Постанова

від 28.03.2018 по справі 2-1563/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

місто Київ

справа № 2-1563/11

провадження № 61-12689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Земельний банк ,

відповідач - ОСОБА_3,

треті особи: Закрите акціонерне товариство ЛАНТАН , Акціонерне товариство закритого типу ГЕЯ ,

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова у складі судді Харченко А. М.від 02 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С. від 20 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС (далі - ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС ), що діє як управитель активів Публічного акціонерного товариства Земельний банк (далі - ПАТ Земельний банк ), звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні № 36921471 у справі за позовом ПАТ Земельний банк до ОСОБА_3, за участю третіх осіб: Закритого акціонерного товариства ЛАНТАН (далі - ЗАТ ЛАНТАН ) та Акціонерного товариства закритого типу ГЕЯ (далі - АТЗТ ГЕЯ ), про звернення стягнення на нерухоме майно. Відповідно до уточнених вимог просило замінити сторону у виконавчому провадженні № 36921471 з ПАТ Земельний банк на ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС .

На обґрунтування заяви ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС зазначило, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2012 року позов ПАТ Земельний банк задоволено, в рахунок погашення заборгованості за договором від 16 січня 2008 року № 03-08/К про надання кредиту в сумі 12 330 304, 16 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - на нежитлову будівлю літ. А-5, загальною площею 7 397, 80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, оцінену на дату укладення договору іпотеки в 18 680 000, 00 грн, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. У подальшому активи ПАТ Земельний банк передані в управління Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ (далі - ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ ). 09 лютого 2015 року між Національним банком України (далі - НБУ), ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ та ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС укладено тристоронній договір про передавання в управління непроданих активів ПАТ Земельний банк . Відповідно до умов договору юридична фірма є довірчим власником переданих в управління активів ПАТ Земельний банк та має право бути процесуальним правонаступником ПАТ Земельний банк у справах, однією з сторін (учасників) яких є ПАТ Земельний банк . До переліку активів, що приймаються в управління, входить також заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2008 року № 03-08/К.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2017 року замінено стягувача ПАТ Земельний банк правонаступником, ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС , що діє як управитель активів ПАТ Земельний банк у виконавчому провадженні № 36921471 на виконання виконавчого листа, виданого Московським районним судом м. Харкова 14 лютого 2013 року.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що відповідно до договору від 09 лютого 2015 року № 41-Л дія договору від 30 січня 2014 року № 34-Л достроково припинена, а ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС є довірчим власником отриманих в управління активів ПАТ Земельний банк та процесуальним правонаступником у справах, однією із сторін (учасників) яких є ПАТ Земельний банк , що визначено умовами договору від 09 лютого 2015 року № 42-Л. Сума, отримана від реалізації майна, наданого в іпотеку, на підставі звернення до виконання рішення суду у цій справі, може бути отримана правонаступником ПАТ Земельний банк , ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу АТЗТ ГЕЯ відхилено, ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2017 року залишено без змін

Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, вважав, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є підставою для правонаступництва. Такий правонаступник кредитора має право заявляти клопотання про заміну сторони виконавчого провадження з набуттям статусу сторони виконавчого провадження.

ОСОБА_3 , не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, 03 липня 2017 року звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Московського районного суду м . Харкова від 02 лютого 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог клопотання ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС .

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема тим, що договір від 09 лютого 2015 року № 42-Л суперечить правилам ЦК України, Закону України Про банки і банківську діяльність , Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Заявник зазначив, що відсутні передбачені процесуальним та матеріальним законом підстави для здійснення заміни сторони виконавчого провадження за заявою ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС . Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що судами повинна була бути врахована судова практика у аналогічних справах.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС зазначає, що договір від 09 лютого 2015 року відповідає вимогам законодавства. Законом передбачені підстави для заміни сторони виконавчого провадження у спірних правовідносинах, оскільки відбулося сингулярне правонаступництво, яке не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому за правовою природою є частковим і відбувається через заміну осіб в окремих зобов'язаннях за волевиявленням сторін або відповідно до вимог закону. Таке правило передбачене частиною дванадцятою статті 96 Закону України Про банки та банківську діяльність , яка застосовується до спірних правовідносин відповідно до пункту 3 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 369 Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства , постанови Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346 Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства , відповідно до яких сторонами і укладено правочин про заміну особи у правовідносинах, стосовно яких виник спір.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 06 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду 03 березня 2018 року.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якою рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за договором від 16 січня 2008 року №03-08/К про надання кредиту звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (майнової поруки), посвідченим приватним нотаріусом Галіщевою О. А. 16 січня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 23, на належну ОСОБА_3 нежитлову будівлю літ. А-5, загальною площею 7 397, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та оцінена на дату укладення договору іпотеки в 18 680 000, 00 грн, шляхом продажу його на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Земельний банк судові витрати у розмірі 1 820, 00 грн.

На виконання зазначеного рішення суду 14 лютого 2013 року Московський районний суд м. Харкова видав виконавчі листи. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Семка Б. О. від 07 березня 2013 року ВП № 36921471 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій цивільній справі.

Враховуючи, що постановою Правління НБУ від 30 липня 2010 року № 375 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 02 серпня 2010 року ПАТ Земельний банк , між НБУ, ліквідатором ПАТ Земельний банк та ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ укладено договір від 30 січня 2014 року № 34-Л про передання в управління непроданих активів, за яким активи, наявні на балансі ПАТ Земельний банк на дату укладення договору, передані в управління ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ .

Комісією НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем прийнято рішення від 23 грудня 2014 року № 585 про укладення між НБУ та ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ договору про дострокове припинення дії договору від 30 січня 2014 року № 34-Л, а також про визначення ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС юридичною особою, якій за договором передаватимуться в управління непродані активи ПАТ Земельний банк , про укладення тристороннього договору між НБУ, ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ та ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС про передавання в управління непроданих активів ПАТ Земельний банк .

09 лютого 2015 року між НБУ, ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ та ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС укладено тристоронній договір № 42-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ Земельний банк . Відповідно до умов договору ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС є довірчим власником переданих в управління активів ПАТ Земельний банк , набув права кредитора у зобов'язаннях та вправі вимагати визнання відповідного процесуального статусу в порядку процесуального правонаступника ПАТ Земельний банк у справах, однією зі сторін (учасників) яких є ПАТ Земельний банк . До переліку активів, що приймаються в управління, входить також заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2008 року № 03-08/К, що звернуто до примусового виконання.

На момент вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження ПАТ Земельний банк не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ця банківська установа перебуває у стані припинення.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, суд касаційної інстанції зробив висновок, що, ухвалюючи рішення про задоволення клопотання про заміну сторони у виконавчому провадженні, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми матеріального права та не порушені норм процесуального права.

Особливості управління активами (майном) банків, що ліквідуються, встановлені загальними правилами ЦК України про договір управління майном, а також спеціальними нормами права, що застосовуються виключно до цих правовідносин.

Згідно із частинами першою та другою статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Відповідно до частини п'ятої статті 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Згідно із частиною першою статті 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Відповідно до пункту 3 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , що набрав чинності 22 вересня 2012 року, ініційована до набрання чинності цим законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим законом.

Процедура ліквідації ПАТ Земельний банк розпочата 02 серпня 2010 року. Порядок проведення процедури ліквідації ПАТ Земельний банк , крім загальних норм ЦК України, регулюється Законом України Про банки і банківську діяльність та Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 369 (далі - Положення).

Відповідно до частини дванадцятої статті 96 Закону України Про банки і банківську діяльність якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній НБУ юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

У главі 13 розділу VI Положення визначений порядок передавання непроданих активів банку в управління НБУ юридичній особі. Згідно з пунктом 13.1 цього Положення ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до НБУ з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону України Про банки і банківську діяльність .

Відповідно до пункту 13.5 Положення комісія НБУ приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя та його затвердження за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі.

У пункті 13.9 Положення встановлено, що за результатами конкурсу між банком, НБУ і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені НБУ підписує уповноважена посадова особа НБУ.

Відповідно до пункту 13.11 Положення управитель набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у яких стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку.

На виконання наведених норм права між ПАТ Земельний банк , ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ та НБУ укладено договір від 30 січня 2014 року № 34-Л про передавання в управління непроданих активів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено дотримання ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ та НБУ вимог пункту 9.2. договору від 30 січня 2014 року № 34-Л щодо дострокового його припинення та передачі непроданих активів новому управителю, яким стало ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС відповідно до проведеного НБУ конкурсу та, як наслідок, укладеного договору про передавання непроданих активів від 09 лютого 2015 року № 42-Л.

Згідно із пунктом 2.1 договору від 09 лютого 2015 року № 42-Л ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ зобов'язався протягом 5 робочих днів з дати укладення договору: передати управителеві, ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС , активи згідно з переліком, наведеним у додатку 1 до цього договору; документи, що підтверджують право власності на активи, документи, на підставі яких виникли майнові права та обов'язки ПАТ Земельний банк щодо активів, у тому числі, судові рішення, виконавчі документи, договори тощо.

У пункті 2.4 згаданого договору сторони визначили, що управитель має право: володіти, користуватись і розпоряджатися активами відповідно до законодавства та цього договору; бути процесуальним правонаступником ПАТ Земельний банк в справах, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ Земельний банк , а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ Земельний банк .

Зважаючи на наведене, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до умов договору від 09 лютого 2015 року № 42-Л ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС набуло права кредитора у відповідних зобов'язаннях та є правонаступником ПАТ Земельний банк в межах, визначених договором та додатком до нього, з огляду на що правонаступництво у цих правовідносинах є сингулярним, а не універсальним, а тому пов'язане лише з передаванням в управління певного, конкретно визначеного обсягу активів банку, що ліквідується, з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо невідповідності договору від 09 лютого 2015 року № 42-Л правилам ЦК України, Закону України Про банки і банківську діяльність , Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Верховний Суд зробив висновок про безпідставність таких тверджень з огляду таке. Судами, як у цьому, так й у інших провадженнях, не встановлено недійсності такого договору за рішенням суду, законом не передбачено умов нікчемності такого правочину, під час розгляду цієї справи підстав та доводів щодо нікчемності договорів, за якими ТОВ АФ АРІЕС набуло права вимоги у зобов'язаннях, які б зобов'язали суди розглядати ці правочини недійсними, не встановлено.При цьому, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року у справі № 640/10851/16-ц позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ Земельний банк , ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ Амстердам , НБУ про встановлення нікчемності договору від 30 січня 2014 року № 34-Л залишено без розгляду. Інших доказів оскарження зазначених правочинів заявник судам першої та апеляційної інстанцій, Верховному Суду не надавав.

Верховний Суд врахував, що за правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності наведених правочинів, допоки іншого висновку не дійде суд в самостійному провадженні.

У частині третій статті 6 ЦК України встановлено свободу укладення договору, відповідно до якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про перехід прав кредитора від ПАТ Земельний банк до ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ АМСТЕРДАМ , а пізніше - до ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС . Під час укладення та підписання договору про передавання в управління непроданих активів від 30 січня 2014 року № 34-Л ПАТ Земельний банк погодився з його умовами, у тому числі в частині умов про можливість наступного передання активів за цим договором у разі його припинення первісним управителем новому управителю без додаткового погодження з цим банком.

Договір від 09 лютого 2015 року № 42-Л відповідно до пункту 9.1 за своєю правовою природою є консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту його підписання, тобто при досягненні згоди сторін щодо всіх його умов, та не потребує вчинення певних дій від сторін такого договору для виникнення прав та обов'язків за ним.

Оцінюючи твердження заявника щодо відсутності права у ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, Верховний Суд керується положеннями статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України 2004 року та статті 8 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).

Зокрема, відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених норм ЦК України Верховний Суд зробив висновок, що заміна кредитора у зобов'язанні є можливою не лише у випадках, передбачених законом, а й якщо правонаступництво передбачено договором.

Із системного аналізу положень частини першої статті 378 ЦПК України та частини п'ятої статті 8 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV) випливає , що ТОВ ЮРИДИЧНА ФІРМА АРІЕС набуло право на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у зв'язку із правонаступництвом у цивільних відносинах.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлення судом дотримання норм процесуального права й правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, беручи до уваги положення статті 410 ЦПК України, Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість вимоги про скасування ухвали Московськогорайонного суду м. Харкова від 02 лютого 2017 року та ухвалиАпеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року, а отже, й про залишення цих судових рішень без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Московськогорайонного суду м. Харкова від 02 лютого 2017 року та ухвалуАпеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді С. О. Карпенко

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик