Постанова

від 02.04.2018 по справі 904/6897/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/6897/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білайф" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Телестудія "Орізон", 2 . Товариства з обмеженою відповідальністю "Білайф" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про звернення стягнення шляхом набуття позивачем права власності на предмети іпотеки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 (суддя Бондарєв Е.М.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням, відповідач-2 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 відмовлено ТОВ "Білайф" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

12.12.2017 ТОВ "Білайф" подано касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017.

18.12.2017 ТОВ "Білайф" повторно подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017, до якої додано квитанцію про сплату судового збору від 13.12.2017 № 0.0.914616471.1, тобто усунуто недоліки, в зв'язку з якими первинну апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Білайф" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017.

Іншою ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Вечірко І.О.) повернуто касаційну скаргу ТОВ "Білайф" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017. Ухвала мотивована тим, що одночасне подання ТОВ "Білайф" апеляційної та касаційної скарг, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги Господарського процесуального кодексу України та визнане судом як зловживання процесуальним правом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Білайф" у касаційній скарзі просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 про повернення скарги скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного процесуального законодавства, а саме положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, а також відмовою заявнику у можливості оскарження судового рішення.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Господарським процесуальним кодексом України також визначено принципи здійснення господарського судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Скорик проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевин проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даній справи апеляційним господарським судом було встановлено, що ТОВ "Білайф" одночасно подано касаційну скаргу на ухвалу про повернення без розгляду апеляційної скарги з мотиву несплати судового збору та апеляційну скаргу, у якій було усунуто недоліки, а саме додано докази сплати судового збору.

З урахуванням наведеного, апеляційною інстанцією було розцінено одночасну подачу таких скарг як зловживання правами в розумінні статті 43 ГПК України, оскільки такі дії спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушують права інших учасників процесу щодо розгляду справи в межах розумних строків та вимоги названого Кодексу. При цьому частиною 3 статті 43 ГПК України передбачено право суду з урахуванням обставин справи та у випадку, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо повернення скарги. При цьому приймається до уваги, що іншою ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Білайф" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 та здійснено апеляційний перегляд оскарженого рішення суду першої інстанції, за результатами якого 07.02.2018 прийнято відповідну постанову.

Таким чином, ухвала апеляційного господарського суду про повернення без розгляду скарги відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскарженої ухвали, а прохальна частина містить лише вимогу про скасування оскаржуваної ухвали, що свідчить про її формальність, а не направленість на фактичне відновлення прав.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білайф" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі № 904/6897/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір