Постанова

від 04.09.2018 по справі 802/510/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/510/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

04 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Платаш В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 0000561415 від 22.01.2018.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, ухвалення необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач зазначає, що висновки акту перевірки №2857/1415/37618281 від 04.12.2017 в частині встановлених порушень позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Агроімпульс Україна за 2014 рік та ТОВ Норд Люкс за 2014 рік, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №0000561415 від 22.01.2018, є обґрунтованими, що свідчить про правомірність вказаного рішення. Відповідач вказує, що ТОВ "Метафора Транс" фізично не могло здійснювати господарські операції з ТОВ Агроімпульс Україна та ТОВ Норд Люкс у зв'язку із відсутністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення таких операцій.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Позивач зауважив, що господарські операції з ТОВ Агроімпульс Україна та ТОВ Норд Люкс за 2014 рік були реальними, а наявність власного транспорту чи працівників не є обов'язковою умовою для надання експедиторських послуг чи послуг з ремонту транспорту, адже такі послуги можуть надаватись шляхом залучення інших контрагентів.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 21.11.2017 №2413 виданого ГУ ДФС у Вінницькій області, Дмитриком Віктором Олеговичем, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Вінницької ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області, згідно із ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) та на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області № 3917 від 20.11.2017 проведена документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Метафора Транс дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Агроімпульс Україна (код ЄДРПОУ 36995114) за 2014 рік та ТОВ Норд Люкс (код ЄДРПОУ 38830680) за 2014 рік.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений акт №2857/1415/37618281 від 04.12.2017.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ Метафора Транс вимог п.138.1.1, п. 138.1, п. 138.8, п. 138.2, п. 138.6 , ст. 138 , п. 139.1, 139.1.9 , п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України (редакція станом на 31.12.2014), п. 44.1 ст. 44, п.п 134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 31093,00 грн.

22.01.2018 на підставі висновків акту №2857/1415/37618281 від 04.12.2017 ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000651415, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ Метафора Транс за платежем "податок на прибуток" на 38 866 грн, в тому числі на 31093 грн за податковим зобов'язанням та на 7773 грн за штрафними санкціями.

Позивач вважає протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

З матеріалів справи встановлено, що 02.01.2017 між ТОВ Метафора Транс та ТОВ Агроімпульс Україна укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №02/01/14 за умовами якого перевізник (ТОВ Агроімпульс Україна ) зобов'язується протягом строку дії договору за заявками експедитора (ТОВ Метафора Транс ) доставляти довірений йому вантаж до пунктів призначення та у строки зазначені у маршрутному листі, а експедитор - сплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно умов договору.

17.02.2017 між ТОВ Метафора Транс та ТОВ Норд Люкс укладено договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу №1702/14 за умовами якого ТОВ Норд Люкс зобов'язується надати ТОВ Метафора Транс послуги технічного обслуговування та/або ремонту транспортного засобу чи його частин, у тому числі з використанням матеріалів як замовника, так і спеціально замовлених.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та талонами для замовлень, видатковими та податковими накладними.

За наслідками вказаних операцій ТОВ Метафора Транс сформовано податкову звітність та в 2014 році включено до складу витрат суми, сплачені як вартість послуг, що отримані від ТОВ Агроімпульс Україна та ТОВ Норд Люкс .

В обґрунтування нереальності господарських операцій ТОВ Метафора Транс з ТОВ Агроімпульс Україна та ТОВ Норд Люкс відповідач вказує, що вказані контрагенти не могли постачати послуги на користь ТОВ Метафора Транс , а здійснювали діяльність, спрямовану на документальне оформлення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди особам з метою штучного формування податкового кредиту та витрат. В обґрунтування вказаного висновку відповідач зазначає про:

- відсутність у зазначених постачальників трудових ресурсів, основних засобів, технічних та технологічних можливостей, необхідних для надання послуг згідно вказаних договорів;

- наявність негативної інформації про ТОВ Агроімпульс Україна та ТОВ Норд Люкс , зокрема листа прокуратури Черкаської області №04/5-799 від 12.09.2017, в якому вказувалось, що слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Черкаські області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12014250200000115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Встановлено, що невідомими особами упродовж 2013-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності створено та придбано ряд підприємств на території Черкаської області, в т.ч. ТОВ Норд Люкс (код ЄДРПОУ 38830680), ТОВ Агроімпульс Україна (код ЄДРПОУ 36995114), зареєструвавши та перереєструвавши їх за винагороду на підставних осіб. Крім того, досліджуючи фінансові - господарські операції вказаних вище суб'єктів підприємницької діяльності із ознаками фіктивності, встановлено що упродовж 2013-2014 років ними сформовано податковий кредит з податку на додану вартість для підприємств, які зареєстровані на території обслуговування ГУ ДФС у Вінницькій області, в т.ч, ТОВ Метафора Транс .

Враховуючи вищевикладене, на переконання відповідача, ТОВ Метафора Транс не мало реальних взаємостосунків з ТОВ Норд Люкс та ТОВ Агроімпульс Україна , фактично не придбало послуги по ремонту (обслуговуванню) автомобілів та послуг по перевезенню вантажів.

Тому первинні документи, виписані на адресу ТОВ Метафора Транс від ТОВ Норд Люкс та ТОВ Агроімпульс Україна , не можуть вважатися документами для цілей ведення податкового обліку та бути підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та понесених витрат по собівартості придбаних товарів (робіт/послуг), що відображені у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 по справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 по справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні по справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670 від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 по справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З урахуванням викладеного суд вважає, що лист прокуратури Черкаської області №04/5-799 від 12.09.2017 не може беззаперечно вказувати на фіктивність діяльності ТОВ Норд Люкс та ТОВ Агроімпульс Україна .

Суд також враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14, згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали ТОВ Норд Люкс та ТОВ Агроімпульс Україна , або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ Норд Люкс та ТОВ Агроімпульс Україна .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні станом на здійснення господарських операцій з позивачем у контрагентів ТОВ Норд Люкс та ТОВ Агроімпульс Україна трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для надання послуг, обумовлених укладеними договорами з позивачем.

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Колегія суддів також враховує, що в ході судового засідання представники позивача пояснили, що на момент здійснення господарських операції з ТОВ Агроімпульс Україна та ТОВ Норд Люкс , у позивача та вказаних контрагентів були наявні транспортні засоби, які в подальшому були реалізовані інших особам.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд зазначає, що відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в той час як позивачем надані докази та обґрунтування протилежного.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 вересня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.