Рішення

від 27.03.2018 по справі 802/510/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 березня 2018 р. Справа № 802/510/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимиріни

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс"

до: Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Метафора Транс (далі - позивач, ТОВ Метафора Транс ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС України у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.01.2018 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Метафора Транс (код ЄДРПОУ 37618281) дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 36995114) за 2014 рік та ТОВ Норд Люкс (код ЄДРПОУ 38830680) за 2014 рік ГУ ДФС України у Вінницькій області прийнято Акт №2857/1415/37618281 від 04.12.2017. На підставі Акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 22.01.2018 № НОМЕР_1.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2018 відкрито провадження у справі.

21.03.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, у задоволенні позовних вимог ТОВ Метафора Транс слід відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтування, які викладенні у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 21.11.2017 № 2413 виданого ГУ ДФС у Вінницькій області, ОСОБА_4, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Вінницької ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області, згідно із ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) та на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області № 3917 від 20.11.2017 проведена документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Метафора Транс (код ЄДРПОУ 37618281) дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 36995114) за 2014 рік та ТОВ Норд Люкс (код ЄДРПОУ 38830680) за 2014 рік.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений Акт №2857/1415/37618281 від 04.12.2017 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачемп.138.1.1, п. 138.1, п. 138.8, п. 138.2, п. 138.6 , ст. 138 , п. 139.1, 139.1.9 , п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України (редакція на 31.12.2014), п. 44.1 ст. 44, п.п 134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 31093,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 22.01.2018 № НОМЕР_1, яким нараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 31093 грн.00 коп. з податку на прибуток, 7773 грн. 00 коп. фінансових санкцій, а всього 38866 грн. 00 коп.

Вищезазначене ППР від 22.01.2018 № НОМЕР_1 позивач вважає протиправним та з метою його скасування звернувся до суду з даним позовом.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Метафора Транс у січні 2014 року включено до складу податкового кредиту суму по взаємовідносинах з ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА - 6968,00 грн., та за лютий 2014 року - 8528,00 грн.; також в лютому по взаємовідносинах з ТОВ Норд Люкс - 5260,00 грн., за березень 2014 року ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА - 8216,00 грн.; ТОВ Норд Люкс - 5575,00 грн.

Відповідно до договору №02/01/14 від 02.01.2014 ТОВ МЕТАФОРА ТРАНС придбало у ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА послуг по перевезенню вантажів та відповідно до договору №1702/14 від 17.02.2017 придбало у ТОВ Норд Люкс послуги по ремонту (обслуговування) автомобілів.

Під час перевірки перевіряючими було встановлено відсутність у ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА та ТОВ Норд Люкс необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу та транспортних засобів, які необхідні для виконання вищевказаних господарських операцій. Крім того, перевіряючими взято до уваги, що зазначені контрагенти фактично не здійснювали підприємницької діяльності, а були утворені з метою відшкодування податкового кредиту на користь третіх осіб.

Крім того, підставою для визнання операцій нереальними з ТОВ Норд Люкс та ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА став лист №04/5-799 від 12.09.2017 прокуратури Черкаської області, в якому вказувалось, що слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаські області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12014250200000115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Встановлено, що невідомими особами упродовж 2013-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності створено та придбано ряд підприємств на території Черкаської області, в т.ч. ТОВ Норд Люкс (код ЄДРПОУ 38830680), ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 36995114), зареєструвавши та перереєструвавши їх за винагороду на підставних осіб. Крім того, досліджуючи фінансові - господарські операції вказаних вище суб'єктів підприємницької діяльності із ознаками фіктивності, встановлено що упродовж 2013-2014 років ними сформовано податковий кредит з податку на додану вартість для підприємств, які зареєстровані на території обслуговування ГУ ДФС у Вінницькій області, в т.ч, ТОВ Метафора Транс .

Враховуючи вищевикладене, на переконання відповідача, ТОВ МЕТАФОРА ТРАНС не мало реальних взаємостосунків з ТОВ Норд Люкс та ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА , фактично не придбало послуги по ремонту (обслуговуванню) автомобілів та послуг по перевезенню вантажів.

Таким чином, первинні документи, виписані на адресу ТОВ Метафора Транс від ТОВ Норд Люкс та ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА , не можуть вважатися документами для цілей ведення податкового обліку та бути підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та понесених витрат по собівартості придбаних товарів (робіт/послуг), що відображені у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд із даним висновком відповідача погодитись не може, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За статтею 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за спірними правочинами позивачем надані: договори, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, з яких вбачається, що вони складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Щодо правомірності визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції від 31.12.2014) (далі - ПК) з питань оподаткування прибутку підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК дається визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пуктом 138.8 ст.138 ПК передбачалось, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати встановлені судом та підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Отже, на думку суду відсутні обставини, які б відповідно до Податкового кодексу України унеможливлювали формування валових витрат за вищевказаними господарськими операціями.

Окрім того, як вже зазначалось, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагентів на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: « ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Також, відповідачем під час перевірки було використано лист №04/5-799 від 12.09.2017 прокуратури Черкаської області, в якому вказувалось, що слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаські області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12014250200000115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Разом з тим, слід зазначити, що частиною 6 ст. 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, відповідачем не надано суду доказів того, що у даному кримінальному провадженні прийнято вирок, який би вказував на нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з ТОВ Норд Люкс та ТОВ АГРОІМПУЛЬС УКРАЇНА ,

Разом з тим, доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісних характер діяльності контрагентів не встановлено, у зв'язку з чим позбавлення його права віднесення витрат, які він поніс за результатами даних господарських операцій з контрагентами є безпідставним.

Отже, суд вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток згідно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.01.2018 № НОМЕР_1.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Виходячи з наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_2 від 22.01.2018 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" 1762 грн., (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" (21034, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Лебединського, 19; код ЄДРПОУ 37618281); Головне управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (2110, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ 39402165).

Суддя Чернюк Алла Юріївна