Рішення

від 02.04.2018 по справі 442/950/18

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/950/18

Провадження №2/442/844/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Медведика Л.О.,

з участю секретаря Чолавін Н.П.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, до виконавчого комітету Стебницької міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх належних сум при звільненні, моральної шкоди та судових витрат,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що працював у відповідача на посаді першого заступника міського голови м.Стебника. 07.11.2017року його було звільнено з даної посади на підстав розпорядження Стебницького міського голови від 07.11.2017 року №136-ОС. Заробітна плата йому при звільнені була нарахована лише 07.12.2017 року. Таким чином, час затримки йому всіх належних сум при звільнені становить 1 місяць з 07.11.2017 року по 07.12.2017 року. Відтак, просить стягнути з відповідача на його користь 12621,94 грн. заборгованості за весь час виплати всіх належний сум при звільненні.

Разом з тим, вказує на те, що неправомірними діями відповідача, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у втраті ним душевного спокою, перебування у емоційно пригніченому стані, що негативно відображалося на спілкуванні з родиною. Розмір завданої моральної шкоди оцінює в сумі 2000 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву. Подав підтвердження витрат на правничу допомогу, які відповідали прогнозованим витратам у позові. Погодився на заперечення представника відповідача щодо стягнення суми середньомісячного заробітку в розмірі 12 073,16 грн.

Представник відповідача заперечив щодо поданого позову з посиланням на те, що для виплати середньомісячного заробітку позивачу в бюджеті Стебницької міської ради не було передбачено цільових коштів. Такі планувалися передбачити за рішенням Стебницької міської ради та були закладені в проекті від 19.10.2017 року. Однак, при голосуванні на сесії 25.10.2017 року, дане рішення прийнято не було. Натомість, за виділ необхідних коштів було проголосовано рішення №326 від 28.11.2017 року. Причин виплати необхідних коштів аж 07.12.2017 року - пояснити не зміг. Відповідно наголосив на відсутності вини відповідача у не виплаті розрахунку при звільнені.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження..

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

З оглянутого розпорядження міського голови Стебницької міської ради від 07 листопада 2017 року за №136-ОС вбачаться, що позивача, ОСОБА_3, звільнено з посади першого заступника міського голови в зв язку зі скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпПУ) з 08.11.2017 року.

Згідно довідки про доходи від 19.12.2017 року, виданої виконкомом Стебницькоїї міської ради вбачається, що нарахована зарплата позивача за листопад 2017 року становила 28822,49 грн.

З оглянутої копії квитанції ПАТ Кредобанк вбачається, що на рахунок позивача було перераховано 23 202,10 грн. 07.12.2017 року.

Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Вирішуючи позов в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги вимоги ст. 117 КЗпП України якою передбачено, що у разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до Розділів І,ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від лютого 1995 р. N 100 середньомісячна заробітна плата у випадку затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п.3 розділу ІІІ даного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п.8 Розділу ІУ даного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд погоджується із розрахунком представника позивача суми середнього заробітку, наведеним у позові, із зменшенням суми стягнення за один день враховуючи звільнення позивача на день пізніше від дати, за яку проводився розрахунок. Таким чином, сума середнього заробітку становить 12 073,16 грн. і відповідно підлягає до стягнення, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність вини Стебницької міської ради для задоволення позову спростовується правовою позицією, зазначеною постановою Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі №6-948цс16, згідно якої за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Враховуючи вимоги статті 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, суд встановив, що через порушення трудових прав позивача, що полягає у невиплаті заробітної плати на момент звільнення з роботи, він без законних на те підстав, був позбавлений можливості отримати належну винагороду за працю, внаслідок чого поставлений в скрутне матеріальне становище, що, безумовно, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порушення його законних прав призвело до моральних страждань, однак не мало тривалого характеру, що дає суду підстави для стягнення з відповідача коштів у відшкодування спричиненої моральної шкоди. З врахуванням принципів розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування заподіяної моральної шкоди 1000 грн.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідача судових витрат, то в даному випадку суд виходить з того, що згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.02.2018 року за №8. Позивач сплатив на користь адвоката 2000,00 грн. за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанцією від 02.04.2018 року, сплаченої в А-Банк . З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. та 1700 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати допустити до негайного виконання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81 , 264, 265, 352 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з виконавчого комітету Стебницької міської ради (код ЄДРПОУ 04372431, Львівська область, м.Стебник, вул.Мазепи, 8) на користь ОСОБА_3 (Львівська область, м.Стебник, вул.Гайова, 9, ІПН НОМЕР_1) 12 073 (дванадцять тисяч сімдесят три) гривні 16 копійок середнього заробітку за весь час затримки при виплаті, 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок моральної шкоди, 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу та 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 копійок судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Медведик Л.О.