Постанова

від 22.03.2018 по справі 495/9473/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/472/18

Номер справи місцевого суду: 495/9473/16-ц

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 року м. Одеса

Справа № 495/9473/16-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - заступник прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської обласної державної адміністрації;

- відповідач - ОСОБА_4;

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_5; 2) відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Прийомової О.Ю. 19 жовтня 2017 рокуо 16 годині 30 хвилин в м. Білгород-Дністровському Одеської області,

встановила:

У грудні 2016 р. заступник прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5, Відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, в якому просив

витребувати з володіння ОСОБА_4 на користь Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку, площею - 0,1000 га., цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, вартістю - 60 040,00 грн..

Позовна заява обґрунтована тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 р. у справі № 2а-7932/08/1570 зобов'язано відділ Держкомзему України в Білгород-Дністровському районі Одеської області, ДП Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Одеській області видати особам, зазначеним в списку громадян у додатку до розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 27.02.2008 р. № 566-А-2008 державні акти на право приватної власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, що розташовані за адресою - АДРЕСА_1.

На підставі вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 р. ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 31.12.2010 р., на підставі якого у власність останнього передано земельну ділянку, площею - 0,1000 га., цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

У подальшому 09.09.2015 р. вказану земельну ділянку ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_4.

Відповідно до ст. ст. 116, 122 Земельного Кодексу України, чинного на час виникнення права власності, єдиним власником земель, які передано для індивідуального дачного будівництва є - Одеська обласна державна адміністрація. Як орган уповноважений виконувати функції з розпорядження землею вказаної категорії Одеська обласна державна адміністрація жодних рішень щодо передачі земельної ділянки у власність громадян не приймала.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2017 р. позов прокурора задоволено.

Витребувано з володіння ОСОБА_4 на користь Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку, площею - 0,1000 га., цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, вартістю - 60 040,00 грн..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 25.05.2015 р. заяву ОСОБА_4 від 18.04.2017 р. про перегляд заочного рішення задоволено. Вищевказане заочне рішення скасовано. Справу призначено до судового розгляду.

У серпні 2017 р. ОСОБА_4, не визнавши первісний позов прокурора, звернулася до суду із зустрічним позовом до Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, в якому просила: 1) визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею - 0,1000 га., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, цільове призначення для - індивідуального дачного будівництва; 2) визнати її добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку, загальною площею - 0,1000 га., що розташована за адресою - АДРЕСА_1, № 10-А/12 (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, за договором купівлі-продажу від 09.09.2015 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А., реєстровий номер - 592.

Зустрічні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що вона є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. На час укладання договору купівлі-продажу землі від 09.09.2015 р., який був посвідчений приватним нотаріусом, були дотримані всі норми права. Право власності ОСОБА_5 не було скасоване. Не була скасована і реєстрація цього права у державному реєстрі. Будь-які заборони, арешти також були відсутні. Тобто вона цілком законно придбала майно, сплатила за нього кошти, отримала його у власність і розпорядження. За нею була здійснена реєстрація права власності.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.08.2017 р. зустрічний позов ОСОБА_4 було прийнято до спільного провадження з первісним позовом прокурора.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.10.2017 р., ухваленого під головуванням судді Прийомової О.Ю., у задоволенні первісних позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської обласної державної адміністрації, та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку видано ОСОБА_5 на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 р.. Вказаним судовим рішенням встановлена відповідність процедури приватизації спірної земельної ділянки діючому законодавству (а. с. 219 - 225).

Заступник прокурора Одеської області в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову.Просить рішення суду в оскарженій частині скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на помилковість висновку суду про те, що єдиним органом, який може передати спірну земельну ділянку у власність є - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація. Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України, чинної на час виникнення правовідносин, районна державна адміністрація мала право розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів тільки для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення територіальної громади. Зі змісту постанови адміністративного суду вбачається, що Одеська обласна державна адміністрація не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність громадян.

Прокурор у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надала. У судовому засіданні її представник - ОСОБА_7 вважав необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову залишити без змін. Посилався на те, що законність надання спірної земельної ділянки встановлена рішенням адміністративного суду.

ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився. Відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області представника у судове засідання не направив. Про дату, час і місце судового засідання сповіщалися належним чином. Причини неявки не повідомили. Письмових пояснень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надали.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 не переглядається, оскільки вона рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржила.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час розгляду справи апеляційним судом, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову прокурора. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 12, 330, 388 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року, справа № 2а-7932/08/1570 (а. с. 15 - 22), ОСОБА_5 23.12.2010 р. було видано Державний акт серія НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку, площею - 0,1000 га., цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту).

09.09.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А.. Право власності ОСОБА_4 на придбану земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі (а. с. 12 - 14).

Між сторонами виникли правовідносини щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини 5 статті 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна.

За правилами, передбаченими ст. ст. 330, 388 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребування у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки достовірно встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку було вперше набуто за судовим рішенням, яке на час розгляду справи є чинним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні первісного позову прокурора, оскільки не встановлено вибуття майна із власності поза волею його власника.

Апелянт не надав доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Доводи апелянта про помилковість висновку суду про те, що єдиним органом, який може передати спірну земельну ділянку у власність є - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, зі змісту постанови адміністративного суду вбачається, що Одеська обласна державна адміністрація не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність громадян, відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України, чинної на час виникнення правовідносин, районна державна адміністрація мала право розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів тільки для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення територіальної громади, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з преюдиції постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року.

Таким чином, апеляційна скарга заступника прокурора Одеської області є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаженій частині є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів заступника прокурора Одеської області, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області - залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні первісного позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова