Рішення

від 27.03.2018 по справі 805/246/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р. Справа№805/246/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення 16:39

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпром» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДОНПРОМ (надалі - ТОВ ДОНПРОМ ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі відповідач, Маріупольська ОДПІ) із позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Маріупольської ОДПІ з приводу не повернення ТОВ ДОНПРОМ коштів, надміру зарахованих до місцевого бюджету, у розмірі 47 671,62 грн.;

- зобов'язати Маріупольську ОДПІ повернути на рахунок ТОВ ДОНПРОМ надміру зараховані до бюджету грошові кошти у розмірі 47 671,62 грн з яких:

33 671,62 грн. плата за користування земельною ділянкою;

8009,40 грн. штрафні санкції (пеня) за прострочення здійснення платежу;

5990,60 грн. помилково перераховані кошти.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наступні обставини:

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком. Згідно додатку, в розділі Донецька область пункт Міста обласного значення під номером 1, зазначено, зокрема м. Донецьк. Таким чином, на думку позивача, він користується правом, що закріплене у п. 38.7 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України (надалі - ПК України), щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та щодо повернення сплачених сум плати за землю.

Крім того, позивач посилається на наказ МФУ від 03.09.2013 № 787, зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 за номером 1650/24182, яким затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (надалі Порядок № 787) та зазначає, що ним було подано заяви про повернення надміру сплачених до місцевого бюджету коштів до Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області.

Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області у відповідь на вказану заяву повідомило позивача, що контроль за справлянням плати за землю покладено на органи державної фіскальної служби, у даному випадку Північне відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

В свою чергу Північне відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області жодної відповіді позивачу не надало та коштів не повернуло.

Крім того, позивач зазначає, що ним не було пропущено строк звернення до суду, оскільки правовою підставою для звернення є Закон України від 21.12.2016 року №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , а відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України (надалі ПК України) встановлено 3 річний термін для подання заяв про повернення надміру сплачених коштів.

16.02.2018 до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач зазначає наступне:

по- перше, за даними зведеної картки особових рахунків ТОВ ДОНПРОМ відсутня переплата у розмірі 47 671,62 грн., а вказана позивачем сума за даними інформаційних систем не обліковується як помилково та/або надміру сплачена, з огляду на що у відповідача відсутні підстави відповідно приписів п. 8 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, зареєстрований в Міністерсті юстиції України 31.12.2015 № 1679/28124 (надалі Порядок).

- по-друге відповідачем 04.12.2017 надана відповідь на лист ТОВ ДОНПРОМ №77/11, отриманий Маріупольською ОДПІ 20.11.2017 щодо повернення надміру сплачених до місцевого бюджету коштів, де відповідач зазначив про неможливість здійснення відповідних дій в силу пп 38.7 п. 38 підрозділу ХХ Перехідних положень ПК України.

- по-третє надану позивачем 13.11.2017 уточнюючу декларацію зі сплати за землю за 2014р. № НОМЕР_1 про зменшення податкових зобов'язань на суму 33 671,62, слід вважати поданою поза межами строків, встановлених ст.102 ПК України, оскільки граничний термін надання уточнюючих податкових декларацій зі сплати за землю за 2014р. сплинув 20.02.2017р.

У судовому засіданні від 28.02.2018р. позивачем надано відповідь на відзив, за змістом якої позивач зазначає, що правовою підставою для звернення до суду із відповідним позовом є зміни внесені до ПК України Законом України від 21.12.2016 р. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016р. № 1797-VIII (надалі - закон України № 1797), а відтак в силу п. 102.5 ст. 102 ПК України строк для звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів, з підстав встановлених Законом України № 1797 спливає 31.12.2019р.

Крім того, позивач звертає увагу, що уточнююча декларація зі сплати за землю була прийнята податковим органом та зареєстрована належним чином, що свідчить про необгрунтованість твердження відповідача, що така декларація подана поза строками давності, встановлених ст. 102 ПК України.

05.03.2018 р. до суду надійшли доповнення до відзиву відповідно до яких відповідачем зазначено, що відлік строку давності, визначений ст. 102 ПК України, зупиняється на період, протягом якого до платника податків, вказаних у цьому пункті не застосовувались заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87, 101 та не стосується статтей: 49 - подання податкової декларації до контролюючих органів та 50 внесення змін до податкової звітності.

Крім того, відповідач зазначає, що надана платником уточнююча декларація за 2014р. збережена платником в періоді 2017р. в результаті чого суми уточнень не були нараховані в ІКП платника навіть у випадку дотримання термінів такої декларації.

Також відповідачем було заявлено клопотання щодо заміни відповідача в порядку ст. 48 КАС України, однак в подальшому відповідач просив залишити його без розгляду.

12.03.2018 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготовки висновку про повернення ТОВ ДОНПРОМ коштів, надміру зарахованих до місцевого бюджету у розмірі 47 671,62 грн.;

- зобов'язати Маріупольську ОДПІ підготувати висновок про повернення ТОВ ДОНПРОМ надміру зарахованих до бюджету грощових коштів у розмірі 47 671,62 грн. та направити його для виконання відповідному органу, що здійснює державне обслуговування бюджетних коштів.

У судовому засіданні від 07.02.2018р. та 28.02.2018р. оголошувалось про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів та обгрунтувань.

Судове засідання від 20.03.2018р. відкладено на 27.03.2108р., у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.

У судовому засіданні від 27.03.2018р. позивач позовні вимоги, із врахуванням уточнень підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, з мотивів, викладених у відзиві та доповненні до відзиву та просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення у справі, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ ДОНПРОМ є юридичною особою, дата державної реєстрації 29.10.1999р., ідентифікаційний код юридичної особи 30600367, перебуває на обліку у Маріупольській ОДПІ ДФС у Донецькій області, місцезнаходження - 83062, Донецька обл., місто Селидове, місто Гірник, вул. Енгельса-6, буд-1-А, що доведено даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

25.05.2010 року між Донецькою міською радою та ТОВ ДОНПРОМ укладено договір користування земельною ділянкою № 8/1250.

Відповідно до вказаного договору позивач отримав у користування земельну ділянку за адресою пров. Веселий 1а, Куйбишевський район, м.Донецьк.

Пунктом 4 договору № 8/1250, плата за земельну ділянку встановлюється відповідно до розрахунку плати за користування земельною ділянкою.

Згідно розрахунку плати за користування земельною ділянкою до вказаного договору № 859 від 21.04.2010 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договру складала 1 473 546,95 грн., плата за користування земельною ділянкою (3 % від нормативної грошової оцінки) складала - 44 206,41 грн.

Пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що розмір плати за користування переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки,зміни розмірів земельного податку і орендної плати, підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції.

21.12.2012 року Управлінням Держкомзему у м. Донецьку було видано позивачу витяг № 05-19-54472 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою пров. Веселий 1а, Куйбишевський район, м.Донецьк, за змістом якого нормативна грошова оцінка названої ділянки становила 15 738 357,14 грн.

В зв'язку із чим, починаючи з 2013 року плата за користування земельною ділянкою становила 47 350,71 грн.

Відповідно декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки держаної або комунальної власності) №9002937351, дата заповнення 28.01.2014р., ТОВ ДОНПРОМ задекларувало до сплати за користування земельною ділянкою суму у розмірі 47 350,71.

На виконання умов договору позивачем до місцевого бюджету Куйбишевського району м. Донецька здійснено наступні перерахування за платежем плата за користування земельною ділянкою:

Платіжне доручення від 29.05.2014 року № 197 на суму 3 945,89 грн. за квітень 2014 року;

Платіжне доручення від 27.06.2014 року № 230 на суму 3945,89 грн. за травень 2014 року;

Платіжне доручення від 25.07.2014 року № 254 на суму 3945,89 грн., за червень 2014 року.

В подальшому, у зв'язку із здійсненням активної фази антитеррористичної операції позивачем сплата за користування земельною ділянкою не здійснювалась.

У червні 2016 року Північне відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС в усному порядку повідомило позивача про наявність у нього заборгованості щодо плати за землю та штрафними санкціями згідно договору користування земельною ділянкою № 8/1250.

13.06.2016 року ТОВ ДОНПРОМ сплатило суму у розмірі 37 558,21 грн., з яких:

23 558,21 грн., плата за користування земельною ділянкою за період липень-грудень 2014 року;

8009,40 грн., штрафні санкції (пеня) за прострочення платежу;

5990,60 грн. - помилково перераховані кошти.

13.11.2017р. позивачем подана до Маріупольської ОДПІ уточнююча податкова декларація за 2017р., з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9237272555.

Відповідно до квитанції №2 вказана декларація прийнята Маріупольською ОДПІ 13.11.2017р.

Листом від 01.07.2016 № 19/10/05-66-07 Маріупольська ОДПІ повідомила ТОВ ДОНПРОМ про неможливість повернення грошової суми у розмірі 5990,6, оскільки питання в частині погодження сформованих висновків у процесі повернення платникам податків помилковоабо надміру сплачених грошових коштів, що належать місцевим бюджетам вирішується на рівні ГУ ДФС у Донецькій області.

21.11.2017р. позивач звернувся до Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та управління Державної казнчейської служби України у м. Донецьку, відповідно до якої просив повернути на рахунок ТОВ ДОНПРОМ зараховані до бюджету грошові кошти у розмірі 47 671,62 грн.

Листом від 30.11.2017 № 05-17/3430 ГУ Державної казаначейської служби у Донецькій області повідомило ТОВ ДОНПРОМ , що для повернення коштів слід звернутись за належністю до Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області для надання останнім відповідного висновку.

Листом № 3/141/8/05-19-62-07 Маріупольська ОДПІ повідомила ТОВ ДОНПРОМ , що на теперішній час механізм застосування норм пп 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України відсутній, розробляється порядок віднесення надміру сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів з орендної плати за землю для підприємств, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Під час з'ясування походження даного листа, оскільки останній не містить дати та вхідного номеру, позивач зазначив, що не спростовує його наявність, з огляду на що останній береться судом до уваги.

При дослідженні судом індивідуальної картки платника ТОВ ДОНПРОМ за 2014р., 2017-2018рр., станом на 30.06.2016р. обліковується: у колонці сплачено до бюджету сума - 37 558,21 грн., у колонці сума пені - 8009,4 грн., у колонці сплачено/повернуто пені 8009,4 грн.

Сальдо на початок року 5990,6грн., у графі переплата, станом на 31.12.2017р.

Предметом спору у даній справі є правомірність дій податкового органу щодо неповернення позивачу надміру сплачених коштів зарахованих до місцевого бюджету за платежем плата за користування земельною ділянкою на загальну суму 47 671,62 грн.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

Надані стронами справи письмові докази перелічені вище, досліджені судом у порядку ст. 217 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною у період спірних правовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ч.288.1. ст.288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до ч. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 ПК України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII було встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу вищевикладених норм Закону № 1669-VII та ПК України видно, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, його дія лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053.

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк.

З огляду на викладене, оскільки земельна ділянка відносно якої нарахована спірна сума зобов'язання з орендної плати та пеня знаходиться на адміністративній території м. Донецька, у населеному пункті, на території якого здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, а тому пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширювались на позивача як платника орендної плати за землю, яка знаходиться на території проведення антитерористичної операції у період з 14 квітня 2014 року по грудень 2014р. (вказаний висновок стосується періоду за який була сплачена орендна плата у даній справі).

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669 мала пряму дію та не вимагала додаткового вчинення будь-яких дій (отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, тощо) для звільнення від сплати від орендної плати.

Надалі, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, 13.11.2017 року позивачем подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_1, в якій була зменшена сума плати за користування земельними ділянками, а саме нараховано до зменшення податкові зобов'язання в сумі 33 671,62 за 2014р.

Таким чином вбачається висновок, що позивач сплачував зобов'язання з орендної плати за землю, що знаходиться на тимчасово окупованій території (м. Донецьк) у період з 14 квітня по грудень 2014р.

В контексті даного висновку, суд зазначає, що нормативного обов'язку сплачувати вказане вище зобов'язання у позивача, відповідно до положень законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, не було, що кореспондує з відсутністю підстав у податкового органу нараховувати пеню за несвоєчасну сплату такого зобов'язання.

Факт сплати зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 33 671,62 грн. (за основним платежем), 8009,40 грн.(пеня), та 5990,60 грн., помилково перераховані кошти, у загальній сумі- 47 671,62 грн., відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд визнає вказану суму такою, що сплачена позивачем надміру.

Надалі 21.12.2016 р. Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797 підрозділ 10 розділу ХХ ПК України доповнено п. 38.7 наступного змісту: Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями та підлягають поверненню.

В подальшому 23.03.2017р. згідно Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1989-VIII пп. 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладенно в чинній на даний час редакції: Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов'язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов'язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

У примітках до п. 38 зазначено, що підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 38 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016; в редакції Закону № 1989-VIII від 23.03.2017 - застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.

З викладеного вбачається висновок, що до податкових періодів з 01.01.2017р. мають застосовуватись правила оподаткування п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону № 1989-VIII від 23.03.2017.

Як вказувалось вище зобов'язання з орендної плати за землю, що є спірними у даній справі, сплачені позивачем за податковий період з 14 квітня по грудень 2014р.

Відповідно до п. 288.7 п. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. (п.285.1 ст. 285 ПК України)

Відповідно п. 286.2 ст. 286 ПК України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. (п. 286.3 ст. 286 ПК України)

28.01.2014р. ТОВ ДОНПРОМ подало податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_2 за 2014р., за змістом якої задекларувало річну плату за землю у розмірі 47 350,71 грн., щомісячний платіж - 3 945,89 грн,

Таким чином суд дійшов висновку, що подання уточнюючої декларації з орендної плати за землю від 13.11.2017р., № НОМЕР_1 ТОВ ДОНПРОМ не змінює податкового періоду відносно якого здійснюється таке уточнення.

На підставі викладеного суд вважає правомірною позицію позивача щодо застосування відносно останнього п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016р.

Відповідно до п. п. 43.1, 43.3 43.5 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобовязань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Судом встановлено, що позивач двічі звертався до податкового органу із заявами про повернення помилково/надміру сплачених коштів, а саме:

- у червні 2016 р., відносно помилково перерахованих коштів у сумі 5 990,6 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідь податкового органу від 01.07.2016р. № 19/10/05-66-07 та вказаний факт відповідачем не заперечується.

- 21.11.2017р. заява № 77/11 про повернення на рахунок ТОВ ДОНПРОМ надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 47 671,62 грн.

Відповідач у відзиві та у ході судового засідання наполягав на тому, що декларація № НОМЕР_1 від 13.11.2017р., подана ТОВ ДОНПРОМ з порушенням строку давності 1095 днів (ст. 102 ПК України), оскільки граничний термін надання уточнюючих податкових декларацій зі сплати за землю за 2014р. сплинув 20.02.2017р.

Зазначені аргументи відповідача суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно п. 49.8 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають

За змістом п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пп 49.11. ПК України к разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп.49.11.1. п. 49.11 ст. 49 ПК України).

Відповідно наявної у матеріалах справи квитанції № 2 податкова декларація №9237272555 була надіслана ТОВ ДОНПРОМ засобами електронного зв'язку.

Подання електронної звітності до органів ДФС України, на момент подання позивачем податкової декларації №9237272555, було врегульоване наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 Про подання електронної податкової звітності, яким затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі Інструкція).

За змістом пп. 7.4-7.6 розділу ІІІ вказаної інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

Таким чином вбачається, що саме друга квитанція є належним підтвердженням, у розумінні п. 49.11 ст. 49 ПК України та відповідно вказаної вище інструкції, яким податковий орган зазначає про прийняття чи відмову у прийнятті податкової звітності та повідомляє причини такої відмови.

Суд звертає увагу, що одним із обов'язкових реквізитів податкової декларації є період за який остання подається, а тому податковий орган мав можливість дослідити коментовану декларацію на предмет відповідності строкам подання останньої.

Натомість, як вже зазначалось вище, відповідач надіслав ТОВ ДОНПРОМ квитанцію № 2 про прийняття документу - реєстраційний номер №9237272555.

За таких обставин, суд зазначає, що не може втручатись у повноваження органів податкової служби, давати правову оцінку їх діям в частині, що не є предметом позову.

Оскільки повноваження щодо прийняття чи відмови у прийнятті податкової звітності належать виключно податковим органам, суд може застосовувати у якості обставин, що спростовують чи обґрунтовують вимоги сторін виключно факти, що підтверджуються доказами, які відповідають вимогам належності, достовірності, допустимості та достатності.

В даному випадку кваліфікація факту подання декларації з реєстраційним номером НОМЕР_1 та її врахування чи неврахування податковим органом є предметом доказування у даній справі, який встановлюється на підставі засобів доказування, що відповідають наведеним вище критеріям, такими засобами доказування є письмові докази, а саме названа вище квитанція №2.

Таким чином, оскільки податковим органом прийнято декларацію з реєстраційним номером НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією № 2, а зворотнє - недоведено, суд у якості доказу у справі застосовує саме вказану квитанцію № 2 та ті правові наслідки, які у розумінні вимог ПК України остання створює.

Враховуючи викладене, суд вважає прийнятою декларацію з реєстраційним номером НОМЕР_1 у якості уточнюючої податкової звітності за 2014р.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно п.102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто вказаний нормативний припис передбачає, що підставою для повернення надміру сплачених сум грошових коштів або їх відшкодування є подання платником податків відповідної заяви, яка в свою чергу може бути подана або з дня, що настає за днем такої переплати, або з моменту отримання права на таке відшкодування.

В даному випадку, суд вважає, що правовою підставою для повернення надміру сплачених грошових коштів є зміни, що внесені Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016р. № 1797-VIII, а тому відлік строку, встановлений ст. 102 ПК України, має починатися з дати набрання чинності вказаними змінами.

Факт здійснення переплати встановлено уточнюючою податковою декларацією №9237272555, що подана, доставлена та прийнята Маріупольською ОДПІ 13.11.2017р.

Таким чином, вбачається висновок, що заява Про повернення коштів, надміру зарахованих до місцевого бюджету від 21.11.2017р. подана ТОВ ДОНПРОМ в межах строків, встановлених ст. 102 ПК України.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" N 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод (протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що у пп. 50-51 рішення Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ констатує: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Слід додати, що Рішення ЄСПЛ у справі ВАТ Нефтяная компания ЮКОС проти РФ (Заява №14092/04), у п. 559 якого зазначено, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що грошові кошти, сплачені ТОВ ДОНПРОМ за платежем орендна плата за землю за період 14.04.2014- грудень 2014р. у загальному розмірі 47 671,62 є по-перше власністю позивача, по-друге, такими, що сплачені надміру, то відповідач не має права створювати перешкоди у володінні позивачем своєю власністю, а зобов'язаний повернути їх власнику, оскільки законні підстави для позбавлення товариства таких коштів за національним законодавством - відсутні.

Враховуючи викладене суд вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо зобов'язання Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області підготувати висновок про повернення ТОВ ДОНПРОМ надміру сплачених до місцевого бюджету грошових коштів у розмірі 47 671,62 грн. та направити його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з приводу не підготовки висновку про повернення ТОВ ДОНПРОМ коштів, надміру зарахованих до місцевого бюджету у розмірі 47 671,62 грн., суд дійшов наступних висновків.

У ході розгляду справи, як вже вказувалось вище позивач двічі звертався до податкового органу із заявами про повернення надміру сплачених коштів, спочатку у червні 2016 р., відносно помилково перерахованих коштів у сумі 5 990,6 грн., потім 21.11.2017р. заява № 77/11 про повернення на рахунок ТОВ ДОНПРОМ надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 47 671,62 грн.

На вказані заяви відповідачем були надані наступні відповіді:

· від 01.07.2016р. № 19/10/05-66-07 щодо неможливості повернення суми у розмірі 5990,6 грн.

· № 3/141/8/05-19-62-07 (без дати, наявність вказаного документа позивачем не спростовувалась) щодо неможливості задоволення заяви від 21.11.2017р. № 77/11, з підстав відсутності механізму застосування норм пп.38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Відповідно п. 15 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015р. №1146 (надалі - Порядок) у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

За змістом п. 8 Порядку передбачено механізм та строки надання відмови органом ДФС платнику податків у здійсненні повернення коштів та висловлює пропозиції щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

На підставі викладеного суд зазначає, що дії Маріупольської ОДПІ на предмет відповідності вказаним вище приписам законодавства позивачем не оскаржуються, а для встановлення факту бездіяльності у суду немає обґрунтованих підстав, оскільки бездіяльністю є не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити.

Натомість у даному випадку дії суб'єктом владних повноважень вчиненні були.

Щодо їх оцінки, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що належним способом для ефективного захисту порушеного права позивача є зобов'язання підготувати висновок про повернення ТОВ ДОНПРОМ надміру сплачених до місцевого бюджету грошових коштів у розмірі 47 671,62 грн. та направити його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, то відповідно виходити за межі позовних вимог в частині визнання дій податкового органу протиправними не має підстав, оскільки дієвого захисту прав позивача встановлення даного факту не створює.

Крім того суд звертає увагу, що норми вказаного вище порядку передбачають дотримання певної форми заяви про повернення надміру сплачених коштів, в частині наявності обов'язкових реквізитів.

Однак, оскільки за змістом листа-відповіді податкового органу №3/141/8/05-19-62-07 (без дати) підставою для відмови платнику податків у поверненні грошових коштів є відсутність механізму такого повернення, то відповідно інші підстави для відмови, у тому числі невідповідність форми, відсутність переплати тощо, братись судом до уваги не може, що узгоджується із нормативним змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, а саме: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин .

Відповідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

Крім того виходячи із обставин даної справи, та враховуючи, що відповідачем за обставин, які були предметом дослідження у даній справі, вже двічі було відмовлено у здійсненні повернення надміру сплачених до місцевого бюджету коштів, судом же натомість встановлено достатність правових підстав для повернення такої суми, ґрунтуючись на практиці ЄСПЛ в частині застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод , суд вважає за можливе застосувати ч. 4 ст. 245 КАС України за змістом якої суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд не вбачає в даному випадку втручання у дискреційні повноваження податкового органу, адже за встановлених обставин законодавчі норми досліджені судом вище, не передбачають альтернативність дій податкового органу.

Відповідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32 139, 243, 246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпром» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпром» (ЄДРПОУ 30075693) надміру зарахованих до бюджету грошових коштів у розмірі 47671,62 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят одна) гривня 62 коп. та направити його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В задоволені решти позовних відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпром» (85487, вул. Енгельса 1-А, м. Селидове, м. Гірник, Донецька область Код ЄДРПОУ 30075693), судові витрати у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (87549, вул. А Куїнджи, 93, м. Маріуполь, Донецька область, Код ЄДРПОУ 39883670).

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 27 березня 2018 року, повний текст рішення буде виготовлено 04 квітня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя Буряк І. В.