - орендна плата за перший місяць суборенди, а інші 2000,00грн. - як гарантійний платіж у забезпечення виконання зобов'язань Суборендаря. Подальші місячні орендні платежі здійснюються суборендарем незалежно від результатів його господарської діяльності, починаючи з дня підписання акту приймання - передачі приміщень шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Орендаря не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. Орендний платіж вважається здійсненим з дати надходження 100% нарахованої суми на рахунок Орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач згідно п.5.4. договору повинен був здійснювати орендні платежі не пізніше 25 числа кожного місяця за наступний місяць, а фактично здійснював: за червень 2016р. - 06.06.2016р., за липень 2016р. - 01.07.2016р., за серпень 2016р. - 08.07.2016р., за вересень 2016р. - 31.08.2016р., за жовтень 2016р. - 30.09.2016р., за листопад 2016р. - 03.11.2016р., за грудень 2016р. - 01.12.2016р., за січень 2017р. - 29.12.2016р., що підтверджується наданими до матеріалів позовної заяви копіями виписок по рахунку позивача.

Умовами п. 5.6. договору сторони встановили, що у випадку, якщо на дату оплати Суборендарем орендної плати відбудеться збільшення курсу долару США, встановленого ПАТ Державний експортно-імпортний банк України на рівні 26 гривень і більше за 1 долар США, то сума орендної плати підлягає коригуванню/зміні пропорційно зміні такого курсу. При цьому розмір орендної плати, встановлений п.5.1. договору та курс продажу долара США на рівні 26,00грн. за 1 дол.США визначаються як базові і враховуються при дорожчанні долару США відповідно до курсу, але загальне збільшення суми орендної плати не може перевищувати 30% від розміру орендної плати на момент укладення договору.

Суд встановив, що відповідач фактично здійснював платежі по сплаті орендної плати з порушенням строку, встановлених договором, а саме за червень 2016р. - 06.06.2016р., за липень 2016р. - 01.07.2016р., за серпень 2016р. - 08.07.2016р., за вересень 2016р. - 31.08.2016р., за жовтень 2016р. - 30.09.2016р., за листопад 2016р. - 03.11.2016р., за грудень 2016р. - 01.12.2016р., за січень 2017р. - 29.12.2016р. та повинен був здійснювати платежі за лютий 2017р. - до 26.01.2017р., за березень 2017р. - до 26.02.2017р., за квітень 2017р. - до 26.03.2017р., за травень 2017р. - 26.04.2017р., за червень 2017р. - до 26.05.2017р.

Беручи до уваги, що останній день суборенди вважається 03.06.2017р., керуючись курсом продажу долара США, встановленого ПАТ Державний експортно-імпортний банк України у відповідні дні (встановлені банком курси продажу долару США на відповідну дату додаються до позовної заяви), позивачем було розраховано розміри орендної плати, які склали: червень 2016р. - 2000,00грн., липень 2016р. - 2000,00грн., серпень 2016р. - 2000,00грн., вересень 2016р. - 2000,00грн., жовтень 2016р. - 2003,84грн., листопад 2016р. - 2007,69грн., грудень 2016р. - 2065,38грн., січень 2017р. - 2107,69грн., лютий 2017р. - 2161,54грн., березень 2017р. - 2083,85грн., квітень 2017р. - 2096,15грн., травень 2017р. - 2057,69грн., червень 2017р. (три дні) - 202,69грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, курс долару по відношенню до гривні встановлений ПАТ Державний експортно-імпортний банк України за спірний період, вважає його правильним.

Враховуючи сплату відповідачем орендної плати без урахування курсу валют за період жовтень - грудень 2016р. та несплату орендної плати за період січень - червень (за 3дні) 2017р., з урахуванням сплати відповідачем гарантійного платежу за забезпечення виконання зобов'язання у сумі 2000,00грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 6709,61грн.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи заборгованість у сумі 6709,61грн. відповідачем не сплачена у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 6709,61грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 75,27грн. та штрафу у сумі 6709,61грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5. договору сторони передбачили, що якщо Суборендар порушив строки сплати орендної плати, які передбачені п.5.6. договору, або ж сплатив у меншому розмірі ніж той, що передбачений п.5.1. договору, Суборендар сплачує на користь Орендаря додатково пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у разі якщо така затримка триває більше 15 календарних днів, нарахування пені припиняється і Суборендар сплачує на користь Орендаря штраф у розмірі 100% від суми боргу.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 75,27грн. за періоди з 26.01.2017р. по 09.02.2017р., з 26.02.2017р. по 12.03.2017р., з 26.03.2017р. по 09.04.2017р., з 26.04.2017р. по 10.05.2017р., з 26.05.2017р. по 09.06.2017р. вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 75,27грн. за періоди з 26.01.2017р. по 09.02.2017р., з 26.02.2017р. по 12.03.2017р., з 26.03.2017р. по 09.04.2017р., з 26.04.2017р. по 10.05.2017р., з 26.05.2017р. по 09.06.2017р.

Розмір штрафу, що передбачений договором, становить 100% від суми боргу, враховуючи, що сума боргу становить 6709,61грн., штраф, що підлягає стягненню з відповідача становить 6709,61грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 75,27грн. та штрафу у сумі 6709,61грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 536,78грн. інфляційних витрат та 129,45грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат на суму 536,78грн. за період з травня 2017р. по жовтень 2017р. та 3% річних у сумі 129,45грн. 26.01.2017р. по 15.11.2017р., суд вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 536,78грн. за період з травня 2017р. по жовтень 2017р. та 3% річних у сумі 129,45грн. 26.01.2017р. по 15.11.2017р.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 21662,57грн. подвійної плати за користування нерухомим майном у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна слід зазначити наступне.

Статтею 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до п.10.5. договору Орендар має право відмовитися від договору суборенди і вимагати повернення приміщень, якщо Суборендар не вносить плату за користування приміщеннями та/або не вносить або вносить у меншому розмірі оплату витрат спожитої електричної енергії разом із компенсацією вартості реактивної електричної енергії протягом трьох місяців підряд. У разі відмови Орендаря від договору суборенди договір є розірваним з моменту одержання Суборендарем повідомлення Орендаря про відмову від договору.

Судом встановлено, що позивач, користуючись своїм правом звернувся до відповідача з листом передбаченим п.10.5 договору він звернувся до відповідача з листом №5-25/17 від 25.05.2017р. про відмову від договору суборенди з дати отримання зазначеного листа відповідачем та вимогою про звільнення, повернення орендованих приміщень та сплати заборгованості з орендної плати. Зазначений лист відповідач отримав 02.06.2017р. у зв'язку з чим датою розірвання договору є 02.06.2017р.

Згідно п.8.3. договору по закінченню строку дії договору, або у разі дострокового припинення строку його дії, Суборендар зобов'язаний повернути, а Орендар повинен прийняти приміщення протягом 1 календарного дня з дати закінчення строку оренди чи дострокового припинення строку дії договору.

Відповідно до п.8.3. договору, відповідач повинен був звільнити орендовані приміщення 03.06.2017р. та передати їх позивачу за актом приймання - передачі, однак станом на день подання позову до суду відповідач приміщення не повернув.

Статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п. 9.6. договору у випадку порушення строків передання Суборендарем нерухомого майна Орендарю після розірвання чи припинення цього договору, Суборендар сплачує на користь Орендаря збитки подвійний розмір орендної плати за користування нерухомим майном у відповідності до умов договору.

Станом на день розгляду справи орендовані приміщення не були повернуті позивачу у зв'язку з чим останній нарахував відповідачу 21662,57грн. подвійної плати за користування нерухомим майном у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повернення орендованого нерухомого майна, вимоги позивача про стягнення з відповідача подвійної плати за користування нерухомим майном у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна у сумі 21662,57грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРЕЙД ПЛЮС" про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця Станова Дениса Михайловича 35826,29грн. у тому числі 6709,61грн. основного боргу, 75,27грн. пені, 6709,61грн. штрафу, 536,78грн. інфляційних витрат, 129,45грн. 3% річних, 21662,57грн. подвійної плати за користування нерухомим майном у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір у сумі 1600,00грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача надав до суду уточнений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в якому загальний розмір витрат склав 11013,04грн.

Як встановлено ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зокрема із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено наступне. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Сума витрат на правничу допомогу становить 11013,04грн., що є майже третиною від суми позовних вимог, яка складає 35826,29грн., позивачем не зазначено, що вирішення даної справи впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу до даної справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРЕЙД ПЛЮС" до відповідача Фізичної особи-підприємця Станова Дениса Михайловича про стягнення 35826,29грн. у тому числі 6709,61грн. основного боргу, 75,27грн. пені, 6709,61грн. штрафу, 536,78грн. інфляційних витрат, 129,45грн. 3% річних, 21662,57грн. подвійної плати за користування нерухомим майном у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Станова Дениса Михайловича (65481, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТРЕЙД ПЛЮС" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, 6Д, фактична адреса: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 11, код ЄДРПОУ 33764582) 6709/шість тисяч сімсот дев'ять/грн. 61коп. основного боргу, 75/сімдесят п'ять/грн. 27коп. пені, 6709/шість тисяч сімсот дев'ять/грн. 61коп. штрафу, 536/п'ятсот тридцять шість/грн. 78коп. інфляційних витрат, 129/сто двадцять дев'ять/грн. 45коп. 3% річних, 21662/двадцять одна тисяча шістсот шістдесят дві/грн. 57коп. подвійної плати за користування нерухомим майном у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна, 1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору, 5000/п'ять тисяч/грн. витрат на правничу допомогу.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 03 квітня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова