Постанова

від 29.03.2018 по справі 814/374/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/374/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентин" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентин" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області №0000281501 від 08 лютого 2016 року щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2015 р. у розмірі 2088 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач безпідставно не врахував його право на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволення позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт, зокрема, зазначив, що розробка техніко-економічного обґрунтування будівництва є лише наміром щодо створення основного фонду, не є процесом будівництва, а тому підстави для надання Товариству бюджетного відшкодування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у січні 2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ"Авентин", в ході якої встановлено порушення вимог п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України та відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2088грн., про що складено Акт № 126/14-04-15-01-19/32507357 від 19 січня 2016 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000281501 від 28 лютого 2016 року, яким Товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 2088 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у наданні Товариству бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2015 року є безпідставною, оскільки витрати на розробку проекту техніко-економічного обґрунтування є витратами на спорудження (будівництва) основних фондів.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 цього Кодексу визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.п. 200.4 , 200.5 ст. 200 ПК України , якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Дані положення регулюють відшкодування податкового кредиту, який виникає внаслідок придбання або спорудження основних фондів. При цьому умова щодо того, що на момент заявлення бюджетного відшкодування ці основні фонди повинні визнаватись активом (відображатись на рахунку 10) в зазначеному пункті Податкового кодексу України відсутня.

В свою чергу, згідно із пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України основними засобами вважаються матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

При цьому, в абз.2 п. 200.5 ст. 200 ПК України акцентується увага на терміні будівництво , зазначаючи таким чином, що платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок будівництва основних засобів. Вказана правова норма не передбачає обов'язку платника податку ввести об'єкт у експлуатацію до дати заявлення ПДВ до бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України , колегія суддів приходить до висновку, що сам факт відсутності введення в експлуатацію основних фондів не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування, сформованого за рахунок сум ПДВ, сплаченого при спорудженні таких основних фондів.

Визначення поняття капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 . Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 , збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 Капітальні інвестиції , а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас, рахунок 10 Основні засоби призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 Основні засоби . Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 Капітальні інвестиції , це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, якщо зазнані платником витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 Капітальні інвестиції , цей платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 Капітальні інвестиції .

Проте, в даному випадку зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 Основні засоби та кредитом рахунку 15 Капітальні інвестиції у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Разом з тим, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Товариство мало право на отримання бюджетного відшкодування, хоча обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців і менші, ніж заявлена сума такого відшкодування.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000281501 від 08 лютого 2016 року, прийнято відповідачем всупереч положенням податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 20 січня 2015 року №21-514а14, №21-316а14 та №21-529а14.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року відстрочено Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року.

З урахуванням приписів ст.133 КАС України , суд вважає за необхідним стягнути несплачений апелянтом судовий збір у розмірі 1515,80 грн. з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 133, 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентин" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39554010) за рахунок її бюджетних асигнувань, судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у сумі 1515,80 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять гривень 80 копійок) на наступні реквізити: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Стас Л.В. Турецька І.О.