РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
20 березня 2018 року м. Рівне №817/1911/17 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А., за участю секретаря судового засідання Ілюк Ю.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1, третьої особи позивача: представник ОСОБА_2,
відповідача: представник ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 господарство "РОВІНА" доГоловного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позов до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною відмови викладеної у листі №Ч-4681/0-6860/0/6-17 від 22.09.2017, який ОСОБА_4 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0075 та передати її у власність ОСОБА_4.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, та отримано Висновок про його погодження. Проте, після надходження Проекту землеустрою до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на затвердження, позивачу відмовлено у такому затвердженні. Позивач вказує, що відповідачем грубо порушено норми ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки визначених законом підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою не було.
Ухвалою суду від 06.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фермерське господарство "РОВІНА".
В судовому засіданні 08.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.09.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-4004/16-16-СГ, позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Представник позивача, також зазначає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та звертає увагу суду на те, що документація із землеустрою була виготовлена відповідно до норм чинного законодавства, що підтверджується Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.12.2016 №52 експерта державної експертизи Відділу Держгеокадастру у Татарбурському районі та Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 23.06.2017 №196 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. Відповідно до даних Висновків проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідає вимогам чинного законодавства. Представник позивача, зазначає, що даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було скеровано на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. Проте, листом від 22.09.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства. Позивач вказує, що відповідачем грубо порушено норми ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки визначених законом підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою не було. Представник позивача, просить суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.02.2018 проти задоволення позовних вимог заперечив. Пояснив суду в обґрунтування свої заперечень, що відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Тобто, законодавством визначено вичерпний перелік коли земля може включатися до земель фермерського господарства, також зазначає, що жодний із вказаних випадків не відноситься до даного спору. Також зазначає, що ч.1 ст. 32 Земельного кодексу України регулює питання, що членам фермерських господарств передають безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, тобто передаються у власність ті земельні ділянки, які були надані їм у користуванні, а відповідно до ч. 2 ст. 32 Земельного кодексу України регулюється питання отримання фізичною особою земельної ділянки із земель державної власності у власність чи користування. Представник відповідача зазначає, що земельна ділянка площею 45,0000 га, яка передбачена для розподілу між членами фермерського господарства "РОВІНА", не перебуває у власності чи користуванні самого фермерського господарства, тому вона не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства на підставі ст. 31 Земельного кодексу України. Звертає увагу суду на те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства не тягне за собою будь-яких юридичних наслідків для позивача, а є лише певним етапом передачі земельної ділянки у власність. Вважає, що дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області вчиненні у спосіб передбачений законом. Просить суд в задоволенні позовної заявив відмовити повністю.
Представник третьої особи на стороні позивача, в судовому засідання 08.02.2018 зазначив, що він являється засновником та керівником Фермерського господарства "РОВІНА", яке має у своєму користуванні земельну ділянку площею 45 га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства. Також зазначає, що заявою від 22.08.2016 ним надано згоду на виділенні землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену фермерського господарства "РОВІНА" ОСОБА_4.
Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що 17.01.2001 Рішенням Острозької районної ради №139 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в постійне користування селянського/фермерського / господарства громадянку ОСОБА_2 на площу 45 га /пасовище/ за рахунок земель запасу Почапківської сільської ради (а.с. 54).
01.03.2001 проведено державну реєстрацію фермерського господарства "РОВІНА", керівником якого є ОСОБА_2 (а.с.123-129).
ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 45,0000 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії РВ 00154, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №156 (а.с. 67-68, 116-117).
Відповідно до довідки з державної статистичної звітності (форма №6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачам, угіддями, земельна ділянка, яка розташована на території Почапківської сільської ради та надана у постійне користування ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва станом на 01.01.2016 обліковується за СФГ "Надія" (а.с.84).
Згідно довідки Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області Фермерське господарство "Ровіна" - попередня назва "Надія" (зміна назви без зміни коду ЄДПО) зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001, господарську діяльність проводить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася з погодження сільської ради засновнику фермерського господарства ОСОБА_2 (а.с. 22).
Членом фермерського господарства "РОВІНА" серед інших є і ОСОБА_4.
12.08.2016 члени фермерського господарства "РОВІНА" надали згоду на розпаювання земель фермерського господарства "РОВІНА", доручили голові фермерського господарства ОСОБА_2 отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок державної власності, членам фермерського господарства "РОВІНА", що відповідає розміру середньої частики паю на території Почапківської сільської ради Острозького району із земельної ділянки загальної площі 45,0 а, що надана в постійне користування голові фермерського господарства "РОВІНА" ОСОБА_2 та знаходиться в користуванні фермерського господарства "РОВІНА" (а.с.23, 118-119).
Судом також встановлено, що заявою від 22.08.2016, посвідченої приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_6, фермерське господарства "РОВІНА" в особі керівника ОСОБА_2, дало згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену фермерського господарства "РОВІНА" ОСОБА_4 (а.с. 83).
25.08.2016 ОСОБА_4 звернулася до Головного управління Держгеокадарстру у Рівненській області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведння земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в розмірі середньої земельної частки паю для ведення фермерського господарства, що відповідає розміру середньої земельної частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району та передати земельну ділянку у власність, як члену фермерського господарства "РОВІНА" із земельної ділянки загальною площею 45 га, що надана ОСОБА_2 в постійне користування для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, згідно державного акту серії РВ №00154 на підставі рішення Острозької районної ради народних депутатів Рівненської області від 23.05.2001 №146 (а.с. 7, 81).
Судом встановлено, що 27.09.2016 Головним управління Держгеокадастру в Рівненській області видано наказ №17-4004/16-16-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою". Відповідно до даного наказу громадянці ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірах земельної частки (паю) площею 3,67 умовних кадастрових гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користування голови фермерського господарства "РОВІНА" громадянина ОСОБА_2, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області.
Даним наказом також вказано, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити та затвердити відповідно до вимог чинного законодавства та Управлінню Держгеокадастру в Острозькому районі Рівненської області при надходженні проекту землеустрою забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (а.с.8, 82).
Судом також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ВЧ" розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови ФГ "РОВІНА" громадянина ОСОБА_2, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (а.с. 69-142). Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5624286900:03:002:0075.
Експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру у Татарбурському районі сформовано висновок від 13.12.2016 №83/82-16 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 13.12.2016 №52. Пунктом 10 даного висновку визначено, що підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджуються (а.с. 9, 137-139).
В подальшому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було скеровано на затвердження до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області.
Судом встановлено, що листом від 22.09.2017 №Ч-4681/0-6860/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області було відмовлено в задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідь про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність обґрунтована тим, що згідно поданих документів земельна ділянка площею 4,0020 га, яка передбачена для розподілу між членами фермерського господарства "Ровіна" перебуває в постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 (державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, довідка Управління Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016 №БП-13/0-12/0/6-16). Відповідач у даній відповіді посилається на норми статей 31, 32 Земельного кодексу України, та зазначає про відмову у задоволенні клопотання про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.11).
Позивач не погоджуючись з відмовою в затверджені проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Питання набуття права власності чи користування на земельні ділянки державної або комунальної власності врегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Пунктом "а" статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Отже, позивач, як член фермерського господарства, має право на безоплатне одержання у приватну власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Згідно з ч.1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 1861 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1861 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно із висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.12.2016 №52, проект землеустрою був погоджений управлінням Держгеокадастру в Острозькому районі (а.с. 9, 137-139).
Відповідно до ч.9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
З аналізу наведених норм вбачається, що відмова у затвердженні проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку ст. 1861 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186 1України, норми ст.118 ЗК України не містять.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки законом не визначено чіткого переліку підстав для такої відмови
Як було встановлено судом, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надало відмову у затвердженні проекту землеустрою, відповідач посилається на норми ст. 31, 32 ЗК України та вказує, що земельна ділянка прощею 45, 0000 га, яка передбачена для розподілу між членами фермерського господарства "РОВІНА", перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2, відповідно до держаного акта на право користування землею серія РВ №00154, довідки Держгеокадастру у Острозькому районі про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 23.08.2016 №БП-13/0-12/0/6-16 (а.с. 11)
Суд не бере до уваги доводи відповідача, оскільки вказані норми ст.31, 32 ЗК України є самостійними та встановлюють різні правові позиції.
Стаття 31 ЗК України визначає із яких земельних ділянок можуть складатися землі фермерського господарства, в той час як ст. 32 ЗК України визначає приватизацію земельних ділянок членами фермерських господарств, зокрема, право члена фермерського господарства на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, вже наданої йому у користування (ч.1 вказаної статті).
У даному випадку позивач, як член фермерського господарства, має намір скористатися своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), за рахунок, зокрема земельної ділянки, що використовується фермерським господарством.
Тому, посилання відповідача на норми статті 32 ЗК України є необґрунтованими та безпідставними.
Як було встановлено судом, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії РВ №00154 ОСОБА_2 надається у постійне користування земельна ділянка площею 45, 0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 67-68, 116-117).
Відповідач зазначає, що оскільки земельна ділянка перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2, то вона не може вважатися земельною ділянкою фермерського господарства, а відтак не підлягає передачі у приватну власність членам фермерського господарства на підставі ст. 31 ЗК України.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача та вказує на те, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про одержання земельної ділянки у користування, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була задоволена. В подальшому отримав Державний акт на право постійного користування землею серії РВ №00154, відповідно до якого посвідчено право громадянина ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою площею 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та створив фермерське господарство "Надія".
Відповідно до статті 9 Закону №2009-XII, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у ОСОБА_7 народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної ОСОБА_7 народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.
За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом ОСОБА_8 України.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Тобто, процедура створення фермерського господарства передбачала першочергове отримання у користування громадянином земельної ділянки для створення такого господарства та отримання відповідного Державного акту. Після отримання такого Державного акту та здійснення державної реєстрації, фермерське господарство набувало статусу юридичної особи.
Як було встановлено судом, Почапківською сільською радою Острозького району Рівненської області надано довідку №643 від 13.12.2017 про те, ще фермерське господарство "РОВІНА" - попередня назва "Надія", зареєстроване на території Почапківської сільської ради 01.03.2001 та свою господарську діяльність провадить на земельній ділянці площею 45 га, що надавалася з погодженням сільської ради засновнику фермерського господарства ОСОБА_2 для створення цього господарства (а.с. 22).
Таким чином, земельна ділянка площею 45га, яка підлягає поділу між членами фермерського господарства, зокрема і позивачу, відноситься до земель, що використовуються фермерським господарством.
Отже, судом спростовуються посилання відповідача на те, що земельна ділянка площею 45га, що підлягає поділу між членами фермерського господарства, не може бути надана у власність членам фермерського господарства, оскільки не належить на праві користування саме такому господарству.
Судом також було встановлено, що, ОСОБА_2, який являється і засновникам і керівником фермерського господарства "РОВІНА" надав нотаріально засвідчену заяву, якою надав згоду на виділення землі в розмірі середньої частки паю на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області члену цього господарства ОСОБА_4 (а.с. 83).
Окрім того, в матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2017, на заяву від 06.07.2017, з якої вбачається, що земельній ділянці прощею 4,0020 га присвоєно кадастровий номер 5624286900:03:002:0075; цільове призначення - для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (а.с.12).
Тобто, при розробленні проекту землеустрою, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.
Отже, позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою належить до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0075 та передати її у власність ОСОБА_4, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_8 Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_8 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно з ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналізуючи дані положення, суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача затвердити "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області" кадастровий номер 5624286900:03:002:0075.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкти владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як визначено ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_4 (вул. Гагаріна, 60, с.Вельбівно, Острозький район, Рівненська область, 35341, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне, 33013, ЄДРПОУ 39768252) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області викладену у листі №Ч-4681/0-6860/0/6-17 від 22.09.2017, якою ОСОБА_4 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області затвердити Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624286900:03:002:0075.
Стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 30.03.18.
Суддя Жуковська Л.А.
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.03.2018 |
Оприлюднено | 10.04.2018 |
Номер документу | 73163509 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Кравчук В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні