Рішення

від 02.04.2018 по справі 910/1893/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2018Справа № 910/1893/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП"

до Державного підприємства Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами

про стягнення 29 848,72 грн.

за участю представників:

від позивача: Мурдій О.В. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (відповідач) про стягнення 29 848,72 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням умов договору поставки товару №0706/17/02 від 07.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 (суддя Головатюк Л.Д.) постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі №910/1893/18, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та повідомити сторін про судове засідання, що відбудеться 15.03.2018.

15.03.2018 судове засідання з розгляду справи № 910/1893/18 не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/256 від 15.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1893/18 в зв'язку неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюк Л.Д.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи, справу № 910/1893/18 було передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 справу № 910/1893/18 прийнято до свого провадження суддею Гулевець О.В. та призначено судове засідання у справі №910/1893/18 на 02.04.2018.

02.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на відсутність акту прийому-передачі товару, який підтверджує факт остаточного прийняття товару, а також на відсутність специфікації.

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав суду відзив на позов.

В судовому засіданні 02.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2017 між Товариствам з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП" (постачальник, позивач) та Державним підприємством Державним видавництвом "Преса України" Державного управління справами (покупець, відповідач) укладений договір поставки товару №0706/17/02 (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю пакувальні матеріали в асортименті (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов договору.

Найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення, визначаються Специфікацією. Строк поставки товару визначається сторонами та вказується у Специфікації (п. 1.2., п. 2.2. договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором, за ціною, передбаченою у Специфікації (п. 4.1. договору).

Згідно із п. 4.2. договору, ціна договору складається із загальної вартості всіх, належним чином поставлених протягом строку дії договору, партій товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості поставленої партії товару протягом 14 (календарних днів) після підписання сторонами акту прийому-передачі товару (накладну) на відповідну партію товару. Моментом здійснення покупцем оплати є момент зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

За умовами п. 7.2. договору, за порушення строків оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2018 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 10.2).

На виконання умов договору згідно із видатковою накладною №Ф240702/3 від 24.07.2017 позивачем було поставлено, а відповідачем згідно із довіреністю №1486 від 24.07.2017 отримано товар на суму 12502,56 грн.

18.08.2018 позивачем відповідно до видаткової накладної №Ф160803/3 від 18.08.2018 було поставлено відповідачу, а відповідачем згідно із довіреністю №1683 від 18.08.2017 було отримано товар на суму 20210,46 грн.

Загальна сума товару, що поставлена відповідачу згідно із видатковими накладними №Ф240702/3 від 24.07.2017, № Ф160803/3 від 18.08.2018 становить 32713,02 грн.

Позивач звернувся до відповідача з письмовими претензіями вих. №15 від 09.10.2017 та №16 від 17.11.2017 в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в загальному розмірі 7000,00 грн. (3000,00 грн. - 27.11.2017 та 4000,00 грн. - 15.12.2017), що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Оскільки, відповідач не здійснив погашення заборгованості за поставлений товар, то позивачем заявлено про стягнення з відповідача вартості несплаченого товару у сумі 25713,02 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3 % річних у сумі 414,98 грн. та пеня у сумі 3720,72 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними №Ф240702/3 від 24.07.2017, № Ф160803/3 від 18.08.2018 поставив відповідачу товар на суму 32713,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті п. 5.1. договору сторони погодили, що оплата вартості поставленої партії товару здійснюється відповідачем протягом 14 (календарних днів) після підписання сторонами акту прийому-передачі товару (накладної) на відповідну партію товару.

При цьому, зі змісту пункту 5.1. договору та розділу 6 договору, вбачається, що прийняття товару здійснюється за видатковою накладною, а оплата у відповідності до умов договору - після підписання сторонами накладної на відповідну партію товару.

За наявності видаткової накладної, підписання окремого акту прийому-передачі товару, умовами договору не передбачено.

Судом встановлено, що товар вказаний у видаткових накладних №Ф240702/3 від 24.07.2017, № Ф160803/3 від 18.08.2018 отриманий уповноважено особою відповідача на підставі довіреностей №1486 від 24.07.2017 та №1683 від 18.08.2017.

В зазначених довіреностях визначено перелік матеріальних цінностей, які належить отримати уповноважений особі відповідача.

Товар прийнятий уповноваженою особою відповідача без зауважень та заперечень.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо відсутності актів прийому-передачі та специфікації визнаються судом необґрунтованими та такими, що не спростовують наведені у позові обставини.

Також, як підтверджено матеріалами справи, відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 7000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача від 27.11.2017 та від 15.12.2017.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки товару №0706/17/02 від 07.06.2017 за поставлений товар згідно із видатковими накладними №Ф240702/3 від 24.07.2017, № Ф160803/3 від 18.08.2018 становить 25713,02 грн. (32713,02 - 7000,00).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 25713,02 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 25713,02 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 3720,72 грн. (нараховану за періоди: з 08.08.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 26.11.2017, з 27.11.2017, по 14.12.2017, з 15.12.2017 по 25.01.2018, з 26.01.2018 по 06.02.2018 на заборгованість за видатковою накладною №Ф240702/3 від 24.07.2017 та за періоди: з 02.09.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 14.12.2017, з 15.12.2017 по 25.01.2018, з 26.01.2018 по 06.02.2018 на заборгованість за видатковою накладною № Ф160803/3 від 18.08.2018) та 3 % річних у сумі 414,98 грн. нараховані за періоди з 08.08.2017 по 26.11.2017, з 27.11.2017, по 14.12.2017, з 15.12.2017 по 06.02.2018 на заборгованість за видатковою накладною №Ф240702/3 від 24.07.2017 та за період з 02.09.2017 по 06.02.2018 на заборгованість за видатковою накладною № Ф160803/3 від 18.08.2018).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати вартості товару передбачена у п. 7.2. договору, відповідно до якого за порушення строків оплати, відповідач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині та з відповідача підлягають стягненню пеня у сумі 3720,72 грн. та 3% річних у сумі 414,98 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП" до Державного підприємства Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами про стягнення 29 848,72 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП" (49089, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця СУВОРОВА, будинок 35, офіс 16, ідентифікаційний код 38431556) вартість несплаченого товару у сумі 25713,02 грн., пеню у сумі 3720,72 грн., 3% річних у сумі 414,98 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 05.04.2018

Суддя О.В. Гулевець