Постанова

від 21.03.2018 по справі 709/1789/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/291/18 Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м.Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Ювшина В.І.

секретар: Торопенко Н.М.

сторони у справі:

позивач: Золотоніська місцева прокуратура;

відповідачі: головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_4;

третя особа: фермерське господарство Агродар14Р ;

особи, що подали апеляційні скарги: ОСОБА_4, прокуратура Черкаської області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_4 та прокуратури Черкаської області на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року, ухваленого в складі судді Чубай В.В., у справі за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_4, третя особа: фермерське господарство Агродар14Р про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, - :

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування їх державної реєстрації.

В обґрунтування своїх вимог, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач зазначив, що за результатами вивчення стану дотримання вимог законодавства при отриманні земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства встановлено, що ОСОБА_4 26 березня 2014 року та 14 жовтня 2014 року звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства площею відповідно 42,05 га, 12,10 га, 25,42 га, 11,19 га, 66,14 га, 20,65 га, 11,54 га, 8,8 га, 9,79 га, 26,14 га, а всього загальною площею 233,82 га, розташованих в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району.

Наказами ГУ Держземагентства у Черкаській області затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - рілля та одну земельну ділянку - під пасовища, розташовані за межами населеного пункту на території Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району.

На підставі зазначених наказів між ОСОБА_4 та ГУ Держземагенством у Черкаській області 07 квітня і 07 листопада 2014 року були укладені договори оренди земельних ділянок.

Позивач наголошував в своєму позові, що ГУ Держземагентства у Черкаській області формально поставився до своїх обов'язків, про що свідчить надто короткий строк розгляду заяв ОСОБА_4, що призвело до передачі в оренду земельних ділянок поза земельними аукціонами, за результатами проведення яких державний бюджет міг отримати дохід. Крім того, одна з переданих в оренду земельних ділянок за видом використання була пасовищем, а тому внаслідок передачі її в оренду в порушення вимог чинного законодавства відбулася зміна цільового виду використання земельної ділянки

Також заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури зазначив, що накази прийняті ГУ Держземагенством у Черкаській області про надання дозволу на розробку земельної документації ОСОБА_4, про її затвердження, а також укладені на підставі них договори оренди прийняті та укладені всупереч вимогам законодавства України та суперечать інтересам держави, так як ОСОБА_4 у поданих заявах про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтував розмір вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, не зазначив при цьому перспективи діяльності свого фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. При прийнятті вищевказаних наказів та при укладенні договорів оренди землі були допущені порушення положень Закону України Про фермерське господарство , ЗК України та Закону України Про оренду землі . Передання ОСОБА_4 вказаних земельних ділянок у суборенду третій особі свідчить про відсутність у останнього реального наміру та реальної можливості самостійно обробляти орендовані земельні ділянки та його дії спрямовані на отримання землі в оренду в обхід передбаченої законодавством процедури проведення земельних торгів.

З урахуванням заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду та заяви про уточнення позовних вимог остаточно позивач просив суд визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, а саме:

від 07.11.2014 № 23-5289/14-14-СГ;

від 07.11.2014 № 23-5287/14-14-СГ;

від 07.11.2014 № 23-5288/14-14-СГ;

від 07.11.2014 № 23-5290/14-14-СГ;

від 07.04.2014 № ЧК/7125182400:02:000/00002983;

від 07.04.2014 № ЧК/7125182400:02:000/00002986;

від 07.04.2014 № ЧК/7125182400:02:000/00002985;

від 07.04.2014 № ЧК/7125182400:02:000/00002988;

від 07.04.2014 № ЧК/7125182400:02:000/00002984;

від 07.04.2014 № ЧК/7125182400:02:000/00002987.

Визнати недійсними договори оренди земельних ділянок укладені між ОСОБА_5 та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, а саме:

договір оренди від 07 листопада 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 42,0531 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1);

договір оренди від 07 листопада 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 12, 1079 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2);

договір оренди від 07 листопада 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 25,4254 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3);

договір оренди від 07 листопада 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 11,1904 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4);

договір оренди від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 66,1401 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5);

договір оренди від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 20,6534 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6);

договір оренди від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 11,5434 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7);

договір оренди від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 8,8634 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8);

договір оренди від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 9,7996 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9);

договір оренди від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 26,1453 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року позов заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагентства в Черкаській області від 07 листопада 2014 року № 23-5289/14-14-СГ.

Визнано недійсним договір оренди землі від 07 листопада 2014 року земельної ділянки площею 25,4254 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Додатковим рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 2400,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 800,00 гривень.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його змінити, а саме відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов в частині визнання незаконним та скасування наказу № 23-5289/14-14-СГ від 07 листопада 2014 року та визнання недійсним договору оренди від 7 листопада 2014 року земельної ділянки площею 25,4254 га, кадастровий номер НОМЕР_3 дійшов висновку, що мала місце незаконна зміна цільового призначення даної земельної ділянки, не встановивши, яким було попереднє цільове призначення цієї земельної ділянки. Вважає, що при наданні йому в оренду земельної ділянки з кадастровими номером НОМЕР_3 зміни її цільового призначення не відбулося. Вид цільового використання земель визначається відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, відповідно до якого визначено різні коди цільового використання земельних ділянок для ведення фермерського господарства та для сінокосіння та випасання худоби. ЗК України розрізняються поняття пасовище та землі для сінокосіння і випасання худоби як вид використання земельної ділянки в цілому. Також вказує на те, що ст.. 34 ЗК України передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Вважає, що до складу земельних ділянок для ведення фермерського господарства можуть також входити такі сільськогосподарські угіддя як пасовище .

Прокуратура Черкаської області в апеляційній скарзі вказує на те, що оскаржуване рішення судом першої інстанції було ухвалене при неповному з ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову прокурора та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також просила стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судові витрати.

Вказує на те, що відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог прокурора судом першої інстанції не було враховано, що спірні накази були видані з порушенням вимог ст.. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції чинній на момент виникнення спору), оскільки даний Закон є спеціальним відносно даних правовідносин. Саме цією статтею Закону визначені вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Вказує прокурор на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що в порушення вимог частини другої статті 7 Закону України Про фермерське господарство заяви про надання землі в оренду були розглянуті у дуже стислі строки, а саме за заявами від 26 березня 2014 року накази про надання дозволу на розроблення документації були видані уже на слідуючий день. Інші заяви крім викладеного також утримують суперечливу інформацію щодо намірів ведення фермерського господарства. Вважає, що не проведення ГУ Держземагентством у Черкаській області належної перевірки щодо обставин та умов вказаних в заяві про надання землі в оренду свідчить про формальний підхід до вирішення питання про надання в оренду земельних ділянок державної власності та створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної і комунальної власності поза передбаченою законом обов язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів. На думку прокурора наслідком та доказом формального підходу до перевірки заяв про надання землі в оренду є те, що створене ОСОБА_4 фермерське господарство господарської діяльності не веде, а земельні ділянки через два місяці після створення фермерського господарства були передані в суборенду.

Оскільки договори оренди землі були укладені між ОСОБА_4 та ГУ Держземагенством у Черкаській області на підставі наказів прийнятих з порушенням вимог Закону України Про фермерське господарство , ЗК України та Закону України Про оренду землі , договори оренди повинні бути визнані недійсними, оскільки вони є похідними від оскаржуваних наказів.

Прокурор просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові прокурора та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

15 січня 2018 року ОСОБА_4 було подано відзив на апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області в якому він просив залишити дану апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ГУ Держземагенством у Черкаській області при виданні наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у користування дотримано всіх вимог законодавства, в тому числі і вимог статті 7 Закону України Про фермерське господарство . А оскільки, такі накази є законними, то відсутні правові підстави для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

22 січня 2018 року прокуратурою Черкаської області було подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4, в якій прокурор просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

Прокурор вказує, що ГУ Держземагенством у Черкаської області при прийнятті наказу від 07 листопада 2014 року та при укладенні договору оренди землі від 07 листопада 2014 року (площа 25,42 га, кадастровий номер НОМЕР_3) було допущено незаконну зміну виду використання земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка ОСОБА_4 надавалася не для випасання худоби, сінокосіння, а для ведення фермерського господарства.

24 січня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області подало відзив на апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області в якому вказує, що підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 не було, оскільки підставою відмови відповідно до Земельного Кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення ОСОБА_4, могла бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів. Щодо строків розгляду заяв, то законодавством не визначений мінімальний строк їх розгляду, а встановлено, що вони розглядаються протягом місяця. Вважає, що ОСОБА_4 скористався своїм правом на отримання земельних ділянок в оренду, а тому ніяких порушень вчинено не було. Стосовно невідповідності обґрунтування та оцінки отримання землі в оренду, то дані твердження на їх думку взагалі не підлягають дослідженню так як підставою для позову було твердження прокурора, що дані обґрунтування відсутні взагалі а не те, що Головним управлінням надана неналежна оцінка.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VІІІ "Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає в повній мірі зазначеним вище вимогам.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог прокурора виходив з того, що обставини на які вказує прокурор, а саме порушення ОСОБА_4 положень ст.. 7 Закону України Про фермерське господарство при поданні заяви про надання в оренду земельних ділянок, та не проведення перевірки ГУ Держземагентства у Черкаській області дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство, спроможність вести таке господарство, виробляти сільськогосподарську продукцію та інше - не є підставою для визнання недійсними та скасування оспорюваних наказів, оскільки вищевказаний Закон не передбачає підстав для відмови громадянам у прийняття поданої заяви з недотриманням правил передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство . При цьому суд також посилається на те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами невиконання ОСОБА_4 вимог ст.. 7 Закону України Про фермерське господарство .

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна виходячи із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до ГУ Держземагенства у Черкаській області із заявами в кількості 6 штук про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право на земельні ділянки відповідними площами в оренду для створення фермерського господарства в адміністративних межах Жовнинської сільської ради за межами населеного пункту (а.с. 32, 36, 41, 48, 52, 58 т.1).

14 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області із заявами в кількості 4 штук про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовними площами відповідно 42,06 га, 12,1079 га, 11,1904 га ріллі та 25,43 га пасовищ із земель державної власності Жовнинської сільської ради за межами с. Жовнине в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району в оренду для ведення фермерського господарства. Дана обставина ОСОБА_4 не заперечується, про що вказано у поданих суду додаткових запереченнях у справі (а.с. 118- 120 т. 1).

Наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 27 березня 2014 року відповідно номерами ЧК/7125182400:02:000/00002826, ЧК/7125182400:02:000/00002850, ЧК/7125182400:02:000/00002849, ЧК/7125182400:02:000/00002825, ЧК/7125182400:02:000/00002852, ЧК/7125182400:02:000/00002848 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованих в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району, орієнтовними розмірами земельних ділянок відповідно 24,6181 га, 68,7147 га, 10,4205 га, 10,9693 га, 21,9601 га та 8,8906 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а.с. 31, 37, 42, 47, 53, 57 т. 1).

Наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 07 квітня 2014 року №ЧК/7125182400:02:000/00002988, №ЧК/7125182400:02:000/00002987, №ЧК/7125182400:02:000/00002986, №ЧК/7125182400:02:000/00002985, №ЧК/7125182400:02:000/00002984, №ЧК/7125182400:02:000/00002983 про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду, було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами відповідно 8,8643 га, 66,1401 га, 20,6534 га, 11,5434 га, 26,1453 га та 9,7996 га в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Надано ОСОБА_4 земельні ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності відповідно площами 8.8643 га, 66,1401 га, 20,6534 га, 11,5434 га, 26,1453 га та 9,7996 га (з кадастровими номерами відповідно НОМЕР_8, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_10, НОМЕР_9) в оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства (код КВ ЦПЗ- секція А, підрозділ -01.02) в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 07 листопада 2014 року № 23-5290/14-14-СГ, № 23-5289/14-14-СГ, № 23-5288/14-14-СГ, № 23-5287/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно площами 42,0531 га, 25,4254 га, 12,1079 га та 11,1904 га в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Надано ОСОБА_4 земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площами відповідно 42.0531 га, 25,4254 га, 12,1079 га та 11,1904 га (з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_4) в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства (код КВ ЦПЗ- секція А, підрозділ -01.02) в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту.

07 квітня 2014 року між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_4 були укладені договори оренди землі, відповідно до яких в оренду ОСОБА_4 були передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності відповідно площею 26,1453 га з кадастровим номером НОМЕР_10, площею 66,1401 га з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 20,6534 га з кадастровий номером НОМЕР_6, площею 11,5434 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 8,8634 га з кадастровим номером НОМЕР_8, площею 9,7996 га з кадастровим номером НОМЕР_9 сільськогосподарські угіддя - рілля, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Строк дії договорів 25 років ( а.с. 28-30, 33-35, 38-40, 43-46, 49-51, 54-56 т. 1).

07 листопада 2014 року між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_4 були укладені договори оренди землі, відповідно до яких в оренду ОСОБА_4 були передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно площею 42, 0531 га з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 12, 1079 га з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 11,1904 га з кадастровим номером НОМЕР_4, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Строк дії договорів 10 років (а.с. 63-65, 69-71, 60-62 т. 1).

07 листопада 2014 року між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі, відповідно до якого в оренду ОСОБА_4 була передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 25.4254 га, сільськогосподарські угіддя - пасовища, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Строк дії договору 10 років (т. 1 а.с. 66-68).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що 20 листопада 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 листопада 2014 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1; 21 листопада 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 листопада 2014 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4; 18 жовтня 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7; 16 жовтня 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 7 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5; 16 жовтня 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9; 18 жовтня 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8; 21 листопада 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 листопада 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3; 21 листопада 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 листопада 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2; 16 жовтня 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_10; 18 жовтня 2014 року був зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 (а.с. 96- 106 т. 1).

04 квітня 2016 року ОСОБА_4 було створене фермерське господарство Чкалов плюс .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, вбачається, що ОСОБА_4 28 квітня 2016 року передав земельні ділянки в кількості 10 штук з кадастровими номерами:

НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_3 в суборенду ФГ Агродар14Р на підставі договорів суборенди земельної ділянки, із зазначенням цільового призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 18-27).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 Земельного Кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотаннями про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали чи документи, не передбачені цією статтею. Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торгни не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання або надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються , крім, ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про фермерське господарство .

Тобто, у відносинах пов язаних зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств ЗК України є загальним а Закон України Про фермерське господарство - є спеціальним нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини першої та другої статті 1 Закону № 973-ІУ фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом Про фермерське господарство .

Відповідно до положень статті 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин), для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Отже, спеціальний Закон № 973-ІУ визначає обов язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства та меті правового регулювання земельних відносин у сфері фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України. Закон № 973-ІУ передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-ІУ не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

Тобто, при вирішення позовних вимог про законність рішень ГУ Держземагентсва у Черкаській області про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені ст. 7 Закону № 973-ІУ, які були чинними на час надання о оренду земельних ділянок.

Виходячи із змісту статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог прокурора судом першої інстанції не було враховано, що накази про надання ОСОБА_4 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства були видані без дотримання положень ст.. 7 Закону України Про фермерське господарство . А саме, заяви про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства (а.с. 32, 36, 41, 48, 52, 58, 122, 156) не містять комплексу передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-ІУ (в редакції, що діяла на момент виникнення даних правовідносин) умов і обставин.

Відсутність в заявах вказаних умов і обставин свідчить про те, що рішення про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства ГУ Держземагентства у Черкаській області також були прийняті з порушенням вищевказаних вимог Закону № 973-ІУ, а саме без оцінки обставин і умов, без перевірки обґрунтування розмірів земельних ділянок виходячи із перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, тобто без належної перевірки дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках , наданих для ведення фермерського господарства.

Про не проведення належної перевірки при розгляді заяв ОСОБА_4 також свідчить той факт, що рішення про надання згоди на підготовку землевпорядною організацією ГУ Дерземагентством у Черкаській області за завами ОСОБА_4 були прийняті у дуже стислі строки, а саме за заявами від 26 березня 2014 року на слідуючий день, тобто 27 березня 2014 року, а за заявами від 14 жовтня 2014 року - 07 листопада 2014 року уже були прийняті рішення про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок в оренду, при тому, що частиною другою статті ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, що діяла на момент виникнення даних правовідносин) строк для розгляду таких заяв встановлений у один місяць, тобто з урахуванням строку необхідного для проведення належних перевірок.

Про прийняття рішення при надання ОСОБА_4 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення належної перевірки дійсності волевиявлення ОСОБА_4 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках наданих для ведення фермерського господарства також свідчить той факт, що після реєстрації ОСОБА_4 04 квітня 2016 року фермерського господарства Чкалов плюс , для ведення якого йому в 2014 році і надавались в оренду земельні ділянки державної власності, 28 квітня 2016 року, тобто через двадцять днів, ці ж земельні ділянки були передані ним в суборенду ФГ Агродар 14Р .

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконними наказів про надання ОСОБА_4 в оренду земельних ділянок в зв язку з відсутністю в Законі України Про фермерське господарство підстав для відмови громадянам у прийнятті заяв про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства є помилковим та таким, що не ґрунтується на законі, оскільки при вирішення питання про законність рішень органу виконавчої влади про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання таких земельних ділянок встановлені статтею 7 вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) , як спеціального Закону.

Позиція суду першої інстанції про недоведення прокурором належними та допустимими доказами невиконання ОСОБА_4 вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство з тих підстав, що ним було надано підтвердження наявності сільхозтехніки, наявності стажу в сільському господарстві та наявності необхідної освіти, оскільки заява громадянина про надання в оренду землі має утримувати визначені вказаною статтею умови та обставини отримання в оренду землі, які в тому числі передбачають наявність обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, до яких перелічені судом першої інстанції надані документи, а також обґрунтування розмірів земельної ділянки надані як додаток до заяв від 14 жовтня 2014 року (а.с. 122 т. 1) не відносяться.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади має відповідати цьому акту.

Статтею 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Тобто, укладення договору оренди землі є похідним від правового акту, на підставі якого він укладається.

Враховуючи, що накази ГУ Держземагенства у Черкаській області від 07 квітня 2014 року №ЧК/7125182400:02:000/00002988, №ЧК/7125182400:02:000/00002987, №ЧК/7125182400:02:000/00002986, №ЧК/7125182400:02:000/00002985, №ЧК/7125182400:02:000/00002984, №ЧК/7125182400:02:000/00002983 та від 07 листопада 2014 року № 23-5290/14-14-СГ, № 23-5288/14-14-СГ, № 23-5287/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду були прийняті без дотримання положень статті 7 Закону України Про фермерське господарство , в редакції, що діяла на час їх видання, який є спеціальним для даних правовідносин, їх необхідно визнати незаконними.

Враховуючи, що договори оренди землі від 07 квітня 2014 року та від 07 листопада 2014 року (а.с. 28-30, 33-35, 38-40, 43-46, 49-51, 54-56, 60-65, 68-71) були укладені на підставі наказів ГУ Держземагенства у Черкаській області від 07 квітня 2014 року №ЧК/7125182400:02:000/00002988, №ЧК/7125182400:02:000/00002987, №ЧК/7125182400:02:000/00002986, №ЧК/7125182400:02:000/00002985, №ЧК/7125182400:02:000/00002984, №ЧК/7125182400:02:000/00002983 та від 07 листопада 2014 року № 23-5290/14-14-СГ, № 23-5288/14-14-СГ, № 23-5287/14-14-СГ які є незаконними, вказані договори оренди землі, які є похідними від вищевказаних наказів необхідно визнати недійсними.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування наказу № 23-5289/14-14-СГ від 07 листопада 2014 року та визнання недійсним договору оренди від 07 листопада 2014 року земельної ділянки площею 25,4254 га, кадастровий номер НОМЕР_3 суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 дану земельну ділянку використовував не за цільовим призначенням, а саме не для випасу худоби, сінокосіння, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи із наступного.

Частиною першою статті 20 ЗК України визначено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування земельними ділянками певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Землі сільськогосподарського призначення включають землі : для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства; для ведення підсобного сільського господарства; для колективного індивідуального садівництва; для сінокосіння і випасання худоби; для науково-дослідних і навчальних цілей та інше.

З метою реалізації норм ЗК України щодо цільового використання землі, наказом державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, який зареєстрований в МЮ України 01 листопада 2010 року, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, відповідно до якого в межах земель сільськогосподарського призначення, землі для ведення фермерського господарства та землі для сінокосіння та випасання худоби є різними за видами використання та мають різні КВЦПР, а саме мають коди 01.02 та 01.18.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об єктів.

У загальному розумінні, під цільовим призначенням земельної ділянки слід розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), який забезпечує реалізацію права користування земельною ділянкою у той спосіб, що відповідатиме суспільним інтересам та не завдаватиме шкоди навколишньому середовищу

Відповідно до положень частини першої статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

Частиною другою статті 2 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що цей Закон не поширюється на громадян, які ведуть особисте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Враховуючи, що земельна ділянка площею 25,4254 га (кадастровий номер НОМЕР_3) з видом угіддя пасовище була надана ОСОБА_4 в оренду не для випасання худоби та сінокосіння за своїм цільовим використанням, а для ведення фермерського господарства, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що при наданні в оренду даної земельної ділянки було змінено її цільове використання визначене Класифікатором.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що при ухваленні рішення в цій частині судом не було враховано, що пасовище відноситься до земель сільськогосподарського призначення, і не відноситься до земель для сінокосіння та випасання худоби , а тому відносно угідь - пасовище не встановлене обмеження надання їх в оренду для ведення фермерського господарства є такими, що суперечать вищевикладеному.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи ОСОБА_4 що при ухваленні рішення в цій частині судом першої інстанції не було встановлено на підставі чого та з якого часу дана земельна ділянка відноситься до категорії земель пасовище , оскільки як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виданої 07 вересня 2017 року, дана земельна ділянка за видом угідь відноситься саме до пасовищ .

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Правовий аналіз ст. 261 ЦК України говорить про те, що при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом наведених положень закону позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тобто коли про порушене право дізналась держава в особі Прокуратури.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, строк позовної давності необхідно рахувати з часу реєстрації ОСОБА_4 права оренди земельних ділянок, а не з часу видання наказів та укладення договорів оренди.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що прокурор звернувся з даним позовом в межах трирічного строку позовної давності, а тому підстави для його застосування відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до залишення без задоволення, апеляційна скарга прокуратури Черкаської області підлягає до задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає до скасування з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Частинами першою, тринадцятою ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги прокуратури Черкаської області, із Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_4 підлягають до стягнення на користь прокуратури Черкаської області судові витрати в сумі по 38 500 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області - задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_4, третя особа: фермерське господарство Агродар14Р про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду від 07 листопада 2014 року відповідно № 23-5287/14-14-СГ, № 23-5288/14-14-СГ, № 23-5290/14-14-СГ; від 07 квітня 2014 року відповідно № ЧК/7125182400:02:000/00002983, № ЧК/7125182400:02:000/00002986, №ЧК/7125182400:02:000/00002985, №ЧК/7125182400:02:000/00002988, ЧК/7125182400:02: 00/00002984; № ЧК/7125182400:02:000/00002987 та в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 07 листопада 2014 року відповідно площею 42, 0531 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), площею 12, 1079 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), площею 11,1904 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), договорів оренди земельних ділянок від 07 квітня 2014 року відповідно площею 66,1401 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5), площею 20,6534 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6), площею 11,5434 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7), площею 8,8634 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8), площею 9,7996 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9), площею 26,1453 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду:

- від 07 листопада 2014 року № 23-5287/14-14-СГ;

- від 07 листопада 2014 року № 23-5288/14-14-СГ;

- від 07 листопада 2014 року № 23-5290/14-14-СГ;

- від 07 квітня 2014 року № ЧК/7125182400:02:000/00002983;

- від 07 квітня 2014 року № ЧК/7125182400:02:000/00002986;

- від 07 квітня 2014 року №ЧК/7125182400:02:000/00002985;

- від 07 квітня 2014 року № ЧК/7125182400:02:000/00002988;

- від 07 квітня 2014 року № ЧК/7125182400:02:000/00002984;

- від 07 квітня 2014 року № ЧК/7125182400:02:000/00002987.

Визнати недійсними договори оренди земельних ділянок укладені між ОСОБА_4 та Головним управлінням Держземагенством у Черкаській області:

- від 07 листопада 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 42, 0531 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1);

- від 07 листопада 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 12, 1079 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2);

- від 07 листопада 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 11,1904 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4);

- від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 66,1401 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5);

- від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 20,6534 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6);

- від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 11,5434 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7);

- від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 8,8634 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8);

- від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 9,7996 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9);

- від 07 квітня 2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району площею 26,1453 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_4 на користь прокуратури Черкаської області судові витрати в сумі по 38 500 гривень з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді Н.І. Гончар

В.В. Пономаренко

В.І. Ювшин

Повний текст постанови складений 2 квітня 2018 року.