Постанова

від 03.04.2018 по справі 188/990/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1347/18 Справа № 188/990/17 Головуючий у 1 й інстанції - Курочкіна О. М. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Наше Життя", третя особа - Відділ у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про стягнення заборгованості за договором оренди землі та його розірвання, -

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФГ "Наше Життя", третя особа - Відділ у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про стягнення заборгованості за договором оренди землі та його розірвання.

Позовна заява мотивована тим, що у відповідності до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 10 травня 2012 року Петропавлівською райдержадміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2011 року № 813 позивач є власником земельної ділянки площею 3,1640 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на землях Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, 04 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років.

Відповідно до діючого на момент укладення договору оренди землі законодавства, ця угода 24 жовтня 2012 року була зареєстрована у Відділі Держкомзему Петропавлівського району Дніпропетровської області, у зв'язку із чим строк дій договору закінчується 24 жовтня 2022 року.

Згідно з умовами п.п.9-14 договору оренди землі, орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем в грошовій або натуральній формі в розмірі 3 % від вартості паю, вона вноситься до 31 грудня поточного року, та обчислення її розміру здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

За користування земельною ділянкою відповідач сплачував своєчасно орендну плату за 2012-2015 р.р., але у 2016 році орендну плату не виплатив.

Згідно довідки Управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року, вартість земельної ділянки позивача станом на 1 січня 2016 року становить 122555,48 грн.

Позивач вважає, що розмір несплаченої орендної плати за користування землею в 2016 році повинен становити 122555,48 х 3 % = 3676,66 грн.

В 2017 році відповідач вже на протязі майже восьми місяців також користується земельною ділянкою, але орендної плати за це не вносить.

Тобто, за вісім місяців 2017 року (з січня по серпень) відповідач повинен сплатити орендну плату в розмірі 2451,10 грн. - 122555,48 х 3 % х 8 місяців = 2451,10 грн.

У зв'язку з цим, позивач вважав, що ФГ "Наше Життя" повинно сплатити йому орендну плату за користування землею за сім місяців 2017 року у визначеному вище розмірі.

З приводу сплати обумовленої договором оренди орендної плати позивач неодноразово звертався до керівництва відповідача, але на всі його звернення він позитивної відповіді не отримав, вважав, що адміністрація ФГ "Наше Життя" від нього ховається, не йде на контакт та заборгованість з орендної плати не гасить.

Більш того, в січні 2017 року він направляв відповідачу листа з проханням сплатити заборгованість по орендній платі, якого представники ФГ "Наше Життя" отримали згідно із розпискою у поштовому повідомленні про вручення рекомендованого листа, але на нього жодним чином не відреагували.

Пунктом 14 договору оренди землі передбачено, що в разі невнесення орендної плати 3 строки, визначені цим договором , справляється пеня у розмірі 0,03 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Останнім днем сплати орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем у 2016 році є 31 грудня 2016 року.

Саме тому, відповідач повинен сплатити пеню за невнесення орендної плати за весь час прострочення, тобто починаючи з 1 січня 2017 року і до часу фактичного розрахунку.

На час звернення до суду з позовом, кількість днів прострочки сплати орендної плати складає 161 день.

Тому, на момент звернення до суду з позовом сума пені на невиконання ФГ "Наше життя" обов'язків за договором складає 3676,66 х 0,03 % х 161 день = 177,60 грн., вважав, що позовні вимоги в частині нарахування пені підлягають збільшенню відповідно до невиконання обов'язку по сплаті орендної плати.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути заборгованість по орендній платі та розірвати договір оренди землі.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ФГ "Наше Життя" на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 3910,50 грн. з яких: 3676,66 грн. - орендна плата за 2016 рік; 233,84 грн. - пеня за несплачену орендну плату за 2016 рік.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не підлягає перегляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_2 відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого 10 травня 2012 року Петропавлівською райдержадміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2011 року № 813 є власником земельної ділянки площею 3,1640 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на землях Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

4 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років.

Відповідно до п.10 укладеного договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 відсотків від вартості паю, а п.28 зазначеного договору, передбачено право позивача вимагати своєчасного внесення орендної плати.

Згідно довідки Управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року, вартість земельної ділянки позивача станом на 1 січня 2016 року становить 122555,48 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що позивачем не надано належних доказів щодо систематичного, умисного невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків, а тому підстави для розірвання договору оренди відсутні, а вимога сплатити оренду за 2017 рік заявлена передчасно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем в строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що відповідач не бажає виконувати умови договору оренди землі і відповідно сплачувати орендну плату, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки спростовуються наданими суду апеляційної інстанції доказами.

Крім того, згідно копії поштового переказу та фіскального чеку, відповідачем 12 лютого 2018 року сплачено орендну плату за 2016 та 2017 роки в розмірі 7 500 грн.

Таким чином, спростовуються твердження позивача, що відповідач не виконує належним чином умови договору оренди землі.

Позивачем не надано належних доказів, щодо систематичного, умисного невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення .

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року- залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2018 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

Т.П. Красвітна