Постанова

від 18.12.2018 по справі 709/1789/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2018 року

місто Київ

справа № 709/1789/17

провадження № 61-19100св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В. , Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3,

третя особа - Фермерське господарство Агродар 14Р ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду від 11 грудня 2017 року у складі судді Чубая В. В., додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року у складі судді Чубая В. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування їх державної реєстрації.

В обґрунтування своїх вимог, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач зазначав, що за результатами вивчення стану дотримання вимог законодавства при отриманні земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства встановлено, що ОСОБА_3 26 березня 2014 року та 14 жовтня 2014 року звертався до Головного управління Держземагентства у Черкаській області (далі - ГУ Держземагентства; після реорганізації - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області) із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства, площею 42, 05 га, 12, 10 га, 25, 42 га, 11, 19 га, 66, 14 га, 20, 65 га, 11, 54 га, 8, 8 га, 9, 79 га, 26, 14 га, разом загальною площею 233, 82 га, розташованих в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району.

Наказами ГУ Держземагентства затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - рілля та одну земельну ділянку - під пасовища, розташовані за межами населеного пункту на території Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. На підставі зазначених наказів між ОСОБА_3 та ГУ Держземагентства 07 квітня і 07 листопада 2014 року були укладені договори оренди земельних ділянок.

Позивач наголошував в своєму позові, що ГУ Держземагентства формально поставилося до своїх обов'язків, про що свідчить короткий строк розгляду заяв ОСОБА_3, що призвело до передачі в оренду земельних ділянок поза земельними аукціонами, за результатами проведення яких державний бюджет міг отримати дохід. Крім того, одна з переданих в оренду земельних ділянок за видом використання була пасовищем, а тому внаслідок передачі її в оренду в порушення вимог чинного законодавства відбулася зміна цільового призначення використання земельної ділянки. Також заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури зазначив, що накази ГУ Держземагентства про надання дозволу на розробку земельної документації ОСОБА_3, про її затвердження, а також укладені на підставі них договори оренди прийняті та укладені всупереч вимогам законодавства України та суперечать інтересам держави, так як ОСОБА_3 у поданих заявах про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтував розмір земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробки, не зазначив при цьому перспективи діяльності свого фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Під час видання оскаржуваних наказів та укладенні договорів оренди землі допущені порушення положень Закону України Про фермерське господарство , ЗК України та Закону України Про оренду землі . Передання ОСОБА_3 зазначених земельних ділянок у суборенду третій особі свідчить про відсутність у останнього реального наміру та реальної можливості самостійно обробляти орендовані земельні ділянки та його дії спрямовані на отримання землі в оренду в обхід передбаченої законодавством процедури проведення земельних торгів.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року позов заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагентства від 07 листопада 2014 року № 23-5289/14-14-СГ.

Визнано недійсним договір оренди землі від 07 листопада 2014 року земельної ділянки, площею 25, 4254 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Додатковим рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року стягнуто з ГУ Держгеокадастру на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 2 400, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 800, 00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у відповідній частині, керувався тим, що спірна земельна ділянка надана відповідачу не для випасання худоби, сінокосіння, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового призначення використання землі. Згідно зі статтею 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам та визнання недійсними угод щодо земельних ділянок. Таким чином, виданий відповідачем наказ від 07 листопада 2014 року № 23-5289/14-14-СГ, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. У зв'язку з викладеним договір оренди від 07 листопада 2014 року земельної ділянки, площею 25, 54 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, також підлягає визнанню недійсним. Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається прокурор, не є підставою для визнання недійсними та скасування оспорюваних наказів, оскільки Закон не передбачає підстав для відмови громадянам у прийняття заяви, поданої з недотриманням правил, передбачених частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство . При цьому суд також посилався на те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами невиконання ОСОБА_3 вимог статті 7 Закону України Про фермерське господарство .

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області задоволено. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури до ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок змінено, шляхом скасування його в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду від 07 листопада 2014 року № 23-5287/14-14-СГ, № 23-5288/14-14-СГ, № 23-5290/14-14-СГ; від 07 квітня 2014 року № ЧК/7125182400:02:000/00002983, № ЧК/7125182400:02:000/00002986, № ЧК/7125182400:02:000/00002985, № ЧК/7125182400:02:000/00002988, № ЧК/7125182400:02:00/00002984; № ЧК/7125182400:02:000/00002987 та в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 07 листопада 2014 року, площею 42, 0531 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9), площею 12, 1079 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8), площею 11, 1904 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10), договорів оренди земельних ділянок від 07 квітня 2014 року, площею 66, 1401 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), площею 20, 6534 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), площею 11, 5434 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), площею 8, 8634 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5), площею 9, 7996 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6), площею 26, 1453 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_7). Прийнято у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури задоволено. Визнано незаконними та скасовано зазначені накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду; визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, що укладені між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області на підставі зазначених наказів, у іншій частині рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції у відповідній частині, керувався тим, що накази про надання ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства були видані без дотримання положень статті 7 Закону України Про фермерське господарство . Відсутність в заявах відповідача умов і обставин, встановлених Законом, свідчить про те, що рішення про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства ГУ Держземагентства прийняті з порушенням вимог Закону України Про фермерське господарство , а саме: без оцінки обставин і умов, без перевірки обґрунтування розмірів земельних ділянок виходячи із перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, тобто без належної перевірки дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Про непроведення належної перевірки при розгляді заяв ОСОБА_3 також свідчить той факт, що рішення про надання згоди на підготовку землевпорядною організацією ГУ Держземагентством за заявами ОСОБА_3 прийняті у дуже стислі строки. За заявами від 26 березня 2014 року на наступний день, тобто 27 березня 2014 року, а за заявами від 14 жовтня 2014 року - 07 листопада 2014 року прийняті рішення про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок в оренду, при тому, що частиною другою статті 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) строк для розгляду таких заяв встановлений у один місяць, тобто з урахуванням строку, необхідного для проведення належних перевірок. Про прийняття рішення про надання ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення належної перевірки дійсності волевиявлення ОСОБА_3 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства також свідчить той факт, що після реєстрації ОСОБА_3 04 квітня 2016 року фермерського господарства Чкалов плюс , для ведення якого йому в 2014 році надавались в оренду земельні ділянки державної власності, 28 квітня 2016 року ці ж земельні ділянки були передані ним в суборенду ФГ Агродар 14Р . Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконними наказів про надання ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок в зв'язку з відсутністю в Законі України Про фермерське господарство підстав для відмови громадянам у прийнятті заяв про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства є помилковим та таким, що не ґрунтується на законі, оскільки при вирішенні питання про законність рішень органу виконавчої влади про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання таких земельних ділянок, встановлені статтею 7 зазначеного Закону.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково у частині задоволення позову заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури; скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові у цій частині, в іншій частині рішення судів залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема правила статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство . Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Також посилався на те, що прокурор не зазначив, у інтересах якого органу він звернувся до суду із позовом, з огляду на що суди неправильно визначили суб'єктний склад учасників справи. Окрім цього зазначив про безпідставність незастосування судами позовної давності.

ГУ Держгеокадастру подало відзив на касаційну скаргу, у якому підтримало її та просило задовольнити.

Заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури подав на касаційну скаргу відзив, у якому просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 06 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства із заявами про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право на земельні ділянки відповідними площами в оренду для створення фермерського господарства в адміністративних межах Жовнинської сільської ради за межами населеного пункту.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства із заявами про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовними площами, 42, 06 га, 12, 1079 га, 11, 1904 га ріллі та 25, 43 га пасовищ із земель державної власності Жовнинської сільської ради за межами с. Жовнине в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району в оренду для ведення фермерського господарства.

Наказами ГУ Держземагентства від 27 березня 2014 року за номерами ЧК/7125182400:02:000/00002826, ЧК/7125182400:02:000/00002850, ЧК/7125182400:02:000/00002849, ЧК/7125182400:02:000/00002825, ЧК/7125182400:02:000/00002852, ЧК/7125182400:02:000/00002848 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованих в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району, орієнтовними розмірами земельних ділянок 24, 6181 га, 68, 7147 га, 10, 4205 га, 10, 9693 га, 21, 9601 га та 8, 8906 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Наказами ГУ Держземагентства у Черкаській області від 07 квітня 2014 року № ЧК/7125182400:02:000/00002988, № ЧК/7125182400:02:000/00002987, № ЧК/7125182400:02:000/00002986, № ЧК/7125182400:02:000/00002985, № ЧК/7125182400:02:000/00002984, № ЧК/7125182400:02:000/00002983 про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду, було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площами 8, 8643 га, 66, 1401 га, 20, 6534 га, 11, 5434 га, 26, 1453 га та 9, 7996 га в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Надано ОСОБА_3 земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площами 8, 8643 га, 66, 1401 га, 20, 6534 га, 11, 5434 га, 26, 1453 га та 9, 7996 га (з кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_6) в оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Наказами ГУ Держземагентства у Черкаській області від 07 листопада 2014 року № 23-5290/14-14-СГ, № 23-5289/14-14-СГ, № 23-5288/14-14-СГ,

№ 23-5287/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 42, 0531 га, 25, 4254 га, 12, 1079 га та 11, 1904 га в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Надано ОСОБА_3 земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площами 42, 0531 га, 25, 4254 га, 12, 1079 га та 11, 1904 га (з кадастровими номерами НОМЕР_9, НОМЕР_1, НОМЕР_8, НОМЕР_10) в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту.

07 квітня 2014 року між ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 укладені договори оренди землі, відповідно до яких в оренду ОСОБА_3 передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, площею 26, 1453 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 66, 1401 га з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 20, 6534 га з кадастровий номером НОМЕР_4, площею 11, 5434 га з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 8, 8634 га з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 9, 7996 га з кадастровим номером НОМЕР_6 сільськогосподарські угіддя - рілля, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Строк дії договорів складає 25 років.

07 листопада 2014 року між ГУ Держземагентства та ОСОБА_3 укладені договори оренди землі, відповідно до яких в оренду ОСОБА_3 передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 42, 0531 га з кадастровим номером НОМЕР_9, площею 12, 1079 га з кадастровим номером НОМЕР_8, площею 11, 1904 га з кадастровим номером НОМЕР_10, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Строк дії договорів складає 10 років.

07 листопада 2014 року між ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 укладений договір оренди землі, відповідно до якого в оренду ОСОБА_3 передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 25, 4254 га, сільськогосподарські угіддя - пасовища, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району. Строк дії договору 10 років.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20 листопада 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 листопада 2014 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9; 21 листопада 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 листопада 2014 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_10; 18 жовтня 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2; 16 жовтня 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3; 16 жовтня 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6; 18 жовтня 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5; 21 листопада 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 листопада 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1; 21 листопада 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 листопада 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8; 16 жовтня 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7; 18 жовтня 2014 року зареєстрований договір оренди землі від 07 квітня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4.

04 квітня 2016 року ОСОБА_3 створене Фермерське господарство Чкалов плюс .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_3 28 квітня 2016 року він передав земельні ділянки в кількості 10 штук з кадастровими номерами: НОМЕР_9, НОМЕР_8, НОМЕР_10, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_1 в суборенду ФГ Агродар 14Р на підставі договорів суборенди земельних ділянок, із зазначенням цільового призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постановлених у справі рішень, Верховний Суду зробив такі висновки

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17.

Проте, під час вирішення спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подання позову заступником керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави, зокрема, суди не з'ясували, який суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб'єкт владних повноважень відсутній.

Таким чином у досліджуваних правовідносинах прокурор не обґрунтував право на відповідний позов, поданий в інтересах держави.

Верховним Судом також враховано, що ЦПК України 2004 року передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 ГПК України (у редакції Закону України від 06 листопада 1991 року № 1798-XII) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у згаданій редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні

особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб'єктного складу їх учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними і скасувати накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок, визнати недійсними укладені відповідачами договори оренди земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції Закону України від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI, далі - Закон України Про фермерське господарство ) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства зареєстрував фермерське господарство Чкалов плюс .

Тобто відбулася заміна сторони орендаря земельної ділянки: права й обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому дійсними сторонами спору є юридичні особи.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Спори юридичних осіб, зокрема, органів державної влади та місцевого самоврядування із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження

№ 14-5цс18) та від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що рішення Чорнобаївського районного суду від 11 грудня 2017 року, додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2018 рокунеобхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду від 11 грудня 2017 року, додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року скасувати .

Провадження у справі за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3, третя особа: Фермерське господарство Агродар14Р про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, закрити.

Роз'яснити сторонам право звернутися з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик