Рішення

від 02.04.2018 по справі 904/10444/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2018м. ДніпроСправа № 904/10444/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Буланої Ю.М.

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №57 Машинобудівник", м. Дніпро

про стягнення суми боргу за послуги з теплопостачання

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 2 від 02.01.2018

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №57 Машинобудівник" (далі - Відповідач) про стягнення суми боргу за послуги з теплопостачання у розмірі 124 425,63 грн., з яких: 90 903,93 грн. - основний борг, 2 270,59 грн. - 3% річних, 11 657,37 грн. - інфляційні втрати, 19 593,74 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №050469 від 01.10.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2017 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 16.01.2018.

11.01.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відгук на позов, в якому зазначено, що в результаті передачі систем теплопостачання з балансу однієї теплопостачальної організації на баланс іншої договір між позивачем та відповідачем не укладався, хоча відповідач вважає, що такий договір повинен був бути укладений через зміну назви теплопостачальної організації, реквізитів для оплати послуг постачання, а також тарифу, який встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг.

Також відповідач зазначив, що керівництво ОК "ЖБК № 57" "Машинобудівельник" здійснюється, згідно статуту, головою кооперативу, який не надавав жодному працівнику кооперативу довіреності на підпис будь який документів від імені кооперативу. Наявність такого права у вигляді довіреності, яка б підтвердила право на підпис вказаної додаткової угоди позивач не надав.

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики і комунальних послуг, від 31 березня 2015 №1171 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалювання і послуги з централізованого постачання гарячою водою, які надаються населенню суб'єктами господарювання, виконавцями цих послуг", що являються, зареєстрованому в Міністерстві юстиції Україна 17 квітень 2015 по №433/26878 (зі змінами) тариф на централізований опалювання КП "Дніпропетровський міські теплові мережі" нижче, ніж тариф КП "Теплоенерго". Таким чином, рішенням №28/12 для споживачів теплової енергії (більшістю з яких є населення, а 95% об'єктів житлового фонду обладнані будинковими приладами обліку теплової енергії) змінюється підприємство-постачальник теплової енергії і збільшуються тарифи на теплопостачання.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закони України "Про теплопостачання" у випадку якщо суб'єктові господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління і т. п.) цілісний майновий комплекс (індивідуально певне майно) по виробленню теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником по боргових зобов'язаннях по оплаті спожитих енергоносіїв і послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використав вказане майно (володів або користувався ним). Але рішеннями Дніпропетровської міської ради №21/9, №28/12, №29/12 КП "Теплоенерго" як правонаступники по боргових зобов'язаннях КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" згідно ст. 22 Закони України "Про теплопостачання" не визначені.

Враховуючи викладене, передача КП "Теплоенерго" більшості виробничих потужностей і заборгованості КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" привело до підвищення тарифів для населення, яке раніше обслуговувалося КП "Дніпропетровські міські теплові мережі". Згідно ч. 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні послабляти економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати об'єм і погіршувати умови надання послуг населенню.

На підставі викладених у відзиві обставин, відповідач просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 05.10.2016р. між КП Теплоенерго та ОК ЖБК №57 Машинобудівник через не підписання її стороною Споживача та перерахувати борг Відповідача на умовах Додаткової угоди до договору № 050469 від квітня 2015 р., в якій встановлений тариф на теплову енергію згідно з постановою НКРЕКУ від 03.03.2015 р. № 591 за підписом голови НКРЕКП у розмірі 674,80 грн. з ПДВ за 1 Гкл.

Ухвалою від 06.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 19.03.2018.

13.03.2018 позивач надав до суду додаткові пояснення в яких зазначив, що між КП "Теплоенерго", КП "Дніпровські міські теплові мережі" та ЖБК № 57"Машинобудівник" укладено тристоронню додаткову угоду до договору № 050469 від 01.10.2013. Дана угода підписана повноважними особами КП "Теплоенерго" та КП "Дніпровські міські теплові мережі", скріплена їх печатками але не підписана ЖБК № 57"Машинобудівник". При цьому жодних заперечень з боку відповідача до КП "Теплоенерго" з приводу не підписання цієї угоди не надходило. Відповідно до наявних даних, дана тристороння угода надсилалася на адресу відповідача:

- 05.10.2016 за вих. № 2555/1132 письмовим повідомленням, яке отримано ОСОБА_2, про що свідчить напис на повідомленні;

- 21.07.2017 листом за вих. № 1443-сс, з направленням рекомендованим поштовим відправленням № 4900054282090, отриманим відповідачем 23.08.2017, відповідно до виписки з сайту ПАТ "Укрпошта".

Також позивач зазначає, що враховуючи відсутність заперечень щодо змісту даної додаткової угоди з боку відповідача, враховуючи передбачений цією ж угодою пункт 3.4. позивач вважає що угода є погодженою.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем, незважаючи на неодноразові пропозиції щодо укладення додаткової угоди, залишені без належного реагування, відбувалося фактичне споживання теплової енергії про що свідчать долучені до позовної заяви акти приймання-передачі теплової енергії за грудень 2016 року та січень 2017 року, які погоджені відповідачем та містять як підпис представника відповідача, так і відбиток печатки Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 57 "Машинобудівник". Інші акти приймання-передачі теплової енергії містять лише підпис представника відповідача.

У судовому засіданні 13.03.2018 винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 02.04.2018 позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольни.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений в попередньому судовому засіданні.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 02.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Міським комунальним підприємством Дніпропетровські міські теплові мережі (далі - енергопостачальна організація) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив №57 Машинобудівник" (далі - споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 050469 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду (172 доби);

- гаряче водопостачання - протягом року;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону споживач до мереж теплопостачання підключений не буде (п.п. 3.2., 3.1.2. Договору).

Підпунктом 4.2.1. Договору встановлено, що енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

Згідно правил користування тепловою енергією, споживачі зобов'язуються встановити прилади обліку теплової енергії. Облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку, встановленим на вводах на опалення розрахунковим способом житловий будинок ОК ЖБК №57 Машинобудівник (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору споживач, що маж прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, до 28 числа поточного місяця.

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України (п. 6.1. Договору).

Тариф для розрахунків по цьому договору складає: теплова енергія - 1 Гкал 268,74 грн. (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Згідно до п. 7.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду за який він сплачує (п. 7.3. Договору).

Пунктом 7.4. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання до 01.10.2016 року (п. 11.1. Договору).

Відповідно до п. 11.4. Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. По узгодженню сторін оплата за послуги теплопостачання буде здійснена з 01.10.2013 на підставі заяви споживача, рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3 § 12.

Згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 № 28/12 Про надання дозволу на передачу з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі на баланс КП Теплоенерго об'єктів і мереж теплопостачання , акту приймання - передачі об'єктів і мереж теплопостачання, КП Теплоенерго отримало засоби теплопостачання.

Як зазначає позивач, у зв'язку з неможливістю подальшого виконання обов'язків з теплопостачання об'єктів за договором № 050469 від 01.10.2013 Комунальним підприємством Дніпропетровські міські теплові мережі та фактичним переданням функцій з теплопостачання до Комунального підприємства Теплоенерго , останнім запропоновано укласти тристоронню додаткову угоду до договору № 050469 від 01.10.2013.

05.10.2016 Комунальне підприємство Теплоенерго повідомленням № 2555/1132 звернулось до відповідача із пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору. Разом з повідомленням, на адресу відповідача направлено 3 примірники додаткової угоди. Повідомлення отримано працівником відповідача, що підтверджується підписом останнього на супровідному листі (а.с. 79). Однак, на час звернення до суду тристороння додаткова угода до договору, не підписана відповідачем, та на адресу позивача не повернута. Зазначена угода за змістом є угодою про заміну кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до своїх зобов'язань по договору позивачем в продовж опалювального сезону 2016-2017 надавалися послуги з теплопостачання об'єктів відповідача на загальну суму 371 683,64 грн., що підтверджується Актами приймання передачі за період з жовтня 2016 по квітень 2017, які підписані представниками сторін без заперечень (а.с. 68-74).

Позивачем відповідачеві виставлені рахунки на оплату (а.с. 61 - 67).

За поставлену теплову енергію відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 90 903,93 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про теплопостачання діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Теплогенеруючі організації, які використовують різні технології виробництва теплової енергії, мають рівні права доступу на ринок теплової енергії.

Споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Газопостачання об'єктів у сфері теплопостачання припиняється у разі порушення теплогенеруючими, теплопостачальними організаціями строку розрахунків за фактично спожитий природний газ та/або у разі відбору природного газу за відсутності у таких організацій планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць, що виділяється постачальником згідно з договором на постачання природного газу, та/або в разі невиконання вимог статті 19-1 цього Закону. Таке припинення здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

21.07.2017 позивачем на адресу відповідача направлялась досудова вимога з проханням оплатити суду боргу (а.с. 78), що підтверджується фіскальним чеком (а.с. 81).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу не оплатив.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у сумі основного боргу 90 903,93 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 19 593,74 грн. за період з 27.12.2016 по 04.12.2017, 3 % річних - 2 270,59 грн. за період з 20.11.2016 по 04.12.2017 та інфляційні втрати - 11 657,37 грн. за період з грудня 2016 по жовтень 2017 року.

У відповідності до підпункту 8.2.3. пункту 8.2. Договору споживач несе відповідальність в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 27.12.2016 по 04.12.2017.

Однак, суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова п.п. 8.2.3. договору про оплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого , ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку , за який нараховуються штрафні санкції.

З врахуванням викладеного розмір пені слід розраховувати з 27.12.2016 по 16.11.2017, що становить 16 241,36 грн. та підлягає до стягнення з Відповідача.

В частині стягнення 3 352,38 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Розмір 3% річних за період з 20.11.2016 по 04.12.2017, що підлягає до стягнення становить 2 258,53 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 12,60 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оскільки нарахування ним здійснено за неповні місці.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з грудня 2016р. по жовтень 2017р. становлять 4 325,04 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 7 332,33 грн. слід відмовити.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом не приймаються на підставі наступного.

Між КП "Теплоенерго", КП "Дніпровські міські теплові мережі" та ЖБК № 57 "Машинобудівник" укладено тристоронню додаткову угоду до договору № 050469 від 01.10.2013. Дана угода підписана повноважними особами КП "Теплоенерго" та КП "Дніпровські міські теплові мережі", скріплена їх печатками але не підписана ЖБК № 57 "Машинобудівник". При цьому жодних заперечень з боку відповідача до КП "Теплоенерго" з приводу не підписання цієї угоди не надходило. Відповідно до наявних в матеріалах справи даних, зазначена тристороння угода неодноразово надсилалася на адресу відповідача:

- 05.10.2016 за вих. № 2555/1132 з письмовим повідомленням, яке отримано ОСОБА_2, про що свідчить напис на повідомленні;

- 21.07.2017 листом за вих. № 1443-сс, з направленням рекомендованого поштового відправленням № 4900054282090, яке отримане відповідачем 23.08.2017, відповідно до виписки з сайту ПАТ "Укрпошта".

Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладення господарських договорів.

Відповідно до положень цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

При цьому у частині 4 ст. 181 ГК України вказано, що при наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Пунктом 3.4 Додаткової угоди до Договору № 050469 встановлено, що у разі неотримання новою енергопостачальною організацією підписаної Угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, додаткова угода вважається погодженою.

Враховуючи відсутність заперечень щодо змісту даної додаткової угоди з боку відповідача та враховуючи передбачений цією ж угодою пункт 3.4. суд вважає що угода є погодженою.

Крім того, суд зазначає, що відповідач фактично споживав теплову енергію про що свідчать долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі теплової енергії, які погоджені відповідачем та містять підпис представника відповідача.

Заперечення відповідача щодо збільшення тарифу суд сприймає критично, оскільки тарифи встановлені та затверджені Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 09.06.2016 № 928 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництв, транспортування, постачання для потреб населення КП "Теплоенерго".

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 90 903,93 грн., пені - 16 241,36 грн., інфляційних втрат - 4 325,04 грн., 3% річних - 2 258,53 грн.

В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №57 Машинобудівник" Дніпро про стягнення суми боргу за послуги з теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №57 Машинобудівник" (49068, м. Дніпро, площа Новокодацька, 1-а, код ЄДРПОУ 23066444) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 37, код ЄДРПОУ 32688148) суму основного боргу у розмірі 90 903,93 грн. (дев'яносто тисяч дев'ятсот три грн. 93 коп.), пеню - 16 241,36 грн. (шістнадцять тисяч двісті сорок одна грн. 36 коп.), інфляційні втрати - 4 325,04 грн . (чотири тисячі триста двадцять п'ять грн. 04 коп.), 3% річних - 2 258,53 грн. (дві тисяч ) та судові витрати у розмірі 1 705,93 грн. (одна тисяча сімсот п'ять грн. 93 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №57 Машинобудівник" (49068, м. Дніпро, площа Новокодацька, 1-а, код ЄДРПОУ 23066444) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 37, код ЄДРПОУ 32688148) 3% річних у сумі 12,60 грн., пені - 3 352,38 грн. та інфляційних втрат - 7 332,33 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.04.2018

Суддя ОСОБА_3