Рішення

від 29.03.2018 по справі 902/1106/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2018 р. Cправа № 902/1106/17

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Іллінецького районного центру зайнятості

(вул. Максима Кривоноса, 31, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

до Фізичної особи - підприємця Мухіної Світлани Олександрівни

(АДРЕСА_1, 22700)

про стягнення 9137,86 грн

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.

представників сторін:

позивача: Пилипинчук В.К. - директор;

Гайдей Р.М. Реган Д.С. за довіреностями;

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Іллінецький районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Мухіної Світлани Олександрівни компенсації фактичних витрат в розмірі єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9137,86 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1106/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 09.01.2018р. та зобов'язано сторін надати суду докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 12.01.2018р. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 12.02.2018р.

Ухвалою суду від 12.02.2018р розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.03.2018р.

Ухвалою суду від 05.03.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 29.03.2018р.

На визначену судом дату з'явились представники позивача. Відповідач правом участі в судовому засідання не скористався. У клопотанні б/н. від 23.03.2018р відповідач просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.03.2018р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заперечень на відзив № 01-17/39 від 05.01.2018р, обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на те, що відповідачу було компенсовано витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих з числа безробітних громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були направлені на працевлаштування до ФОП Мухіної Світлани Олександрівни за направленням Ілінецького районного центру зайнятості. Однак, ФОП Мухіна Світлана Олександрівна звернулась до Іллінецького районного центру зайнятості з метою зняття з обліку трудових договорів з найманими працівниками (звільнення відповідно до п. 1 ст. 36 КзпП України).

Роботодавцю було роз'яснено положення п. 3 ст. 27 Закону України Про зайнятість населення та п. 7 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В претензії № 04-16/479 від 17.05.2017р ставилась вимога про відшкодування суми виплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9137,86 грн, проте претензія залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач у відзиві б/н від 29.12.2017р та поясненнях б/н від 30.01.2018р заперечує проти позову посилаючись на невірне застосування позивачем Закону України Про зайнятість населення . Стверджує, що звільнення працівників за угодою сторін тягне за собою наслідок у вигляді працевлаштування на звільнене робоче місце іншого працівника у межах дворічного строку . За направленням Іллінецького районного центру зайнятості було працевлаштовано швачкою ОСОБА_8

Відтак відповідач стверджує, що не допустила жодних порушень закону, що виключає підстави задоволення позову.

Окрім того відповідач вказує на пропущення позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, та наполягає на застосування наслідків спливу строку.

Пунктом 6 статті 10 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено що функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України Про зайнятість населення (5067-17) та цього Закону.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання державного правління у сфері зайнятості населення від 05.03.2014 № 90 до внесення змін до Законів України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та Закону України Про зайнятість населення органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджет Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до Положення про Іллінецький районний центр зайнятості, затвердженого наказом Вінницького обласного центру зайнятості № 77 від 02.07.2016р Іллінецький районний центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості, на який покладаються виконання завдань і функцій у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду у загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з приписами ч. 3 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття , у разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Як свідчать матеріали справи 31.10.2013р до Іллінецького районного центру зайнятості (Позивач) звернулась ФОП Мухіна Світлана Олександрівна (Відповідач) як роботодавець , та подала звіт 3-ПН про наявність вакансій.

01.11.2013р на заявлені вакансії Позивачем було направлено 2-х осіб, що перебували на обліку в Іллінецькому центрі зайнятості.

01.11.2013р між Відповідачем та найманими працівниками було укладеного трудові договору за № 02061300272 з ОСОБА_5 та № 02061300270 з ОСОБА_9.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України Про зайнятість населення суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж, на два роки за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, і реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, який зареєстрований в установленому порядку як безробітний, але якому відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається), протягом одного року з дня працевлаштування безробітного у порядку та за переліком пріоритетних видів економічної діяльності, визначених Кабінетом Міністрів України.

26.12.2013р Відповідачем подано Позивачу заяви щодо розгляду питання компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та довідки встановленої форми згідно з додатком до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого постановою КМУ від 15.04.2013р № 347.

26.12.2013р. Позивачем видано накази № 122 та № 123 про щомісячну компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Мухіній Світлані Олександрівні, якою працевлаштовано безробітних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 01.11.2013р на підставі ст. 27 п.2 п.п. 1 Закону України Про зайнятість населення , за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України Про зайнятість населення , у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої цієї статті, з ініціативи роботодавця до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума наданих коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої цієї статті, за угодою сторін на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

Статтею 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття передбачено, Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення тактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Відповідно до п. 7 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2013р № 347, у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) та Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених пунктом 3 цього Порядку залежно від джерела компенсації. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно.

Проте, всупереч наведеному вище законодавству, Відповідачем було звільнено працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування, про що проінформовано позивача 18.08.2014р.

Матеріалами справи стверджується, що Відповідачу було компенсовано суму фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 9 137,86 грн.

Таким чином, позивач наголошує на порушенні Відповідачем встановлених законодавством вимог, що призвело до безпідставної компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9 137,86 грн.

На підставі вищевикладеного, 16.05.2017р головою комісії з припинення - директором Іллінецького районного центру зайнятості виданий наказ № 21 Про повернення коштів , відповідно до якого начальнику відділу взаємодії з роботодавцями наказано організувати роботу по стягненню з ФОП Мухіної С.О. коштів отриманих як компенсація єдиного соціального внеску за працевлаштування безробітних на нові робочі місця в сумі 9137,86 грн. підготувати на надіслати на адресу ФОП Мухіної С.О. претензію щодо необхідності повернення коштів.

На виконання зазначеного наказу Позивачем 23.05.2017р. на адресу Відповідача направлено претензію за № 04-16/479 від 17.05.2017р, з пропозицією повернути кошти в добровільному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2017р. даний лист - претензію з додатками було отримано Відповідачем, про що свідчить на корінці рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, претензія Відповідачем залишена без відповіді та задоволення, і станом на день прийняття рішення кошти, отриманні як компенсація єдиного соціального внеску останнім не відшкодовано.

Слід зазначити, що наказ № 21 від 16.05.201р. в установленому законом порядку Відповідачем не оскаржувався та є чинним.

Згідно зі ст. 39 Закону 5 України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття спори, що виникають за ним Законом вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин справи, позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 9137,86 грн., виплачених як компенсацію фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача не спростовують встановлених судом обставин щодо порушення останнім вимог законодавства. Твердження Відповідача про працевлаштування ОСОБА_8 не звільняє від відповідальності, оскільки, як стверджується сторонами, після звільнення двох найманих працівників, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) Відповідачем було подано Позивачу на одного працівника.

18.12.2014р Позивачем, відповідно до направлення № 0206141027001009 від 18.12.2014р., направлено на працевлаштування ОСОБА_8, з якою 23.12.2014р Відповідачем укладено трудовий договір № 02061400217.

Разом з тим, відповідно до п. 8 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п'яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Обмін зазначеними даними здійснюється в порядку взаємного обміну інформацією.

Проте, як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, Відповідач не зверталась до Позивача, та не подавала відповідних документів з метою заміщення працівника на відшкодування соціального внеску.

Щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин, про що клопоче Відповідач у відзиві, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина перша статті 268 ЦК України визначає вимоги, на які позовна давність не поширюється: на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України Про державний матеріальний резерв .

Частина друга цієї ж статті встановлює, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Згідно з ч.4 ст.38 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України Про зайнятість населення адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Таким чином, оскільки в силу прямої вказівки закону позовна давність не поширюється на вимоги щодо стягнення заборгованості перед органами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в суду відсутні підстави для відмови у позові з мотивів можливого пропуску позивачем строку, у межах якого він міг звернутися до суду.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мухіної Світлани Олександрівни (АДРЕСА_2, 22700, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Іллінецького районного центру зайнятості (вул. Максима Кривоноса, 31, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, р/р. № 37174304900162, Банк - УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 20088190) компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9 137 (дев'ять тисяч сто тридцять сім) грн. 86 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мухіної Світлани Олександрівни (АДРЕСА_1, 22700, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. ОО коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 04 квітня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Максима Кривоноса, 31, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1, 22700)