Постанова

від 22.03.2018 по справі 907/690/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 907/690/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Іванець М.Я.,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євроторгсервіс від 15.12.2017

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2017 (суддя О.Ф. Ремецькі, повний текст складено 07.12.2017)

у справі №907/690/17

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євроторгсервіс , м.Стрий

до Фермерського господарства Ранет , с. Тернівці, Ужгородський район

про стягнення 130' 000,00 грн. основного боргу, 10' 619,00 грн. трьох відсотків річних та 74' 275,22 грн. пені (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

та за зустрічним позовом Фермерського господарства Ранет , с.Тарнівці, Ужгородський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроторгсервіс , м. Стрий

про відшкодування 507' 433,33 грн. збитків,

представники:

- від позивача - ОСОБА_2,

- від відповідача - ОСОБА_3

15.09.2017 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Євроторгсервіс про стягнення з Фермерського господарства (надалі - ФГ) Ранет 271' 187,12 грн. основного боргу за договором поставки №0011 від 23.07.2015, 3' 236,71 грн. 3% річних та 69' 447,65 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань (а.с. 5-6, т.1).

В подальшому, ТзОВ Євроторгсервіс подало до суду заяву від 24.11.2017 про зменшення позовних вимог за первісним позовом (а.с. 33-35, т.2), яку суд першої інстанції прийняв до розгляду в частині вимог про стягнення 130' 000,00 грн. основного боргу, 10' 619,00 грн. трьох відсотків річних та 74' 275,22 грн. пені.

09.10.2017 ФГ Ранет подало до суду зустрічний позов про стягнення з ТзОВ Євроторгсервіс 507' 433,33 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2017 у даній справі (із врахуванням ухвали про виправлення описок відж 12.12.2017 та 20.12.2017, а.с. 84-91, 99, 100, т.2) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково, стягнуто з ФГ Ранет на користь ТзОВ Євроторгсервіс 129999,98 грн. основного боргу, в задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ Євроторгсервіс на користь ФГ Ранет 507' 433,33 грн. збитків.

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд встановив, що 23.07.2015 між сторонами у даній справі було укладено договір №0011, який за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договорів поставки та підряду та стосується поставки обладнання, його монтажу та запуску в експлуатацію. Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та виконання робіт за договором на загальну суму 2' 228' 499,02 грн., а також факт часткової оплати на суму 2' 098' 499,04 грн., внаслідок чого у покупця виникла заборгованість на суму 129' 999,98 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у договорі сторони встановили альтернативні події з настання строку виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такий строк слід обраховувати після спливу 10 днів з моменту отримання претензії покупцем (22.07.2017). Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим первісний позов в частині стягнення основної заборгованості, а в частині стягнення 74275,22 грн. пені за період з 01.04.2016 по 01.10.2016, а також в частині стягнення 10619,00 грн. 3% річних за період з 01.04.2016 по 24.11.2016 - відмовив з огляду на те, що строк виконання зобов'язання станом на 01.04.2016 не настав.

Стосовно зустрічного позову, місцевий господарський суд визнав його обґрунтованим, зважаючи на те, що постачальник не довів факту проведення ним робіт з монтажу обумовленого договором обладнання та введення його в експлуатацію. У зв'язку з цим, суд першої інстанції визнав обґрунтованими твердження ФГ Ранет про простій обумовленого договором обладнання у період з 26.08.2016 по 14.09.2016, а відтак, дійшов висновку про заподіяння позивачу за зустрічним позовом шкоди, що полягала у наступному: 1) неможливість належним чином зберігати продукцію (яблука), псування цієї продукції та необхідність її продажу на вторинну переробку (сік). Виходячи із кількості днів простою холодильного обладнання (20 календарних днів), різниці між середньою ринковою вартістю ділового яблука 1 сорту та вартістю яблука 3 сорту (10 грн.) та кількості тон товару власного виробництва, що потребує щоденного холодильного зберігання (2250 кг в день), розмір заподіяної шкоди становить 450' 000,00 грн.; 2) понесені позивачем за зустрічним позовом витрати у період з 26.08.2016 по 14.09.2016 за отримання послуг з доведення плодів (яблук) до тривалого зберігання, сума яких становить 57' 433,33 грн.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ТзОВ Євроторгсервіс оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції:

1) безпідставно не прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог за первісним позовом в частині вимоги про стягнення 93' 331,02 грн. інфляційних втрат;

2) дійшов помилкового висновку про те, що ТзОВ Євроторгсервіс здійснювало поставку та монтаж виробничого обладнання та комплектуючих для створення регульованого газового середовища у Холодильному комплексі ФГ Ранет , в той час, як предметом договорів між сторонами була поставка та встановлення окремих елементів обладнання. Окрім того, після поставки обладнання, воно було встановлене та налагоджене, що підтверджується відповідним актом здачі-приймання робіт від 21.01.2016, а також фактом реєстрації ФГ Ранет 20.11.2015 декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, а саме Холодильника з регульованим газовим середовищем ємністю 600 тон для зберігання продукції власного виробництва ;

3) безпідставно взяв до уваги акт виїзної технічної перевірки від 07.09.2016, оскільки такий складений особами, що не мають належної кваліфікації для визначення причин спрацювання аварійного клапана контролю тиску масла в системі роботи компресора;

4) не надав оцінки тому факту, що поставлене ТзОВ Євроторгсервіс обладнання фактично експлуатувалося ФГ Ранет і останнє здійснило частковий розрахунок за нього;

5) дійшов необґрунтованого висновку, що строк виконання грошового зобов'язання слід обраховувати після спливу 10 днів з моменту отримання покупцем претензії. Вказаний висновок суду суперечить положенням ст. 692 та 854 ЦК України. Зважаючи на наведене, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі;

6) безпідставно задоволив зустрічний позов, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт заподіяння ФГ Ранет збитків та вини ТзОВ Євроторгсервіс у цьому.

ФГ Ранет подало до суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначило, зокрема, що:

1) відповідно до умов договору, обов'язок покупця оплатити за товар пов'язаний, зокрема, з фактом його ознайомлення з технічною характеристикою обладнання. В цій частині п.6.2 договору не відповідає положенням п.3.2.4 та п.4.2 договору (поетапна оплата), у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано визначив момент настання строку виконання грошового зобов'язання зі спливом 10 днів з моменту отримання покупцем претензії;

2) вимога про стягнення інфляційних нарахувань, викладена ТзОВ Євроторгсервіс у заяві про зменшення позовних вимог за первісним позовом, є, по-суті, новою позовною вимогою, яка не заявлялася у позовній заяві, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв її до розгляду;

3) суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не місять доказів введення в експлуатацію змонтованого обладнання, проведення пусконалагоджувальних робіт, передачі супровідної технічної документації та проведення інструктажу працівників ФГ Ранет , що свідчить про неналежне виконання ТзОВ Євроторгсервіс договірних умов;

4) доказами, що підтверджують факт заподіяння йому збитків, ФГ Ранет вважає: статистичні звіти форми 2-ферм в розрізі 2014-2016 років, офіційні статистичні дані щодо підтвердження загальної урожайності яблук сільськогосподарських підприємств Ужгородського району Закарпатської області, щоденні оборотно-сальдові відомості ФГ Ранет , діючі споживчі ціни на яблука за даними Держстату України, відпускні ціни оптової реалізації яблук, що підтверджені видатковими накладними ФГ Ранет .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

23.07.2015 між ТзОВ Євроторгсервіс (постачальником) та ФГ Ранет (покупцем) було укладено договір №0011 (а.с. 8, т.1), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю обладнання, матеріали (товар) в асортименті за узгодженим сторонами замовленням та цінами і здійснити його монтаж та ввід в експлуатацію під ключ згідно рахунку і/або комерційної пропозиції, в яких вказано всі дані, характеристики обладнання і ціна, а покупець зобов'язаний прийняти цей товар та оплатити його.

Перелік товару, обумовленого цим договором, наведено в комерційній пропозиції №197 від 16.07.2015 (а.с. 57, т.1) та в рахунку №127 від 23.07.2015 (а.с. 58, т.1). Окрім різних видів обладнання (холодильна станція, модуль ресивера, конденсатор повітряний, повітрооходжувачі, автоматика для повітрооходжувачів, щити управління компресорною станцією, конденсаторами, повітрооходжувачами, система моніторингу Danfoss), окремими позиціями в цих документах зазначено монтажні матеріали та проведення монтажних робіт.

Відповідно до вищевказаних комерційної пропозиції та рахунку, а також п.4.1 договору, загальна сума товару еквівалентна 92325,00 євро та станом на 23.07.2015 становить 2' 268' 425,25 грн.

На виконання умов даного договору, на підставі рахунку №127 від 23.07.2015, постачальник поставив покупцю обумовлений договором товар (окрім системи моніторингу Danfoss), що підтверджується підписаними обома сторонами накладними (а.с. 9-14, т.1): №00131 від 15.10.2015 на суму 610' 908,48 грн., №00141 від 09.11.2015 на суму 522' 775,90 грн., №00150 від 30.11.2015 на суму 909' 556,84 грн., №0000004 від 22.01.2016 на суму 72' 481,50 грн., всього - на суму 2' 115' 722,72 грн. Факт отримання вказаного обладнання покупцем не заперечується.

В акті №ОУ-0000000001 від 22.01.2016 здачі-прийняття робіт (а.с. 15, т.1), що підписаний обома сторонами, покупець та постачальник засвідчили факт проведення постачальником монтажних робіт на підставі рахунка №127 від 23.07.2015 на суму 112' 776,30 грн.

Таким чином, загальна вартість поставленого обладнання та проведених монтажних робіт за договором №0011 від 23.07.2015 становить 2' 228' 499,02 грн.

На виконання умов договору покупець в період з 06.08.2015 по 10.10.2016 сплатив постачальнику 2' 098' 499,04 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (а.с. 16-36, т.1) та не заперечується сторонами.

У зв'язку з неповною сплатою покупцем вартості товару та монтажних робіт згідно договору, постачальник звернувся до нього з претензією від 14.06.2017 про погашення заборгованості (а.с. 34, 38, т.1). Факт отримання цієї претензії покупцем не заперечується.

Подальша несплата заборгованості стала підставою для звернення ТзОВ Євроторгсервіс до Господарського суду Закарпатської області із первісним позовом у даній справі про стягнення заборгованості з ФГ Ранет , а також 3% річних та пені.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Зважаючи на це, місцевим господарським судом було вірно встановлено, що укладений між сторонами договір є змішаним та містить ознаки договорів поставки та підряду.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами договору, а саме пунктами 3.2.4 та 4.2 передбачено, що оплата за договором здійснюється за кожен етап робіт: 25% передоплата, 25% - безпосередньо перед поставкою обладнання, матеріалів на об'єкт, решта - частковими періодичними платежами до 01.04.2016.

Як вбачається із банківських виписок, 06.08.2015 ФГ Ранет сплатило постачальнику 570' 396,60 грн. попередньої оплати за обладнання, в період з 21.09.2015 по 29.09.2015 перерахувало 418' 000,00 грн. авансового платежу, а в подальшому, в грудні 2015 року та в період з березня по жовтень 2016 року, здійснювало окремі платежі з призначенням оплата за обладнання згідно договору №11 від 23.07.2015 . Всього ФГ Ранет сплатило 2' 098' 499,04 грн.

Водночас, як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується факт поставки ТзОВ Євроторгсервіс товару та виконання монтажних робіт на загальну суму 2' 228' 499,02 грн.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що основна заборгованість за договором №0011 від 23.07.2015 доведена матеріалами справи та обґрунтовано стягнута судом першої інстанції з ФГ Ранет на користь ТзОВ Євроторгсервіс в розмірі 129' 999,98 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд невірно визначив момент настання обов'язку покупця з оплати за поставлений товар, що спричинило невірне вирішення первісного позову в частині стягнення 3% річних, а також невірне визначення підстав для відмови в стягненні пені.

Судова колегія вважає безпідставним покликання суду першої інстанції на п.6.2 договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату товару після ознайомлення з технічною характеристикою обладнання, яке вказане у комерційній пропозиції або рахунку. Вказаний пункт міститься в розділі Відповідальність сторін та за своїм змістом стосується згоди покупця із технічними характеристиками обладнання перед його купівлею, а також визначає моменту початку оплати в порядку п.4.2 договору.

Таким чином, сторони не встановлювали альтернативних подій з настання строку виконання грошового зобов'язання, а пункти 4.2 та 6.2 договору не суперечать одне одному. Крім того, як було зазначено вище, при здійсненні часткових оплат за договором, ФГ Ранет дотримувалося порядку, встановленого п.4.2 договору, внесло попередню оплату, авансовий платіж і приступило до внесення часткових періодичних платежів. Зважаючи на наведене, прострочення покупця почалося з 01.04.2016.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого ТзОВ Євроторгсервіс розрахунку 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 01.04.2016 по 24.11.2016 (а.с. 36, т.2), вказана сума становить 10' 619,00 грн. та підлягає до стягнення.

Вимога ТзОВ Євроторгсервіс про стягнення 93' 331,02 грн. інфляційних втрат, яка була заявлена в заяві про зменшення розміру позовних вимог за первісним позовом, обґрунтовано не була прийнята до розгляду місцевим господарським судом, оскільки при поданні первісного позову позивач не заявляв такої вимоги. За своєю суттю вона є заявою про зміну предмета позову і в розумінні ст. 22 ГПК України (в редакції, чинній станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції) могла бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Стосовно вимоги первісного позивача про стягнення 74' 275,22 грн. пені за період з 01.04.2016 по 01.10.2016 (а.с. 37, т.2), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору передбачено відповідальність покупця за несвоєчасну оплату у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Про застосування спеціальної позовної давності ФГ Ранет подало заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 97-98, т.2).

Як було зазначено вище, прострочення покупця розпочалося з 01.04.2016, пеню постачальник нарахував за період з 01.04.2016 по 01.10.2016, а первісний позов у даній справі було подано 24.09.2017 (а.с. 42, т.1). Таким чином, вимога про стягнення пені за вищевказаний період подана ФГ Євроторгсервіс із порушенням позовної давності, у зв'язку з чим в ній слід відмовити.

Стосовно зустрічного позову ФГ Ранет про стягнення з ТзОВ Євроторгсервіс 507' 433,33 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу (втраченої вигоди) внаслідок знищення (псування) сезонної продукції (яблук), що спричинено неналежним виконанням останнім умов договору №0011 від 23.07.2015, а також договорів №0008 від 16.07.2015 та №0013 від 01.09.2015, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що дійсно між ТзОВ Євроторгсервіс (постачальником) та ФГ Ранет (покупцем) було також укладено: 1) договір №0008 від 16.07.2015 (а.с. 64, т.1) про поставку шести відкатних холодильних газонепроникних дверей та здійснення монтажних робіт з їх установлення; 2) договір №0013 від 01.09.2015 (а.с. 68, т.1) про поставку двох розпашних та одних відкатних холодильних дверей та здійснення монтажних робіт з їх установлення. Відповідно до видаткової накладної №РН-00106 від 21.08.2015 (а.с. 67, т.1) постачальник поставив покупцю 6 відкатних холодильних газонепроникних дверей.

Як стверджує ФГ Ранет , поставлене ТзОВ Євроторгсервіс згідно вищезагаданих договорів обладнання не було введене в експлуатацію та працювало неналежним чином, в підтвердження чого покликається на наступне:

- акт виїзної технічної перевірки роботи компресорного обладнання Холодильника з регульованим газовим середовищем ємністю 600 тон для зберігання продукції власного виробництва від 07.09.2016 (а.с. 71-74, т.1), у якому встановлено факт непридатності до використання за цільовим призначенням холодильного обладнання через загорання табла аварія тиску масла в системі компресорної станції. Вказаний акт складений та підписаний провідним фахівцем Закарпатської торгово-промислової палати ОСОБА_4, працівниками ТзОВ Медінжсервіс ОСОБА_5 та ОСОБА_6, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, а також головою та провідним юрисконсультом ФГ Ранет - ОСОБА_8 та ОСОБА_3;

- експертний висновок Закарпатської торгово-промислової палати №В-98 від 21.02.2018 (долучений ФГ Ранет під час розгляду по суті апеляційної скарги у даній справі). У вказаному висновку встановлено факт негерметичності шести відкатних холодильних газонепроникних дверей;

- сторонами не складалося жодних актів про введення обладнання в експлуатацію, а також актів про проведення пуско-налагоджувальних робіт поставленого обладнання.

Покликаючись на вказане, позивач за зустрічним позовом стверджує про простій холодильного обладнання у період з 26.08.2016 по 14.09.2016, а відтак, про заподіяння йому шкоди в розмірі 450' 000,00 грн., яка виявилася у неможливості збереження власної продукції, її псування та продаж такої на вторинну переробку (сік).

Вказана сума збитків визначена, виходячи із: кількості днів простою холодильного обладнання (20 календарних днів); різниці між середньою ринковою вартістю ділового яблука 1 сорту та вартістю яблука 3 сорту та кількості тон товару власного виробництва, що потребує щоденного холодильного зберігання, (2250 кг в день).

Як другу складову збитків позивач за зустрічним позовом визначив вартість відшкодування понесених витрат для збереження своєї продукції у період з 22.09.2016 по 31.03.2017 за послуги з доведення плодів (яблук) до тривалого зберігання, тобто здійснення обробки зібраних плодів екзогенним етиленом в камерах виробничого Холодильного комплексу . Сума понесених витрат складає 57' 433,33 грн., що, на думку ФГ Ранет , підтверджується договором про надання послуг №11 від 01.09.2016 з ТзОВ Гроно-Ф , протоколом узгодження ціни від 22.09.2016, актом про надання послуг №35 від 31.05.2017 та відповідними платіжними документами про оплату вартості наданих послуг (а.с. 87-93, т.1).

З цього приводу між сторонами відбулося листування. Так, листом №27 від 26.08.2016 (а.с. 80-81, т.1) ФГ Ранет заявило ТзОВ Євроторгсервіс вимогу про здійснення у строк до 10.09.2016 гарантійного ремонту поставленого товару. 14.09.2016 ФГ Ранет направило ТзОВ Євроторгсервіс претензію №29 від 14.09.2016 (а.с. 82-83, 84, т.1) про відшкодування заподіяних збитків у розмірі 450' 000,00 грн. Згодом, 21.10.2016, фермерське господарство звернулося до постачальника із вимогою №32 від 20.10.2016 (а.с. 85, 86, т.1) про введення в експлуатацію поставленого холодильного обладнання.

Листом від 25.10.2016 (а.с. 142-143, 141, т.1) ТзОВ Євроторгсервіс повідомило ФГ Ранет про те, що обладнання було введено в експлуатацію в жовтні 2015 року, а акт монтажних робіт підписаний сторонами 22.01.2016. Також постачальник зазначив про гарантійні ремонти обладнання, які були здійснені ним 14-15.09.2016 та 14.10.2016. У листі від 23.11.2016 (а.с. 146-147, 145, т.1) ТзОВ Євроторгсервіс направило ФГ Ранет акти гарантійних ремонтів від 14-15.09.2016 та 14.10.2016 та просило їх підписати. Копії вказаних актів без підписів покупця наявні в матеріалах справи.

При цьому, ТзОВ Євроторгсервіс стверджує, що 14.09.2016 під час діагностики несправності обладнання майстрами постачальника було встановлено відсутність належного енергозабезпечення холодильного обладнання. В день ремонту енергопостачання було відновлено тільки о 16:00 год.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Зі змісту положень ч.1 ст.225 ГК України убачається, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Отже, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Водночас для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. Обов'язок доведення наявності зазначених елементів порушення господарського зобов'язання покладається на позивача. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Необхідно також довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Із наявного у матеріалах справи листування сторін з приводу проведення гарантійного ремонту обладнання та усунення недоліків виявлених у процесі його функціонування, вбачається, що обидві сторони визнають факт несправності обладнання в період осені 2016 року.

Заявляючи вимогу про відшкодування 450' 000,00 грн. упущеної вигоди, ФГ Ранет жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доводить наступного: 1) скільки продукції, яких видів та сортів зберігалося в Холодильнику з регульованим газовим середовищем ємністю 600 тон для зберігання продукції власного виробництва під час поломки обладнання; 2) яка кількість продукції була зіпсована (понижено сорт продукції) внаслідок поломки обладнання; 3) факту дійсного продажу такої продукції за нижчими цінами, ніж ті, на які розраховувало ФГ Ранет .

Вказані обставини неможливо встановити з наданих фермерським господарством статистичних звітів форми 2-ферм в розрізі 2014-2016 років, офіційних статистичних даних щодо підтвердження загальної урожайності яблук сільськогосподарських підприємств Ужгородського району Закарпатської області, щоденних оборотно-сальдових відомостей ФГ Ранет , діючих споживчих цін на яблука за даними Держстату України, відпускних цін оптової реалізації яблук, що підтверджені видатковими накладними ФГ Ранет .

Окрім того, ФГ Ранет не надало суду мотивованих пояснень щодо його відмови від підписання актів ТзОВ Євроторгсервіс про гарантійний ремонт обладнання від 14-15.09.2016 та від 14.10.2016.

Вищевказане в сукупності свідчить про те, що ФГ Ранет не довело в цій частині факту заподіяння йому шкоди, що виключає можливість застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Також, колегія суддів відхиляє покликання позивача за зустрічним позовом на експертний висновок Закарпатської торгово-промислової палати №В-98 від 21.02.2018, оскільки такий не стосується спірного періоду.

Водночас, долученими до матеріалів справи доказами ФГ Ранет довело факт понесення ним витрат, необхідних для збереження своєї продукції, у зв'язку із перебоями в роботі холодильного обладнання. Так, в матеріалах справи наявний договір №11 від 01.09.2016, укладений між ТзОВ Гроно-Ф та ФГ Ранет про надання послуг з доведення плодів (яблук) до тривалого зберігання шляхом здійснення обробки зібраних плодів екзогенним етиленом в камерах виробничого Холодильного комплексу , протокол узгодження ціни від 22.09.2016, акт про надання послуг №35 від 31.05.2017 та відповідні платіжні документи про оплату вартості наданих послуг. У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТзОВ Євроторгсервіс 57' 433,33 грн. збитків є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з наведеним, через неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 3% річних в сумі 10' 619,00 грн. та в частині задоволення зустрічного позову про стягнення 450' 000,00 грн.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євроторгсервіс задоволити частково.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2017 у справі №907/690/17 скасувати:

- в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 3% річних в сумі 10' 619,00 грн. В цій частині позов задоволити;

- в частині задоволення зустрічного позову про стягнення 450' 000,0 грн. В цій частині в позові відмовити.

В решті рішення - залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства Ранет (89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тарнівці, вул. Концівська, 16-А, ідентифікаційний код 33222590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євроторгсервіс (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. 50 річчя УПА, буд. 3а, ідентифікаційний код 32464476) 10363,93 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати накази з врахуванням даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 03.04.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко