Постанова

від 03.04.2018 по справі 826/16924/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №826/16924/14

провадження №К/9901/4435/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я. О., Гриціва М.І., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Молоко", про скасування сертифікату та визнання дій протиправними, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Огурцова О.П. від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Карпушової О.В., Епель О.В., Безименної Н.В. від 08 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.У листопаді 2014 року ОСОБА_2 у суді пред'явив позов до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Молоко", у якому просив:

- визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі сертифіката серії ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року на об'єкт реставрації за адресою: місто Київ, вулиця Франка/Хмельницького, будинок 27/31;

- скасувати сертифікат серії ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на об'єкт реставрації за адресою: місто Київ, вулиця Франка/Хмельницького, будинок 27/31.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення суду мотивовано тим, що сертифікат серії ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року безпосередньо не впливає на суб'єктивні права і обов'язки позивача, та не породжує для нього будь-яких юридичних наслідків.

4.Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі сертифіката серії ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року, виданого на об'єкт реставрації за адресою: місто Київ, вулиця Франка/Хмельницького, будинок 27/31. Скасовано сертифікат ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на об'єкт реставрації за адресою: місто Київ, вулиця Франка/Хмельницького, будинок 27/31.

5.Рішення суду мотивовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2014 року (справа № 826/4870/14) скасовано дозвіл № ІУ 114140630824 від 04 березня 2014 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Молоко" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва "Реставрація приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку №27/31, по вулиці І.Франка/Б.Хмельницького у Шевченківському районі м. Києва". Оскільки судовими рішеннями підтверджено порушення третьою особою норм чинного законодавства, які регулюють порядок видачі відповідного дозволу, суд дійшов висновку, що і сертифікат серії ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року є таким, що підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо його видачі визнанню протиправними.

6.Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молоко" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

7.Судове рішення обґрунтовано тим, що на момент прийняття об'єкта в експлуатацію - 25 березня 2014 року, дозвіл на ведення будівельних робіт був чинним та не скасованим, а тому суд дійшов висновку про відсутність у діях третьої особи ознак самочинного будівництва, що свідчить про правомірність дій відповідача щодо видачі сертифікату серії ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року та відсутність підстав для його скасування.

8.Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2017 року касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено частково. В порядку статті 232-1 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2015 року. Скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.

9.Судове рішення обґрунтовано тим, що надавши оцінку доводам, викладеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у касаційній скарзі, яка надійшла до суду касаційної інстанції після завершення касаційного розгляду справи (17 серпня 2017 року), суд дійшов висновку про невідповідність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, оскільки судом не надано належної правової оцінки щодо відповідності поданих відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Молоко" документів для отримання сертифіката згідно з вимогами Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

10.Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року залишено без змін.

11.Судове рішення обґрунтовано тим, Державна архітектурно-будівельна інспекція України довела правомірність своїх дій щодо видачі сертифіката серії ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року, оскільки документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Молоко" відповідали вимогам Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Також зазначено, що законність видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Молоко" дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 114140630824 від 04 березня 2014 року на згаданому об'єкті будівництва підтверджено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (справа № 826/4870/14).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12.Не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13.Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2004 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 025274 від 01 вересня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Молоко" є власником нежитлового приміщення літ А у будинку № 27/31по вулиці Івана Франка у місті Києві.

04 березня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю "Молоко" видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 114140630824 на об'єкт будівництва "Реставрація приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку №27/31, по вулиці І.Франка/Б.Хмельницького у Шевченківському районі м. Києва".

18 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Молоко" звернулось до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про прийняття вказаного об'єкта в експлуатацію та видачу сертифіката готовності об'єкта до експлуатації.

25 березня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю "Молоко" на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 18 березня 2014 року видано сертифікат серії ІУ № 164140850461, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Реставрація приміщень першого поверху та підвалу з пристосуванням під кафе у будинку №27/31, по вулиці І.Франка/Б.Хмельницького у Шевченківському районі м. Києва".

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14.Касаційна скарга обґрунтована тим, що будинок відноситься до пам'ятки архітектури, а тому за відсутності відповідного погодження проекту будівництва Кабінетом Міністрів України, на який відповідачем надано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 114140630824 від 04 березня 2014 року та сертифікат серії ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року, були відсутні підстави для їх видачі.

15.У відзиві на касаційну скаргу Державна архітектурно-будівельна інспекція України, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16.Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17.Відповідно до частини першої статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , у редакції на час спірних правовідносин, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

18.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , у редакції на час спірних правовідносин, замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

19.Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , у редакції на час спірних правовідносин, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

20.За змістом частини другої та сьомої статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , у редакції на час спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.

21.Відповідно до пунктів 3, 23-27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою, Кабінет Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, у редакції на час спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката (далі - заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Документи приймаються у дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта та не пізніше наступного робочого дня передаються до Інспекції.

Інспекція може звернутись у разі потреби під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

Неподання таких висновків у встановлений Інспекцією строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

Інспекція приймає подані замовником заяву і акт готовності об'єкта до експлуатації та з метою визначення відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил проводить відповідну перевірку.

Інспекція приймає протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення про видачу сертифіката за формою згідно з додатком 4 або відмову в його видачі за формою згідно з додатком

Підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.

22. Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

23. За змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

24.Згідно з статтею 369 Цивільного Кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

25.У пункті 4.3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) № 4-рп/2004, 02.03.2004 зазначено наступне.

Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т.ін.

26. В силу статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

27.У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) №1-10/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

28.Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

29.Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного суду України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

30. За змістом частини першої статті 6 Кодексу адміністративного суду України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

31.У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначено, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

32.Виходячи з аналізу вказаних правових норм можливо зробити висновок про те, що орган державного архітектурно-будівельного контролю може відмовити у видачі сертифіката лише з визначених чинним законодавством підстав, а саме - неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил.

33.Судами попередніх інстанцій встановлено, що для отримання сертифіката Товариство з обмеженою відповідальністю "Молоко" подало Державній архітектурно-будівельній інспекції України у відповідності до вимог Порядку № 461 всі необхідні документи, а саме: заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та акт готовності об'єкта до експлуатації від 18 березня 2014 року.

34.Питання законності видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією України товариству дозволу на початок виконання будівельних робіт № ІУ 114140630824 від 04 березня 2014 року, на яке звертали увагу суди попередніх інстанцій, було предметом неодноразового розгляду судами у іншій справі № 826/4870/14, між тими самими сторонами.

35.Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2014 року, якими частково задоволено позов та скасовано дозвіл на початок виконання будівельних робіт № ІУ 114140630824 від 04 березня 2014 року, скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

36. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

37.Таким чином після нового розгляду справи вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено, що відповідач, видаючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Молоко" дозвіл на початок виконання будівельних робіт № ІУ 114140630824 від 04 березня 2014 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38.Щодо порушеного права позивача у вказаних правовідносинах слід зазначити, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

39.Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Молоко" у нежитловому та у підвальному приміщеннях будинку 27/31 по вулиці Івана Франка у місті Києві, власником квартири у якому він є, проводяться незаконні будівельні роботи, чим порушуються не лише його законні права та інтереси, але й інших співвласників будинку. Оскільки товариство проводить незаконні будівельні роботи без спеціального дозволу та без дотримання законних процедур отримання згоди інших співвласників, просив задовольнити цей позов.

40.Проте, ОСОБА_2 не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та не надав належних доказів на їх підтвердження, а також не зазначив, які його права, свободи чи інтереси порушені відповідачем при видачі сертифіката ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року.

41. Судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку відповідності поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Молоко" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України документів для видачі сертифіката ІУ № 164140850461 від 25 березня 2014 року, та зроблено обґрунтований висновок про те, що вони відповідали вимогами Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою, Кабінет Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.

42.За таких обставин у Державної архітектурно-будівельної інспекції України були відсутні правові підстави для відмови третій особі у видачі сертифіката, а тому вона діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43.Таким чином висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на досліджених наявних у матеріалах справи доказах, яким надано належну правову оцінку.

44.Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, відносно відсутності погодження проекту будівництва Кабінетом Міністрів України, то на вказані зауваження він свою увагу не звертав ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи судами, а відтак суд касаційної інстанції згідно з вимогами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45.За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

46.З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців