Постанова

від 03.04.2018 по справі 357/5489/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5489/17 Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М. Провадження № 22-ц/780/1297/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В. Категорія 33 03.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року м. Київ

справа № 357/5489/17

провадження № 22ц/780/1297/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Верланова С.М., Гуля В.В.

сторони :

позивач - ОСОБА_4

відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Білоцерківське районне комунальне підприємство Кіновідеомережа

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Білоцерківського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року у складі судді Дмитренко А.М., повний текст складений 04.01.2018 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII Перехідні положення ЦПК України: пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом з уточненням позовних вимог до відповідачів Білоцерківського районного комунального підприємства Кіновідеомережа , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди мотивуючи тим, що 17.08.2016 року між нею та відповідачем БРКП Кіновідеомережа укладено договір про надання послуг по відповідальному зберіганню її автотранспортного засобу на автостоянці по АДРЕСА_1.

Так, 04.04.2017 року близько 14 год.30 хв. вона поставила належний їй автомобіль НОМЕР_1 на автостоянку для зберігання, де в цей же день малолітніми ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 було пошкоджено її автомобіль, а саме: розбито праве переднє скло, пошкоджено кришу, двері, капот автомобіля.

Таким чином, позивачка, посилаючись на те, що відповідачем КП Кіновідеомережа не виконано належним чином обов'язки за договором, не забезпечено відповідальне зберігання її автомобіля, просила суд стягнути з КП Кіновідеомережа на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 21 088 грн. 97 коп., а з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - батьків малолітніх, з вини яких завдано шкоду, стягнути моральну шкоду по 2000 грн. з кожного та стягнути з КП Кіновідеомережа судові витрати в розмірі 3 765 грн.88 коп.; з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові витрати в розмірі по 357 грн.06 коп. з кожного.

Представник відповідача Білоцерківського районного комунального підприємства Кіновідеомережа позов не визнав та пояснив, що договір з позивачем було укладено на зберігання належного їй автомобіля Хюндай , який вона продала, ніяких інших договорів з нею не укладалося, а тому відповідальність мають нести батьки малолітніх, з вини яких було пошкоджено транспортний засіб, належний позивачці, крім того, зазначили, що позивачем не надано належних доказів щодо понесених нею витрат на ремонт автомобіля та витрат на правову допомогу.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позов не визнали з підстав відсутності належних доказів, які б підтверджували вину їхніх дітей в завданні шкоди позивачу.

Рішенням Білоцерківського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року позов частково задоволено.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_4 моральну шкоду, з кожного по 1000 грн. та судовий збір з кожного по 27 грн.84 коп., всього стягнуто по 1027 грн. 84 коп. з кожного.

Стягнуто з Білоцерківського районного комунального підприємства Кіновідеомережа на користь позивача ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 21 088 грн.97 коп. та судовий збір в розмірі 584 грн.32 коп., всього 21 673 грн.29 коп.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідач ОСОБА_6 подала до суду апеляційну скаргу, просить рішення в частині стягнення з неї коштів скасувати та закрити провадження в цій частині.

Посилається у скарзі на те, що суд, покладаючи на неї обов'язок відшкодування шкоди ігнорує норми ч.5,6 ст.82 ЦПК України про обов'язковість для суду адміністративної постанови від 18.05.2017 року щодо правових наслідків і встановлення факту чи мали місце дії та ігнорує ст.1178 ЦК України, щодо покладення обов'язку відшкодування шкоди на батьків, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Тому, апелянт посилаючись на те, що висновок поліції від 10.04.2017 року за результатом розгляду зави ОСОБА_4 не відповідає вимога ЦПК України та не може вважатись належним доказом у справі і бути покладеним в основу судового рішення, відтак рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального і не правильним застосуванням норм матеріального права, не застосування норм, які мали бути застосовані.

Інші учасники справи рішення суду не оскаржували.

Позивач ОСОБА_4 у своєму відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з що із зазначеними доводами, посилаючись, що суд першої інстанції не приймав до уваги постанову про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності у зв'язку із її скасуванням та жодним чином не обґрунтовував зазначеною постановою свої висновки щодо наявності підстав для задоволення позову, та взагалі не досліджував зазначену постанову під час розгляду справи по суті.

Позивачка вважає безпідставними доводи ОСОБА_6 про порушення судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваних рішень положень ч. 5, ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, суд першої інстанції зазначив, що постанова про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо виконання дітей скасована з тих підстав, що суду не було надано доказів правомірності винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_6

Зазначила, що докази наявності вини ОСОБА_10 у невиконанні обов'язків по вихованню дитини, а також докази пошкодження малолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 її автомобіля, надані нею в судовому засіданні під час розгляду даної справи за її позовом, що не суперечить положенням ч.5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому жодних доказів на підтвердження відсутності вини малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в пошкодженні її автомобіля ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час подання апеляційної скарги, ОСОБА_6 не надано, тому вважала, що підстави для скасування рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 щодо вирішення судом питання про стягнення з останньої моральної шкоди на користь позивача, та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач КП Кіновідеомережа має нести відповідальність за спричинені позивачу реальні збитки, завдані внаслідок неналежного виконання умов договору, оскільки автомобіль позивача було пошкоджено тоді, коли він був прийнятий на відповідальне зберігання та перебував на автостоянці підприємства.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд виходив з того, що завдана шкода є наслідком несумлінного здійснення виховання та нагляду з боку відповідачів за своїми малолітніми дітьми, які пошкодили її автомобіль, чим позивачу було заподіяно душевних страждань, вона змушена була витрачати додатково час та кошти для захисту своїх прав, що призвело до зміни звичного для неї способу життя. При цьому суд визначив моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та виходив з того, що батьки малолітніх мають нести відповідальність за спричинену моральну шкоду в рівних частках, кожний по 1000 грн.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно положень ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

За ст.1181 ЦК України шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником автомобіля НОМЕР_1 (а.с.8).

17.08.2016 року між РКП Кіновідеомережа /виконавець/ та позивачем ОСОБА_4 /замовник/ було укладено договір про надання послуг по відповідальному зберіганню автотранспорту, предметом якого є відповідальне зберігання /паркування/ на території виконавця за адресою: АДРЕСА_2 автомобіля ОСОБА_4 марки Хонда державний номер НОМЕР_2 (а.с.109).

Згідно п.2.1 договору виконавець зобов'язується прийняти автомобіль та забезпечити його відповідальне зберігання /паркування/.

У разі невиконання чи неналежного виконання взятих до договору зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України /п.4.1 договору/.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 01.03.2017 року до договору про надання послуг по відповідальному зберіганню автотранспорту від 17.08.2016 року внесено зміни до п.1.1 договору, а саме: предметом договору є відповідальне зберігання /паркування/ на території виконавця по АДРЕСА_3 автомобіля ОСОБА_4 в зв'язку з покупкою, державний номер змінений на НОМЕР_3; внесено зміни до п.3.1 щодо тарифів за надання виконавцем послуг - 400 грн. без ПД за автомобіль до 25 числа кожного місяця (а.с.110).

04.04.2017 року позивач о 14 год.30 хв. залишила свій автомобіль Nissan Juke на автостоянці Білоцерківського районного комунального підприємства Кіновідеомережа по АДРЕСА_1, на підтвердження чого в матеріалах справи є копія відомості про добове зберігання транспортних засобів (а.с.113), копія висновку інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 10.04.2017 року за результатами перевірки заяви ОСОБА_4 (а.с.14-15).

У вищевказаному висновку інспектора поліції, зазначено, що 04.04.2017 року близько 18 год. малолітні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 після уроків в Білоцерківській ЗОШ № 9 пішли на спортивний майданчик, щоб погратись, а потім вирішили покидати каміння по автомобілях, які перебували на автостоянці, що знаходиться поруч із спортивним майданчиком, кинувши каміння декілька разів через паркан, вони почули, що розбилось скло та вирішили втекти, але їх зупинив ОСОБА_11, який проживає АДРЕСА_3; в результаті таких дій малолітніх було пошкоджено належний позивачу автомобіль Nissan Juke, розбите праве скло, пошкоджено лакофарбове покриття правих дверей, даху автомобіля.

Відповідно до висновку № 82 експертного автотоварознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan Juke н.з. НОМЕР_3 від пошкоджень, які виникли внаслідок протиправної дії, складає 21 088 грн.97 коп.; вартість матеріального збитку визначена, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ та величини втрати товарної вартості (а.с.16-33).

Постановами інспектора з ювенальної превенції сектора превенції Білоцерківського відділу поліції від 05.04.2017 року серії АА № 532802 та серії АА № 532803 обох відповідачів, батьків малолітніх, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП у вигляді попередження (а.с.12-13).

Згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 була скасована та закрито провадження у справі (а.с.57-59).

Заперечуючи проти позову, відповідачі ОСОБА_6 та та ОСОБА_5 посилалися на те, що відсутні належні докази вини їх малолітніх дітей у заподіянні шкоди позивачу.

Проте, суд першої інстанції встановив, що вина малолітніх ОСОБА_8 /мати ОСОБА_5./ та ОСОБА_9 /мати ОСОБА_6./ доведена матеріалами перевірки інспектора з ювенальної превенції сектора превенції Білоцерківського відділу поліції від 10.04.2017 року. Так, судом встановлено, що під час проведення перевірки були відібрані пояснення у малолітніх дітей, де вони вказали на обставини заподіяння ними шкоди позивачу /а.с.10-11, 116-117/, на письмових поясненнях маються підписи обох матерів про те, що всі відомості зі слів дітей записано вірно, крім того пояснення були відібрані у ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були очевидцями цих подій 04.04.2017 року, на що вказано у висновку за результатами перевірки.

Зазначені обставини не спростовані апелянтом у скарзі.

Судова колегія погоджується з доводами позивача у відзиві на скаргу про те, що в межах справи адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, судом не досліджувалось питання щодо вини ОСОБА_13 у невиконанні обов'язків щодо виховання дітей, оскільки справа розглядалась без участі Білоцерківського відділу поліції, тому суд, посилаючись на відсутність інших доказів, окрім оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, скасував цю постанову та закрив провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За таких обставин, судом першої інстанції були досліджені обставини справи та надані позивачкою, яка не брала участі у адміністративній справі, докази, що не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства та принципів цивільного судочинства та спростовує доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Посилання апелянта на те, що висновок поліції від 10.04.2017 року за результатом розгляду зави ОСОБА_4 не може вважатись належним доказом у справі не може бути взято до уваги, оскільки такий висновок відповідає фактичним встановленим судом обставинам справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених та належно оцінених судом першої інстанції доказів, при цьому апелянтом не спростований.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 7, 369, 374, 375, 381,389 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_14 залишити без задоволення.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий : І.В.Іванова

Судді :

Гуль В.В.

Верланов С.М.